Постанова

від 04.07.2023 по справі 922/3204/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/3204/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №995Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 (повний текст якого складено та підписано 28.04.2023 в приміщення господарського суду Харківської області суддею Хотенцем П.В.)

за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2. фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград ,

3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка

про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград, 3. сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка, Красноградського району, в якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30 квітня 2015 року № 1061-СГ;

визнати недійсним, укладений 07 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9735631 від 19 травня 2015 року;

визнати недійсним, укладений 01 червня 2018 року між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162651 від 17 липня 2018 року;

зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 22,0047 га., що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0098 вартістю 568254,11 грн.

Також у позовній заяві керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області просить витребувати у другого відповідача договір суборенди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 у позові відмовлено повністю.

Рішення аргументовано тим, що прокурором доведено факт того, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року щодо передачі в оренду Томку Андрію Івановичу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Водночас, врахувавши заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, СТОВ "Мрія", ФОП Томко А.І. про застосування строку позовної давності, суд відмовив у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України з підстав спливу позовної давності.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 та ухвали нове рішення про задоволення позову прокурора. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги просить відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, заявник зазначає, що судом застосовано статті 256, 257, 261, 267 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 92/1151/18. Крім того, прокурор зазначив, що причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №995Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19. Розгляд справи призначено на 04.07.2023.

09.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 залишити без змін.

19.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 року - без змін.

20.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ФОП Томко А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 року - без змін.

29.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Головного управління, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

Присутня у судовому засіданні прокурор подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, явку своїх повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Як було зазначено вище, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надало заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.

Разом із тим із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

В даному випадку, на думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянину ОСОБА_1 , а останній, отримавши її, передав в суборенду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія". Внаслідок зазначених обставин Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що вводячи державу в оману, ОСОБА_1 розширює земельний банк Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що в свою чергу призводить до ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14 січня 2015 року. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , а останнім в подальшому Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія".

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.

Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17 та від 22 травня 2019 року у справі № 366/2648/16 від 22 травня 2019 року.

Таким чином прокурор виконав вимоги статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Як свідчать матеріали справи, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою від 18 листопада 2013 року в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 22,0047 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01 січня 2013 року); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копія трудової книжки) або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000527 від 22 листопада 2013 року громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 22,0047 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

В подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, з кадастровим номером 6323381000:04:000:0096, площею 22,0047 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , 07 травня 2015 року укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 22,0047 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0096, строком на 49 років, який 19 травня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Згідно пункту 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

В подальшому між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" 01 липня 2015 року, тобто зі спливом трохи більше місяця, укладено договір суборенди цієї земельної ділянки, який 13 липня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що передача спірної земельної ділянки відбулася із порушенням норм діючого законодавства, первомайською місцевою прокуратурою 11 липня 2017 року подано позовну заяву до Красноградського районного суду Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок.

Однак, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року у справі № 626/1054/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.

Разом з тим, в процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову ОСОБА_1 07 грудня 2017 року здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томко Андрія Івановича.

В подальшому, 11 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01 липня 2015 року, яку 11 грудня 2017 року зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01 червня 2018 року між Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0096 площею 22,0047 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17 липня 2018 року зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Згідно листа ГУ ДФС у Харківській області № 940/10/20-16-08-21 від 06 квітня 2017 року інформація про перебування ОСОБА_1 як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.

Дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказом № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року прокурор вважає незаконними, оскільки останнє, на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказані дії ОСОБА_1, на думку прокурора, свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, оскільки, навіть після слухання справи по суті та обізнаністю з положеннями Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, щодо необхідності самостійного обробітку земель, переданих для створення фермерського господарства за спрощеною процедурою, Томко Андрій Іванович зареєструвався як фізична особа - підприємець, розірвав раніше укладений з Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" договір суборенди від 01 липня 2015 року, та вже як фізична особа - підприємець згідно з договором суборенди від 01 червня 2018 року повторно передав Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" в суборенду земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії ОСОБА_1 свідчить про єдину мету - розширення земельного банку вже раніше створеного Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", що прямо суперечить Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням Фізичною особою - підприємцем Томком Андрієм Івановичем земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статтей 13-14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2-3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125-126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Земельний кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Однак відносини пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону) У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15.

Згідно преамбули Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до частин 1-2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-им відповідачем оскаржуваного наказу) встановлювалось, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами статей 5, 7 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття першим відповідачем оскаржуваного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створення; державну реєстрацію фермерського господарства.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Враховуючи наведене, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6 цс 19).

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області ОСОБА_1 заяви від 18 листопада 2013 року, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18 листопада 2013 року обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них ОСОБА_1 лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11 квітня 2017 року № 3.1/2751, що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації техніка відсутні і на теперішній час.

Окрім цього, ОСОБА_1 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви від 18 листопада 2013 року не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду.

ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29 червня 1982 року, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Тимошенка, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація".

Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі "електрифікації" немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви та документів заявника.

Крім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 без урахування відповідності її розміру трудовим та виробничим ресурсам безпідставно використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за ОСОБА_1 , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація ним себе як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через два року після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній двічі передавав в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія". Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 явно не в змозі самостійно обробити орендовану земельну ділянку розміром 22,0047 га на території Красноградського району.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звертаючись Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки та отримуючи її від останнього згідно з наказом № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року мав на меті не створити нове фермерське господарство, а для іншої діяльності, а саме, розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка ОСОБА_1 безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а була передана в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія".

Колегія суддів зазначає, що маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж 3 років з часу отримання у користування земельної ділянки, ОСОБА_1 не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства, відсутність спроможності вести фермерське господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на створення та ведення фермерського господарства додатково підтверджується фактом повторної передачі земельної ділянки в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" на підставі договору суборенди від 01 червня 2018 року, але вже як фізичною особою-підприємцем Томком Андрієм Івановичем.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчить про те, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 22,0047 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0096 були спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Однак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

За таких обставин наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

Оскільки договір оренди землі укладено на підставі незаконного Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року, з порушенням ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , а також договору суборенди земельної ділянки, укладеного 01.06.2018 між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія".

В позові прокурор просив визнати недійсними договір оренди та договір суборенди, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9735631 від 19.05.2015 та за № 27162651 від 17.07.2018 відповідно, що також підлягає задоволенню.

Визнання недійсним договору оренди землі від 07.05.2015 та договору суборенди від 01.06.2018 має наслідком повернення ФОП Томком А.І. спірної земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, СТОВ "Мрія", ФОП Томко А.І. надали суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог прокурора.

Судова колегія зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 1061-СГ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", який прокурор просить визнати незаконним та скасувати був прийнятий 30 квітня 2015 року.

11.07.2017 прокурор подав позов до Томка А.І. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, який розглядався у Красноградському районному суді Харківської області.

27 листопада 2018 року ухвалою Красноградського районного суду Харківської області по справі № 626/1054/17 було закрито провадження по цивільній справі за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Після цього, 26.09.2019 прокурор звернувся з позовом до господарського суду Харківської області.

В свою чергу, прокурором до господарського суду Харківської області було подано 15.03.2023 заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення цього строку з метою захисту порушених прав, викладену в запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, враховує наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.

Згідно з ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, прокурор в межах строку позовної давності звертався до Красноградського районного суду Харківської області із аналогічним позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 30.04.2015 № 1061-СГ, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення ОСОБА_1 земельної ділянки.

Вказаний позов був обґрунтований тим, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання ним та наступної передачі СТОВ "Мрія" в користування земельної ділянки площею 22,0047 га за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, при цьому ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням.

Під час розгляду вказаної справи 07.12.2017 ОСОБА_1 здійснено реєстрацію фізичної особи -підприємця Томко А.І.

В подальшому, 11.12.2017 між Томко А.І. та СТОВ "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01 липня 2015 року, яку 11 грудня 2017 року зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 між ФОП Томко Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0096 площею 22,0047 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17 липня 2018 року зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 закрито провадження у справі №626/1054/17, з огляду на те, що такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Спірний у даній справі договір суборенди укладено між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія" 01.06.2018, тобто після того, як 07.05.2018 сплив строк позовної давності на оскарження договору оренди від 07.05.2015.

Водночас обставина повторного укладення договору суборенди одразу після спливу позовної давності до вимог про оспорення договору оренди стала підставою для повторного звернення прокурора до суду для розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.

Судова колегія враховує, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також активні дії прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову хоча і з недодержанням правил підвідомчості, судова колегія приходить до висновку про поважність причин пропуску прокурором строку позовної давності у цій справі та наявність підстав для захисту порушеного права.

Вказана правова позиція щодо поважності причин пропуску позовної давності узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 09.06.2021 у справі №922/1141/20 при розгляді спору у подібних правовідносинах, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Крім того, в цій частині колегія суддів опирається на базові принципи цивільного судочинства - справедливості і розумності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) і звертає увагу на ті обставини, що по-перше, прокурор звернувся до загального суду відповідно до усталеної судової практики, яка діяла на час звернення із позовом, про зо свідчать численні дані ЄДРСР; по-друге, дії відповідача з перереєстрації свого статусу на ФОП, які потягли закриття провадження, на переконання колегії суддів, не повинні тлумачитися на користь Томка А.І.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним укладеного 07.05.2015 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 22,0047 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томко А.І. та СТОВ «Мрія» договору суборенди земельної ділянки, судова колегія зазначає, що прокурором за цією вимогою строк позовної давності не пропущено, оскільки з такою вимогою до суду прокурор звернувся 26.09.2019 (тобто в межах трирічного строку позовної давності).

За наведеного, позовні вимоги про визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томко А.І. та СТОВ «Мрія» договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 22,0047 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ФОП Томка А.І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку, судова колегія зазначає, що вимога зобов`язати повернути земельну ділянку можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Враховуючи наведене, позовна вимога прокурора про зобов`язання ФОП Томка А.І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 22,0047 га., що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0098 вартістю 568254,11 грн є законною та підлягає задоволенню.

В частині не відправлення прокурором листа в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, колегія суддів зазначає, що відповідно до чіткої, ясної правової позиції ВП ВС, яка діяла на час подання прокурором позову (постанова ВП ВС від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц) органи Держгеокадастру не мали повноважень на самостійне подання позову, тому гіпотетичне виконання прокурором наведеної норми закону не відповідає принципам розумності і справедливості цивільного закону (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) і міркуванням здорового глузду (немає жодного сенсу направляти лист про причини не реагування установі, яка позбавлена можливості такого реагування). В цій частині колегія суддів зазначає, що добросовісні учасники цивільного обороту не повинні нести відповідальності за волатильність правових позицій вищих судів, оскільки такий підхід суперечить принципу верховенства права.

Вищевикладене приводить колегію суддів до висновку, що прокурором не допущено дефектів процедури підготовки і подання позову у даній справі.

Опираючись на зазначені факти та їх правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.282 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної скарги покладаються на відповідачів пропорційно.

Враховуючи викладене, керуючись ч.5 ст. 267 ЦК України, ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023 у справі № 922/3204/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

- Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30 квітня 2015 року № 1061-СГ.

- Визнати недійсним договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, укладений 07 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем,.

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права за № 9735631 від 19 травня 2015 року.

- Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, укладений 01 червня 2018 року між фізичною особою- підприємцем Томко Андрієм Івановичем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія".

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права за № 27162651 від 17 липня 2018 року.

- Зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 22,0047 га., що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0098 вартістю 568254,11 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, поверхи, 8-9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3842,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5763,00 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Томко А.І. ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3842,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5763,00 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (63340, Харківська область, Краноградський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 30378024) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3842,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5763,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2023.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк