Постанова

від 08.06.2023 по справі 910/17743/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/17743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (особисто),

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Арсенал страхування": Головащенко К. Г.,

ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6: Вегери А. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Полякова Б. М., Гарник Л. Л.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022

у складі судді Паська М. В.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Ліквідатор Товариства 1 щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника колишнього учасника та керівника Товариства, Акціонерного товариства з яким було укладено договір постачання та зберігання продукції, посадових осіб Банку з яким Товариство уклало договір кредиту для забезпечення зобов`язань за яким уклало договір застави майна, що перебувало на зберіганні у Акціонерного товариства, Експертної компанії, яка здійснила оцінку предмету застави, Страхової компанії, яка є страховиком заставного майна, а також кінцевих бенефіціарних власників та керівника Товариства 2, якому боржник відразу після отримання траншу кредиту перерахував кошти в якості оплати товару за договором купівлі-продажу.

2. Суд першої інстанції у задоволенні заяви ліквідатора відмовив з посиланням на те, що на час відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства 1 були відсутні норми Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), які регулюють притягнення осіб до субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.

3. Апеляційний господарський суд не погодився з місцевим господарським судом щодо відмови у задоволенні заяви ліквідатора з підстав відсутності на момент порушення провадження у справі норм, які регулюють субсидіарну відповідальності, однак визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначеної заяви ліквідатора, проте з підстав недоведення ліквідатором вчинення визначеними ним особами дій, які б підтверджували доведення ним боржника до банкрутства, а також ненадання ним доказів на підтвердження вжиття дієвих та вичерпних дій і заходів з метою повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів, які, за його твердженням, були незаконно виведені із володіння боржника, як то звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочину, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу ліквідатора, має вирішити питання щодо:

1) умов та підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведенні боржника до банкрутства?

2) можливості розгляду та задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведенні боржника до банкрутства за відсутності попереднього визнання недійсними правочинів боржника вчинених за участі таких осіб, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо?

3) покладення субсидіарної відповідальності на боржника та третю особу, який уклав договори поставки, зберігання без мети їх реального виконання задля отримання банківського кредиту та подальшого виводу грошових коштів в день їх надходження від Банку на користь третьої особи?

5. Суд за результатом розгляду касаційної скарги дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на учасника Товариства 1 (керівника боржника на момент укладення договору кредиту та перерахування коштів Товариству 2) та бенефіціарних власників й керівника Товариства 2, виходячи з таких міркувань.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

6. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/17743/18 за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-банк" (далі - ПАТ "Авант-банк", ініціюючий кредитор, банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (далі - ТзОВ "Аврора-У", боржник) відкрите ухвалою від 24.01.2019.

7. 23.02.2022 ліквідатор ТзОВ "Аврора-У" - арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (далі - ліквідатор боржника/ТзОВ "Аврора-У" - Демчан О. І., скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ТзОВ "Аврора-У" із заявою від 21.02.2022 вих. № 02-68/125 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на винних осіб, в якій просив:

1) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТзОВ "Аврора-У" в розмірі 195 995 053,42 грн, у зв`язку із доведенням його до банкрутства на таких осіб:

- ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) (учасники та керівники ТзОВ "Аврора-У");

- ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 ), ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 (далі - ОСОБА_14 ), ОСОБА_15 (далі - ОСОБА_15 ), ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_16 ) (усі посадові особи ПАТ "Авант-банк"), ОСОБА_17 (далі - ОСОБА_17 ) та ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_18 ) (уповноважені представники ПАТ "Авант-банк");

- Приватне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (далі - ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний") (контрагент боржника та постачальник за договором на постачання продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-альянс" (далі - ТзОВ "Експерт-альянс") (суб`єкт оціночної діяльності, виконавець звітів з незалежної оцінки товарів в обороті (належних боржнику) від 22.09.2015 та від 20.11.2015);

- Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал страхування") (страховик заставного майна боржника - товарів в обороті);

- ОСОБА_19 (далі - ОСОБА_19 ) (кінцевий бенефіціарний власник ТзОВ "Арт трейдінг" через участь у ТзОВ "Імперіал агро" та ТзОВ "ГРУ-М" станом на 22.09.2015), ОСОБА_20 (далі - ОСОБА_20 ) (кінцевий бенефіціарний власник ТзОВ "Арт трейдінг" через участь у ТзОВ "Імперіал агро" та ТзОВ "ГРУ-М" станом на 25.11.2015), ОСОБА_21 (далі - ОСОБА_21 ) (керівник ТОВ "Арт трейдінг");

2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ТзОВ "Експерт-альянс", ПрАТ "СК "Арсенал страхування", ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на користь ТзОВ "Аврора-У" грошові кошти в розмірі 111 016 728,27 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ "Аврора-У".

8. Заява ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. мотивована тим, що результаті незаконних дій посадових осіб та учасників ТзОВ "Аврора-У", посадових осіб ПАТ "Авант-банк", посадових осіб та учасників ТзОВ "Арт трейдінг", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ПрАТ "СК "Арсенал страхування", ТзОВ "Експерт-альянс" виникла кредиторська заборгованість в сумі 111 016 728,27 грн, яка залишається непогашеною через відсутність активів у ТзОВ "Аврора-У", що призвело до його стійкої неплатоспроможності та банкрутства.

9. За твердженням ліквідатора боржника - Демчана О. І. наведені особи створили умови - уклали договори поставки, зберігання без мети їх реального виконання, здійснили оцінку заставного майна, застрахували заставне майно задля отримання банківського кредиту та подальшого виводу грошових коштів на користь третьої особи. При цьому, як зазначає ліквідатор, заставне майно фактично було відсутнє у боржника станом на дату отримання кредиту, а перерахування грошових коштів на користь ТзОВ "Арт трейдінг" відбувалося на підставі договорів купівлі-продажу по яких сторони не подавали податкової звітності, що ставить під сумнів реальність цих угод. Тобто неправомірні дії колишнього керівництва ТзОВ "Аврора-У" полягають у безпідставному виведені кредитних коштів в якості оплати за договорами в загальному розмірі 97 994 183,33 грн з метою подальшого ухилення від погашення кредиторської заборгованості перед кредитором.

10. Крім того, ліквідатор боржника - Демчан О. І. зазначає, що колишній учасник та керівник ТзОВ "Аврора-У" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незважаючи на виникнення у боржника у 2016 році грошового зобов`язання перед банком на підставі кредитного договору, не вживали заходів для запобігання банкрутства товариства, повідомлення учасника щодо наявності ознак банкрутства та не ініціювали звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. До того ж, колишній керівник ТзОВ "Аврора-У ОСОБА_2 не виконав вимог частини другої статті 59 КУзПБ та вимог ухвали суду від 23.09.2019 щодо передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11. 08.12.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 910/17743/18, якою відмовив ліквідатору ТзОВ "Аврора-У" - Демчану О. І. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновників та третіх осіб у зв`язку з банкрутством боржника.

12. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що на час відкриття провадження у справі про банкрутство боржника не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення боржника до банкрутства, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 залишив без змін.

14. Апеляційний господарський суд висновок суду першої інстанції щодо відсутності на момент порушення провадження норм про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності визнав помилковим, зазначивши, що питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), так і за статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) має тотожне правове регулювання, а тому відмова суду першої інстанції у задоволенні поданої ліквідатором заяви з наведених в ухвалі мотивів є необґрунтованою.

15. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення заяви ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності з підстав недоведення ліквідатором вчинення визначеними ним в заяві особами дій з доведення боржника до банкрутства, а також ненадання ліквідатором доказів на підтвердження вжиття дієвих та вичерпних дій і заходів з метою повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів, які він вважає були незаконно виведені із володіння боржника, як то звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочину, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

16. 28.04.2023 ліквідатор ТзОВ "Аврора-У" - Демчан О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17743/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.05.2023.

18. Ухвалою від 25.05.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. та поновив йому строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 910/17743/18 за касаційною скаргою ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І.; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 25.05.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.05.2023.

19. 25.05.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи до 08.06.2023.

20. У судове засідання 08.06.2023 з`явилися ліквідатор боржника - Демчан О. І. та представники ПрАТ "СК" Арсенал страхування", ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження

(Ліквідатор ТзОВ "Аврора-У" - Демчан О. І.)

21. Ліквідатор ТзОВ "Аврора-У" - Демчан О. І. в якості підстави касаційного оскарження оскаржених судових рішень визначає приписи пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ щодо підстав притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства до субсидіарної відповідальності;

- суди попередніх інстанцій порушили норми статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів заявника чи їх спростування, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи;

- апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про неможливість притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб, які беруть участь у відносинах з боржником з метою особистої вигоди та внаслідок дій яких боржник втратив платоспроможність;

- суд апеляційної інстанції не дослідив обставин за яких укладався кредитний договір ТзОВ "Аврора-У" та за яких кошти були перераховані ТзОВ "Арт трейдінг";

- суди не дослідили обставин бездіяльності колишнього керівника ТзОВ "Аврора-У" ОСОБА_2 щодо невчинення ним дій з витребування товарів у ТзОВ "Арт трейдінг" чи повернення коштів, які перераховані після отримання кредиту, приховування документів банкрута, непередання їх ліквідатору;

- суди попередніх інстанцій не дослідили наданих ліквідатором доказів щодо прийнятих рішень посадовими особами ПАТ "Авант-банк", правочинів із передачі боржником неіснуючого товару в заставу, обставин подальшого спрямування кредитних коштів на користь ТзОВ "Арт трейдінг", участі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у діях із доведення боржника до банкрутства;

- висновки апеляційного господарського суду щодо невчинення ліквідатором заходів для перевірки господарських операцій із ТзОВ "Арт трейдінг" не відповідають матеріалам справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ПрАТ "СК" Арсенал страхування")

22. ПрАТ "СК" Арсенал страхування" у поданому ними до суду відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами скарги ліквідатора боржника - Демчана О. І. та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зокрема ПрАТ "СК" Арсенал страхування" не може бути віднесено до суб`єктів субсидіарної відповідальності, оскільки не вчинювало жодних неправомірних дій, які в подальшому призвели до банкрутства ТзОВ "Аврора-У";

- суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ПрАТ "СК" Арсенал страхування", оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо вини страхової компанії у доведенні боржника до банкрутства;

- договір страхування не є дією, яка призвела до відсутності майна боржника, а ПрАТ "СК" Арсенал страхування" не є особою, яка може приймати рішення щодо активів боржника.

( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - посадові особи ПАТ "Авант-банк")

23. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - відповідачі 5 - 10, 12 - 14 (посадові особи ПАТ "Авант-банк") у наданому до суду відзиві заперечують щодо касаційної скарги ліквідатора боржника - Демчана О. І. та просять суд відмовити у її задоволенні, зазначаючи, зокрема, таке:

- відповідачі 5 - 10, 12 - 14 не є суб`єктами субсидіарної відповідальності, оскільки не є засновниками (учасниками, акціонерами), бенефіціарами, пов`язаним із заінтересованими особами відносно боржника та не є особами, які мали змогу визначити та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах;

- ліквідатором не надано доказів, що відповідачі мали можливість впливати та впливали на рішення, в тому числі надавали розпорядження або вказівки посадовим особам ТзОВ "Аврора-У" на укладення кредитного договору з банком. У заяві ліквідатора не зазначено складових суб`єктивної сторони правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності до відповідачів 5 - 10, 12 - 14;

- у діях відповідачів 5 - 10, 12 - 14 відсутні ознаки правопорушення щодо доведення ТзОВ "Аврора-У" до банкрутства та ознак віднесення їх до суб`єктів правопорушення, оскільки вони не отримували жодної вигоди від протиправної поведінки керівництва ТзОВ "Аврора-У" та ТзОВ "Арт трейдінг", відповідачі 5 - 10, 12 - 14 не отримали вигоди у вигляд збільшення активів в результаті укладення боржником договору кредиту та перерахування коштів ТзОВ "Арт трейдінг", відповідачі 5 - 10, 12 - 14 не отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

24. Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства

25. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

26. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

27. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

28. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

29. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

30. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

31. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

32. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

33. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

34. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

35. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

36. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

37. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

38. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

39. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

40. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

41. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

42. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

43. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

44. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

45. Тлумачення частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

46. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

47. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

48. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

49. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

50. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

51. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

52. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника, кредиторів та відсутності необхідності для реалізації такого права визнання недійсним правочинів боржника вчинених за участі осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства

53. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

54. Частиною першою статті 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

55. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

56. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

57. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

58. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

59. Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

60. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

61. Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

62. У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

63. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

64. Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

65. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

66. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

67. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

68. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

69. Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.

70. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

71. До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.

72. Звичайно, що зверненню ліквідатора до суду з заявою про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує наявність та виникнення ряду юридичних фактів (укладення правочинів, прийняття рішень, актів тощо), а суб`єкти субсидіарної відповідальності при здійсненні своїх прав досить часто використовують останні всупереч їх призначенню.

73. Тому очевидно, що у цьому разі захист та відновлення порушених прав має здійснюватися із застосуванням такого способу, який гарантує та забезпечує із дотриманням процесуальної економії ефективне відновлення порушених прав.

74. У зв`язку з цим на вирішення суду постає питання можливості покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб без попереднього визнання недійсними (скасування) в судовому порядку таких рішень, правочинів, актів з урахуванням чого колегія суддів дійшла таких висновків.

75. Передбачений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.

76. За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов`язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.

77. Тому покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства за наведених обставин є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання третіми особами своїми суб`єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.

78. Ліквідатору боржника як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 42, 44 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

79. Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

Щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (учасники та керівники ТзОВ "Аврора-У") і на ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

80. Заява ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. в цій частині мотивована тим, що внаслідок дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (учасників та керівників ТзОВ "Аврора-У" ) з укладення договорів поставки, зберігання продукції та подальшого укладення за результатом їх договору кредиту й перерахування отриманих кредитних коштів на користь ТзОВ "Арт трейдінг" (кінцевими бенефіціарними власниками та керівником якого є ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ) відбулася втрата платоспроможності боржника та його банкрутство.

81. Із наведених ліквідатором ТзОВ "Аврора-У" - Демчаном О. І. обґрунтувань заяви та встановлених обставин справи вбачається, у листопаді 2014 року ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" поставило на користь боржника продукцію (бетонні вироби, суміші та матеріали) за договором на постачання продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ згідно специфікації на загальну суму 127 307 700,00 грн.

82. Згодом, боржник як поклажодавець уклав з ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" як зберігачем договір зберігання від 10.11.2014 № 4-280 з метою зберігання товару на складі за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60.

83. 22.09.2015 боржник уклав із ПАТ "Авант-банк" кредитний договір № К-Ю/15/036 на суму 80 000 000,00 грн та додатковий договір від 20.11.2015 № 1 про збільшення кредиту до 100 000 000 грн.

84. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором боржник передав банку на підставі договору застави від 22.09.2015 № 3-Ю/15/067 в заставу товар, який перебував на зберіганні ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний".

85. Згідно встановлених обставин справи, директор боржника ОСОБА_2 подав ПАТ "Авант-банк" складські розписки про наявність товару на складах ТзОВ "Аврора-У" станом на 21.09.2015, а саме, на складі за адресою: АДРЕСА_1 на суму 78 520 433,33 грн, на складі за адресою: АДРЕСА_2 на суму 4 663 750,00 грн, на складі за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 на суму 12 209 000,00 грн.

86. Апеляційний господарський суд установив, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Аврора-У" від 25.08.2015 (протокол № 25/08) ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників товариства, а ОСОБА_2 прийнятий до складу учасників та призначений директором ТзОВ "Аврора-У".

87. З 25.08.2015 єдиним учасником та директором ТОВ "Аврора-У" був ОСОБА_2 , а до наведеної дати - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

88. Як установив суд апеляційної інстанції, отримані боржником за кредитним договором від 22.09.2015 № К-Ю/15/036 кредитні кошти в сумі 97 994 183,33 грн надійшли на рахунок боржника у період з 23.09.2015 по 25.11.2015, і в цей же період та в цій же сумі були перераховані на користь ТзОВ "Арт трейдінг" як оплата за договором купівлі-продажу від 22.09.2015 та договором купівлі-продажу від 25.11.2015.

89. Доказів погашення боргу, поставки товару за вищезазначеними договорами купівлі-продажу встановлені обставини справи не містять. Іншого сторонами не надано.

90. Апеляційний господарський суд також врахував, що кредитний договір укладений від імені боржника його директором ОСОБА_2 , всі первинні документи з метою укладання кредитного договору та договору застави також складені цією особою.

91. 02.06.2016 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/5798/16, яким стягнув з ТзОВ "Аврора-У" на користь ПАТ "Авант-банк" заборгованість за кредитним договором від 22.09.2015 № К-Ю/15/036 в загальному розмірі 111 021 514,71 грн та судовий збір в сумі 206 700,00 грн.

92. Зазначена заборгованість стала підставою для звернення ПАТ "Авант-банк" до господарського суду та відкриття провадження у справі № 910/17743/18 про банкрутство ТзОВ "Аврора-У".

93. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

94. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

95. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

96. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

97. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).

98. Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

99. Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

100. Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_2 (керівник та єдиний учасник ТзОВ "Аврора-У" на момент укладення договору кредиту та перерахування коштів на користь ТзОВ "Арт трейдінг"), ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (кінцеві бенефіціарні власники та відповідно керівник ТзОВ "Арт трейдінг" на момент перерахування кредитних коштів боржником), в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

101. Втім, вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.

102. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

103. Натомість установлені апеляційним господарським судом обставини справи підтверджують, що дії вище зазначених щодо укладення ТзОВ "Аврора-У" кредитного договору та перерахування кредитних коштів відразу після їх отримання на користь ТзОВ "Арт трейдінг" ( ОСОБА_2 ), кінцевими бенефіціарними власниками та керівником якого відповідно були ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , були направлені на виведення наявного майнового активу боржника, що об`єктивно зменшило платоспроможність або стало причиною неплатоспроможності боржника. До того ж, такі перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.

104. З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та відповідно в цій частині помилковим висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на зазначених осіб.

105. Крім того, суд вважає помилковим посилання апеляційного господарського суду в якості підстав для відмови у покладенні субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведенні його до банкрутства, на ненадання ліквідатором доказів на підтвердження вжиття дієвих та вичерпних дій і заходів з метою повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів, які, за його твердженням, були незаконно виведені із володіння боржника, як то звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочину, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо, оскільки наведене не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

106. Також, суд вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 (керівника та учасника ТзОВ "Аврора-У" до 25.08.2015).

107. Дійсно, як обґрунтовано звернув увагу суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не була учасником ТзОВ "Аврора-У" на момент укладення боржником договору кредиту від 22.09.2015 № К-Ю/15/036.

108. Водночас апеляційним господарським судом, як і судом першої інстанції, який взагалі не надав оцінки обставинам наведеним в заві ліквідатора, залишено без жодної уваги та оцінки обставини участі ОСОБА_1 у складі учасників ТзОВ "Аврора-У" (виконання нею повноважень керівника ТзОВ "Аврора-У") на момент укладення боржником договорів поставки продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280, результат укладення яких згодом мав наслідком укладення боржником договору кредиту від 22.09.2015 № К-Ю/15/036 та отримання за ним кредитних коштів й перерахування їх на користь ТзОВ "Арт трейдінг", факту наявності та збереження майна (на момент виконання ОСОБА_1 повноважень керівника боржника), впливу укладення таких договорів на платоспроможність боржника, відповідності їх інтересам боржника.

109. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

110. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22)).

111. За частиною другою статті 61 КУзПБ покладенню субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує встановлення обставин наявності вини таких осіб у банкрутстві боржника.

112. Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 КУзПБ.

113. Однак, суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної оцінки обставинам можливого впливу дій ОСОБА_1 з укладення у період виконання нею повноважень керівника боржника договорів поставки продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280, факту наявності та збереження майна (на момент виконання ОСОБА_1 повноважень керівника боржника), впливу укладення таких договорів на платоспроможність боржника, відповідності їх інтересам боржника.

Щодо покладення субсидіарної відповідальності на посадових осіб та уповноважених представників ПАТ "Авант-банк", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ТзОВ "Експерт-альянс", ПрАТ "СК "Арсенал страхування"

114. Заява ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. в цій частині фактично мотивована тим, що внаслідок дій ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (з укладення договору зберігання), посадових осіб та уповноважених представників ПАТ "Авант-банк" (з погодження видачі кредиту за договором кредиту для забезпечення зобов`язань за яким було укладено договір застави майна - предмет договору зберігання), ТзОВ "Експерт-альянс" (з оцінки товару за договором застави) ПрАТ "СК "Арсенал страхування" (страхування товару визначеного предметом договору застави) були видані кредитні кошти боржнику, неповернення яких згодом стала підставою його неплатоспроможності.

115. Однак, як свідчать встановлені обставини, матеріали справи не містять доказів та ліквідатором боржника не доведено впливу прийнятих посадовими особами та уповноваженими представників ПАТ "Авант-банк" рішень з погодження, видачі кредиту за договором кредиту, укладення договору застави та причинно-наслідкового зв`язку між обставинами неплатоспроможності боржника та такими рішеннями банку.

116. Так само ліквідатором боржника Демчаном І. О., з урахуванням встановлених обставин справи, не доведено наявність впливу дій ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" з укладення договору зберігання товару на виникнення обставин неплатоспроможності боржника та його банкрутство. До того ж, у рішенні суду від 25.11.2021 у цій справі за позовом ТзОВ "Аврора-У" в особі арбітражного керуючого Демчана О. І. до ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" про зобов`язання виконати дії, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 25.11.2021, встановлено відсутність в матеріалах справи доказів передачі ТзОВ "Аврора-У" товару на зберігання ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" на складі, в тому числі складеного сторонами акту приймання-передачі із зазначенням кількісно-якісних характеристик та доказів здійснення оплати послуг за договором зберігання.

117. У зв`язку з наведеним Верховний Суд наголошує, що відсутність оскарження (неподання ліквідатором касаційної скарги на судові рішення за результатом розгляду вимог ТзОВ "Аврора-У" до ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" про зобов`язання виконати дії) з урахуванням встановлених у обставин справи може підлягати критичній оцінці щодо дотримання ліквідатором принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

118. Також, відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на ТзОВ "Експерт-альянс", ПрАТ "СК "Арсенал страхування", оскільки ліквідатором боржника Демчаном О. І. не доведено яким чином вчинені цими особами дії з проведення оцінки та страхування майна вплинули та пов`язані з виникненням обставин неплатоспроможності боржника, доведення його до банкрутства.

119. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

120. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

121. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

122. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четвертою статті 311 ГПК України).

123. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

124. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

125. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про: 1) скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 в частині розгляду вимог ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення коштів з ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_1 ; 2) ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. та покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника й стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 грошових коштів в сумі 111 016 728, 27 грн; направлення справи в частині розгляду заяви ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 на новий розгляд до суду першої інстанції.

126. Під час нового розгляду справи в частині розгляду заяви ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , суду слід взяти до уваги висновки викладені в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку наведеним вище обставинам в контексті їх впливу на вирішення питання наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Зокрема дослідити та надати оцінку:

- аргументам заяви ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" - Демчана І. О. щодо вчинення покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , в тому числі оцінку укладення у період виконання нею повноважень керівника ТзОВ "Аврора-У" договорів поставки продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та зберігання від 10.11.2014 № 4-280, факту наявності та збереження майна (на момент виконання ОСОБА_1 повноважень керівника боржника), впливу укладення таких договорів на платоспроможність боржника, відповідності їх інтересам боржника.

Щодо судових витрат

127. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

128. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

129. За частиною другою статті 61 КУзПБ покладенню субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує встановлення обставин наявності вини таких осіб у банкрутстві боржника.

130. Під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

131. Не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо).

132. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

133. Зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

134. На особу, яка отримала вигоду з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/17743/18 скасувати в частині розгляду вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення коштів з ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_1 .

3. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Покласти субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" на ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.05.2005; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_19 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_20 ( АДРЕСА_5 ); ОСОБА_21 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (вул. Куренівська, буд. 21, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код - 38831569) грошові кошти у сумі 111 016 728, 27 грн.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/17743/18 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/17743/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський