Ухвала

від 18.07.2023 по справі 240/13171/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2023 року

м. Київ

справа №240/13171/22

адміністративне провадження № К/990/23910/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №240/13171/22 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Березівський кар`єр" до Державної служби геології та надр України та Державної екологічної інспекції Поліського округу Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису і наказів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Березівський кар`єр" звернулось до суду з позовом до Державної служби геології і надр України та Державної екологічної інспекції Поліського округу Державної екологічної інспекції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Поліського округу Державної екологічної інспекції України №234-2/2 від 19.05.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №988 від 23.12.2021 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №802 від 20.02.1997";

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Державної служби геології та надр України №86 від 18.02.2022 "Про поновлення дії, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів" в частині доповнення підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №802 від 20.02.1997 наданого Товариству з додатковою відповідальністю "Березівський кар`єр".

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023, позов задоволено.

На адресу Верховного Суду 04.07.2023 надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України, в якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2023, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Із поданої касаційної скарги вбачається, що скаржником не наведено доводів та мотивів, що дають підстави для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Стосовно ж посилання ж скаржника на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, варто зауважити, що таке є необґрунтованим, позаяк не є достатнім саме лише перелічення у касаційній скарзі норм права, щодо застосування яких, на думку скаржника, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та які судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно. Слід зазначити, що при посиланні на вказану підставу касаційного оскарження також необхідно обґрунтовувати у чому полягає помилка судів при застосуванні зазначених скаржником норм права та як на думку скаржника відповідні норми повинні застосовуватися.

Крім того, варто зазначити, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення із врахуванням актуального висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №580/2808/21, відповідно до якого: «…здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності з видобування корисних копалин, а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» - лише при розширенні та зміні, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності з видобування корисних копалин (пункт 22 частини другої та пункт 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»)…».

Слід зауважити, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

У підсумку Верховний Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Отже, скаржником не зазначено умов, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких можливе оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №240/13171/22 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Березівський кар`єр" до Державної служби геології та надр України та Державної екологічної інспекції Поліського округу Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису і наказів.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Шарапа А.Ю. Бучик В.М. Кравчук