Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/13001/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/90/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023Справа № 910/13001/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаксон Лтд», 38500, Полтавська область, Диканський район, смт Диканька, вул. Ватутіна, буд. 1; фактичне місце знаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 6

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто», 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2022, справу №910/13001/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаксон Лтд», Полтавська область, Диканський район, смт Диканька до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто», м. Київ про стягнення заборгованості, направлено за територіальною підсудністю відповідно до ст. 31 ГПК України до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 справу № 910/13001/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

З метою встановлення факту зарахування до державного бюджету України сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Клаксон Лтд», Полтавська область, Диканський район, смт Диканька Акціонерного товариства (ідентифікаційний код юридичної особи 43152724) 15.11.2022 судового збору в розмірі 13 230,24 грн на рахунок UA18999980313090063000026001, одержувач ОВВ, Головне управління ДКС України, на адресу Господарського суду м. Києва надіслано запит від 14.02.2023, з проханням надати відповідну довідку підписану уповноваженою особою.

23.02.2023 на адресу суду надійшов лист Господарського суду м. Києва в якому повідомляється, що судом здійснено перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та встановлено відсутність факту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 13 230,24 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення № 177 від 15.11.2022.

Ухвалою суду від 28.02.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

Позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/13001/22, присвоєно справі номер провадження 15/90/23. Ухвалено, здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 27.04.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 11.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. Запропоновано відповідачу надати у строк до 29.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Також було зобов`язано позивача надати докази зарахування до Державного бюджету країни судового в сумі 13 230,24 грн, сплаченого платіжним дорученням №177 від 15.11.2022.

Відповідні докази про зарахування суми судового збору до Державного бюджету України долучено до матеріалів справи.

Підставою для звернення з позовом до суду стало не виконання відповідачем обов`язку щодо внесення орендних платежів за користування нерухомим майном в повному обсязі згідно з договором оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019, з урахуванням домовленостей щодо індексації ціни на оренду приміщень. Разом з тим, сторони підписали додаткову угоду, за якої з 20.06.2022 договір оренди припинено, а майно повернуто орендодавцеві за актом приймання-передачі. При цьому, позивач посилається на повернення приміщень у непридатному стані у зв`язку із чим йому довелось понести витрати на прибирання цих приміщень за власний рахунок, що, за твердженням позивача, не відповідає умовам користування приміщенням згідно з положеннями договору оренди. Позов обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату за договором оренди нерухомого майна та вмотивовано статтями 11, 202, 509, 526, 530, 599, 610, 621, 625, 629, 642, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175, 193, 216, 283, 286 Господарського кодексу України.

Також одночасно з позовом позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

26.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив про неотримання від позивача копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

05.05.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

16.06.2023 відповідач повторно подав відзив. З підстав, викладених у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що позивачем при розрахунку не враховано внесення відповідачем авансового платежу за жовтень 2019 року (перший місяць оренди) і за останній місяць оренди. Також відповідач стверджує, що своєчасно проводив оплату за орендовані приміщення до 01.03.2022, останній платіж за лютий 2022 в розмірі 240 000,00 грн здійснено на підставі платіжного доручення №4210 від 04.02.2022. У період з 24.02.2022 до 15.03.2022 через введення воєнного стану орендоване приміщення не використовувалось відповідачем і, за усною домовленістю сторін, за період з 01.03.2022 до 15.03.2022 орендна плата не нараховувалась і не сплачувалась. Також відповідач вказує, що між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що відповідач частково почне відновлювати господарську діяльність на частині орендованих площ, при цьому орендна плата саме за частково використовувані площі буде становити 20 000,00 грн в період з 15.03.2022 до 15.04.2022. На підтвердження досягнутої домовленості платіжним дорученням № 4298 від 15.03.2022 відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності. У подальшому сторони в усному порядку змінювали розмір орендної плати починаючи з 15.04.2022 до 15.05.2022 орендна плата буде становити 65 000,0о грн; з 15.05.2022 до 15.06.2022 орендна плата буде становити 60 000,00 грн. На підтвердження досягнутих домовленостей платіжними дорученнями № 3624 від 05.04.2022 на суму 5 000,0 грн, № 3636 від 14.04.2022 на суму 40 000,0 грн, № 4329 від 21.04.2022 на суму 20 000,0 грн відповідач здійснив оплату за оренду з 15.04.2022 до 15.05.2022; платіжним дорученням № 4369 від 18.05.2022 на суму 60 000,0 грн відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності в період з 15.05.2022 до 15.06.2022. При цьому, на думку відповідача, позивач помилково вважає, що сплата відповідачем з березня 2021 року суми в розмірі 240 000,00 грн щомісяця є узгодженою в сторону збільшення оренди, оскільки за усною домовленістю позивача та відповідача проведення платежів в розмірі 240 000,00 грн, а не 220 000,00 грн щомісяця, як це прямо передбачено п. 5.1 та п. 5.2 договору оренди, буде враховано при завершенні розрахунків між сторонами при припиненні дії договору. Також необґрунтованими вважає вимоги позивача щодо відшкодування витрат на клінінгові послуги після повернення орендованих прощень орендодавцеві, адже відповідно до п. 3 акту приймання-передачі (повернення) до договору оренди нерухомого майна №4 від 01.10.2019 позивач не має жодних претензій до відповідача стосовно стану приміщень та рухомого майна. Крім того, відповідно до п. 4 цього ж акту позивач і відповідач підтверджують, що на момент підписання акту (тобто на 20.06.2022 року) не мають жодних претензій один до одного. З підстав, викладених у відзиві, в задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД» (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» (орендар, відповідач у справі) укладено договір № 4 оренди нерухомого майна (надалі Договір оренди), за умовами якого (п. 1.1.1, п. 2.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення, загальною площею 1700,00 кв. м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 6 (Приміщення).

Договір укладений сторонами строком на 1 рік, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 01.10.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 4.1 договору оренди).

Відповідно до п. 4.3 договору оренди за умови відсутності письмового повідомлення від сторін про розірвання цього договору, договір вважається автоматично пролонгований (продовжений) на один календарний рік.

Згідно з п. 5.1 договору оренди плата за користування Приміщеннями (Орендна плата) обчислюється з моменту передання орендодавцем Приміщень орендарю за Актом приймання-передачі і складає 220 000,00 грн, без ПДВ, за один календарний місяць з врахуванням індексації. Плата за користування здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця, відповідно до реквізитів, вказаних у цьому договорі.

У п. 5.2 договору оренди передбачено, що протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі орендар сплачує орендодавцю орендну плату за 1-й місяць оренди в розмірі, наведеному в п. 5.1 договору, та останній місяць оренди.

Якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 5 числі місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (п. 5.8 договору оренди).

За актом приймання-передавання від 01.10.2019 Приміщення нежиле приміщення, загальною площею 1700,00 кв. м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 6, передано відповідачу.

На підставі платіжного доручення № 1597 від 03.10.2019 відповідач перерахував позивачеві 465 000,00 грн з призначенням платежу: « 00311184/оплата оренди прим за 10.19, останній місяць оренди та комунальні послуги за 10.19, дог. № 4 від 01.10.19, рах. № 1 від 01.10.19 без ПДВ».

Згідно з фільтрованою банківською випискою (Приватбанк) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 відповідач сплачував орендні платежі в розмірі 220 000,00 грн за лютий 2021 р., та в розмірі 240 000,00 грн за березень 2021 року - грудень 2021 року.

Сторонами підписано акти наданих послуг за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 01.10.2019 за № 88 від 31.01.2022 (оренда приміщення за січень 2022 року) на суму 240 000,00 грн та за № 90 від 28.02.2022 (оренда приміщення за лютий 2022 року) на суму 240 000,00 грн.

Відповідач частково вніс орендну плату на підставі таких платіжних доручень: № 4298 від 15.03.2022 орендна плата за березень 2022 року в сумі 20 000,00 грн; № 3624 від 05.04.2022 орендна плата за березень 2022 року в сумі 5000,00 грн; № 3636 від 14.04.2022 орендна плата за березень 2022 року в сумі 40 000,00 грн, а всього за березень 2022 року внесено орендну плату в розмірі 65 000,00 грн; № 4329 від 21.04.2022 орендна плата за квітень 2022 року в сумі 20 000,00 грн.

16.06.2022 між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019, згідно з якою (п. 4) сторони погодили припинити дію договору оренди нерухомого майна за взаємною згодою з 20.06.2022.

За актом приймання-передачі (повернення) від 20.06.2022 Приміщення повернуто орендодавцеві ТОВ «КЛАКСОН ЛТД».

Позивач звернувся із даним позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 882 016,30 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 635 000,00 грн, три проценти річних в розмірі 10 211,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 85 286,57 грн, пеня в розмірі 103 917,81 грн, відшкодування з клінінгових послуг в розмірі 47 600,00 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору оренди нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) ч. 3 ст. 283 ГК України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій статті 762 ЦК України закріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна.

Сторонами обумовлено в пункті п. 5.1 Договору оренди, що плата за користування Приміщеннями (Орендна плата) обчислюється з моменту передання орендодавцем Приміщень орендарю за Актом приймання-передачі і складає 220 000,00 грн, без ПДВ, за один календарний місяць з врахуванням індексації.

Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі орендар сплачує орендодавцю Орендну плату за 1-й місяць оренди в розмірі, наведеному в п. 5.1 договору, та останній місяць оренди.

На виконання умов п. 5.2 відповідач сплатив на підставі платіжного доручення №1597 від 03.10.2019 позивачеві 465 000,00 грн.

Порядок визначено в п. 5.8 договору оренди, за умовами якого якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 5 числі місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Спір між сторонами виник зокрема з приводу несплати відповідачем орендної плати за березень-травень 2022 року в розмірі 635 000,00 грн.

Судом встановлено, що за умовами договору оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами, розмір орендної становить 220 000,00 грн (п.5.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивачем не надано доказів внесення змін до договору оренди нерухомого майна щодо розміру орендних платежів (в сумі 240 000,00 грн) в порядку, визначеному законодавством.

Внесення відповідачем орендних платежів за період березень 2021 року-грудень 2021 року в сумі 240 000,00 грн, а також підписання відповідачем без зауважень актів за січень, лютий 2022 року на суму 240 000,00 грн, не змінює умови договору в частині розміру оплати за наступні місяці та не породжує у нього обов`язку сплачувати в такому розмірі орендні платежі за березень-травень 2022 року.

Таким чином, за умовами п. 5.1 договору оренди, розмір орендних платежів березень-травень 2022 року складає 220 00000 грн.

З урахуванням часткової оплати відповідачем орендних платежів в розмірі 85 000,00 грн, а також беручи до уваги сплачену раніше орендну плату за останній місяць оренди в розмірі 220 000,00 грн (платіжне доручення № 1597 від 03.10.2019 на суму 465 000,00 грн, з яких: 220 000,00 грн за 1-й місяць оренди, 220 000,00 грн останній місяць оренди, 25 000,00 грн комунальні послуги) сума боргу з орендної плати за березень-травень 2022 року становить 355 000,00 грн.

Станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується основна заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року в розмірі 355 000,00 грн, проте вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідачем не надано доказів сплати боргу, доводи щодо усних домовленостей з приводу зміни розміру орендної плати суд відхиляє, як необґрунтовані та спростовані встановленими обставинами справи.

При цьому оскільки позивачем необґрунтовано заявлено суму боргу з орендної плати, виходячи з розрахунку 240 000,00 грн за місяць оренди, суд в цій частині позов задовольняє частково та стягує з відповідача заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року в розмірі 355 000,00 грн. В іншій частині основного боргу в розмірі 280 000,00 грн відмовляє.

Необґрунтованим суд вважає заявлення позивачем до стягнення суми відшкодування витрат за клінінгові послуги в розмірі 47 600,00 грн, оскільки позивачем прийнято Приміщення від відповідача без зауважень, про свідчить підписаний акт приймання-передачі (повернення) майна від 20.06.2022, в якому (п. 3) зазначено, що орендодавець не має жодних претензій до орендаря щодо стану Приміщення та рухомого майна, що підтверджується підписанням орендодавцем цього акту приймання-передачі (повернення). У цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання основного зобов`язання пеню за загальний період 06.03.2022-06.09.2022 в розмірі 103 917,81 грн, інфляційні втрати за загальний період 06.03.2022-17.10.2022 у розмірі 85 286,57 грн, три проценти річних за загальний період 06.03.2022-17.10.2022 в розмірі 10 211,92 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок інфляції та трьох процентів річних, з урахуванням обґрунтованого розміру заборгованості (220 000,00 грн орендної плати за кожний місяць) та часткової оплати (15.03.2022 на суму 20 000,00 грн, 05.04.2022 на суму 5000,00 грн, 14.04.2022 на суму 40 000,00 грн, 21.04.2022 на суму 20 000,00 грн), беручи до уваги строк оплати (не пізніше 5 числі місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата), вважає їх обчисленим неправильно, оскільки по-перше: здійснений на суму боргу, виходячи з 240 000,00 грн, а не 220 000,00 грн орендної плати за місяць, по-друге: без врахування того, 05.03.2022 є неробочим днем, тому крайній день оплати припадає на 07.03.2022.

Перевіривши та здійснивши обрахунок трьох процентів річних та інфляції, виходячи з зазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши три проценти річних в розмірі 6228,90 грн, інфляційні втрати в розмірі 41 153,00 грн. В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 3983,02 грн та 44 133,57 грн відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання основного зобов`язання пеню за загальний період 06.03.2022-06.09.2022 в розмірі 103 917,81 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та період її нарахування, суд приходить до висновку щодо неправильності обрахування позивачем пені, оскільки по-перше: здійснено на суму боргу, виходячи з 240 000,00 грн, а не 220 000,00 грн орендної плати за місяць, по-друге: без врахування того, 05.03.2022 є неробочим днем, тому крайній день оплати припадає на 07.03.2022.

Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням обґрунтованого розміру заборгованості (220 000,00 грн орендної плати за кожний місяць) та часткової оплати (15.03.2022 на суму 20 000,00 грн, 05.04.2022 на суму 5000,00 грн, 14.04.2022 на суму 40 000,00 грн, 21.04.2022 на суму 20 000,00 грн), беручи до уваги строк оплати (не пізніше 5 числі місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата), суд вважає обґрунтованим розміром пені 58643,85 грн.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене чинним законодавством та умовами договору оренди нерухомого майна пунктом 10.2, згідно з яким у разі прострочення внесення орендної плати та/або будь-яких інших, передбачених цим договором платежів, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту направлення відповідної вимоги орендодавцем.

Задовольняючи частково вимоги щодо пені в розмірі 58 643,85 грн, суд відмовляє в іншій частині 45 273,95 грн пені.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в розмірі 461 025,75 грн, з яких заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року становить 355 000,00 грн, пеня в розмірі 58 643,85 грн, інфляційні втрати 41 153,00 грн, три проценти річні 6228,90 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи те, що позивач одночасно з позовом заявляв клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 18 від 15.11.2021 з додатковою угодою до нього від 17.10.2022, укладеного з адвокатом Горовим Андрієм Валеріовичем, копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2022, копію квитанції № 141203 від 17.11.2022, копію ордеру від 17.10.2022 №1102995.

З урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, підтвердження позивачем понесених витрат в розмірі 5000,00 грн, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд задовольняє вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно заявленим вимогам в розмірі 2613,48 грн.

Відповідач з приводу розміру витрат заперечення не надавав.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» (пров. Куренівський, буд. 15, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код юридичної особи 38692607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД», вул. Ватутіна, буд. 1, смт Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500; фактичне місце знаходження: вул. Брянська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 43152724) заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року становить 355 000,00 грн (триста п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 коп), пеню в розмірі 58 643,85 грн (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сорок три гривні 85 коп.), інфляційні втрати в розмірі 41 153,00 грн (сорок одна тисяча сто п`ятдесят три гривні 00 коп.), три проценти річні в розмірі 6228,90 грн (шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 90 коп). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» (пров. Куренівський, буд. 15, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код юридичної особи 38692607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД», вул. Ватутіна, буд. 1, смт Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500; фактичне місце знаходження: вул. Брянська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 43152724) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6915,39 грн (шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень 39 коп.), витрати на професійну правничу допомогу 2613,48 грн (дві тисячі шістсот тринадцять гривень 48 коп.). Видати наказ.

У частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 280 000,00 грн, пені в розмірі 45 273,95 грн, трьох процентів річних в розмірі 3983,02 грн, інфляційних втрат в розмірі 44 133,57 та відшкодування витрат за клінінгові послуги в розмірі 47 600,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.07.2023.

СуддяІ. С. Горохов