Постанова

від 18.07.2023 по справі 559/2400/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року

м. Рівне

Справа № 559/2400/21

Провадження № 22-ц/4815/597/23

Головуючий у Дубенському міськрайонному суді

Рівненської області: суддя Ралець Р.В.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(повний текст) 06 березня 2023 року

без фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального запису

у м. Дубно Рівненської області

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: Дубенська районна рада Рівненської області;

відповідач2: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області;

відповідач3: Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області;

за участі: позивача і представника Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області - Стаха Руслана Геннадійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дубенської районної ради Рівненської області на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської районної ради Рівненської області, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області та Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дубенської районної ради Рівненської області (далі - Дубенська районна рада), Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Відділ освіти РДА) та Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Семидубська сільська рада) про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про невиконання відповідачами рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, якими її поновлено на роботі та стягнуто із Відділу освіти РДА 76 687, 50 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виконавчий лист на виконання судового рішення ОСОБА_1 отримано 04 грудня 2019 року, а ухвалою суду від 23 квітня 2021 року замінено боржника - Дубенську райраду на Семидубську сільську раду. Розпорядження про поновлення на посаді директора було видано 15 липня 2021 року.

Вважає, що з 19 листопада 2019 року, тобто з наступного дня після ухвалення судом першої інстанції свого рішення, і до моменту заміни сторони у виконавчому провадженні - 12 травня 2021 року, що склало 369 робочих днів, а також до моменту поновлення її на роботі - 15 липня 2021 року, що склало 44 робочі дні, у неї виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З урахуванням заяви від 24 січня 2023 року про збільшення розміру позовних вимог остаточно просила стягнути з Дубенської райради на її користь 226 381, 50 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а також стягнути із Семидубської сільської ради на її користь 26 994 гривні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Дубенської райради на користь ОСОБА_1 226 381, 50 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, куди включено податки та обов`язкові платежі.

Стягнуто із Семидубської сільської ради на користь ОСОБА_1 26 994 гривні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, куди включено податки та обов`язкові платежі.

Стягнуто солідарно із Дубенської райради та Семидубської сільської ради на користь ОСОБА_1 2 533, 76 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі Дубенська райрада, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати його повністю, ухваливши нове, яким стягнути із заявника на користь ОСОБА_1 125 767, 50 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, куди включено податки і обов`язкові платежі, а також із Семидубської сільської ради на користь ОСОБА_1 127 608 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, куди включені податки і обов`язкові платежі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом того, що 18 грудня 2020 року Дубенською райрадою прийнято рішення №21 "Про передачу зі спільної власності територіальних громад селища, сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність громади Семидубської сільської ради заклади освіти", яким передано зі спільної власності територіальних громад селища і сіл Дубенського району у комунальну власність відповідача3 заклади освіти, в т.ч. і Соснівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (далі - Соснівська ЗОШ). При цьому відповідним рішенням Семидубської сільської ради від 05 січня 2021 року №95 Соснівську ЗОШ прийнято у комунальну власність.

Вважає, що з урахуванням Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 15 грудня 2020 року, що набрав чинності з 01 січня 2021 року, а також рішення Дубенської райради від 29 січня 2021 року №64 "Про уповноваження голови районної ради на затвердження актів прийому-передачі нематеріальних активів та оборотних засобів, розрахунків та заборгованості зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дубенського району" і рішення Семидубської сільської ради від 16 лютого 2021 року №115 "Про затвердження Актів прийому-передачі нематеріальних активів та оборотних засобів та Актів прийому-передачі нематеріальних активів, оборотних засобів та незавершених капітальних інвестицій" у комунальну власність Семидубської сільської ради Соснівська ЗОШ, на посаду директора якої була поновлена позивача, повністю перейшла 18 грудня 2021 року. Тому ця обставина частково виключає відповідальність Дубенської райради у стягненні середнього заробітку за час затримки невиконання рішення суду. Тобто з відповідача1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 за час із 25 лютого 2020 року (дня набрання судовим рішенням законної сили) і по 18 грудня 2020 року даний середній заробіток за 205 робочих днів, що складає 125 767, 50 гривень.

Щодо стягнення решти середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що становить 127 608 гривень, то вважає, що цю суму необхідно стягнути із Семидубської сільської ради. Так, на спірний період часу з 19 грудня 2020 року по 15 липня 2021 року права і обов`язки Дубенської райради як засновника і власника Соснівської ЗОШ перейшли до відповідача3 як правонаступника відповідача1. Доказом правонаступництва також є і заміна у виконавчому провадженні в порядку ст. 442 ЦПК України боржника - Дубенської райради на Семидубську сільську раду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним (протиправним) та скасовано рішення Дубенської районної ради від 21 травня 2019 року № 726 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора Соснівської ЗОШ Дубенської районної ради». Поновлено її на посаді директора Соснівської ЗОШ Дубенської районної ради та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2019 року до 18 листопада 2019 року в розмірі 52 887, 50 гривень. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційні скарги задоволено частково. Скасовано рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2019 року в частині обов`язку Відділу освіти РДА поновити ОСОБА_1 на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов у частині зазначених вимог задоволено. Зобов`язано Дубенську районну раду поновити позивача на посаді директора Соснівської ЗОШ. Стягнуто з Відділу освіти РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 76 687, 50 гривень, куди включено податки та обов`язкові платежі. В решті рішення суду пешої інстанції залишено без змін.

04 грудня 2019 року Дубенським міськрайонним судом видано виконавчий лист №559/1319/19 з приводу поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Соснівської ЗОШ.

09 грудня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження за даним виконавчим документом.

На підставі постанови від 20 грудня 2019 року за невиконання судового рішення без поважних причин державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на Дубенську районну раду як на боржника накладено штраф у розмірі 5 100 гривень, а 02 листопада 2020 року - 10 200 гривень.

20 листопада 2020 року до Дубенської місцевої прокуратури надійшла заява ОСОБА_1 про невиконання рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 листопада 2019 року. Того ж дня за обставинами, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження №42020181100000070 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України.

18 грудня 2020 року Дубенською районною радою прийнято рішення "Про передачу з спільної власності територіальних громад селища, сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність територіальної громади Семидубської сільської ради закладів освіти№, за яким Соснівську ЗОШ передано у комунальну власність територіальної громади Семидубської сільської ради.

В подальшому рішенням Семидубської сільської ради від 16 лютою 2021 року № 115 "Про затвердження "Актів прийому-передачі нематеріальних активів та оборотних засобів" та "Актів прийому-передачі нематеріальних активів, оборотних засобів та незавершених капітальних інвестицій», що закріплені за закладами освіти Дубенської районної ради на баланс Семидубської сільської ради" затверджено акти прийому-передачі даного комунального закладу.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 23 квітня 2021 року, що набрала законної сили 12 травня 2021 року, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) - Дубенську районну раду на Семидубську сільську раду.

Надалі, 02 листопада 2021 року, Семидубською сільською радою прийнято рішення №857 "Про виконання провадження Дубенського міськрайонного суду у справі №559/1319/19 від 18.11.2019, постанови Рівненського апеляційного суду від 25.02.2020, з урахуванням ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23.04.2021 та поновлення на роботі ОСОБА_1 ".

Розпорядження про поновлення позивача на посаді директора Соснівської ЗОШ Семидубським сільським головою видано 15 липня 2021 року.

Того ж дня її було поновлено на роботі, про що внесено відповідний запис у трудову книжку НОМЕР_1 , а саме про недійсність попереднього запису №8 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Соснівської ЗОШ за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вважаючи, що її право на оплату працю порушується відповідачами, у вересні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дубенської районної ради та Відділу освіти РДА (під час судового процесу залучено як співвідповідача також і Семидубську сільську раду) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки протягом часу з 19 листопада 2019 року, тобто з дня поновлення на роботі відповідно до судового рішення, і 15 липня 2021 року, тобто до дня видачі Семидубським сільським головою розпорядження і внесення відповідного запису до трудової книжки, рішення суду, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі, виконано не було.

Внаслідок цього у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку з роботодавця. При цьому за час із 19 листопада 2019 року по 12 травня 2021 року, тобто дня набрання законної сили ухвалою суду про заміну боржника у виконавчому провадженні, середній заробіток повинен стягуватися із Дубенської районної ради, з вини якої протягом зазначеного періоду рішення суду не було виконано. Кількість робочих днів за цей час склала 369 днів, а середньоденний заробіток - 613, 50 гривень; помноживши ці величини, отримано 226 381, 50 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Щодо часу з 13 травня 2021 року по 15 липня 2021 року, то 26 994 гривні середнього заробітку (44 робочих дні х 613, 50 гривень) на користь ОСОБА_1 стягнуто із Семидубської сільської ради.

Крім цього, судовий збір стягнуто солідарно з обох відповідачів на користь позивача.

Проте з такими висновками частково погодитися не можна.

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК).

Частиною 7 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як роз`яснено у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, за змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, з наступного дня після проголошення судового рішення.

Суд зазначає, що вказані норми права передбачають право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки.

З висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 25 липня 2018 року у справі №552/3404/17, видно, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, хоча й подібні, але не тотожні за своєю правовою природою поняття. Крім того, згідно із ч.3 п. 32 роз`яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Подібні висновки викладено і у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 та Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц. Так, за змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100 від 08.02.1995).

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку № 100 від 08.02.1995 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши на користь ОСОБА_1 спірних 226 381, 50 гривень середнього заробітку із Дубенської районної ради, а спірних 26 994 гривні - із Семидубської сільської ради.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а саме з 19 листопада 2019 року по 18 грудня 2020 року, тобто по день прийняття рішення про передачу у комунальну власність громади Семидубської сільської ради закладів освіти, що склало би 125 767, 50 гривень, то з ними погодитися неможливо.

Як правильно зазначав суд попередньої інстанції, датою переходу прав і обов`язків боржника від Дубенської міської ради до Семидубської сільської ради є саме день набрання законної сили ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 23 квітня 2021 року, якою замінено боржника у виконавчому провадженні, - 12 травня 2023 року.

Згідно із ч. 1 ст. 442, ч. 1 ст. 261 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Ухвала набирає законної сили негайно після ї проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто необґрунтованими є аргументи заявника про те, що на підставі рішення Дубенської районної ради від 18 грудня 2020 року №21 "Про передачу з спільної власності територіальних громад селища, сіл Дубенського району (районної комунальної влагнсості) у комунальну власність громади Семидубської сільської ради закладів освіти" того ж дня у Семидубської сільської ради виникло зобов`язання поновити ОСОБА_1 на роботі. При цьому звертається увага, що дане рішення органу районного самоврядування саме по собі не породжувало прав і обов`язків для Семидубської сільської ради без набуття статусу правонаступника Дубенської районної ради у чітко передбаченому порядку, а було лише підставою для їх виникнення відповідно до цивільного процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження".

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

В іншій частині рішення суду першої інстанції по суті, що не стосується оспорюваного заявником часу набуття Семидубською сільською радою зобов`язань Дубенської районної ради поновити позивача на роботі, то учасниками справи воно не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядається.

Частинами першою, четвертою ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Водночас з урахуванням наведеного колегія суддів вимушена вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки при присудженні судового збору до солідарного стягнення з обох відповідачів на користь ОСОБА_1 судом не було додержано норм процесуального права, які регулюють питання їх стягнення.

Так, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто солідарного стягнення судового збору законодавством не передбачено.

Сумарний розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду склав 253 375, 50 гривень, що вираховується шляхом додавання 226 381, 50 гривень, які стягуються із відповідача1, та 26 994 гривні, які стягуються із відповідача3.

Отже, розмір судового збору, що підлягає стягненню з Дубенської районної ради на користь позивача становить 2 262, 64 гривні, що обчислюється за такою формулою.

253 375, 50 гривень : 100% = 226 381, 50 гривень : Х; Х = 22 638 150 : 25 337, 50 гривень, що складає 89, 3%; 2 533, 76 гривень : 100% х 89, 3%, що складає 2 262, 64 гривні.

Так само обчислюється судовий збір, який стягується із Семидубської сільської ради на користь позивача.

253 375, 50 гривень : 100% = 26 994 гривень : Х; Х = 2 699 400 : 25 337, 50 гривень, що складає 10, 7%; 2 533, 76 гривень : 100% х 10, 7%, що складає 271, 11 гривень.

При цьому з огляду на вимоги ст.ст. 141, 368 ЦПК України сплачений заявником судовий збір при поданні апеляційної скарги повернутий не може бути внаслідок відхилення її доводів та вимог.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дубенської районної ради Рівненської області частково задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 березня 2023 року в частині солідарного стягнення з Дубенської районної ради Рівненської області та Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 2 533, 76 гривень судового збору скасувати.

Стягнути із Дубенської районної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) гривні 64 копійки судового збору.

Стягнути із Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 271 (двісті сімдесят одна) гривню 11 копійок судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: О.С.Гордійчук

С.С.Шимків

Повний текст постанови складено: 18.07.2023