Рішення

від 13.07.2023 по справі 761/8049/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8049/21

Провадження № 2/761/1315/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Копиці А.І.

за участі:

представників позивачки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Гаврилової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» про захист честі, гідності та ділової репутації; зобов`язання вчинити дії; стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В березні 2021р. позивачка ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-8 т.1) до відповідача ТОВ «Коллієрз Інтернешнл», в якому просила суд, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову (а.с. 195 т.1):

1) визнати, що відомості викладені в листах відповідача від 06 листопада 2020р. вихідний № 33 та від 27 листопада 2020р. вихідний № 55 відносно позивачки, а саме:

- що позивачка поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення позивачки відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків позивачки;

- що позивачка проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що позивачка розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність позивачки до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві;

не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність та ділову репутацію (далі по тексту - вимога № 1);

2) зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно позивачки шляхом заборони розповсюдження відносно неї інформації, яка міститься в листах відповідача від 06 листопада 2020р. вихідний № 33 та від 27 листопада 2020р. вихідний № 55 на майбутнє, а саме:

- що позивачка поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення позивачки відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків позивачки;

- що позивачка проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що позивачка розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність позивачки до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві; (далі по тексту - вимога № 2);

3) зобов`язати відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію, а саме:

- що позивачка поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення позивачки відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків позивачки;

- що позивачка проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що позивачка розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність позивачки до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві;

в такий самий спосіб як вона була розповсюджена, а саме шляхом направлення офіційного листа на адресу ТОВ «Солтекс Капітал» та торговим маркам «Colins», «Lacoste», «Salateira», «Intimmisimi/Calzedonia», «Foxtrot», «HM», «Comfy», «Будинок Іграшок», « Librarium », « Arena », « New Balance », «LavaCuce Aromateque», « MD Fashion », «Золотой Век», « Ельдорадо », « Алло », « Мегаспорт », « LC Waikiki », ТРЦ «Retroville» та іншим, яким були розіслані листи від 27 листопада 2020р. вихідний№ 55 та від 06 листопада 2020p. вихідний№ 33 (далі по тексту - вимога № 3);

4) стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000,00 грн.; понесені судові витрати (далі по тексту - вимога № 4).

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на різних посадах, була звільнена з роботи за угодою сторін. Під час працевлаштування на нову роботу, позивачка дізналася, що відповідачем, як її колишнім роботодавцем були складені листи: від 06 листопада 2020p. вихідний № 33 та від 27 листопада 2020р. вихідний № 55, в яких відповідачем було поширено відносно позивачки зазначені вище відомості, при цьому вищезазначені заяви відповідача не відповідають дійсності, нічим не підтверджені, носять недостовірний, негативний та образливий характер, направлені на приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки.

Позивачка до моменту поширення відповідачем недостовірної інформації мала бездоганну ділову репутацію. Однак відомості, які містяться в листах відповідача не носять оціночний характер та викладені у формі фактичних тверджень, які формують у необмеженого кола потенційних роботодавців позивачки про неї негативне уявлення про її професійні якості та навички. У зв`язку з чим, на думку позивачки зазначені відомості є недостовірними, підлягають спростуванню, та позивачка вважає, що діями відповідача порушено її особисті немайнові права, гарантовані ст. ст. 201, 269, 270, 297, 299 ЦК України та спричиняє додатково їй моральні страждання.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

22 червня 2021р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 86-93 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відомості, які були зазначені відповідачем в листах від 06 та 27 листопада 2020p. вихідний № № 33, 55, як роботодавцем містять оціночні судження щодо виконання позивачкою своїх трудових обов`язків, під час роботи у відповідача, при цьому сторона відповідача звертає увагу суду, що лист від 27 листопада 2020р. не було поширено. На думку сторони відповідача, стороною позивача не надано до суду жодного належного і допустимого доказу, в обгрунтування заявлених вимог, а висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа від 14 грудня 2020р. за № 2-12-2020 є неналежним доказом. Як і відсутні докази спричинення позивачці моральної шкоди. Також сторона відповідача просила суд врахувати правові позиції, Верховного Суду, висловлені в постанові від 01 лютого 2018р. по справі № 761/9347/15-ц.

01 липня 2021р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 132-139 т.1), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, зазначила, що доводи і аргументи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач фактично спотворює обставини роботи позивачки у товаристві, в односторонньому порядку змінює підстави припинення з позивачкою трудового договору, надає оцінку доказам, які були подані стороною позивача, при цьому сам в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, не надає до суду жодного доказу в обгрунтування своєї правової позиції по справі.

15 вересня 2021р. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 147-156 т. 1), в яких сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що правова позиція сторони відповідача додатково обґрунтовується висновком експерта за № 84/21 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження (який сторона відповідача подає, в якості належного доказу), згідно з договором № 29/21 від 24 червня 2021р. від 21 липня 2021р. (а.с. 157-164 т. 1). Крім того, сторона відповідача зазначала, що стороною позивача у відповіді на відзив не враховані положення ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

29 листопада 2021р. стороною позивача було подано в судовому засіданні заяву про зміну підстав позову, в редакції від 26 листопада 2021р. (а.с. 195 т.1), яка протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021р. прийнята до розгляду.

11 лютого 2022р. на адресу суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову (а.с. 18-20 т. 2), в якому відповідач проти позову заперечив, з урахуванням змінених підстав позову, зазначивши про необґрунтованість заявлених вимог.

31 травня 2022р. на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільному проваджені № 761/8049/21 від 24 травня 2022р. за № 22496/21-61 (а.с. 210-217 т. 1).

27 вересня 2022р. на адресу суду надійшли письмові пояснення директора відповідача (а.с. 37 т. 2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивачки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідачки Гаврилова О.Ю. проти позову заперечила, з підстав, зазначених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, зазначивши, що відомості, які містяться в листах відповідача вихідні №№ 33, 55 за листопад 2020р. містять лише оціночні судження щодо позивачки. На стадії судових дебатів у своїй промові представник зазначила, що на думку сторони відповідача у зазначених вище листах відповідачем, як роботодавцем було висловлено лише критику дій та поведінки позивачки під час роботи в Товаристві.

Допитані в судових засіданнях 09 березня, 06 квітня 2023р., за клопотаннями сторін свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повідомили наступне.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні 09 березня 2023р. суду пояснила, що вона працювала на посаді брокера у відповідача з березня 2019р. по червень 2020р., її безпосереднім керівником була позивачка. За час роботи з позивачкою, свідок зазначала, що остання є професіоналом, відповідальна, цілеспрямована та порядна. За час роботи свідка у відповідача, про жодні конфлікти між позивачкою та роботодавцем свідку не відомо, враховуючи те, що робочі місця свідка та позивачки знаходились в одному службовому кабінеті. Свідку відомо, що позивачка не розповсюджувала негативну інформацію чи відомості відносно відповідача. Також свідку не відомо, чи застосовувались зі сторони відповідача до позивачки стягнення за порушення трудової дисципліни чи заохочення. Протягом роботи з позивачкою, свідку відомо, що позивачка з повагою ставилася до колег, і до керівництва; ділова репутація позивачки була авторитетною. Свідку невідомі причини звільнення позивачки з роботи, та з ініціативи кого відбулося це звільнення. До трудових обов`язків позивачки входила розробка концепції торгових центрів, укладення та підписання контрактів. Свідку відомо, що позивачка по своїй роботі підпорядковувалась ОСОБА_6 . Жодних конфліктів у позивачки на роботі не було.

Свідок ОСОБА_6 , суду пояснив, що він не є штатним працівником відповідача, тривалий час співпрацює з відповідачем, як ФОП на підставі цивільно-правових угод. Працював тривалий час з позивачкою, а саме з 2016р. по час її звільнення з роботи. Під час роботи з позивачкою, у свідка з нею «проблем» не було, і склалося враження, що позивачка добре справлялася при роботі з клієнтами, які були малими та середніми орендарями, з крупними орендарями позивачка потребувала допомоги, при цьому іноді позивачка переоцінювала свій вклад в конкретний робочий проект. В процесі роботи були певні конфліктні ситуації, але в цілому свідку добре працювалося з позивачко. Про причини звільнення позивачки з роботи свідку невідомо. Після звільнення позивачки з роботи, стало відомо від орендарів, що позивачка не добре відгукувалася про керівництво відповідача, про це стало відомо свідку на рівні чуток в трудовому колективі. Від керівництва відповідача, свідку стало відомо, що під час іспитових співбесід з потенційними роботодавцями, позивачка негативно відгукувалася про керівництво відповідача. Свідку відомо, що при прийомі на роботу у відповідача, позивачка почала працювати на посаді менеджера, а звільнялась вже з посади заступника директора. Під час роботи у позивачки були труднощі з пошуком нового бізнесу, який мав бажання орендувати торгові площі. В судовому засіданні свідок визнав, що ним підписувався лист відповідача вихідний № 33 від 06 листопада 2020р., про інформацію зазначену в листі, свідок дізнався від відповідача, про деяку інформацію він знав особисто.

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні 06 квітня 2023р. суду пояснила, що вона знайома з позивачкою, була її підлеглою, коли працювали разом у відповідача. Під час початку роботи, свідок пройшла умовне випробування на стресостійкість, при цьому позивачка була гарною колегою та наставником, і на початку своєї роботи, свідок жалілась керівництву про те, що позивачка підвищує на неї голос. Про те, що позивачка під час роботи про когось з співробітників пліткує свідку не відомо, що півроку позивачка звітувала перед директором відповідача по виконаній роботі (завданням/проектам), в решті часу співробітниками подавалися звіти про виконану роботу. Протягом роботи у відповідача щодо свідка не доган, не заохочень застосовано не було. Причини звільнення позивачки з роботи свідку не відомо, при цьому робоча «зона» та робочі місця, свідка та позивачки розташовані поруч. Про неприязні стосунки позивачки з іншими співробітниками, чи конфлікти свідку невідомо.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, з 01 червня 2015р. по 08 квітня 2020р. позивачка працювала у відповідача, на посадах: консультанта відділу торгової нерухомості; з 01 січня 2016р. - на посаді старшого консультанта відділу торгової нерухомості; з 01 лютого 2018р. - на посаді заступника начальника відділу торговельної нерухомості. 08 квітня 2020р. позивачка була звільнена з роботи, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін). (а.с. 71 т. 1).

Судом встановлено, що відповідачем були складені листи: вихідний № 33 від 06 листопада 2020р. (а.с. 63, 64 т. 1), вихідний № 55 від 27 листопада 2020р. (а.с. 66 т.1), які були підписані: вихідний № 33 - директором відповідача та керівником проекту ОСОБА_6 , вихідний № 55 - директором відповідача, та обидва листа були скріплені печаткою відповідача.

В судовому засіданні, судом встановлено, що лист вихідний № 33 від 06 листопада 2020р. був надісланий стороною відповідача на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів ТОВ «Солтекс Капітал», що визнала в судовому засіданні представник відповідача, та в письмових поясненнях директор відповідача (а.с. 37 т. 2); відомості про надсилання листа вихідний № 55 від 27 листопада 2020р. будь-якій фізичній чи юридичній особі, сторона відповідача суду не надала, при цьому представник відповідача стверджувала, що зазначений лист відповідачем не надсилався.

Зі змісту зазначених вище листів відповідача вбачається, що вони містять наступні фрази та вислови, відносно позивачки:

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…»;

- «…Слідство триває і є обґрунтовані причини вважати, що головний бухгалтер скоював злочини з допомогою інших співробітників Товариства (перевіряється можлива причетність ОСОБА_4 до виявлених кримінальних злочинів колишнього головного бухгалтера)…».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що зазначені відомості мають негативний (не відповідають дійсності) та образливий характер, відносно позивачки.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 цього Закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 201 ЦК України, встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію», встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини (далі - Конвенція) і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

В рішенні у справі «Карплюк проти України» (№ 30582/04, 32152/04, 06 жовтня 2015р.), ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» (№ 21040/02, 10 серпня 2006р.) Європейський суд з прав людини зазначає, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки.

В рішенні у справі «Перна проти Італії» (Case of Perna v.Italy, № 48898/99) та у справі «Ляшко проти України» (параграф 41), ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до п.15 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не встановлено, що лист відповідача вихідний № 55 від 27 листопада 2020р. був надісланий відповідачем будь-якій фізичній чи юридичній особі, а тому в силу положень вищенаведених роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, положень ст. 277 ЦК України, відомості викладені відповідачем саме в цьому листі не підлягають спростуванню, оскільки не були поширені відносно позивачки.

Як встановлено судом, що в листі відповідача вихідний № 33 від 06 листопада відповідачем було поширено, відносно відповідачки, наступні відомості:

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…»;

Суд бере до уваги, що зазначені відомості, відносно позивачки були поширені відповідачем способом категоричного висловлювання, у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначені відомості указані в цьому листі відповідача не містять критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), нічим не підтверджених. Тож, така інформація, в розумінні 30 Закону України «Про інформацію» не може вважатись оціночними судженнями відповідача щодо діяльності позивачки під час роботи у відповідача. При цьому, в судовому засіданні представник відповідача Гаврилова О.Ю. , визнала в судовому засіданні, що протягом часу роботи позивачки у відповідача, остання двічі була підвищена на посадах, а надана стороною позивача в якості письмового доказу копія трудової книжки не містить записів щодо застосування до позивачки заходів дисциплінарного стягнення зі сторони відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням своїх трудових обов`язків. Протягом всього часу розгляду справи в суді, представник відповідача не могла пояснити суду, яким чином двічі мало підвищення в кар`єрі позивачки у Товаристві, якщо за твердженнями сторони відповідача вона є: «…безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…», а також протягом часу роботи зі сторони позивачки, як працівника мало місце «…неетична поведінка…». Не підтвердили зазначені твердження і допитані в судовому засіданні свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, при цьому судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 не є штатним співробітником відповідача, а є ФОП, який працює за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом критично оцінюється, наданий стороною позивача, висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа за зверненням гр. ОСОБА_4 від 14 грудня за № 2-12-2020 (а.с. 13-33 т.1), в силу положень ст. 225 ЦПК України, правових висновків в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019р. по справі № 522/1029/18, враховуючи те, що спеціаліст ОСОБА_9 не є атестованим судовим експертом (наданий висновок не місить відомостей про приведення експерта до присяги, відсутні відомості у висновку для подання до конкретного суду).

Не погоджується суд та критично оцінює також, наданий стороною відповідача висновок експерта № 84/21 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження, згідно з договором № 29/21 від 24 червня 2021р. (а.с. 157-164 т.1), оскільки до зазначеного висновку не надано копії договору на підставі якого проводилась зазначена експертиза, копії об`єктів дослідження, як і не наведено їх фотокопії за текстом дослідження. Крім того, зі змісту питань, які були поставлені на вирішення експертизи, вони не містять конкретних висловів та фраз, які експерт повинен дослідити відносно позивачки. Разом з тим, експерт не має права самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, при цьому п. 2.1.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені Наказом МЮ України 08 жовтня 1998р. за № 53/5, з подальшими змінами, передбачено, що семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Судом перевірено та встановлено, що висновок експерта за результати проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільному провадженні № 761/8049/21 від 24 травня 2022р. (а.с. 210-217 т.1), складений кваліфікованим та сертифікованим судовим експертом Ірхіним Ю.Б. У висновку зазначено, що дана експертиза виконувалась для подання її до суду, в конкретній цивільній справі. Експерт обізнаний зі змістом ст. ст. 384, 385 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Доводи сторони відповідача, наведені в клопотанні від 25 січня 2023р. (а.с. 64-66 т.2) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки порядок проведення семантико-текстуальної експертизи, за результатами якої був складений вищевказаний висновок, відповідає чинному законодавству України про проведення судових експертиз, а сам висновок відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, при цьому, суд не переймає на себе обов`язку щодо доведення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору взяти до уваги зазначений висновок, за результатами якого: інформація, яка була зазначена в листі відповідача від 06 листопада 2020р. вихідний № 33 містить негативну інформацію відносно позивачки, у загальному контексті всього тексту за провідним дискурсивним значенням є фактичними твердженнями, а речення: «На нашу думку, дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …» є суб`єктивним судженням (думкою) стосовно функцій предмету висловлювання без виражених ознак оцінювання її якостей, а отже не є оціночним судженням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога № 1 підлягає частковому задоволенню, а саме, з метою захисту прав позивачки, слід визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки відомості поширені відповідачем, відносно неї в листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020р. на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», а саме:

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Так, висловлювання відповідача в листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020р.: «…Слідство триває і є обґрунтовані причини вважати, що головний бухгалтер скоював злочини з допомогою інших співробітників Товариства (перевіряється можлива причетність ОСОБА_4 до виявлених кримінальних злочинів колишнього головного бухгалтера)…», суд не може вважати посяганням на право позивачки на презумпцію невинуватості, адже особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України), а тому в цій частині суд не вважає зазначені відомості недостовірними.

Посилання сторони відповідача у відзиві на позов на постанову Верховного Суду від 01 лютого 2018р. по справі № 761/9647/15-ц, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує лише висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, проте суд зобов`язаний повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, при розгляді відповідної цивільної справи.

Стосовно вимоги № 2, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення положень ст. 129 Конституції України; ст. ст. 76-81, 83 ЦПК України, стороною позивача не було надано до суду належні і допустимі докази, на підтвердження обставин існування фактів щодо розповсюдження відповідачем в майбутньому відносно позивачки відомостей, які містяться в листах відповідача від 06 листопада 2020р. вихідний № 33 та від 27 листопада 2020р. вихідний № 55.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (аналогічна позиція наведена в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за № 1 від 27 лютого 2009р.).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимоги № 1, то з метою захисту порушеного права сторони позивача, суд вважає вірним зобов`язати відповідача спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію позивачки, протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили, шляхом надсилання тексту спростування, у вигляді письмового листа, з відповідною реєстрацію у відповідача, за підписом директора відповідача та засвідчення його підпису, печаткою Товариства, на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів ТОВ «Солтекс Капітал», наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ

06 листопада 2020р . Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», було складено та надіслано на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» лист вихідний № 33, в якому були поширені недостовірні та такі, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , відомості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023р. по цивільній справі № 761/8049/21, зазначені нижче відомості, відносно ОСОБА_4 , що були поширені у вказаному листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020р., були визнані недостовірними та такими, що ганьблять честь і гідність, а також завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_4 :

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Щодо вимоги № 3 позивачки, в частині про надсилання листа - спростування торгівельним маркам, то в цій частині ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 3, 9 Постанови від 31 березня 1995р. № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація принижує честь та гідність позивачки. Вона принижує соціальну оцінку особистості та професійної діяльності позивачки, а тому порушує право позивачки на повагу до ділової репутації. Так, потенційний роботодавець позивачки, після отримання ним листа відповідача від 06 листопад 2020р. вихідний № 33, мав можливість сформувати своє уявлення про професійні та ділові якості позивачки, виходячи з поширених відповідачем відомостей. З урахуванням викладеного, враховуючи роз`яснення, які містяться в: п. 4, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також беручи до уваги роз`яснення зазначені в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000,0 грн., при цьому судом враховано правові висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 15 грудня 2020р. по справі № 752/17832/14-ц.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3178,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 28, 32, 34, 62, 68 Конституції України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; ст. ст. 13, 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію»; Постановами Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. № 4 (зі змінами та доповненнями), «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 32956569, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7) про захист честі, гідності та ділової репутації; зобов`язання вчинити дії; стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 відомості поширені Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», відносно неї:

1) в листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020р. на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», а саме:

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили, шляхом надсилання тексту спростування, у вигляді письмового листа, з відповідною реєстрацію в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», за підписом директора цього Товариства та засвідчення його підпису, печаткою Товариства, на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ

06 листопада 2020р . Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», було складено та надіслано на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» лист вихідний № 33, в якому були поширені недостовірні та такі, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , відомості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023р. по цивільній справі № 761/8049/21, зазначені нижче відомості, відносно ОСОБА_4 , що були поширені у вказаному листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020р., були визнані недостовірними та такими, що ганьблять честь і гідність, а також завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_4 :

- «… останнім часом ОСОБА_4 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_4 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_4 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_4 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 5000,0 /п`ять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 3178,0 /три тисячі сто сімдесят вісім/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 липня 2023р.

Суддя: