Постанова

від 20.06.2023 по справі 911/3577/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа№ 911/3577/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 20.06.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 (повний текст складено 12.12.2022)

у справі №911/3577/21 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива»

до 1. Бучанської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Колективне приватне науково-дослідне сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі, позивач або КСП «Нива») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради (далі, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 201» (далі, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 №2048-40-VII про продаж ТОВ «Магазин 201» земельної ділянки площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 №3764, який посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С.; усунення перешкод КП НДСП «Нива» у користуванні земельною ділянкою та майном, шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані ТОВ «Магазин 201» та знаходяться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Бучанської міської ради прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позаяк відповідачу-2 продано земельну ділянку, частина якої перебуває у користуванні позивача згідно рішення Бучанської селищної ради від 15.03.1994 №79/1. На такій земельній ділянці знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази). За вказаних обставин оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764 підлягає визнанню недійсним. Також позивач зазначає, що відповідач-2 самовільно збудував (звів торгівельні павільйони та інші господарські будівлі) на спірній земельній ділянці, незаконно, безоплатно підключився до водяного колодязя, вигрібної ями і газової труби, які належать позивачу, не надає позивачеві доступу до вказаного майна, чим перешкоджає позивачу користуватися власним майном, у зв`язку з чим позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та майном шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані відповідачем-2 та знаходяться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, що оскаржуване рішення Бучанської міської ради прийняте з порушенням норм чинного законодавства та порушує права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом; позивач не зазначив та не надав суду доказів, які б підтверджувати наявність правових підстав недійсності оскаржуваного правочину, не зазначив та не надав суду доказів, які б підтверджували, що майно відповідача-2 (паркан, будівлі та споруди) знаходиться в межах орендованої позивачем земельної ділянки площею 6884 кв.м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, а відтак і доказів, що в нього наявні перешкоди в користуванні орендованою ним вказаною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 10.01.2023 (про що свідчить штамп відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Колективне приватне науково-дослідне сільськогосподарське підприємство «Нива» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом при прийнятті рішення не були встановлені та враховані наступні обставини, на які посилається позивач, а саме, досліджуючи питання щодо законності оскаржуваного рішення відповідача-1 та питання знаходження на частині земельної ділянки 0,0580 га, право власності на яку отримав ТОВ «Магазин 201» (загальною площею 0,1873 га), майна, яке належить позивачу, суд не звернув уваги, що згідно договору купівлі-продажу від 30.06.1992 позивач придбав у Броварського ДСК основні засоби «Прирельсову базу» за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, яка знаходилась на земельній ділянці площею 1,1 га, а рішенням Бучанської селищної ради №79/1 від 15 березня 1994 року «Про закріплення території площею 1,1 га в смт. Буча по вул. Горького, 1» позивачу було надано право постійного користування земельною ділянкою за вказаною адресою площею 0,765 га. На підставі вищевказаного рішення позивач користувався зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства України. Протягом періоду користування даною земельною ділянкою площею 0,765 га позивач сплачував усі передбачені законодавством платежі та податки, що вбачається з листа ГУ ДФС у Київській області від 05.05.2018. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить, що із моменту придбання основних засобів на земельній ділянці площею 1,1 га за адресою м. Буча, вул. Горького, 1, частина якої наразі знаходиться у власності ТОВ «Магазин 201» на підставі оскаржуваного рішення, знаходилось майно позивача, а сама земельна ділянка площею 0,765 га була надана позивачу на праві постійного користування. На земельній ділянці знаходились і знаходяться об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази), що належать позивачу на праві власності та знаходяться на балансі КПП НДСП «Нива».

Отже, відповідач-2 згідно рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 №2048-40-VII про продаж ТОВ «Магазин 201» земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що фактично знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, Привокзальна площа, незаконно отримав у власність земельну ділянку розміром 0,1873 га, частина якої перебувала на праві постійного користування у позивача на підставі рішення Бучанської селищної ради №79/1 від 15 березня 1994 року і знаходилась за адресою смт.Буча, вул. Горького, 1.

Також в апеляційній скарзі позивач наголошує, що отриманню ТОВ «Магазин 201» у власність зазначеної земельної ділянки на підставі рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 №2048-40-V11 передували відносини щодо її оренди згідно договорів між відповідачами від 02.07.2000 та від 04.07.2003, які також укладались із порушенням чинного законодавства України, оскільки в оренду були передані землі загального користування без зміни цільового призначення, із незаконним присвоєнням орендованій земельній ділянці адреси м. Буча, вул. Горького, 1, оскільки відповідно до рішення Бучанської міської ради від 22.06.2000 було надано в оренду земельну ділянку ТОВ «Магазин 201», яка знаходиться в смт. Буча на Привокзальній площі, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19 було скасовано рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради щодо присвоєння поштової адреси Київська область, м. Буча, вул. Горького, 1 іншим об`єктам, що знаходяться на цій ділянці, було визнано протиправним та скасовано і залишено саме за КПП НДСП «Нива» вказану поштову адресу.

На переконання скаржника, зазначені обставини у всій їх сукупності та взаємопов`язаності свідчать про те, що всі інші об`єкти, окрім майна позивача, які знаходяться за адресою Київська область, м. Буча, вул. Горького, 1 та зазначені в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159188192 від 12.03.2019, знаходяться там незаконно. Проте, незважаючи на вищевикладені обставини, земельну ділянку площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча,вул. Горького, 1 (привокзальна площа), цільове призначення - землі загального користування, було продано ТОВ «Магазин 201» на підставі незаконного рішення.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка є виїздом з виробничої бази підприємства «Нива», однак відповідач-2 без жодного дозвільного документу самовільно забудував цю земельну ділянку (звів торгівельні павільйони та інші господарські будівлі) та встановив триметровий паркан, чим унеможливив позивачу користування своїм виїздом із виробничої бази. Такі незаконні дії відповідачів щодо передачі у власність відповідача-2 земельної ділянки площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що знаходяться за адресою: Київська обл, м. Буча, вул. Горького, 1 призвели до її накладення на земельну ділянку КПП НДСП «Нива», площею 0,058 га з основними засобами підприємства (газова труба, вигрібна яма, водяний колодязь), перекривши при цьому виїзд з підприємства, що не дає можливості позивачу користуватися земельною ділянкою та майном, яке на ній знаходиться.

Зазначене, у свою чергу, позбавило права позивача здійснити належне оформлення прав на земельну ділянку, через що позивач мав можливість та був вимушений оформити право користування лише на частину земельної ділянки (якою користувався згідно рішення Бучанської селищної ради №79/1 від 15 березня 1994 року), площею 0,6884 га, на підставі рішення Бучанської міської ради №3344-57-VII від 25 квітня 2019 року, яким було затверджено проект землеустрою та передано позивачу в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 загальною площею 6884 кв.м.

Позивач наголошує, що саме внаслідок незаконних дій відповідачів земельна ділянка позивача була фактично зменшена на 0, 0765 га, що підтверджує факт виділення та продажу земельної ділянки ТОВ «Магазин 201» за рахунок землі КПП НДСП «Нива» та факт накладення земельної ділянки відповідача-2 на земельну ділянку позивача.

30.06.2020 між позивачем та Бучанською міською радою Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6884 кв. м., кадастровий номер 3210800000:01:010:0002 строком на 5 років, який позивач був вимушений підписати саме на вказану площу у зв`язку з необхідністю отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

На підтвердження того факту, що майно позивача дійсно знаходиться на земельній ділянці, яка наразі відповідно до оскаржуваного рішення Бучанської міської ради 40 сесії 7 скликання «Про затвердження звіту з експертної грошової оцінки та продаж земельної ділянки по вул. Горького, 1, в м. Буча» від 31.05.2018 №2048-40-V11 належить відповідачу-2, позивачем надано відповідні докази, а саме лист від 12.01.2019 №01/05ДС від Київської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України, яким підтверджується, що питання будівництва каналізаційної ями та водяного колодязя було погоджено і побудовано з дозволу Київдержтранс; Акт розмежування балансової належності водяних мереж, споруд, каналізаційних стоків, побудованих у 1995 році, та експлуатаційної відповідальності сторін від 25 січня 2010 року, підписаний між позивачем та КП «Ірпіньводоканал», з якого вбачається, що саме на балансі позивача перебуває водяний колодязь та вигрібна яма 20 кв.м.; Проект ПК «Геодезист» на газифікацію магазину КПНДСП «Нива» 1996 року; відповідь Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства, згідно якої 95,0 пог.м. газопроводу, збудованих по проекту газопостачання в 1997 році Топкової магазину в м. Буча, вул. Горького, 1, арх. №02-179, перебуває на балансі КП НДСП «Нива».

Таким чином, позивач є власником зазначеного газопроводу, який побудовано за його кошти та з усіма відповідними погодженнями.

Крім того, позивач наголошує, що в період з 1996 року по 2003 рік здійснювалось газопостачання виробничої бази позивача, однак внаслідок незаконних дій відповідача-2 (захоплення та незаконна забудова спірної земельної ділянки) газопостачальна компанія «Київоблгаз» припинила постачання природного газу на територію КПНДСП «Нива» через неможливість безпечного постачання газу та обслуговування газопроводу до точки балансового розмежування. Факт існування та знаходження газопроводу позивача на спірній земельній ділянці, зокрема, також підтверджується рішенням 10 сесії 24 скликання Бучанської селищної ради від 25.12.2002, яким відповідачу-2 було надано право оренди строком на 25 років земельною ділянкою 0,1873 га для організації торгівлі на Привокзальній площі в смт. Буча, у пункті 2.4. якого викладені застереження щодо експлуатації та ремонту існуючого газопроводу.

Також, позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

14.02.2023 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-1 просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Узагальнені доводи відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу зводяться до того, що об`єкт порушення - земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002, за захистом якого звернувся скаржник до суду, фактично було сформовано лише у 2019 році, тобто до 2019 року його право на зазначену земельну ділянку не було посвідчене в установленому законодавством порядку, що виключає факт набуття такого права та можливість його порушення. Такого ж висновку дійшов Господарський суд Київської області у рішенні від 07.08.2017 у справі №911/1107/17, яке набрало законної сили. Позивач не зазначає та не надає суду доказів, які б підтверджували, що в межах орендованої ним на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.06.2020, укладеного з Бучанською міською радою, земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 знаходиться майно ТОВ «Магазин 201», що порушує право позивача на користування орендованою ним земельною ділянкою. Майно другого відповідача, яке розташоване за межами орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002, не може та не порушує прав та інтересів позивача. Доказів протилежного позивач суду не надав. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №18-10-0.222-3480/2-22 від 12.08.2022 під час огляду документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0144 було встановлено, що координати поворотних точок кутів меж земельної ділянки, вказані у документації із землеустрою, відповідають координатам, що містяться у програмно-апаратному комплексі - національна кадастрова система, перетин з іншими земельними ділянками відсутній.

У тексті апеляційної скарги, як і в позовній заяві, КСП «Нива» просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018, при цьому не вказує, яку з вимог закону було порушено та не дотримано сторонами при укладенні спірного договору.

Доводи скаржника щодо продажу відповідачем-1 земельної ділянки з цільовим призначенням - землі загального користування - не відповідають дійсності та не підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 оспорюваного договору купівлі-продажу цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19, на яку посилається скаржник, не містить висновку щодо умисного вчинення відповідачем-1 протиправних дій щодо незаконного присвоєння поштових адрес, тобто немає висновку по суті спору щодо змісту спірних правовідносин. У даній постанові суд вказав, що при ухваленні оскаржуваного рішення не було дотримано порядку та способу прийняття такого рішення, з огляду на що аргументи скаржника в цій частині є безпідставними.

20.02.2023 від відповідача-2 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-2 просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач-2 наголошує на тому, що апелянт у поданій скарзі продовжує наполягати на тому, що він згідно договору купівлі-продажу від 30.06.1992 придбав у Броварського ДСК основні засоби «Прирельсову базу» за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, яка знаходилась на земельній ділянці площею 1,1 га, а рішенням виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15 березня 1994 року «Про закріплення території площею 1,1 га в смт. Буча по вул. Горького, 1» позивачу було надано право постійного користування земельною ділянкою за вказаною адресою площею 0,765 га і зазначене, на думку позивача, свідчить, що із моменту придбання основних засобів на земельній ділянці площею 1,1 га за адресою м. Буча, вул. Горького, 1, він користувався земельною ділянкою на праві постійного користування. Однак, відповідач-2 звертає увагу суду, що відповідно до статті 22 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції 1990 року, чинній станом на момент прийняття рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради № 79/1 від 15.03.1994 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Оскільки позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994, затвердженого рішенням Бучанської селищної ради від 24.03.1994, не було проведено комплекс землевпорядних робіт та не встановлено меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і не одержано документа, що посвідчує відповідне право землекористування, а саме Державного акту на право постійного землекористування, позивач не набув права на спірну земельну ділянку (взагалі на наведену в рішенні ради земельну ділянку) в установленому законодавством порядку, тому не мав права приступати до використання відповідної земельної ділянки. Позивач набув право користування орендованою земельною ділянкою лише у 2020 році на підставі Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2020. На момент укладення Договору купівлі-продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2 у 2018 році у позивача було відсутнє право користування земельною ділянкою, яке б було оформлено у встановленому законодавством порядку та підтверджено відповідними документами. Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини і правомірно вказав в оскаржуваному рішенні, що позивач в установленому законодавством порядку не набув права користування земельною ділянкою площею 0,765 га на підставі рішення Бучанської селищної ради від 15.03.1994 №79/1.

Щодо посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19, то відповідач-2 зазначає, що позивач тлумачить її зміст на власний розсуд.

Натомість, відповідно до зазначеної постанови від 25.06.2020 підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 судом апеляційної інстанції було зазначено те, що рішення прийнято виконавчим комітетом Бучанської міської ради, а не Бучанською міською радою на її пленарному засіданні, як це вимагає положення пункту 41 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Обставини правомірності чи неправомірності присвоєння, впорядкування конкретних адрес конкретним суб`єктам Шостим апеляційним адміністративним судом взагалі не досліджувалися та не аналізувалися.

Питання орендних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2, які мали місце до винесення оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного Договору купівлі-продажу не мають жодного відношення до предмету доказування у даній справі. Заявлені апелянтом твердження досліджувалися у межах судової справи №911/1107/17.

Земельна ділянка ТОВ «Магазин №201» ніколи не відносилася до земель загального користування, як про це стверджує позивач, категорія земель та цільове призначення не змінювалося. Відповідно до Витягу з ДЗК Земельна ділянка ТОВ «Магазин №201» має цільове призначення 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Щодо тверджень апелянта про накладення земельних ділянок та виїзд з виробничої бази, то такі обставини вже перевірялися та досліджувалися судом першої інстанції під час розгляду справи судової справи №911/1107/17, у матеріалах справи є лист управління Держтеокадастру у Київській області від 12.08.2022 №18-10-0.222-3480/2-22, де встановлено,що перетин земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0144 з іншими земельними ділянками відсутній.

За твердженнями відповідача-2, позивач протягом майже 20 років користувався земельною ділянкою самовільно, без належно оформлених документів, ніяких дій щодо оформлення своїх прав не вчиняв, а в апеляційній скарзі заявляє, що у цьому винен відповідач-2.

Щодо об`єктів майна позивача на земельній ділянці ТОВ «Магазин 201», то відповідач-2 наголошує, що первинною підставою для володіння об`єктами нерухомого чи рухомого майна є наявність речового права на земельну ділянку, це може бути право оренди чи право власності або інші види речових прав. Однак апелянт користується земельною ділянкою на праві оренди у відповідності до чинного законодавства лише з 30.06.2020 (день укладення договору оренди), відповідно, жодних його прав відповідачами станом на дату укладення договору купівлі-продажу не порушено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Шаптала Є.Ю., Коробенко Г.П.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3577/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

26.01.2023 матеріали справи №911/3577/21 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

27.01.2023 засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201» надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 поновлено Колективному приватному науково-дослідному сільськогосподарському підприємству «Нива» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/631/23 від 23.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 справу №911/3577/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 прийнято апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю., розгляд справи №911/3577/21 за апеляційною скаргою Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 призначено на 04.04.2023.

04.04.2023 о 12 год. 38 хв. у місті Києві та Київській області була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим судове засідання за апеляційною скаргою Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 не відбулося. Повітряна тривога в місті Києві та Київській області тривала до 14 год. 41 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 на 18.04.2023.

У судове засідання, призначене на 18.04.2023, з`явились представники позивача та представник відповідача-2. Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Північний апеляційний господарський суд у судовому засіданні 18.04.2023 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі №911/3577/21 оголошено перерву до 09.05.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1668/23 від 08.05.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 прийнято апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 09.05.2023.

У судове засідання, призначене на 09.05.2023, до суду апеляційної інстанції з`явились представники Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» та представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201».

Представник Бучанської міської ради у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 розгляд справи №911/3577/21 відкладено на 20.06.2023.

У судовому засіданні 20.06.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 20.06.2023 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи був обізнаний, про що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представники відповідача-2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, просили залишити оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 30.06.1992 КПП НДСП «Нива» було придбано основні засоби «Прирельсову базу» за адресою: м. Буча (на той час селище), вул. Горького, 1, площею 1,1 га. Бучанська селищна рада, у свою чергу, помилково своїм рішенням передала земельну ділянку Бучанському приладобудівному заводу. Після скарги КПП НДСП «Нива» до прокуратури м. Ірпінь прокуратурою було внесено подання до ради про відміну рішення.

Позивач стверджує, що у подальшому рішенням Бучанської селищної ради Київської області №79/1 від 15.03.1994 Колективному приватному науково-дослідному сільськогосподарському підприємству «Нива» було надано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,765 га для створення виробничої бази, яка і була потім побудована та перебуває на балансі підприємства «Нива».

Позивач стверджує, що на підставі вказаного рішення користується земельною ділянкою площею 0,765 га, своєчасно сплачує всі передбачені законодавством платежі та податки.

За твердженнями позивача на спірній ділянці розташовані газова труба, водяний колодязь, вигрібна яма, що належать підприємству «Нива» і перебувають у нього на балансі та проїзд (пожежний виїзд) для транспорту на та з території підприємства «Нива».

Позивач у позові вказує, що 11.05.1993 виконавчим комітетом Бучанської селищної ради було виділено ЗАТ «Меліоратор» суміжну земельну ділянку площею 0,500 га за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1. Зазначене рішення було прийняте з порушенням чинного на той час законодавства України щодо порядку оформлення та надання земельних ділянок, оскільки було відсутнє рішення Бучанської селищної ради на виділення земельної ділянки, відсутнє погодження управління земельних ресурсів Київської області. Крім того, за поштовою адресою, яка вказана у рішенні від 11.05.1993, а саме: смт. Буча, вул. Горького, 1, знаходиться майно та основні засоби позивача, а фактичним місцезнаходженням земельної ділянки, яка виділялась вищевказаним рішенням ЗАТ «Меліоратор» є Привокзальна площа в смт. Буча Київської області.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 22.06.2000 надано ТОВ «Магазин 201» земельну ділянку площею 0,500 га в тимчасове довгострокове на три роки користування, на умовах оренди, для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, а також торгівлі з автомашин на привокзальній площі смт. Буча.

12.07.2000 між Бучанською селищною радою Київської області (орендодавець) та ТОВ «Магазин 201» (орендар) на підставі рішення від 10.02.2000 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,1873 га за адресою: смт. Буча, вул. Горького, 1 строком на 10 років.

Позивач вказує, що жодного рішення Бучанської селищної ради Київської області від 10.02.2000 не існує, а в рішенні від 22.06.2000 зазначено про земельну ділянку площею 0,500 га на Привокзальній площі смт. Буча, а не за адресою смт. Буча, вул. Горького, 1, як це вже вказано у договорі оренди від 12.07.2000.

Таким чином, як стверджує позивач у позові, посадові особи Бучанської селищної ради, порушуючи чинне законодавство України, вказали в договорі оренди адресу земельної ділянки вул. Горького, 1, смт. Буча, хоча за даною адресою знаходилась інша земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні позивача, за відсутності плану встановлення меж земельної ділянки, чим порушено права позивача як належного та законного користувача земельної ділянки.

У подальшому рішенням Бучанської селищної ради від 25.12.2002 №292-10-24 вирішено оформити ТОВ «Магазин 201» в оренду земельну ділянку (згідно збірного кадастрового плану) розміром 1873 кв.м. для організації, експлуатації та обслуговування торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, а також торгівлі з автомашин в селищі Буча по вулиці Горького, 1.

Відповідно до пункту 2.4. вказаного рішення відповідач-2 зобов`язувався забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.

04.07.2003 між Бучанською селищною радою Київської області (орендодавець) та ТОВ «Магазин 201» (орендар) на підставі названого рішення укладено новий договір оренди земельної ділянки на 25 років.

Позивач зазначає, що зазначений договір від 04.07.2003 також був укладений із порушенням чинного законодавства, а саме в оренду передана земельна ділянка, яка є землями загального користування, план встановлення меж земельної ділянки сфальсифікований.

У подальшому, як зазначає позивач, у 2008 році Ірпінським земельним кадастровим бюро було розроблено кадастровий план земельної ділянки, площею 0,1873 га ТОВ «Магазин 201». При цьому при розробленні зазначеного кадастрового плану було вчинено наступні порушення: 1) Точка від В до Г не погоджувалось землекористувачем земельної ділянки, а саме - позивачем, про що додатково свідчить сфальсифікований протокол комісії по погодженню зовнішніх меж Земельної ділянки м. Буча, який не містить навіть дати його складання. 2) Точка Г до Д вказано, що землекористувачем є громадянин Калінкаров В.М., однак земельна ділянка передана йому в користування лише 2015 році на умовах оренди, а до цього часу він не був належним землекористувачем і не мав права погоджувати ніяких меж земельної ділянки.

Таким чином, як стверджує позивач, Бучанська міська рада своїми протиправними діями фактично узаконила передачу земель загального користування, а саме - Привокзальної площі, присвоївши їм поштову адресу, яка належить КПП НДСП «Нива».

Про факт вчинення вищевказаних незаконних дій відповідачів на переконання позивача свідчить також і рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради №619 від 20.11.2018 «Про впорядкування нумерації об`єктам нерухомого майна вулиці Горького в м. Буча», яким умисно було змінено юридичну адресу КПП НДСП «Нива» з адреси: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1 на адресу: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 3.

Вищевказане рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради №619, як незаконне, було в подальшому скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19.

Однак, незважаючи на вказане, земельну ділянку за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1, площею 0,1873 га було продано в подальшому ТОВ «Магазин 201».

Так, оскаржуваним у даній справі рішенням Бучанської міської ради 40 сесії 7 скликання «Про затвердження звіту з експертної грошової оцінки та продаж земельної ділянки по вул. Горького, 1, в м. Буча» від 31.05.2018 №2048-40-VII вирішено: затвердити звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1, площею 0,1873 га; продати ТОВ «Магазин 201» земельну ділянку площею 0,1873 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1 за 2404300 грн. Доручено Бучанському міському голові Федоруку Анатолію Петровичу укласти з ТОВ «Магазин 201» договір купівлі-продажу земельної ділянки за вказаною ціною.

Між Бучанською міською радою (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин 201» (далі - покупець) було укладено оскаржуваний Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,1873, яка перебуває у власності Бучанської міської ради за адресою: м. Буча, Київської області, вул. Горького, 1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Кадастровий номер - 3210800000:01:010:0144 (пункт 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки ).

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу 16.07.2018, зареєстровано в реєстрі за № 3764.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2018 № 148430167 КСП «Нива» є власником нерухомого майна площею 236,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1.

Також матеріалами справи підтверджується, що між Бучанською міською радою (далі - орендодавець) та позивачем (далі - орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки від 30.06.2020 (далі - договір оренди земельної ділянки), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6884 кв.м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Буча. Договір укладено строком на 5 років (пункти 1.1., 1.2., 3.1. Договору оренди земельної ділянки).

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у відділі планування доходів та податкової політики фінансового управління Бучанської міської ради, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №4211/2020 від 30.06.2020.

Таким чином, за доводами позивача, починаючи з 2011 року відповідач-2 почав самовільно користуватися частиною земельної ділянки в розмірі 0,0580 га, яка належить позивачу, а з 2018 року на підставі незаконних та протиправних рішень відповідача-1 відповідач-2 набув права власності на цю частину земельної ділянки, незважаючи на те, що на спірній земельній ділянці розташовані основні засоби КСП «Нива», а саме: газова труба, водяна труба, водяний колодязь, вигрібна яма.

Позивач зазначає, що відповідач-2 самовільно, із порушенням будівельних норм, стандартів та правил, без дозволу на будівництво, збудував (звів торгівельні павільйони та інші господарські будівлі) на спірній земельній ділянці, незаконно, безоплатно підключився до водяного колодязя, вигрібної ями і газової труби, які належать позивачу, не надає позивачеві доступу до вказаного майна, чим перешкоджає позивачу користуватися власним майном, у зв`язку з чим позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та майном шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані відповідачем-2 та знаходяться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

Незаконні, на думку позивача, дії відповідачів порушують його законні права та інтереси щодо користування земельною ділянкою та належним йому майном, у зв`язку з чим Колективне приватне науково-дослідне сільськогосподарське підприємств «Нива» звернулось з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Бучанська міська рада заперечувала проти позовних вимог позивача з підстав, які зводяться до того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

ТОВ «Магазин 201» заперечував проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято Бучанською міською радою з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак таке рішення є правомірним. У позивача до 20.06.2020 були відсутні будь-які права користування земельною ділянкою 0,7650 га, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі №911/1107/17. Як зазначає сам позивач, він набув право користування земельної ділянкою площею 0,6884 га, розташованою за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002 на правах оренди лише 30.06.2020. Укладений відповідачами оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764 жодним чином не порушує прав позивача, оскільки в нього на момент укладення спірного договору були відсутні документи, які б посвідчували право позивача на використання відповідної земельної ділянки. Щодо вимоги про усунення перешкод, то відсутні будь-які накладення земельної ділянки позивача та земельної ділянки ТОВ «Магазин 201», що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2022 №18-10-0.222-3480/2-22.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів не неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Виходячи з предмету та підстав заявленого у даній справі позову, колегія суддів зазначає, що першочерговому з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності у позивача порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів зі сторони відповідачів.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, у разі звернення до господарського суду, особа має довести відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, що право або законний інтерес, за захистом якого звернулась ця особа, порушується, не визнається або оспорююється відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий перелік способів захисту інтересів у Цивільному кодексі України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом».

Положення статті 20 Господарського кодексу України кореспондуються з наведеною нормою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому має бути визначено, які саме права позивача порушено відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17, від 10.05.2018 у справі №902/835/17.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення Бучанською міською радою) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення Бучанською міською радою) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Положення частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначають, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Позивач, звертаючись до суду з позовом у даній справі за захистом своїх прав та інтересів, стверджує, що відповідачу-2 на підставі спірних рішення відповідача-1 та договору купівлі-продажу продано земельну ділянку, частина якої перебуває у користуванні позивача згідно рішення Бучанської селищної ради від 15.03.1994 №79/1 та на якій знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази).

Однак, суд зазначає наступне.

Статтею 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на момент прийняття рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994) визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 Земельного кодексу України у вищенаведеній редакції право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що рішенням Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994 було врегульовано непорозуміння в наданні земельних ділянок в користування позивачу та Бучанському приладобудівному заводу.

Зокрема, позивачу було надано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,765 га (відповідно за адресою місця розташування земельної ділянки площею 1,1 га по вул. Горького в сел. Буча).

Згідно пункту 3 рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994 останнє підлягало погодженню на сесії селищної ради.

Як вбачається із матеріалів справи, Господарським судом Київської області розглядалася справа №911/1107/17 за позовом Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» до Бучанської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 201» про визнання недійсним та скасування рішення Бучанської сільської ради від 25.12.2002 №292-10-XXIV про продовження терміну користування земельною ділянкою від 25.12.2002, яким надано відповідачу-2 земельну ділянку розміром 1873 м кв. в оренду на 25 років та визнання недійсним укладеного між відповідачами на підставі зазначеного рішення ради договору від 04.07.2003 оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, смт. Буча, вул. Горького, 1, який зареєстрований в реєстрі за №1751 та зареєстрований у виконавчому комітеті Бучанської селищної ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №57н/2003 від 07.07.2003.

За результатами розгляду названої справи Господарським судом Київської області було прийняте рішення від 07.08.2017, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі №911/1107/17 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №911/1107/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства "Нива" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017.

Рішенням суду від 07.08.2017 у справі №911/1107/17, яке набрало законної сили, та обставини, встановлені в якому є преюдиційними для даної справи у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що рішенням Бучанської селищної ради від 24.03.1994 було затверджено рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994, а також позивачу було надано дозвіл виготовити проектну документацію на освоєння закріплених земельних ділянок та погодити її у встановленому порядку.

Судом у межах справи №911/1107/17 встановлено, що позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994, затвердженого рішенням Бучанської селищної ради від 24.03.1994, всупереч положенням статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на момент прийняття рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради №79/1 від 15.03.1994), не було проведено комплекс землевпорядних робіт та не встановлено меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і не одержано документа, що посвідчує відповідне право землекористування - Державного акту на право постійного землекористування.

Таким чином, позивач в установленому законодавством порядку не набув права користування земельною ділянкою площею 0,765 га на підставі рішення Бучанської селищної ради від 15.03.1994 №79/1, відповідно, не мав права приступати до використання відповідної земельної ділянки. Отже, будівництво позивачем інших об`єктів нерухомості на земельній ділянці, на яку право користування не було оформлено, не породжує виникнення у позивача прав на таку земельну ділянку.

Також судом у межах справи №911/1107/17 встановлено, що виходячи зі змісту статті 79 Земельного кодексу України є сформованою земельна ділянка, яка надавалась відповідачу-2 в оренду згідно оспорюваного у межах справи №911/1107/17 рішення Бучанської сільської ради від 25.12.2002 №292-10-XXIV про продовження терміну користування земельною ділянкою від 25.12.2002, яким надано відповідачу-2 земельну ділянку розміром 1873 м кв. в оренду на 25 років.

Суд встановив, що позивачу необхідно розробити технічну документацію за межами фактичного користування і сформувати земельну ділянку, яка фактично залишилась. Позивачу може бути надана лише вільна земельна ділянка чи земельна ділянка під придбаними ним об`єктами нерухомості та необхідна для їх обслуговування.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Бучанської міської ради №3344-57-VII від 25.04.2019 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 5 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Горького, 1 в м. Буча та передано позивачу в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 загальною площею 6884 кв.м.

30.06.2020 між позивачем та Бучанською міською радою Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6884 кв. м., кадастровий номер 3210800000:01:010:0002 строком на 5 років.

Отже, як вірно наголошують відповідачі, фактично об`єкт порушення, про який стверджує позивач - земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 загальною площею 6884 кв.м. було сформовано лише у 2019 році, а до 2020 року право позивача на зазначену земельну ділянку не було посвідчене в установленому законом порядку, відповідно, відсутні підстави стверджувати про можливість порушення прав позивача передачею відповідачу-2 спочатку в оренду (відсутність такого порушення прав встановлена у рішенні суду №911/1107/17), а потім у 2018 році у власність земельної ділянки площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1.

Позивач, водночас, не надає суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме в межах орендованої ним на підставі договору оренди від 30.06.2020, укладеного з Бучанською міською радою, земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 знаходиться майно (паркан, будівлі та споруди) ТОВ «Магазин 201», що порушує право користування позивача орендованою ним земельною ділянкою. Майно відповідача-2, яке розташоване за межами орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002, у свою чергу, не може та не порушує прав та інтересів позивача, про що вірно вказав місцевий господарський суд.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2022 №18-10-0.222-3480/2-22, під час огляду документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0144, яка належить відповідачу-2, було встановлено, що координати поворотних точок кутів меж земельної ділянки, вказані у документації із землеустрою відповідають координатам, що містяться у програмно-апаратному комплексі - національна кадастрова система, перетин з іншими земельними ділянками відсутній.

Більш того, представник позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, сам підтвердив той факт, що земельна ділянка, належна на праві оренди позивачу, та земельна ділянка, надана у власність відповідачу-2, не накладаються одна на одну.

Посилання позивача на те, що він змушений був погодитися на укладення договору оренди земельної ділянки меншою площею (6884 кв.м.), оцінюються судом критично, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а саме рішення Бучанської міської ради №3344-57-VII від 25.04.2019, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування позивачу та укладений на його підставі 30.06.2020 договір оренди є чинними та позивачем не оскаржувались.

Щодо тверджень позивача про те, що на частині земельної ділянки, яка передана у власність відповідача-2, знаходиться майно позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач наголошує про придбання на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.1992, укладеного із Броварським ДСК, основних засобів «Прирельсьвої бази», розташованих на земельній ділянці площею 1,1 га за адресою м. Буча, вул. Горького, 1, та стверджує, що на земельній ділянці знаходились та знаходяться об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази).

Однак, у переліку майна, що передавалося позивачу на підставі названого договору купівлі-продажу згідно акту від 07.07.1992 (том 1, а.с. 18), перелічене позивачем майно (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази) відсутнє, відповідно, останнє було створене пізніше.

Більш того, згідно зі статтею 30 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент придбання позивачем об`єктів нерухомості, було визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Однак, позивачем не надано суду доказів щодо прав на земельну ділянку та її обсяги попереднього власника, у якого позивач придбав нерухомість.

В апеляційній скарзі позивач посилається на наступні докази: лист від 12.01.2019 №01/05ДС (том 1, а.с. 69) від Київської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України, в якому зазначено, що питання будівництва каналізаційної ями та водяного колодязя було погоджено і побудовано з дозволу Київдержтранс, Акт розмежування балансової належності водяних мереж, споруд, каналізаційних стоків, побудованих у 1995 році, та експлуатаційної відповідальності сторін від 25.01.2010 (том 1, а.с. 85), з якого вбачається факт перебування на балансі позивача вигрібної ями 20 кв.м. та водяного колодязя, акт розмежування балансової належності газових мереж та споруд на них і експлуатаційної відповідальності сторін від 15.10.2013 (том 1, а.с. 71-72), де вказано, що 95,0 пог.м. газопроводу, побудованого у 1996 році, перебувають на балансі позивача.

Вказані докази, на переконання позивача, свідчать про наявність у нього прав на земельну ділянку, на якій вищеперелічені об`єкти розташовані.

Однак, як уже зазначалося вище, приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється, відповідно, будівництво позивачем інших об`єктів нерухомості на земельній ділянці, на яку право користування не було оформлено, не породжує виникнення у позивача прав на таку земельну ділянку.

Позивач, як вказувалось вище, набув право оренди земельної ділянки за адресою м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6884 кв.м., кадастровий номер 3210800000:01:010:0002 лише 30.06.2020 на підставі укладеного договору оренди.

Відтак, докази, на які посилається позивач, не можуть підтверджувати правомірності користування ним земельною ділянкою під вказаними ним об`єктами.

Більш того, у листі від 12.01.2019 №01/05ДС взагалі не зазначено, ким та коли побудовано каналізаційну яму та водяний колодязь, кому було погоджено таке будівництво та кому взагалі був адресований цей лист.

Щодо акту розмежування балансової належності водяних мереж, споруд, каналізаційних стоків, побудованих у 1995 році, та експлуатаційної відповідальності сторін від 15.10.2013, то в даному контексті колегія суддів приймає до уваги інформацію, вказану у листі-відповіді Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії газового господарства на адвокатський запит адвоката Джус В.В. стосовно питання газифікації КСП «Нива» по вул. Горького, 1, в м. Буча (копія додана до відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу), де вказано, що станом на 15.05.2017 газопровід низького тиску сталевий Ду 57х3,0мм за адресою вул. Горького, 1, в м. Буча КСП «Нива» не експлуатується; КСП «Нива» з 02.2013 не споживає природний газ і відключено від газопостачання; Проект на газифікацію магазину КСП «Нива» розроблено ПК «Геодезист» в 1996 році; Договір на експлуатацію газопроводу КПНДСП «Нива» з Ірпінською дільницею Києво-Святошинської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» не укладало.

Зазначеним, за відсутності доказів протилежного, спростовуються твердження позивача про те, що саме здійснене відповідачем-2 будівництво в зоні газопроводу призвело до припинення газопостачання.

Щодо посилань скаржника на обставини, встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19, колегією суддів встановлено наступне.

КСП «Нива» в апеляційній скарзі зазначає, що виконавчим комітетом Бучанської міської ради було прийнято рішення від 20.11.2018 №619 «Про впорядкування нумерації об`єктам нерухомого майна вулиці Горького на відрізку від провулку Жовтневого до вулиці Тюменцева-Хвилі в м. Буча Київської області», яким «…умисно було змінено юридичну адресу КПП НДСП «Нива» з адреси: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1 на адресу: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 3. Вищевказане рішення, виконавчого комітету Бучанської міської ради №619, як незаконне, було в подальшому скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №320/461/19. Як вбачається з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №320/461/19 рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради щодо присвоєння поштової адреси Київська обл, м. Буча, вул. Горького, 1 іншим об`єктам, що знаходяться на цій ділянці було визнано протиправним та скасовано та залишено саме за КПП НДСП «Нива» вказану поштову адресу. Вищезазначені обставини у всій їх сукупності та взаємопов`язаності, свідчать про те, що всі інші об`єкти, окрім майна Позивача які знаходяться за адресою Київська обл, м. Буча, вул. Горького, 1 та зазначені в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 159188192 від 12.03.2019 року, знаходяться там незаконно. Таким чином, вищевказана постанова стосується саме спірної земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна, які на ній знаходяться, а отже є належним та допустимим доказом при розгляді даної справи.».

Однак, проаналізувавши зміст названої постанови адміністративного суду, колегією суддів встановлено, що підставою для скасування рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 20.11.2018 №619 «Про впорядкування нумерації об`єктам нерухомого майна вулиці Горького в м. Буча» було те, що питання про присвоєння та зміни поштових адрес об`єктам нерухомого майна у даному випадку повинно було вирішуватись виключно на пленарному засіданні Бучанської міської ради відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Колегія суддів у межах справи №320/461/19 дійшла до висновку, що виконавчим комітетом Бучанської міської ради розглянуто та прийнято рішення №619 від 20.11.2018 у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог чинного законодавства, тому рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Мотивувальна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19 не містить висновків щодо незаконності знаходження майна ТОВ «Магазин 201» за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1.

Виходячи із вищевстановлених обставин у їх сукупності, звертаючись з даним позовом до суду позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що оскаржуване рішення Бучанської міської ради прийняте з порушенням норм чинного законодавства та порушує права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом, не надав суду доказів, які б підтверджувати наявність правових підстав недійсності оскаржуваного правочину та порушенням його укладенням прав позивача, не зазначив та не надав суду доказів, які б підтверджували, що майно відповідача-2 (паркан, будівлі та споруди) знаходиться в межах орендованої позивачем земельної ділянки площею 6884 кв.м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, а земельні ділянки накладаються одна на одну, а відтак і доказів, що у позивача наявні перешкоди в користуванні орендованою ним вказаною земельною ділянкою.

Висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є правомірними, а доводи апеляційної скарги позивача фактично дублюють доводи, викладені ним у позовній заяві, а також зводяться до намагань здійснити переоцінку висновків суду, зроблених у межах господарської справи №911/1107/17 щодо правомірності передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2, що не є предметом спору в даній справі.

Щодо заявленого відповідачем-1 під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності суд зазначає, що з огляду на положення статей 256, 267 Цивільного кодексу України правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено з огляду на відсутність порушеного відповідачем права позивача, позовна давність за заявою відповідача-1 застосуванню не підлягає.

Усі інші доводи учасників справи по суті спору, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/3577/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Колективне приватне науково-дослідне сільськогосподарське підприємство «Нива».

Матеріали справи №911/3577/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко