Рішення

від 17.07.2023 по справі 381/1704/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/694/23

381/1704/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Миколюк Е.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Житлосервіс «Софіївська-3» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПП «Житлосервіс «Софіївська-3» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що 11.02.2017 року наказом № 12 була прийнята на роботу на посаду прибиральниці. 03.02.2023 року наказом № 7 її було звільнено з посади прибиральниці за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Разом з тим, 03.02.2023 року нею було надіслано смс повідомлення та повідомлено, що цього дня вона не може вийти на роботуз причин перебування з дитиною у сімейного лікаря. Оскільки чоловік перебуває з 17.09.2022 року по теперішній час на військовій службі. Іншої можливості чи іншої особи, яка б змогла б відвідати з дитиною лікаря не було. Також, згідно графіку наданого адміністрацією, прибиральникам, зазначено,що прибирання під`їздів проводиться два рази на тиждень сухе прибирання, один раз в тиждень вологе прибирання. Тому вважає за прогул 03.02.2023 року за відсутності встановленого графіку є безпідставним., а перебування на лікарняному взагалі позбавляє права звільняти працівників. Оскільки їй стало відомо про наявний наказ лише 17.02.2023 року то вважає, що строк для звернення до суду пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню. Просить визнати наказ про її звільнення з посади прибиральниці незаконним та скасувати його, виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що дійсно позивач була прийнята на посаду прибиральниці до ПП «Житлосервіс «Софіївська-3». Була ознайомлена з умовами праці але на протязі всього часу постійно порушувала умови роботи. На роботу позивача скаржилися мешканці будинку.

Після судового засідання 24.05.2023 року через канцелярію суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу в якому містяться заперечення щодо позовних вимог та зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Вважають, що надані докази (довідка про відвідування лікаря) є сумнівним доказом так, як не відповідає вимогам Міністерства охорони здоров`я України. Щодо графіку прибирання для всіх працівників встановлений п`ятиденний робочий тиждень. Відповідно до відомостей реєстрації виходу на роботу прибиральниць ЖК «Софія» позивач змінювала дні виходу на роботу або зовсім була відсутня. Разом з тим, від мешканців будинку неодноразово надходили скарги щодо якості прибирання або взагалі його відсутності. При черговій відсутності на роботі було складено акт і прийнято рішення про звільнення з роботи.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Наказу № 12 від 11.02.2017 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду прибиральниці в ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3».

03.02.2023 року Згідно Наказу № 07 від 03.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

При розгляді справи встановлено, що причиною звільнення з роботи позивача стала відсутність її на робочому місці 03 лютого 2023 року.

Згідно Акту про відсутність на роботі від 03.02.2023 року складеного працівниками ПП «Житлосервіс «СОФІЇВКА-3» ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці більше ніж три години з 09.00 годин до 18.00 годин. Даний факт не заперечує сама позивач, однак посилається на те, що в цей день відвідувала сімейного лікаря з дитиною.

Згідно копії Наказу про звільнення № 07 від 03.02.2023 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом 17.02.2023 року (як зазначила позивач після виходу на роботу після перебування на лікарняному).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено судом, з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 17 лютого 2023 року, що вона особисто визнала у судовому засіданні.

Таким чином, з 18 лютого 2023 року розпочав перебіг строку на оскарження наказу про звільнення починаючи з моменту ознайомлення з ним, тобто з 18.02.2023 року.

Звертаючись до суду 24.04.2023 з даним позовом позивачем не було ініційовано про поновлення строку на оскарження порушеного права. В ході розгляду справи позивачем була надана ухвала Фастівського міськрайонного суду від 14 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху з тексту якої вбачається, що у березні (точна дата звернення відсутня) 2023 року ОСОБА_1 , було подано позов до Фастівського міськрайонного суду про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка була залишена без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків (10 днів), а також, ухвалу Фастівського міськрайонного суду від 22 березня 2023 року про повернення матеріалів позовної заяви в зв`язку з подачею позивачем заяви про повернення матеріалів позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 5 ст. 83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Крім того, ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Разом з тим, позивачем не було належним чином, як передбачено ст. 83 ЦПК України подано вказані докази, як і не було надані докази, що обґрунтували не можливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, та позивачем не було про це письмово повідомлено суд, при цьому, не зазначено доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Також, позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують надсилання даних копій доказів іншим учасникам справи (відповідачу).

Отже, позивачем не було дотримано вимог ст. 83 ЦПК України при подачі вказаних доказів, як і не було подано клопотань про приєднання їх до матеріалів справи та надання додаткового строку на їх подачу.

Згідно статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом з тих підстав, що ОСОБА_1 не знайшли свого належного обґрунтування.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Також, в ході розгляду справи позивачем не були надані належні докази, що підтвердили поважність причин відсутності перебування на робочому місці 03.02.2023 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов безпідставний, не грунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.40, 223,228 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 до ПП «Житлосервіс «Софіївська-3» ЄДРПОУ 41040488, місце розташування: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 11 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей