Постанова

від 08.11.2023 по справі 911/3577/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3577/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» - Рябка С.О.,

Бучанської міської ради - Галдецької Ю.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201» - Джус В.В.,

Чеховської Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 (суддя Подоляк Ю.В.)

у справі № 911/3577/21

за позовом Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива»

до Бучанської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Колективне підприємство приватне науково-дослідне сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі - КПП НДСП «Нива»; підприємство) звернулося до суду з позовом до Бучанської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №201» (далі - ТОВ «Магазин №201»), у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII про продаж ТОВ «Магазин №201» земельної ділянки площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С.;

- усунути перешкоди КПП НДСП «Нива» в користуванні земельною ділянкою та майном шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані ТОВ «Магазин №201» і знаходиться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII прийняте з порушенням норм чинного законодавства, є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Магазин №201» продано земельну ділянку, частина якої перебуває в користуванні позивача згідно з рішенням Бучанської селищної ради від 15.03.1994 № 79/1, та на якій знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази).

Також позивач зазначив, що ТОВ «Магазин №201» самовільно збудувало на спірній земельній ділянці торгівельні павільйони та інші господарські будівлі, незаконно та безоплатно приєднався до водяного колодязя, вигрібної ями і газової труби, що належать КПП НДСП «Нива», не надає доступу до цих об`єктів, чим перешкоджає підприємству в користуванні власним майном, у зв`язку з чим позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та майном, шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані ТОВ «Магазин №201» і знаходяться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

Бучанська міська рада, заперечуючи проти позову, заявила про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2023 року КПП НДСП «Нива» подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 26.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3577/21 за касаційною скаргою КПП НДСП «Нива» з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

Бучанська міська рада, ТОВ «Магазин №201» у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу № 911/3577/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Зуєв В.А., у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відпустці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII «Про затвердження звіту з експертної грошової оцінки та продаж земельної ділянки по вул. Горького, 1, в м. Буча» затверджено звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1, площею 0,1873 га; вирішено продати ТОВ «Магазин №201» земельну ділянку площею 0,1873 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1, за 2 404 300,00 грн. Доручено Бучанському міському голові Федоруку А.П. укласти з ТОВ «Магазин №201» договір купівлі-продажу земельної ділянки за вказаною ціною.

16.07.2018 між Бучанською міською радою (продавець) та ТОВ «Магазин №201» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продав згідно з рішенням Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII, а покупець купив земельну ділянку площею 0,1873 га, яка перебуває у власності Бучанської міської ради, за адресою: м. Буча, Київської обл., вул. Горького, 1. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Кадастровий номер 3210800000:01:010:0144 (пункт 1). Цей договір посвідчено Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу 16.07.2018, зареєстровано в реєстрі за № 3764.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2018 № 148430167, КПП НДСП «Нива» є власником нерухомого майна, площею 236,6 кв. м, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1.

Рішенням Бучанської міської ради від 25.04.2019 № 3344-57-VII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 5 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Горького, 1, у м. Буча та передано КПП НДСП «Нива» в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 загальною площею 6 884 кв. м.

30.06.2020 між Бучанською міською радою (орендодавець) та КПП НДСП «Нива» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6 884 кв. м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Буча. Договір укладено строком на 5 років (пункти 1.1, 1.2, 3.1). Цей договір зареєстровано у відділі планування доходів та податкової політики фінансового управління Бучанської міської ради, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 4211/2020 від 30.06.2020.

КПП НДСП «Нива» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764 та усунути перешкоди КПП НДСП «Нива» в користуванні земельною ділянкою та майном шляхом знесення паркану, будівель та споруд, які незаконно побудовані ТОВ «Магазин №201» і знаходиться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки в розмірі 0,0580 га.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, зокрема, таке:

- згідно з договором від 30.06.1992, укладеним з Броварським домобудівельним комбінатом, КПП НДСП «Нива» було придбано основні засоби, розташовані на прирельсовій території (1,1 га) у смт Буча, вул. Горького, 1;

- рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 15.03.1994 № 79/1 КПП НДСП «Нива» надано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,765 га; на підставі цього рішення позивач користується земельною ділянкою площею 0,765 га, своєчасно сплачує всі передбачені законодавством платежі та податки;

- на спірній земельній ділянці знаходяться газова труба, водяний колодязь, вигрібна яма, що належать КПП НДСП «Нива» і перебувають у нього на балансі, а також проїзд (пожежний виїзд) для транспорту на/з території підприємства;

- Бучанська міська рада своїми протиправними діями фактично узаконила передачу земель загального користування, а саме Привокзальної площі, присвоївши їм поштову адресу, яка належить КПП НДСП «Нива»;

- рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 20.11.2018 № 619 «Про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна вулиці Горького в м. Буча», змінено юридичну адресу КПП НДСП «Нива» з адреси: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1, на адресу: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 3; це рішення в подальшому скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 320/461/19, що, за твердженням позивача, свідчить про те, що всі інші об`єкти, окрім майна позивача, знаходяться за наведеною адресою незаконно;

- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2018 № 148430167 КПП НДСП «Нива» є власником нерухомого майна площею 236,6 кв. м, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1;

- з 2011 року ТОВ «Магазин №201» самовільно користується частиною земельної ділянки в розмірі 0,0580 га, яка належить позивачу, а з 2018 року ТОВ «Магазин №201» на підставі незаконних і протиправних рішень Бучанської міської ради набуло право власності на цю частину земельної ділянки, незважаючи на те, що на спірній земельній ділянці розташовані основні засоби позивача, а саме: газова труба, водяна труба, водяний колодязь, вигрібна яма;

- ТОВ «Магазин №201» самовільно, із порушенням будівельних норм, стандартів та правил, без дозволу на будівництво, збудував (звів торгівельні павільйони та інші господарські будівлі) на спірній земельній ділянці, незаконно, безоплатно підключився до водяного колодязя, вигрібної ями і газової труби, які належать позивачу, не надає позивачеві доступу до цього майна, чим перешкоджає позивачу користуватися власним майном;

- незаконні дії відповідачів порушують законні права та інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою та належним йому майном.

Бучанська міська рада проти позову заперечила та в обґрунтування заперечень послалася на те, зокрема, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки не надано доказів, які б підтверджували допущення Бучанською міською радою порушень законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, а також порушення відповідачами вимог закону при укладенні оспорюваного правочину.

ТОВ «Магазин №201» також заперечило проти позову та послалося на те, зокрема, що оскаржуване рішення прийнято Бучанською міською радою з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак таке рішення є правомірним. У позивача до 20.06.2020 були відсутні будь-які права користування земельною ділянкою 0,7650 га, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1107/17; позивач набув право користування земельної ділянкою площею 0,6884 га, розташованою за адресою: м. Буча, вул. Горького, 1, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, на правах оренди лише 30.06.2020; оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764 жодним чином не порушує прав позивача, оскільки на момент укладення цього договору у позивача були відсутні документи, які б посвідчували його право на користування відповідною земельною ділянкою; вимоги позивача про усунення перешкод є також безпідставними, оскільки відсутні будь-які накладення земельної ділянки позивача та земельної ділянки ТОВ «Магазин №201».

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, та мотивував таке рішення тим, що за встановлених у справі обставин, а також обставин, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі № 911/1107/17, та в силу положень частини 4 статті 75 ГПК є преюдиційними, позивач в установленому законодавством порядку не набув права користування земельною ділянкою площею 0,765 га на підставі рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради від 15.03.1994 № 79/1, затвердженого рішенням Бучанської селищної ради від 24.03.1994, оскільки всупереч положень статей 22, 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) не вчинив дій з реалізації цього рішення (проведення комплексу землевпорядних робіт, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує відповідне право землекористування - державного акта на право постійного землекористування) та, відповідно, не мав права приступати до використання цієї земельної ділянки, тому і будівництво позивачем інших об`єктів нерухомості на земельній ділянці, на яку право користування не було оформлено, не породжує виникнення у позивача прав на таку земельну ділянку. При цьому, за встановлених обставин, позивачем не надано суду доказів щодо прав на земельну ділянку та її обсяги попереднього власника, у якого позивач придбав об`єкти за договором від 30.06.1992.

Водночас, за висновками суду, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що оскаржуване рішення Бучанської міської ради прийняте з порушенням норм чинного законодавства та порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, не надав суду доказів, які б підтверджували наявність правових підстав недійсності оспорюваного правочину та порушенням внаслідок його укладення між відповідачами прав позивача, не зазначив та не надав суду доказів, які б підтверджували, що майно ТОВ «Магазин №201» (паркан, будівлі та споруди) знаходиться в межах орендованої позивачем земельної ділянки площею 6 884 кв. м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, а земельні ділянки накладаються одна на одну, а також доказів, що у позивача наявні перешкоди в користуванні орендованою ним земельною ділянкою.

При цьому суди попередніх інстанцій послалися на правові висновки Верховного Суду та зазначили, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, що було встановлено під час вирішення спору, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Водночас судами зазначено, що оскільки за встановлених у справі обставин, позов не підлягає задоволенню через відсутність порушеного права позивача, на захист якого подано позов, позовна давність за заявою Бучанської міської ради застосуванню не підлягає.

У поданій касаційній скарзі КПП НДСП «Нива» зазначило, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не було застосовано положення статей 21, 83, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та положення статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); при цьому скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, послався на те, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо порядку застосування положень статті 21 ЗК, яка передбачає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною, у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, зокрема щодо можливості визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2018 № 3764, який було укладено внаслідок недійсного рішення, у даному випадку рішення Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2048-40-VII, і якому передували попередні незаконні рішення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку застосування положень частини 3 статті 83 ЗК (яка застосовується у поєднанні зі статтею 21 ЗК), і відповідно до якої, до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). А саме, відсутня правова позиція щодо того, чи відноситься спірна земельна ділянка, яка значиться як Привокзальна площа (за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1 (привокзальна площа), передана у власність ТОВ «Магазин №201», до земель загального користування населеного пункту. Також, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 391 ЦК саме у правовідносинах, які є предметом розгляду цієї справи, коли майно власника (позивача), який володіє ним на належній правовій підставі, знаходиться на земельній ділянці, яка була передана у власність іншій особі на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Судами попередніх інстанцій не було досліджено належним чином зібрані у справі докази, не надано їм належної правової оцінки, наслідком чого незаконно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Відповідно до положень частини 2 статті 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом із тим статтею 203 ЦК унормовано, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1).

Згідно зі статтею 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Водночас недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому, як уже зазначалося, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

У справі, що розглядається, КПП НДСП «Нива», звертаючись до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав та інтересів послалося на обставини незаконного, на думку позивача, відчуження органом місцевого самоврядування відповідачу земельної ділянки, частина якої перебуває у користуванні позивача на підставі рішення Бучанської селищної ради від 15.03.1994 № 79/1 та на якій знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомості (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази), чим порушено права позивача на користування такою земельною ділянкою та належним йому майном.

Як установлено судами попередніх інстанцій відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради від 15.03.1994 № 79/1, з урахуванням ситуації, яка склалася щодо користування земельною ділянкою в сел. Буча по вул. Горького, 1, між позивачем та Бучанським приладобудівним заводом, зокрема за СП «Нива» було закріплено земельну ділянку площею 0,765 га. Згідно з пунктом 3 цього рішення воно підлягає затвердженню на сесії селищної ради.

За змістом частин 1, 2 статі 19 ЗК (від 18.12.1990 № 561-XII; у редакції, чинній станом на 15.03.1994) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Відповідно до статті 22 ЗК (у відповідній редакції) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК у відповідній редакції).

За змістом статті 30 ЗК (у редакції, на час укладення договору від 30.06.1992 про придбання КПП НДСП «Нива» основних засобів за наведеною адресою) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення (частина 1). При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди (частина 3). Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу (частина 4).

Водночас судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1107/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, відмовлено в задоволенні позову КПП НДСП «Нива» до Бучанської міської ради, ТОВ «Магазин №201» про визнання недійсним та скасування рішення Бучанської сільської ради від 25.12.2002 № 292-10-XXIV про продовження терміну користування земельною ділянкою від 25.12.2002, згідно з яким ТОВ «Магазин №201» надано в оренду строком на 25 років земельну ділянку розміром 1873 кв. м, та визнання недійсним укладеного між відповідачами на підставі зазначеного рішення ради договору від 04.07.2003 оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська обл., смт Буча, вул. Горького, 1, який зареєстрований в реєстрі за № 1751 та зареєстрований у виконавчому комітеті Бучанської селищної ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 57н/2003 від 07.07.2003.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КПП НДСП «Нива» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1107/17.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції з урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 911/1107/17, що в силу частини 4 статті 75 ГПК є преюдиційними для справи № 911/3577/21, встановлено обставини, за якими:

- рішенням Бучанської селищної ради від 24.03.1994 було затверджено рішення виконавчого комітету Бучанської селищної ради від 15.03.1994 № 79/1, а також позивачу було надано дозвіл на виготовлення проєктної документації на освоєння закріплених земельних ділянок, яку необхідно було погодити у встановленому порядку, проте всупереч положень статей 22, 23 ЗК (у відповідній редакції) комплекс землевпорядних робіт проведено не було, меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлено, документа, що посвідчує відповідне право землекористування, - державного акта на право постійного землекористування, отримано не було;

- земельна ділянка розміром 1 873 кв. м, яка надавалася ТОВ «Магазин №201» в оренду на підставі оспорюваного у межах справи № 911/1107/17 рішення Бучанської сільської ради від 25.12.2002 №292-10-XXIV, є сформованою відповідно до статті 79 ЗК;

- КПП НДСП «Нива» у встановленому законом порядку не набуло права користування земельною ділянкою площею 0,765 га за наведеною адресою; будь-яких доказів, які підтверджують таке право позивача щодо зазначеної земельної ділянки, останнім не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні; позивач не мав права приступати до використання відповідної земельної ділянки, тому будівництво позивачем інших об`єктів нерухомості на земельній ділянці, на яку право користування не було оформлено, не породжує виникнення у позивача прав на таку земельну ділянку;

- фактично об`єкт порушення, про який стверджує позивач, це земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 загальною площею 6 884 кв. м (яку було надано в оренду позивачу) було сформовано лише у 2019 році, а до 2020 року право позивача на зазначену земельну ділянку не було посвідчене в установленому законом порядку, відповідно, відсутні підстави стверджувати про можливість порушення прав позивача передачею ТОВ «Магазин №201» спочатку в оренду (обставини відсутності такого порушення прав встановлено судовим рішенням у справі № 911/1107/17), а потім у 2018 році - у власність земельної ділянки площею 0,1873 га, кадастровий номер 3210800000:01:010:0144, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1.

- КПП НДСП «Нива» не надало суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме в межах орендованої ним на підставі договору оренди від 30.06.2020, укладеного з Бучанською міською радою, земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002 знаходиться майно (паркан, будівлі та споруди) ТОВ «Магазин 201», що порушує право користування позивача орендованою ним земельною ділянкою;

- майно ТОВ «Магазин №201», яке розташоване за межами орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:010:0002, не може та не порушує прав та інтересів позивача;

- за інформацією, наведеною у листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2022 №18-10-0.222-3480/2-22, під час огляду документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:010:0144, яка належить ТОВ «Магазин №201», було встановлено, що координати поворотних точок кутів меж земельної ділянки, зазначені в документації із землеустрою, відповідають координатам, що містяться у програмно-апаратному комплексі - національна кадастрова система; перетин з іншими земельними ділянками відсутній;

- представник позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції підтвердив той факт, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді КПП НДСП «Нива», та земельна ділянка, власником якої є ТОВ «Магазин №201», не накладаються одна на одну.

- доводи КПП НДСП «Нива» про те, що підприємство змушене було погодитися на укладення договору оренди земельної ділянки меншою площею (6 884 кв. м), оцінено судом апеляційної інстанції критично, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а саме рішення Бучанської міської ради від 25.04.2019 №3344-57-VII, яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування позивачу та укладений на його підставі 30.06.2020 договір оренди, є чинними та позивачем не оскаржувалися;

- судом відхилене посилання позивача на те, що в межах адміністративної справи № 320/461/19, рішенням у якій визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 20.11.2018 № 619 «Про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна вулиці Горького в м. Буча» підтверджено обставини незаконності дій відповідачів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, рішення суду в справі № 320/461/19 мотивовано тим, що питання про присвоєння та зміни поштових адрес об`єктам нерухомого майна у цьому випадку мало вирішуватися виключно на пленарному засіданні Бучанської міської ради відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому виконавчим комітетом ради розглянуто та прийнято рішення від 20.11.2018 № 619 у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому мотивувальна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №320/461/19 не містить висновків щодо незаконності знаходження майна ТОВ «Магазин №201» за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 1;

- у переліку майна, що передавалося позивачу на підставі договору від 30.06.1992, укладеного із Броварським домобудівельним комбінатом, згідно з актом від 07.07.1992 (том 1, а.с. 18), перелічене позивачем майно (водяний колодязь, вигрібна яма, газова труба та виїзд з бази) відсутнє, відповідно, останнє було створене пізніше;

- КПП НДСП «Нива» не надано доказів щодо прав попереднього власника майна на земельну ділянку та її обсяги;

- КПП НДСП «Нива» набуло право оренди земельної ділянки за адресою м. Буча, вул. Горького, 1, площею 6 884 кв. м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, лише 30.06.2020 на підставі укладеного договору оренди, відтак, докази, на які посилається позивач (лист Київської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці від 12.01.2019 № 01/05ДС, акт розмежування балансової належності водяних мереж, споруд, каналізаційних стоків, побудованих у 1995 році, та експлуатаційної відповідальності сторін від 25.01.2010, акт розмежування балансової належності газових мереж та споруд на них і експлуатаційної відповідальності сторін від 15.10.2013), не можуть підтверджувати правомірності користування ним земельною ділянкою під зазначеними позивачем об`єктами;

- у листі Київської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці від 12.01.2019 № 01/05ДС взагалі не зазначено, ким та коли побудовано каналізаційну яму та водяний колодязь, кому було погоджено таке будівництво та кому взагалі був адресований цей лист;

- за інформацією, наведеною у листі-відповіді Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії газового господарства стосовно питання газифікації КСП «Нива» по вул. Горького, 1, в м. Буча, зазначено, що станом на 15.05.2017 газопровід низького тиску сталевий Ду 57х3,0 мм за адресою: вул. Горького, 1, у м. Буча КСП «Нива» не експлуатується; КСП «Нива» з 02.2013 не споживає природний газ і відключено від газопостачання; проєкт на газифікацію магазину КСП «Нива» розроблено ПК «Геодезист» у 1996 році; договір на експлуатацію газопроводу КПП НДСП «Нива» з Ірпінською дільницею Києво-Святошинської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» не укладався;

- оскільки приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється, відповідно, будівництво позивачем інших об`єктів нерухомості на земельній ділянці, на яку право користування не було оформлено, не породжує виникнення у позивача прав на таку земельну ділянку.

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі, що розглядається, у їх сукупності суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено наявності у позивача права щодо спірної земельної ділянки, а у зв`язку із цим, що оскаржуваним рішенням Бучанської міської ради та укладеним на його підставі договором купівлі-продажу земельної ділянки порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду із цим позовом.

Водночас суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав і для задоволення вимог щодо усунення перешкод КПП НДСП «Нива» в користуванні земельною ділянкою та майном, оскільки позивачем не доведено обставин знаходження майна ТОВ «Магазин №201» (паркану, будівель та споруд) у межах орендованої позивачем земельної ділянки площею 6 884 кв. м, кадастровий номер 3210800000:01:010:0002, та наявності перешкод з боку відповідача в користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою, а відтак і порушення прав та законних інтересів позивача.

КПП НДСП «Нива» у касаційній скарзі, аргументуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, послалося на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування приписів статей 21, 83, 152 ЗК, статті 391 ЦК у подібних правовідносинах, оскільки КПП НДСП «Нива» відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушення його прав та законних інтересів.

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача у спірних правовідносинах є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у касаційній скарзі, які стосуються суті спору суд касаційної інстанції не бере до уваги.

За таких обставин Верховний Суд вважає необґрунтованою зазначену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга на судові рішення у цій справі не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга КПП НДСП «Нива» не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Доводи, наведені в касаційній скарзі стосовно процесу доказування та оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Колективного підприємства приватного науково-дослідного сільськогосподарського підприємства «Нива» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі № 911/3577/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв