Постанова

від 15.11.2023 по справі 761/8049/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 761/8049/21 Номер провадження 22-ц/824/13990/2022Головуючий у суді першої інстанції В.О. ВолошинСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 15 листопада 2023 року місто Київ

Справа № 761/8049/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Пасічник К.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Коллієрз Інтернешнл»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», подану представником Гавриловою Оленою Юріївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, ухвалене у складі судді В.О. Волошина, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У березні 2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Коллієрз Інтернешнл», в якому просила суд, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову:

1) визнати відомості викладені в листах відповідача від 06 листопада 2020 року вихідний № 33 та від 27 листопада 2020року вихідний № 55 відносно неї, а саме:

- що вона поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення її відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків нею;

- що вона проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що вона розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність її до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві такими, що не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність та ділову репутацію (далі по тексту - вимога № 1);

2) зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно неї шляхом заборони розповсюдження відносно неї інформації, яка міститься в листах відповідача від 06 листопада 2020 року вихідний № 33 та від 27 листопада 2020 року вихідний № 55 на майбутнє, а саме:

- що вона поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення її відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків нею;

- що вона проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що вона розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність її до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві; (далі по тексту - вимога № 2);

3) зобов`язати відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію, а саме:

- що позивачка поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про відповідача та його діяльність;

- що звільнення позивачки відбулось в результаті виявлення керівництвом відповідача фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків;

- що виявлені факти неетичної поведінки та неналежного виконання посадових обов`язків позивачки;

- що позивачка проявила себе як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, схильна займатися інтригами;

- що позивачка розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників, приписувала собі успіхи інших осіб (всього колективу ретейл-департаменту та керівництва Товариства);

- що перевіряється причетність позивачки до можливих кримінальних злочинів Шевченківським ГУ НП в м. Києві в такий самий спосіб як вона була розповсюджена, а саме шляхом направлення офіційного листа на адресу ТОВ «Солтекс Капітал» та торговим маркам «Colins», «Lacoste», «Salateira», «Intimmisimi/Calzedonia», «Foxtrot», «HM», «Comfy», « Будинок Іграшок », « Librarium », « Arena », « New Balance », « LavaCuce Aromateque », « MD Fashion », «Золотой Век», « Ельдорадо », « Алло », « Мегаспорт », « LC Waikiki », ТРЦ «Retroville» та іншим, яким були розіслані листи від 27 листопада 2020 року вихідний № 55 та від 06 листопада 2020 року вихідний № 33 (далі по тексту - вимога № 3);

4) стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000,00 грн. (далі по тексту - вимога № 4), просила стягнути понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на різних посадах, була звільнена з роботи за угодою сторін. Під час працевлаштування на нову роботу, позивачка дізналася, що відповідачем, як її колишнім роботодавцем були складені листи: від 06 листопада 2020 pоку вихідний № 33 та від 27 листопада 2020 року вихідний № 55, в яких відповідачем було поширено відносно неї зазначені вище відомості, при цьому інформація яка міститься у вищезазначених заявах відповідача не відповідає дійсності, нічим не підтверджена, носить недостовірний, негативний та образливий характер, направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки.

Позивачка послалась на те, що до моменту поширення відповідачем недостовірної інформації мала бездоганну ділову репутацію. Однак відомості, які містяться в листах відповідача не носять оціночний характер та викладені у формі фактичних тверджень, які формують у необмеженого кола потенційних роботодавців позивачки про неї негативне уявлення про її професійні якості та навички. У зв`язку з чим, на думку позивачки зазначені відомості є недостовірними, підлягають спростуванню, та позивачка вважає, що діями відповідача порушено її особисті немайнові права, гарантовані ст. ст. 201, 269, 270, 297, 299 ЦК України та спричиняє додатково їй моральні страждання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» про захист честі, гідності та ділової репутації; зобов`язання вчинити дії; стягнення моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості поширені Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», відносно неї:

1) в листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», а саме:

- «… останнім часом ОСОБА_2 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_2 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_1 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_2 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили, шляхом надсилання тексту спростування, у вигляді письмового листа, з відповідною реєстрацію в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», за підписом директора цього Товариства та засвідчення його підпису, печаткою Товариства, на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ

06 листопада 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», було складено та надіслано на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» лист вихідний № 33, в якому були поширені недостовірні та такі, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , відомості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року по цивільній справі № 761/8049/21, зазначені нижче відомості, відносно ОСОБА_1 , що були поширені у вказаному листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року, були визнані недостовірними та такими, що ганьблять честь і гідність, а також завдають шкоди діловій репутації ОСОБА_1 :

- «… останнім часом ОСОБА_2 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_2 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_1 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_2 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн., судовий збір у розмірі 3178,0 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариством з обмежною відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», через свого представника Гаврилову О.Ю. подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невстановлення та неповне з'ясування обставин справи, що мають суттєве значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не доведено, а судом не досліджено факт наявності порушеного права позивача. Зокрема, у позові, жодним чином не обгрунтовано, яким саме чином, спірна інформація порушує права та законні інтереси позивача. Також судом не надано оцінки доводам відповідача, що підтверджують відсутність порушеного права ОСОБА_1 .

Апелянт зауважує, що направлення листа № 33 від 06.11.2020 жодним чином не вплинуло на можливість позивачки працевлаштуватись до ТРЦ Республіка. Як наслідок жодне особисте немайнове право позивачки не порушено. При цьому, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили, що факт поширення інформації завдав шкоди її репутації чи перешкоджав би їй у реалізації особистого немайнового права. Між тим, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Такі висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/7795/17. Так, Верховний Суд відмовив у задоволенні позову з огляду на відсутність доказів порушення права на ділову репутацію: «Позивачем не доведено, що поширена відповідачами у викладеному ним тексті позові в наведеному контексті порушує особисті немайнові права позивача, або завдала шкоди його особистим немайновим благам, або перешкоджає займатися будь-якою діяльністю, або стала наслідком звільнення позивача із займаної посади».

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що суд при розгляді справи грубо порушив вимоги закону в частині оцінки і врахування висновків експертів за результатами лінгвістичних експертиз наданих сторонами в якості доказів. Так, висновок № 22486/21-61 від 24.05.2022 не відповідає критерію допустимості доказу, має ознаки необ`єктивності і не підлягав врахуванню судом під час ухвалення рішення у справі. Проведення лінгвістичної експертизи не могло бути доручено експерту Ірхіну Ю.Б. з огляду на відсутність кваліфікації, необхідних знань і права на її проведення. Подальше здійснення дослідження експертом Ірхіним Ю.Б. призводить до недопустимості такого висновку як доказу. Копія висновку експерта не була направлена відповідачу. Окрім того судом безпідставно невраховано наданий відовідачем висновок експерта № 84/21 від 20.07.2021 за результатами проведення сематико-текстуального дослідження, який відовідає вимогам встановленим законодавством, є допустимим і належним доказом у справі.

Також апелянт зазначає, що позивачем не доведно факту завдання моральної шкоди і розміру її відшкодування, а судом не наведено підстави для її стягнення. Позивачем не надано жодного належного доказу підтвердження наявності душевних страждань, а розмір відшкодування нічим не обґрунтовано.

Суд вийшов за межі позовних вимог, виклавши за власною ініціативою в резолютивній частині свого рішення текст формулювання спростування нібито недостовірної інформації. Адже, звертаючись з позовною заявою, позивач просив суд зобов`язати відповідача спростувати поширені нібито недостовірні відомості, видокремивши формулювання, що підлягали спростуванню із листів № 33 і № 55. Способом такого спростування обрано направлення офіційного листа ТОВ «Коллієрз інтерншнл» на адреси ТОВ «Солтекс Каітал» та інших команій - учасників ринку. Водночас, вимоги щодо спростування інформації шляхом направлення тексту конкретного змісту у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено не було. Таким чином, виклавши текст спростування нібито недостовірної інформації за власною ініціативою, суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши принципи диспозитивності і змагальності, що свідчить про незаконність рішення у справі.

Позивачем ОСОБА_1 через свого представника адвоката Тернова О.В. до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація принижує честь і гідність позивачки. Вона принижує соціальну оцінку особистості та професійної діяльності позивачки, а тому порушує її право на повагу до ділової репутації. Контекст влаштування чи не влаштування позивачки на ту чи іншу роботу, не дає права відповідачу розповсюджувати про неї недостовірну інформацію та інформацію яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Тобто в контексті апеляційної скарги відповідача, факт влаштування на роботу позивачки не може доводити факт відсутності порушення її немайнового права, що є помилковою думкою і не може ставити в залежність вищезгадані окремі події.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» Гаврилова О.Ю. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.

Представник позивача, Терновий О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2023 залишити в силі як законне та обґрунтоване.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з метою захисту прав позивачки, слід визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки відомості поширені відповідачем, відносно неї в листі вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал», а саме:

- «… останнім часом ОСОБА_2 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_2 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_1 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_2 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…».

Частково задовольняючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 15 грудня 2020 року по справі № 752/17832/14-ц та виходив з того, що поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація принижує честь та гідність позивачки. Вона принижує соціальну оцінку особистості та професійної діяльності позивачки, а тому порушує право позивачки на повагу до ділової репутації. Так, потенційний роботодавець позивачки, після отримання ним листа відповідача від 06 листопад 2020 року вихідний № 33, мав можливість сформувати своє уявлення про професійні та ділові якості позивачки, виходячи з поширених відповідачем відомостей.

З такими висновками суду, погоджується і суд апеляційної інстанції.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Верховний Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні братидо уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особиу будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Судом встановлено, що відповідачем були складені листи: вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року (а.с. 63, 64 т. 1), вихідний № 55 від 27 листопада 2020 року (а.с. 66 т.1), які були підписані: вихідний № 33 - директором відповідача та керівником проекту Заболоцьким І.В. , вихідний № 55 - директором відповідача, та обидва листа були скріплені печаткою відповідача.

В судовому засіданні, судом встановлено, що лист вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року був надісланий стороною відповідача на ім`я Генерального та Виконавчого Директорів ТОВ «Солтекс Капітал», що визнала в судовому засіданні представник відповідача, та в письмових поясненнях директор відповідача (а.с. 37 т. 2).

В листі відповідача вихідний № 33 від 06 листопада 2020 року відповідачем було поширено, відносно позивачки, наступні відомості:

- «… останнім часом ОСОБА_2 поширює серед учасників ринку нерухомості України недостовірні відомості про ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» та його діяльність…»;

- «… дії ОСОБА_2 є наслідком її звільнення, яке відбулось в результаті виявлення керівництвом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» фактів її неетичної поведінки та неналежного виконання нею своїх посадових обов`язків …»;

- «…Під час своєї роботи у Товаристві ОСОБА_1 проявила себе не тільки як безвідповідальний, неефективний та непрофесійний співробітник, а і як особа, що схильна займатись інтригами…»;

- «… ОСОБА_2 , …. розповсюджувала плітки, чутки та наклепи на інших співробітників Товариства, безпідставно приписувала собі успіхи, що були заслугою не цієї особи, а результатом спільної діяльності всього колективу рітейл-департаменту та керівництва Товариства…»;

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені відомості, відносно позивачки були поширені відповідачем способом категоричного висловлювання, у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначені відомості указані в цьому листі відповідача не містять критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), нічим не підтверджених.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така інформація, в розумінні Закону України «Про інформацію» не може вважатись оціночними судженнями відповідача щодо діяльності позивачки під час роботи у відповідача.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що спірна інформація не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки поширена відповідачем негативна та недостовірна інфорація принижує честь та гідність позивачки. Вона принижує соціальну оцінку особистості та професійної діяльності позивачки, а тому порушує її право на повагу до ділової репутації. Потенційний роботодавець ОСОБА_1 , після отримання листа відповідача від 06.11.2020 вихідний № 33, мав можливість сформувати своє уявлення про професійні та ділові якості позивачки, виходячи з поширених відповідачем неправдивих відомостей.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що факт влаштування ОСОБА_1 на роботу не може доводити факт відсутності порушення її немайнового права.

Суд вірно взяв до уваги висновок експерта від 24 травня 2022 року (а.с. 210-217 т.1)за результати проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи складений кваліфікованим та сертифікованим судовим експертом Ірхіним Ю.Б. У висновку зазначено, що дана експертиза виконувалась для подання її до суду, в конкретній цивільній справі. Експерт обізнаний зі змістом ст. ст. 384, 385 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

При цьому, вказуючи на необґрунтованість висновку експерта по суті самого дослідження, апелянт не наводить жодного аргументу чи обґрунтування стосовно самого дослідження та невідповідності висновку експерта. Окрім того, матеріали справи містять докази надіслання відповідачу висновку експерта № 22486/21-61 від 24.05.2022. Проведення експертизи було доручено експертній установі КНДІСЕ та відповідному відділу, важливою обставиною є те, що експерт, який здійснював експертне дослідження, мав відповідні повноваження в момент виконання дослідження та складання самого висновку.

Щодо неврахування судом першої інстанції наданого апелянтом висновку експерта № 84/21 від 21.07.2021, апеляційнй суд уважає за необхідне зазначити наступне. Із змісту даного висновку вбачається, що перед експертом ставилися питання, чи є висловлювання викладені у листі від 06.11.2020 за вих. №33 критикою, висловленою в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що відноситься до компетенції суду та спеціальних знать не потребує. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказана вище інформація є неправдивою, а тому вона є негативною по відношенню до позивачки та такою, що порушує її ділову репутацію. Висновки вказаного експертного висновку не спростовують висновків суду щодо недостовірності зазначеної у лісті інформації.

Також апелянт в апеляційній скарзі посилається на недоведеність позивачем факту завдання їй моральної шкоди і розміру її відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, який здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України, зокрема, шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 280 ЦК України регламентовано, що моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано такої шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутацїї, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, при цьому апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції визначив та стягнув моральну шкоду у значно меншому розмірі ніж той, що просила стягнути позивач.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, виклавши за власною ініціативою в резолютивній частині свого рішення текст спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочитьь гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовоу рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Так, як позовні вимоги були задоволені частково, визнано недостовірною частину інформації, яка була надіслана листом вих № 33, то спростування полягало у надісланні листа спростування ТОВ «СОЛТЕКС-КАПІТАЛ» із зазначенням змісту інформації, яка визнана недостовірною. Отже, виклавши текст спростування недостовірної інформації, суд не вийшов за межі позовних вимог. Вимоги про спростування недостовірної інформації позивачкою заявлялись, а тому суд не вийшов за межі позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення, яке переглядається, ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до невірного тлумачення норм закону та переоцінки доказів у справі.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як це визначено у частинах першій-третій статті 89 ЦПК України.

Отже, жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною відповідача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову та навів достатнє мотивоване обґрунтування відмови у прийнятті заперечень відповідача.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зроблено вірний висновок у тому, що позивачем доведено, що відомості поширені відповідачем, відносно неї в листі вихідний № 33 від 06.11.2020 є недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл», подану представником Гавриловою Оленою Юріївною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 28.11.2023.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна