Постанова

від 19.10.2023 по справі 910/13001/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м. Дніпро Справа № 910/13001/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Товкун І.М. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто

на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р.

( суддя Горохова І.С., повний текст складено 18.07.2023 р.) у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Клаксон Лтд,

Полтавська область, Диканський район, смт Диканька

до

Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто,

м. Київ

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клаксон Лтд» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто», про стягнення заборгованості в розмірі 882 016,30 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 635 000,00 грн., три проценти річних в розмірі 10 211,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 85 286,57 грн., пеня в розмірі 103 917,81 грн., відшкодування з клінінгових послуг в розмірі 47 600,00 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані не виконанням Відповідачем обов`язку щодо внесення орендних платежів за користування нерухомим майном в повному обсязі згідно з договором оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., з урахуванням домовленостей щодо індексації ціни на оренду приміщень. Разом з тим, сторони підписали додаткову угоду, за якої з 20.06.2022 р. договір оренди припинено, а майно повернуто орендодавцеві за актом приймання-передачі. При цьому, Позивач посилається на повернення приміщень у непридатному стані у зв`язку із чим йому довелось понести витрати на прибирання цих приміщень за власний рахунок, що, за твердженням Позивача, не відповідає умовам користування приміщенням згідно з положеннями договору оренди. Позов обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату за договором оренди нерухомого майна та вмотивовано статтями 11, 202, 509, 526, 530, 599, 610, 621, 625, 629, 642, 759, 762 ЦК України, статтями 173, 174, 175, 193, 216, 283, 286 ГК України. Також одночасно з позовом Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн..

У відзиві на позовну заяву, Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивачем при розрахунку не враховано внесення Орендарем авансового платежу за жовтень 2019 року ( перший місяць оренди ) і за останній місяць оренди. Також Відповідач стверджує, що своєчасно проводив оплату за орендовані приміщення до 01.03.2022 р., останній платіж за лютий 2022 в розмірі 240 000,00 грн. здійснено на підставі платіжного доручення № 4210 від 04.02.2022 р.. У період з 24.02.2022 р. до 15.03.2022 р. через введення воєнного стану орендоване приміщення не використовувалось Відповідачем і, за усною домовленістю сторін, за період з 01.03.2022 до 15.03.2022 орендна плата не нараховувалась і не сплачувалась. Також Відповідач вказує, що між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що відповідач частково почне відновлювати господарську діяльність на частині орендованих площ, при цьому орендна плата саме за частково використовувані площі буде становити 20 000,00 грн в період з 15.03.2022 р. до 15.04.2022 р.. На підтвердження досягнутої домовленості платіжним дорученням № 4298 від 15.03.2022 р. Відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності. У подальшому сторони в усному порядку змінювали розмір орендної плати починаючи з 15.04.2022 р. до 15.05.2022 р. орендна плата буде становити 65 000,00 грн.; з 15.05.2022 р. до 15.06.2022 р. орендна плата буде становити 60 000,00 грн. На підтвердження досягнутих домовленостей платіжними дорученнями № 3624 від 05.04.2022 р. на суму 5 000,00 грн., № 3636 від 14.04.2022 р. на суму 40 000,0 грн., № 4329 від 21.04.2022 на суму 20 000,00 грн. Відповідач здійснив оплату за оренду з 15.04.2022 р. до 15.05.2022 р.; платіжним дорученням № 4369 від 18.05.2022 р. на суму 60 000,00 грн. Відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності в період з 15.05.2022 р. до 15.06.2022 р.. При цьому, на думку Відповідача, Позивач помилково вважає, що сплата Відповідачем з березня 2021 року суми в розмірі 240 000,00 грн. щомісяця є узгодженою в сторону збільшення оренди, оскільки за усною домовленістю Позивача та Відповідача проведення платежів в розмірі 240 000,00 грн., а не 220 000,00 грн. щомісяця, як це прямо передбачено п. 5.1 та п. 5.2 договору оренди, буде враховано при завершенні розрахунків між сторонами при припиненні дії договору. Також необґрунтованими вважає вимоги Позивача щодо відшкодування витрат на клінінгові послуги після повернення орендованих приміщень Орендодавцеві, адже відповідно до п. 3 акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Позивач не має жодних претензій до Відповідача стосовно стану приміщень та рухомого майна. Крім того, відповідно до п. 4 цього ж акту Позивач і Відповідач підтверджують, що на момент підписання акту ( тобто на 20.06.2022 р. ) не мають жодних претензій один до одного.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД» заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року становить 355 000,00 грн., пеню в розмірі 58 643,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 41 153,00 грн., три проценти річні в розмірі 6 228,90 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД» витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 915,39 грн., витрати на професійну правничу допомогу 2613,48 грн.. У частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, в розмірі 280 000,00 грн., пені в розмірі 45 273,95 грн., трьох процентів річних, в розмірі 3 983,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 44 133,57 грн. та відшкодування витрат за клінінгові послуги, в розмірі 47 600,00 грн. відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто», в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову ТОВ «Клаксон-Лтд» до ТОВ «Етуаль-Авто» про стягнення коштів, відповідно до якого з ТОВ «Етуаль-Авто» на користь ТОВ «Клаксон ЛТД» стягнута заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року в сумі 355 000,00 грн., пеню в розмірі 58 643,85 грн., інфляційні витрати в розмірі 41 153,00 грн., три відсотки річних в розмірі 6 228,90 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 915,39 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 613,48 грн. і ухвалити нове рішення стосовно відмови ТОВ «Клаксон ЛТД» в задоволенні позову в цій частині.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи і також фактично проігноровано положення п. 4 акту приймання-передачі (повернення) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. відповідно до якого Позивач і Відповідач підтверджують, що на момент підписання акту ( тобто на 20.06.2022 р. ) не мають жодних претензій один до одного. При цьому судом помилково застосовано положення ст. 525 ЦК України про недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

При цьому, Скаржник вказує на те, що 16.06.2022 р. сторони підписали додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., яка є невід`ємною частиною договору оренди. Саме цією додатковою угодою фактично підтверджено факт наявності усних домовленостей між сторонами стосовно розміру орендних платежів за період з березня 2022 року по 15 червня 2022 року. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., яка є невід`ємною частиною договору оренди у сторін відсутні будь-які майнові претензії на дату підписання додаткової угоди, тобто на 16.06.2022 р.. 20.06.2022 р. за актом приймання-передачі (повернення) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Відповідач повернув, а Орендодавець прийняв орендовані приміщення. Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі (повернення) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Позивач не має жодних претензій до Відповідача стосовно стану приміщень та рухомого майна. Відповідно до п. 4 акту приймання-передачі (повернення) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Позивач і Відповідач підтверджують, що на момент підписання акту (тобто на 20.06.2022 року) не мають жодних претензій один до одного.

Скаржник наголошує на тому, що фактом підписання додаткової угоди від 16.06.2022 р. до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., та акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. сторони фактично підтвердили усні домовленості стосовно розміру орендної плати в період з березня 2022 року по 20 червня 2022 року, проведений Відповідачем на користь Позивача авансовий платіж за останній місяць оренди, проведені Відповідачем збільшені платежі починаючи з березня 2021 року по лютий 2022 року (включно) в розмірі 240 000,00 грн. замість 220 000,00 грн. щомісяця і відсутність жодних претензій один до одного. Вказана додаткова угода та акт приймання-передачі складались відповідно до звичаїв ділового обороту в повній відповідності до ст. 526 ЦК України.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції цілком справедливо вважає необгрунтованими вимоги Позивача стосовно відшкодування витрат за клінінгові послуги в розмірі 47 600,00 грн. і в цій частині не задовольнив позовні вимоги посилаючись на п. 3 акту приймання-передачі від 20.06.2022 р. стосовно відсутності претензій до Орендаря щодо стану приміщення та рухомого майна. Але при цьому судом першої інстанції повністю проігноровано положення п. 4 цього ж акту приймання-передачі від 20.06.2022 р. стосовно відсутності будь яких претензій один до одного. Тому Відповідач не погоджується з частковим задоволенням позову в розмірі 461 025,95 грн., з яких начебто заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року в сумі 355 000,00 грн., пеню в розмірі 58 643,85 грн., інфляційні витрати в розмірі 41 153,00 грн., три відсотки річних в розмірі 6 228,90 грн.. Також Відповідач не погоджується з стягненням витрат зі сплати судового збору в розмірі 6 915,39 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 613,48 грн.. При цьому судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення начебто основного боргу в розмірі 280 000,00 грн., пені в розмірі 45 273,95 грн., трьох відсотків річних в розмірі 3 983,02 грн., та інфляційних витрат в розмірі 44 133,57 грн..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Клаксон Лтд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідач не тільки не виконав вимоги щодо письмового сповіщення Позивача на протязі п`яти днів з моменту настання форс-мажорних обставин, але і не надав сертифікату торгово-промислової палати України на підтвердження наявності таких обставин саме в його господарській діяльності, що було б дійсно достатнім підтвердженням наявності та тривалості дії «форс-мажора» на території провадження господарської діяльності Відповідача у місті Запоріжжі, а тому твердження Відповідача про наявність начебто обставин «форс-мажор» які були підставою для невиконання обов`язків щодо своєчасної оплати за оренду приміщень є такими, що не заслуговують на увагу, тим більше, що у місті Запоріжжя не було активних бойових дій, а відтак і не було ніякого «форс-мажору».

Щодо зазначення Відповідачем про обставину, що відповідно до п. 5 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 року, яка є невід`ємною частиною договору оренди, відповідно до якої у сторін відсутні будь-які майнові претензії на 16.06.2022 р., Позивач зазначає, що Відповідач, хоча і в неналежному стані, але все ж таки повернув майновий комплекс Позивачу і дійсно, претензії щодо складу майна у Позивача до Відповідача відсутні, але залишилися претензії фінансового характеру щодо неповного розрахунку по договору оренди. Твердження Відповідача, що саме цією додатковою угодою фактично підтверджено факт наявності усних домовленостей між сторонами стосовно розміру орендної плати не відповідає дійсності, і не стосується питання розміру орендної плати та фінансових розрахунків за послуги оренди.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 910/13001/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023р. у справі №910/13001/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

21.08.2023 р. матеріали справи № 910/13001/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.10.2023 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто - адвоката Товкун Ігоря Миколайовича, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 р. судове засідання у справі № 910/13001/22 призначене на 19.10.2023 р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р. у справі № 910/13001/22 прийнято до свого провадження.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 19.10.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клаксон-Лтд» ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто» ( Орендар ) укладено Договір № 4 оренди нерухомого майна, за умовами якого ( п. 1.1.1, п. 2.1 ) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення, загальною площею 1 700,00 кв. м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 6 ( Приміщення ).

Договір укладений сторонами строком на 1 рік, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 01.10.2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором ( п. 4.1 договору оренди ).

Відповідно до п. 4.3 договору оренди за умови відсутності письмового повідомлення від сторін про розірвання цього договору, договір вважається автоматично пролонгований ( продовжений ) на один календарний рік.

Згідно з п. 5.1 договору оренди плата за користування Приміщеннями ( Орендна плата ) обчислюється з моменту передання Орендодавцем Приміщень Орендарю за Актом приймання-передачі і складає 220 000,00 грн., без ПДВ, за один календарний місяць з врахуванням індексації. Плата за користування здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця, відповідно до реквізитів, вказаних у цьому договорі.

У п. 5.2 договору оренди передбачено, що протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за 1-й місяць оренди в розмірі, наведеному в п. 5.1 договору, та останній місяць оренди.

Якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються Орендарем щомісячно, авансом ( передоплата ), не пізніше 5 числі місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата ( п. 5.8 договору оренди ).

П. 10.2 договору оренди передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати та/або будь-яких інших, передбачених цим договором платежів, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту направлення відповідної вимоги Орендодавцем.

Розділом 11 договору оренди регламентовано обставини форс-мажору.

Так, відповідно до п. 11.1. договору оренди сторони погодилися, що у разі настання непереборної сили, що не залежить від їх волі ( обставини форс-мажор ), таких як воєнні дії, війни, ембарго, блокади, валютні, митні обмеження і інші дії органів державної влади та місцевого самоврядування, що унеможливлюють виконання своїх зобов`язань, пожежі, повені і інші стихійні лиха, (перелік форс-мажорних обставин не є закритим і може змінюватись у зв`язку зі змінами в чинному законодавстві, в тому числі Закон України Про торгово-промислові палати) - сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на час дії обставини форс-мажор. Строк виконання зобов`язань за цим Договором переноситься на час, протягом якого діяли обставини форс-мажор.

Згідно з п 11.2. договору оренди сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана сповістити в письмовій формі іншу Сторону про настання вищевказаних обставин не пізніше п`яти днів з моменту їхнього настання.

У п. 11.3. договору оренди сторони встановили, що документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості дії нездоланної сили (форс-мажору).

Відповідно до п. 11.4. договору оренди у випадку, коли дія обставин форс-мажор триває більше тридцяти днів, сторони мають право в односторонньому порядку припинити виконання зобов`язань і дію Договору і не несуть відповідальності за таке припинення, за умови, що Сторона, яка в односторонньому порядку припиняє виконання зобов`язань і дію Договору, письмово повідомила про це іншу Сторону не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до припинення Договору.

У п. 13.1. договору оренди, сторони домовились, що цей Договір може бути змінений або припинений за взаємною згодою Сторін, в підтвердження чого сторони укладають відповідну угоду до Договору, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством. У разі виявлення бажання припинити дію цього Договору достроково, Орендар зобов`язаний надіслати іншій Стороні лист з відповідною пропозицією не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати бажаного припинення/ зміни Договору.

За актом приймання-передавання від 01.10.2019 р. Приміщення нежиле приміщення, загальною площею 1 700,00 кв. м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 6, передано Відповідачу.

На підставі платіжного доручення № 1597 від 03.10.2019 р. Відповідач перерахував Позивачеві 465 000,00 грн. з призначенням платежу: « 00311184/оплата оренди прим за 10.19, останній місяць оренди та комунальні послуги за 10.19, дог. № 4 від 01.10.2019 р., рах. № 1 від 01.10.2019 р. без ПДВ».

Згідно з фільтрованою банківською випискою ( «Приватбанк» ) за період з 01.01.2021 р. до 31.12.2021 р. Відповідач сплачував орендні платежі в розмірі 220 000,00 грн. за лютий 2021 р., та в розмірі 240 000,00 грн. за березень 2021 року - грудень 2021 року.

Сторонами підписано акти наданих послуг за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 01.10.2019 р. за № 88 від 31.01.2022 р. ( оренда приміщення за січень 2022 року ) на суму 240 000,00 грн. та за № 90 від 28.02.2022 р. ( оренда приміщення за лютий 2022 року ) на суму 240 000,00 грн..

Відповідач частково вніс орендну плату на підставі таких платіжних доручень: № 4298 від 15.03.2022 р. орендна плата за березень 2022 року в сумі 20 000,00 грн.; № 3624 від 05.04.2022 р. орендна плата за березень 2022 р. в сумі 5 000,00 грн; № 3636 від 14.04.2022 р. орендна плата за березень 2022 року в сумі 40 000,00 грн., а всього за березень 2022 року внесено орендну плату в розмірі 65 000,00 грн.; № 4329 від 21.04.2022 р. орендна плата за квітень 2022 року в сумі 20 000,00 грн..

16.06.2022 р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р..

У п. 1 додаткової угоди зазначено, що згідно із п. 11.1 Договору сторони погодили, що у разі настання обставин непереборної сили, що не залежать від їх волі (обставини «форс-мажор»), таких як воєнні дії, війни, ембарго, блокади, валютні, митні обмеження і інші дії органів державної влади та місцевого самоврядування, що унеможливлюють виконання своїх зобов`язань, пожежі, повені і інші стихійні лиха, Сторони звільняються від виконання зобов`язань за Договором на час дії обставин «форс-мажор». Згідно із п. 11.4. Договору, у випадку, коли дія обставин «форс-мажор» триває більше тридцяти днів Сторони мають право в односторонньому порядку припинити виконання зобов`язань і дію Договору і не несуть відповідальності за таке припинення.

П. 2 додаткової угоди встановлено, що відповідно до офіційної інформації, що розміщена на сайті ТПП України за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/icci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-200 ТПП України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ) та розмістила загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ). Так, відповідно до листа (довідки) ТПП України від 28.02.2022 р. за № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ): військова агресія РФ проти України, що стаю підставою введення воєнного стану, а також підтверджується, що вказані обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними і невідворотними.

Згідно із п. 13.1. Договору, Договір може бути змінений або припинений за взаємною згодою Сторін, в підтвердження чого Сторони укладають відповідну угоду до Договору ( п. 3 додаткової угоди ).

У п. 4 додаткової угоди зазначено, що враховуючи обставини, вказані в п. 1 та п. 2 цієї Додаткової угоди, та керуючись п. 13.1. Договору Сторони погодили припинити дію Договору за взаємною згодою з 20.06.2022 р..

П. 5 додаткової угоди встановлено, що будь-які майнові претензії на дату підписання цієї додаткової угоди у сторін відсутні.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди ця угода вступає до сили з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, та є невід`мною частиною договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р..

20.06.2022 р. за актом приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв орендовані приміщення.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендодавець не має жодних претензій до Орендаря стосовно стану приміщень та рухомого майна.

Згідно з п. 4 акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендодавець і Орендар підтверджують, що на момент підписання акту ( тобто на 20.06.2022 р. ) не мають жодних претензій один до одного.

Позивач посилаючись на наявність у Відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів, звернувся із даним позовом про стягнення з Орендаря боргу в розмірі 882 016,30 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 635 000,00 грн., три проценти річних в розмірі 10 211,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 85 286,57 грн., пеня в розмірі 103 917,81 грн., відшкодування з клінінгових послуг в розмірі 47 600,00 грн..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем повної оплати орендної плати за користування нерухомим майном та штрафних санкцій за не перераховані орендні платежі за Договором № 4 оренди нерухомого майна від 01.10.2019 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Клаксон-Лтд» ( Орендодавець ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Авто» ( Орендар ) про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій, відшкодування витрат за клінінгові послуги.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку орендної плати, штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі розміру орендної плати та витрат за клінінгові послуги.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 4 оренди нерухомого майна від 01.10.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Згідно зі ст. 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) ч. 3 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій ст. 762 ЦК України закріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за користування орендованим майном та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати оренди є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції, задовольняючі позов частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАКСОН ЛТД» - 461 025,75 грн., з яких заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року становить 355 000,00 грн., пеня в розмірі 58 643,85 грн., інфляційні втрати 41 153,00 грн., три проценти річні 6228,90 грн., витрати на професійну правничу допомогу пропорційно заявленим вимогам в розмірі 2 613,48 грн.. У частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, в розмірі 280 000,00 грн., пені в розмірі 45 273,95 грн., трьох процентів річних, в розмірі 3 983,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 44 133,57 грн. та відшкодування витрат за клінінгові послуги, в розмірі 47 600,00 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідачем не надано доказів сплати боргу, доводи щодо усних домовленостей з приводу зміни розміру орендної плати суд відхиляє, як необґрунтовані та спростовані встановленими обставинами справи. Необґрунтованим суд вважає заявлення Позивачем до стягнення суми відшкодування витрат за клінінгові послуги в розмірі 47 600,00 грн., оскільки Позивачем прийнято Приміщення від Відповідача без зауважень, про свідчить підписаний акт приймання-передачі (повернення) майна від 20.06.2022 р., в якому ( п. 3 ) зазначено, що Орендодавець не має жодних претензій до Орендаря щодо стану Приміщення та рухомого майна, що підтверджується підписанням орендодавцем цього акту приймання-передачі (повернення).

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення грошових сум з посиланням на наявність обставин непереборної сили, внаслідок яких зобов`язання Відповідача з оплати орендних платежів за період березня 2022 року по 15 червня 2022 року відсутнє внаслідок усних домовленостей між сторонами стосовно розміру орендних платежів за вказаний період, що знайшло своє підтвердження у додатковій угоді від 16.06.2022 р. до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. та акті приймання-передачі (повернення) від 20.06.2022 р. до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., додаткової угоди від 16.06.2022 р. до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) від 20.06.2022 р. та правильності відмови судом у стягненні основного боргу, в розмірі 280 000,00 грн., пені в розмірі 45 273,95 грн., трьох процентів річних, в розмірі 3 983,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 44 133,57 грн. та відшкодування витрат за клінінгові послуги, в розмірі 47 600,00 грн. не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Доводи Скаржника, про те, що судом першої інстанції не були враховані обставини підписання між сторонами 16.06.2022 р. додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., яка є невід`ємною частиною договору оренди, внаслідок чого висновок суду про стягнення заборгованості по договору є безпідставним, колегія суддів вважає обгрунтованими, з огляду на наступне.

Предметом спору по цій справі також є вимога Позивача до Відповідача про стягнення заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року, відповідно до умов Договору № 4 оренди нерухомого майна від 01.10.2019 р., укладеного між сторонами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач посилався на те, що своєчасно проводив оплату за орендовані приміщення до 01.03.2022 р., останній платіж за лютий 2022 в розмірі 240 000,00 грн. здійснено на підставі платіжного доручення № 4210 від 04.02.2022 р.. У період з 24.02.2022 р. до 15.03.2022 р. через введення воєнного стану орендоване приміщення не використовувалось Відповідачем і, за усною домовленістю сторін, за період з 01.03.2022 р. до 15.03.2022 р. орендна плата не нараховувалась і не сплачувалась. Також Відповідач вказує, що між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що Відповідач частково почне відновлювати господарську діяльність на частині орендованих площ, при цьому орендна плата саме за частково використовувані площі буде становити 20 000,00 грн. в період з 15.03.2022 р. до 15.04.2022 р.. На підтвердження досягнутої домовленості платіжним дорученням № 4298 від 15.03.2022 р. Відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності. У подальшому сторони в усному порядку змінювали розмір орендної плати починаючи з 15.04.2022 р. до 15.05.2022 р. орендна плата буде становити 65 000,00 грн.; з 15.05.2022 р. до 15.06.2022 р. орендна плата буде становити 60 000,00 грн. На підтвердження досягнутих домовленостей платіжними дорученнями № 3624 від 05.04.2022 р. на суму 5 000,00 грн., № 3636 від 14.04.2022 р. на суму 40 000,00 грн., № 4329 від 21.04.2022 р. на суму 20 000,00 грн. Відповідач здійснив оплату за оренду з 15.04.2022 р. до 15.05.2022 р.; платіжним дорученням № 4369 від 18.05.2022 р. на суму 60 000,00 грн. Відповідач здійснив оплату за оренду фактично зайнятих приміщень, які безпосередньо використовувались в господарській діяльності в період з 15.05.2022 р. до 15.06.2022 р..

Позивач заперечує факт наявності усних домовленостей між сторонами стосовно розміру орендної плати.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( частина 1 ст. 74 ГПК України ).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( частина 1 ст. 77 ГПК України ).

Відповідно до положень ст. 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до п. 11.1. договору оренди сторони погодилися, що у разі настання непереборної сили, що не залежить від їх волі ( обставини форс-мажор ), таких як воєнні дії, війни, ембарго, блокади, валютні, митні обмеження і інші дії органів державної влади та місцевого самоврядування, що унеможливлюють виконання своїх зобов`язань, пожежі, повені і інші стихійні лиха, (перелік форс-мажорних обставин не є закритим і може змінюватись у зв`язку зі змінами в чинному законодавстві, в тому числі Закон України Про торгово-промислові палати) - сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на час дії обставини форс-мажор. Строк виконання зобов`язань за цим Договором переноситься на час, протягом якого діяли обставини форс-мажор.

Згідно з п 11.2. договору оренди сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана сповістити в письмовій формі іншу Сторону про настання вищевказаних обставин не пізніше п`яти днів з моменту їхнього настання.

У п. 11.3. договору оренди сторони встановили, що документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості дії нездоланної сили (форс-мажору).

Відповідно до п. 11.4. договору оренди у випадку, коли дія обставин форс-мажор триває більше тридцяти днів, сторони мають право в односторонньому порядку припинити виконання зобов`язань і дію Договору і не несуть відповідальності за таке припинення, за умови, що Сторона, яка в односторонньому порядку припиняє виконання зобов`язань і дію Договору, письмово повідомила про це іншу Сторону не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до припинення Договору.

У п. 13.1. договору оренди, сторони домовились, що цей Договір може бути змінений або припинений за взаємною згодою Сторін, в підтвердження чого сторони укладають відповідну угоду до Договору, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством. У разі виявлення бажання припинити дію цього Договору достроково, Орендар зобов`язаний надіслати іншій Стороні лист з відповідною пропозицією не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати бажаного припинення/ зміни Договору.

16.06.2022 р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р..

У п. 1 додаткової угоди зазначено, що згідно із п. 11.1 Договору сторони погодили, що у разі настання обставин непереборної сили, що не залежать від їх волі (обставини «форс-мажор»), таких як воєнні дії, війни, ембарго, блокади, валютні, митні обмеження і інші дії органів державної влади та місцевого самоврядування, що унеможливлюють виконання своїх зобов`язань, пожежі, повені і інші стихійні лиха, Сторони звільняються від виконання зобов`язань за Договором на час дії обставин «форс-мажор». Згідно із п. 11.4. Договору, у випадку, коли дія обставин «форс-мажор» триває більше тридцяти днів Сторони мають право в односторонньому порядку припинити виконання зобов`язань і дію Договору і не несуть відповідальності за таке припинення.

П. 2 додаткової угоди встановлено, що відповідно до офіційної інформації, що розміщена на сайті ТПП України за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/icci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-200 ТПП України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ) та розмістила загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ). Так, відповідно до листа (довідки) ТПП України від 28.02.2022 р. за № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ): військова агресія РФ проти України, що стаю підставою введення воєнного стану, а також підтверджується, що вказані обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними і невідворотними.

Згідно із п. 13.1. Договору, Договір може бути змінений або припинений за взаємною згодою Сторін, в підтвердження чого Сторони укладають відповідну угоду до Договору ( п. 3 додаткової угоди ).

У п. 4 додаткової угоди зазначено, що враховуючи обставини, вказані в п. 1 та п. 2 цієї Додаткової угоди, та керуючись п. 13.1. Договору Сторони погодили припинити дію Договору за взаємною згодою з 20.06.2022 р..

П. 5 додаткової угоди встановлено, що будь-які майнові претензії на дату підписання цієї додаткової угоди у сторін відсутні.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди ця угода вступає до сили з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, та є невід`мною частиною договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р..

20.06.2022 р. за актом приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв орендовані приміщення.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендодавець не має жодних претензій до Орендаря стосовно стану приміщень та рухомого майна.

Згідно з п. 4 акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. Орендодавець і Орендар підтверджують, що на момент підписання акту ( тобто на 20.06.2022 р. ) не мають жодних претензій один до одного.

Отже, докази підписання між сторонами додаткової угоди від 16.06.2022 р. до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р., та акту приймання-передачі ( повернення ) до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.10.2019 р. та відображення в них відсутності будь-яких майнових претензії на дату їх підписання є більш вірогідними на підтвердження доводів Скаржника про фактично домовленість сторін стосовно розміру орендної плати в період з березня 2022 року по 20.06.2022 р., у зв`язку із визнанням сторонами настання обставин непереборної сили, що не залежать від їх волі (обставини «форс-мажор»), таких як воєнні дії - військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану, що дає підстави вважати позовні вимоги Позивача в оскаржуваній частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом у певній частині допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване в оскаржуваній частині.

10. Судові витрати.

Зважаючи на задоволення апеляційних скарг, судові витрати, понесені Скаржником, підлягають відшкодуванню та покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаксон Лтд.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р. у справі № 910/13001/22 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Клаксон-Лтд до Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто, про стягнення коштів, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клаксон ЛТД стягнута заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року, в сумі 355 000,00 грн., пеня, в розмірі 58 643,85 грн., інфляційні витрати, в розмірі 41 153,00 грн., три відсотки річних, в розмірі 6 228,90 грн., витрати зі сплати судового збору, в розмірі 6 915,39 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 2 613,48 грн..

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову, в оскаржуваній частині, відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023р. по справі № 910/13001/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клаксон Лтд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Етуаль-Авто 10 374,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.10.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

СуддяМ.О. Дармін