Ухвала

від 18.07.2023 по справі 260/3499/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

18 липня 2023 року

м. Київ

справа № 260/3499/22

адміністративне провадження № К/990/24047/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Безвенюка Віктора Володимировича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №260/3499/22 за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Королівської селищної ради Закарпатської області, Селищного голови Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області Чейпеш Антона Павловича, треті особи: Управління державної служби якості освіти у Закарпатській області, ОСОБА_2 , голова конкурсної комісії Ковалевський Олександр Володимирович про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів - Королівської селищної ради Берегівського району, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Королівської селищної ради Закарпатської області, Селищного голови Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області Чейпеш Антона Павловича, треті особи: Управління державної служби якості освіти у Закарпатській області, ОСОБА_2 , голова конкурсної комісії Ковалевський Олександр Володимирович, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати п.1, додаток №1 та п.10 Розпорядження селищного голови Королівської селищної ради №86 від 07 червня 2022 року "Про затвердження складу конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників закладів освіти";

- визнати протиправним та скасувати рішення засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу заняття вакантної посади керівника (директора) Королівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Королівської селищної ради Закарпатської області, оформлене протоколом №2 від 30 червня 2022 року.

29 листопада 2022 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Королівського селищного голови №68 від 05 травня 2022 року в частині оголошення та проведення конкурсу на заняття вакантної посади керівника (директора) Королівського закладу загальної середньої освіти I- III ступенів №1 Королівської селищної ради Закарпатської області.

Визнано протиправним та скасовано рішення Королівської селищної ради №375 під 12 липня 2021 року в частині делегування голові Королівської селищної ради повноважень щодо формування та затвердження складу конкурсної комісії па посаду керівника закладу загальної середньої освіти Королівської селищної ради.

Визнано протиправним та скасовано п.1, п.10 Розпорядження Королівського селищного голови №86 від 07 червня 2022 року "Про затвердження складу конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників закладів освіти".

Визнано протиправним та скасовано рішення засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу заняття вакантної посади керівника (директора) Королівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Королівської селищної ради Закарпатської області прийняте згідно з Протоколом №2 від 30 червня 2022 року.

31 травня 2023 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №260/3499/22 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На зазначену постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 07 липня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що Восьмим апеляційним адміністративним судом не було враховано повноваження суду зазначені у частині другій статті 9 та пункту 10 ст.245 КАСУ і зазначені в постановах Верховного Суду, висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема постанови Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, від 18 травня 2018 року у справі N 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а, від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).

Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.

В тексті касаційної скарги представник позивача посилаючись на постанови Верховного Суду, акцентуючи увагу на витягах з них, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, від 18 травня 2018 року у справі N 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а, від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Безвенюка Віктора Володимировича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №260/3499/22 за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Королівської селищної ради Закарпатської області, Селищного голови Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області Чейпеш Антона Павловича, треті особи: Управління державної служби якості освіти у Закарпатській області, ОСОБА_2 , голова конкурсної комісії Ковалевський Олександр Володимирович про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення- повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова