Рішення

від 08.06.2023 по справі 308/13726/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13726/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Крегул М.М. ,

при секретарі

судового засідання - Цмур Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд у місті Ужгороді, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Ужгородської міської ради, відповідача 2: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася доУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ізданим позовом,який обґрунтовуєтим,що вінє власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0113 яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка булауспадкована позивачем за померлою ОСОБА_4 .

Однак, у червні 2021 року невідомими особами в межах земель загального користування, а саме дороги, почали здійснюватись будівельні роботи, які проявилися у проведенні насипання землі на поверхневий шар ґрунту, що підтверджується доданими до даного звернення фотознімками.

Позивач стверджує, що він з використанням інформації доступної з публічної кадастрової карти довідався, що 23.12.2020 року ОСОБА_3 , згідно запису про право власності 39885817, набуто у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168, площею 0.0643 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач наголошує, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168, є саме тією земельною ділянкою межі якої розміщуються на тій самій дорозі яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 від межі «Б» до «В».

У зв`язку з чим, адвокатом Радь Іваном Івановичем, як представником Позивача, до Ужгородської міської ради було подано ряд адвокатських запитів, з метою отриманням інформації чи приймалось Ужгородською міською радою рішення щодо передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 та всіх без виключення документів які слугували підставою для такого передання.

У відповідь на вказані запити Ужгородською міською радою, зокрема, листом від 17.06.2021 року за вих.№2095/03-17 повідомлено, що: «...у відповідності до пункту 1.36 рішення Ужгородської міської ради N91349 вказану земельну ділянку передано у власність гр. ОСОБА_2 ».

Позивач вважає, що підпункт 1.36, пункту 1 рішення від 13.12.2018 року прийнятий всупереч вимогам національного законодавства, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки приймаючи рішення щодо надання дозволу на підготовку проектів землеустрою, а в подальшому затверджуючи відповідний проект та передаючи земельну ділянку у власність у порядку безоплатної приватизації згідно статті 118 ЗК України, орган місцевого самоврядування зобов`язаний враховувати вимоги генерального плану населеного пункту як основного виду містобудівної документації на місцевому рівні.

При тому, що рішенням Ужгородської міської ради IV скликання на XXIX сесії 04.06.2004 року прийнято рішення №313 згідно якого затверджено генеральний план міста Ужгород. Так, з аналізу генерального плану чітко видно, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 розміщена в зоні під умовним позначення «інші території», яка являє собою землю загального користування, а саме проїзд. Дана обставина додатково підтверджується змістом листа Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наданим у відповідь на поданий адвокатський запит від 14.06.2021 року.

Також позивач вказує, що станом на момент надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, в межах території де знаходилась земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 не було діючого детального плану та плану зонування території, що свідчить про порушення Ужгородською міською радою вимог ч.3, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в ході попереднього прийняття рішення від 09.11.2017 року №808, оскільки 29.06.2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №876/4696/17 винесено постанову згідно якої вирішено залишити без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2017 року в частині скасування як незаконного рішення Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».

Позивач також звертає увагу на те, що у зв`язку із розміщенням земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 на території земель загального користування, тобто на дорозі яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:30:001:0113 від межі «Б» до «В», Позивач позбавлений можливості вільного доступу до останньої, а тому просить суд визнати незаконним та скасувати підпункт 1.36, пункту 1 рішення XXX сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 13.12.2018 року №1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відповідно до якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки учасникам бойових дій (в тому числі учасникам АТО) та їх родинам: гр. ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:30:001:0168) площею 0,0643 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Університетської та передати її у власність; стягнути з Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 на його користь суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

03.02.2022 року від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшли пояснення щодо позовної заяви. Вважає даний позов безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону, а тому не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в порушення ст. 81 ЦПК Україні, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу прийняттям Ужгородською міською радою рішення №1349 від 13.12.2018 року. Позивачем не доведено наявності у нього майнових прав на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:001:0168, яка належить мені на праві приватної власності, що свідчить про відсутність у нього порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов.

Щодо тверджень позивача, про те, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 перешкоджає йому в доступі до своєї земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0113, вважає, що таке не відповідає дійсності та не може свідчити про порушення його прав у зв`язку з прийняттям Ужгородською міською радою оскаржуваного рішення №1349 від 13.12.2018 року, оскільки, з публічної кадастрової карти вбачається, що до належної позивачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0113 є вільний під`їзд, і належна ОСОБА_3 земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 жодним чином не обмежує доступ позивача до його земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на лист Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наданий у відповідь на поданий адвокатський запит від 14.06.2021 року, а саме : на абзац другий такого листа де зазначається «При цьому на пункт 2 інформуємо, що запитувана територія відноситься до земель загального користування (проїзд)». З цього приводу ОСОБА_3 зазначає, що копія адвокатського запиту від 14.06.2021 року в матеріалах даної справи відсутня, а тому, встановити інформацію, яка була запитувана в пункті 2 такого запиту неможливо. Таким чином, відповідь на незрозумілу запитувану інформацію, не може підтверджувати чи спростовувати обставини на яких в даному випадку ґрунтуються позовні вимоги. Разом з тим, згідно викопіювання з детального плану території обмеженої вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 авеню», затвердженого рішенням XXVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання №1296 від 11.10.2018 року «Про затвердження містобудівної документації», яке є додатком до відповіді Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №18/26.01-13 від 17.01.2022 року отриманої на запит адвоката Йосипчука О.В., який діяв в інтересах ОСОБА_3 , жодного в`їзду або проїзду через належну їй земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 не передбачається.

В той же час, з публічної кадастрової карти України вбачається, що на тій місцевості де позивач вважає, що має проходити дорога та під`їзд до його земельної ділянки, там знаходяться інші земельні ділянки кадастрові номери: 2110100000:30:001:0138, 2110100000:30:001:0137, 2110100000:30:001:0127, 2110100000:30:001:0134, 2110100000:30:001:0144, які перебувають в приватній власності інших громадян.

Під`їзд до земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 так само, як і проїзд до належної позивачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0113 не може бути передбачений з вул. Університетської і тому, що над земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 знаходиться земельна ділянка кадастровий 2110100000:30:001:0194, яка також знаходиться в приватній власності іншої особи.

Враховуючи наведене у відзиві вважає, що оскаржуваним рішенням Ужгородської міської ради №1349 від 13.12.2018 року не порушено жодних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для відмови в задоволені позову.

09.02.2022 року від представника позивача адвоката Радь І.І. надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.07.2022 року у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак, від його представника адвоката Радь І.І. через канцелярію суду надійшла заява про розгляду справи за їх відсутності, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача Ужгородської міської ради та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи неодноразов повідомлялися вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, однак, від її представника адвоката Пайди М.І. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнають, просить відмовити з підстав наведених у письмових поясненнях.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76, 81 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 738416, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 04 вересня 2009 року, № 1228 є власником земельної ділянки 0.0961 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0113.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186642467 від 29.10.2019 року слідує, що ОСОБА_1 (позивач) став власником вище вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 2419, виданий 29.10.2019року, видавник Хребтань Н.М., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу.

За наслідками розгляду заяви фізичних осіб, орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада на XVII сесії VII скликання (1-е пленарне засідання) прийняла рішення від 09 листопада 2017 року №808 «Про затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у відповідності до підпункту 1.10. якого відповідачеві ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0643 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 .

У подальшому, за наслідками розгляду заяви фізичних осіб, орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада на XVII сесії VII скликання (1-е пленарне засідання) прийняв рішення від 13 грудня 2018 року №1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та відповідно до підпункту 1.36. гр. ОСОБА_2 затверджено та виділено у власність земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:001:0168, площею 0,0643 гектари.

Разом з цим, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2022 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Котлярової Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2086, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 площею 0,0643га була продана продавцем ОСОБА_5 громадянці ОСОБА_3 (третя особа).

Земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №18/26.01-13 від 17.01.2022року станом на 19.12.2018 року за місцем знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0168 діяв детальний план території, обмеженої вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 Авеню», затверджений рішенням XXVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1296 11.10.2018 «Про затвердження містобудівної документації».

Щодо доводів позивача про те, що 29.06.2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом по справі № 876/4696/17 винесено постанову згідно якої вирішено залишити без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2017 року в частині скасування, як незаконного рішення Ужгородської міської ради від 10.03.2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», то суд вважає такі нічим не підтвердженими, оскільки, копії вказаних рішень до матеріалів справи не додані.

Разом з цим, суд звертає увагу, що постановоюУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2017 року по справі №308/2555/16-а за позовом ОСОБА_6 про визнання незаконними генерального плану і плану зонування території, скасування рішення позовні вимоги задоволено, а саме: - визнано незаконними генеральний план (коригування) м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», що затверджені рішенням Ужгородської міської ради VIІ скликання від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації»; - скасовано як незаконне рішення Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі № 308/2555/16-а за наслідками ревізійного перегляду вказаного судового рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено частково, а саме: - постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року у справі № 308/2555/16-а в частині визнання незаконними генерального плану (коригування) та плану зонування території - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними генерального плану і плану зонування території м. Ужгорода; -в решті постанову залишено без змін.

У свою чергу, постановою Верховного Суду від 25.05.2021 року у відповідній справі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права, яке полягало в недотриманні спеціального порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правового акта.

На момент розгляду та вирішення справи №308/13726/21 судових рішень по суті спору у справі №308/2555/16-а не прийнято.

Натомість, позивач, вважаючи, що його речові права порушені, та, виходячи з наявності підстав для скасування рішень органу місцевого самоврядування, звернувся до суду з відповідним позовом.

Як встановлено судом, прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування зумовлене зверненням відповідача ОСОБА_2 із заявою, тому, на переконання суду, аналіз правомірності процедури відведення спірної земельної ділянки повинен здійснюватися, виходячи з положень Земельного кодексу України (далі ЗК України) в редакції від 04.06.2017, яка діяла на момент подання вказаної заяви та прийняття спірного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 4 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Відповідно до ч. 7-9 ст. 118 ЗК України, серед іншого, було передбачено те, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз правової регламентації порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, що встановлений статтею 118 ЗК України, дозволяє суду стверджувати про те, що відведення земельної ділянкипередбачало реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності на земельну ділянку.

При цьому, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділяє заінтересовану особу повноваженнямлишеідентифікувати земельну ділянку, яку особа бажає отримати в майбутньому.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі №530/1856/18.

У постанові від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо фактичною підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріальногоправа абоохоронюваного закономінтересу,на захистякого поданопозов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Більше того, вирішуючи спір, суд повинен не тільки надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також і визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи вищенаведене, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового пішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Аналогічна правова позиція міститься також і в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 305/279/16 та від 28 листопада 2019 року №234/19750/18.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 відповідно до підпункту 1.36. пункту 1 рішення ХХХ сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 13.12.2018 року № 1349 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» була передана у власність відповідачеві ОСОБА_2 .

Станом на час розгляду даної справи, власником даної земельної ділянки є ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2020 року посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Котляровою Л.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2086.

Затвердження проекту землеустрою мало місце у період, коли діяв детальний план території, обмеженої АДРЕСА_1 та територією житлового комплексу «5 Авеню», затверджений рішенням XXVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1296 11.10.2018 «Про затвердження містобудівної документації», що підтверджується листом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №18/26.01-13 від 17.01.2022 року.

Судового рішення, яке набуло б законної сили, яким визнано незаконним генеральний план м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Згідно публічної кадастрової карти України вбачається, що на тій місцевості, де позивач вважає, що має проходити дорога та під`їзд до його земельної ділянки, знаходяться інші земельні ділянки за кадастровими номерами : 2110100000:30:001:0138, 2110100000:30:001:0137, 2110100000:30:001:0127, 2110100000:30:001:0134, 2110100000:30:001:0144, які перебувають в приватній власності інших громадян. Під`їзд до земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 так само, як і проїзд до належної позивачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0113 не може бути передбачений з вул. Університетської тому що над земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:30:001:0168 знаходиться земельна ділянка кадастровий 2110100000:30:001:0194, яка також знаходиться в приватній власності іншої особи.

Таким чином, суд вважає не доведеним , що підставою пред`явлення позову стало оспорювання прав позивача ОСОБА_1 , що виникло в результаті та після реалізації спірного рішення Ужгородського міської ради, оскільки, такий не є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:001:0168.

Встановивши вказані обставини, підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями12,13,18,81,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Ужгородської міської ради, відповідача 2: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач : ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 )

Відповідач :Ужгородська міська рада (місце знаходження: 88000, м.Ужгород, вул. Поштова, 3, Закарпатська область код ЄДРПОУ 33868924);

Відповідач : ОСОБА_2 , ( місце проживання : АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : ОСОБА_3 , ( місце проживання АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 );

Повний текст судового рішення складено 19.06.2023 року о 13 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул