Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/18892/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 910/18892/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Качкурова С.В. (посвідчення адвоката 000362 від 19.11.2018)

від відповідача: Салюк М.І. (посвідчення адвоката № 000550 від 30.11.2018)

від третіх осіб: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (повний текст рішення складено та підписано 02.02.2023)

у справі № 910/18892/20 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕВО УКРАЇНА"

2) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про стягнення 277 552, 85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 277 552,85 грн, з яких: 258 387,44 грн основна заборгованість, 9201,82 грн інфляційні втрати та 9963,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з вересня 2016 року є власником нежитлових приміщень (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення) на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 та в період з жовтня 2018 року - по квітень 2020 року не сплачував вартість спожитої теплової енергії.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 258 387,44 грн основної заборгованості, 9512,50 грн 3% річних, 7728,33 грн інфляційних втрат та 4134,42 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/18892/20 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову;

- призначити по справі № 910/18892/20 додаткову судову інженерно-технічну експертизу, яку долучити провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз в опалювальний період;

- витребувати у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" акти періодичного огляду та випробування системи опалення до опалювального сезону з 2018 року відповідно до вимог п.п. 4.5, 6.3.11, 6.3.12 ДБН В2.5-63:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціювання" для нежитлових приміщень (у літ. А) № 46, 47-48, 49, 50, 51, 54 зокрема та будинку № 32 по вулиці Білоруська у міста Києві в цілому;

- витребувати у позивача оригінал реєстру платіжних документів КП "Київтеплоенерго" за спожиту теплову енергію період: грудень 2019 для доставки під підпис у січні 2020.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не було з`ясовано чи отримував відповідач теплову енергію у спірному періоді, та не встановлено чи підтверджується належними доказами у справі обсяг поставленої послуги та її вартість, а також, чи був відповідач обізнаний про наявність такої заборгованості.

За таких обставин, відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції про необов`язковість направлення відповідачу рахунків на оплату не відповідають обставинам справи та чинному законодавству, що в свою чергу, призвело до прийняття судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого рішення.

Короткий зміст відзиву позивача апеляційної скарги та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що відповідач є споживачем теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 і повинен нести відповідальність за утримання, належного йому майна.

При цьому, позивач вказує про те, що ним здійснюється постачання теплової енергії до приміщень, належних відповідачу, що в свою чергу підтверджується складеним актом № 20/539.

Окрім того, позивач зауважує на тому, що факт відключення від загальнобудинкової мережі теплопостачання у висновку експерта про проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі від 07.10.2022 № 24150/21-43 не встановлено.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безоплатно споживаючи теплову енергію, порушує права позивача та положення чинного законодавства України.

Крім цього, позивач заперечує проти задоволення вищезгаданих клопотань відповідача.

Короткий зміст письмової відповіді відповідача на відзив та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді, відповідач повністю підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі.

Узагальнений виклад позицій третіх осіб

Треті особи не скористалися правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 910/18892/20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/18892/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/18892/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Разіної Т.І., Тарасенко К.В.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 31.05.2023.

В судове засідання, яке відбулося 31.05.2023, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу на їхню електронну адресу в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕВО УКРАЇНА" було повідомлено поштовим зв`язком про, що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про отримання останім ухвали суду про призначення судового засідання на 31.05.2023 у даній справі.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому треті особи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників третіх осіб у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої клопотання, які були викладені у апеляційній скарзі, а саме просив:

- призначити по справі № 910/18892/20 додаткової судову інженерно-технічну експертизу, яку долучити провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз в опалювальний період;

- витребувати у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" акти періодичного огляду та випробування системи опалення до опалювального сезону з 2018 року відповідно до вимог п.п. 4.5, 6.3.11, 6.3.12 ДБН В2.5-63:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціювання" для нежитлових приміщень (у літ. А) № 46, 47-48, 49, 50, 51, 54 зокрема та будинку № 32 по вулиці Білоруська у міста Києві в цілому;

- витребувати у позивача оригінал реєстру платіжних документів КП "Київтеплоенерго" за спожиту теплову енергію період: грудень 2019 для доставки під підпис у січні 2020.

Розглянувши вищевказані клопотання відповідача та заслухавши думку сторін з цього приводу, судова колегія дійшла висновку про відмову у призначенні судової експертизи та витребуванні документів, оскільки в матеріалах справи вже проводилась експертиза та є по ній висновок судового експерта, а запитання які викладені скаржником у клопотанні про призначення додаткової екпертизи є фактично тими ж, які були заявленні скаржником в суді першої інстанції при проведенні екпертизи.

Стосовно клопотань про витребування доказів, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, відповідачем не виконано вимоги процесуального законодавства, а саме не обґрунтувано причини неможливості подання цього клопотання про витребування доказів в суд першої інстанції.

Вищенаведене вказує на відсутність підстав для задоволення такого клопотання в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", останнє є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач з 19.09.2016 є власником нежитлових приміщень (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку загальною площею 970,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, а тому у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" останній є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

25.02.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист за вих. №30/1/1/2764 разом з проектом договору на постачання теплової енергії №1110040-01 від 20.02.2020, проте останній договір не підписав та 10.03.2020 надав відповідь за вих.№24-1512, у якій зазначив, що з моменту переходу права власності приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд.32, опалення було фактично відключено від споживання теплової енергії та приміщення опалювлося лише електричними обігрівачами.

31.07.2020 позивач направив відповідачу листа за вих.№30/5/3/85/9, в якому зазначив, що відповідачем не було надано доказів відключення приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 у встановленому законом порядку, від мереж централізованого опалення. Окрім того зазначив, що згідно з актом обстеження від 23.06.2020 за №20/539, складеного в присутності представника відповідача, який останій відмовився від його підписання, встановлено, що опалення нежитлових приміщень належних відповідачу здійснюється від загальнобудинкової системи житлового будинку за адресою вул. Білоруська, буд. 32.

За адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд.32, відповідно до корінця наряду №627 від 22.10.2018 було включено опалення, а згідно корінця наряду №106 від 08.04.2019 опалення відключено та відповідно до корінця наряду №72 від 26.10.2019 було включено опалення, а згідно корінця наряду №104 від 05.04.2020 опалення відключено.

Нежитлові приміщення (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку загальною площею 970,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі, за особовим рахунком 1110040-01.

Як вказував позивач у позові, відповідачем за період з жовтня 2018 року - по квітень 2020 року було спожито теплову енергію на суму загальну суму 258 387,44 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та актами приймання-передавання товарної продукції, однак вартість спожитої теплової енергії відповідач не сплатив.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з жовтня 2018 року - по квітень 2020 року, а тому позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення 258 387, 44 грн основної заборгованості, 9 201, 82 грн інфляційних втрат та 9 963, 59 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 258 387,44 грн основної заборгованості, 9512,50 грн 3% річних, 7728,33 грн інфляційних втрат та 4134,42 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні відносини (з жовтня 2018 року по квітень 2020 року) між сторонами регулювались Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV), яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами (втратив чинність з 01.05.2019), а також Законом України " Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію з 01.05.2019 та є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Так само, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом з тим відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17).

Отже, підставою для виникнення в споживача зобов`язань з оплати послуг з теплопостачання без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ).

Також відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинні на момент виникнення правовідносин (далі - Правила)), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з жовтня 2018 року - по квітень 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, нежитлові приміщення (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку, (особовий рахунок 1110040-01) на загальну суму 258 387,44 грн, що підтверджується копіями актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, обліковими картками, відомостями обліку спожитої теплової енергії, корінцями нарядів на включення та відключення будинку у період опалювального сезону за вищевказаний період.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абз.1 п.20 цих Правил).

У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п.21 вищенаведених Правил).

Як зазначено вище, нежитлові приміщення (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку загальною площею 970,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі.

В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з доводами позивача, зазначає, що не користувався послугами позивача та не споживав теплову енергію в спірний період.

Судова колегія звертає увагу відповідача на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню. Тобто, означене вказує на те, що будь-яке заперечення сторони в справі повинно бути доказово обґрунтоване.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем подано суду: акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, облікові картки, відомості обліку спожитої теплової енергії, корінці нарядів на включення та відключення будинку в період опалювального сезону.

Колегія суддів зауважує на тому, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Посилання відповідача щодо того, що корінці наряду є неналежними доказами, так як не підтверджують фактичне постачання відповідачу теплової енергії, а лише фіксують підключення всього п`ятиверхового житлового будинку, судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Як вказано вище, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.

Зазначений в корінцях нарядів споживач КП "ЦОС Шевченківського району" являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно КП "ЦОС Шевченківського району".

Також за клопотанням відповідача судом першої інстанції ухвалою суду від 16.06.2020 було призначено судову експертизу по справі № 910/18892/20, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерту було поставлено наступні питання:

1) Чи можливо вважати наявний технічний стан системи опалення нежитлових приміщень (у літ. А) гр. приміщень №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 функціонально-справним та придатним до експлуатації в опалювальний період?

2) Чи впливає встановлена запірна арматура мережі центрального опалення на забезпечення центральним опаленням нежитлових приміщень (у літ. А) гр. приміщень №46, 47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32?

3) Чи можливе одночасне функціонування горизонтальної та вертикальної системи опалення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32?

4) Чи можливо в разі демонтажу запірної арматури мережі центрального опалення запустити та користуватися тепловою системою, що розміщена в нежитлових приміщеннях (у літ. А) гр. приміщень №46, 47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 без шкоди загально-будинковій системі опалення та/або порушення температурного режиму теплопостачання в квартири мешканцям житлових квартир чотирьох верхніх поверхів?

5) Який термін/дата встановлення запірної арматури на відводі мережі центрального опалення, що подає теплоносій до нежитлових приміщень на першому та підвальному приміщенню перекриття по вул. Білоруська, 32?

6) Чи можливо виконати реконструкцію теплового пункту та переобладнання системи централізованого опалення з вертикальної розводки на горизонтальну без наявності та погодженої проектно-технічної документації, як в житловому будинку в цілому та і в нежитлових приміщеннях (у літ.А) приміщень №46, 47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32?

7) Чи призвело переобладнання системи централізованого опалення нежитлових приміщеннях до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення всього житлового будинку, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу за адресою: місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 32?

Відповідно до висновку експертизи №24150/21-43 від 07.10.2022 експертом не було встановлено дату встановлення запірної арматури, що свідчить про те, що вона могла бути встановлена і відповідачем та після спірного періоду (жовтень 2018 року-квітень 2020 року), а також, зокрема, зазначено (питання 2), що встановлена запірна арматура мережі внутрішньобудинкової системи опалення, запірна арматура на вводі розподільчого вузлу обліком теплової енергії, впливає на забезпечення подачі теплоносія по трубопроводам для нежитлових приміщень (у літ. А) гр. приміщень №46, 47-48, 49, 50, 51, 54.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено та не доведено в установленому законом порядку неможливість використання запірної арматури та відповідно, неспоживання теплової енергії з мережі центрального опалення.

Положеннями ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення ст. 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Окрім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (який був чинний до 17.09.2019), з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно.

Також процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019, який чинний з 17.09.2019.

Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення в нежилих приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла в спірний період в встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення також не може слугувати підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15 та Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №904/6293/17)

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до компетентних органів починаючи з вересня 2018 року (дата отримання, як зазначає відповідач, доступу до приміщень) так і на момент розгляду справи, з заявою про оформлення такого відключення відповідно до норм чинного законодавства України.

Крім цього, судова колегія критично ставиться до посилань відповідача на те, що строк оплати за теплову енергію не настав, оскільки ним не отримувалися рахунки на оплату, а він самостійно позбавлений можливості визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів, з огляду на таке.

Так, не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Судова колегія наголошує, що позивач є комунальним підприємством та його платіжні реквізити є загальнодоступними в мережі Інтернет, строк оплати комунальних послуг, як і тарифи встановлюється нормативно-правовими актами, а також саме на відповідача, як власника майна покладено обов`язок щодо сплати вартості комунальних послуг, а тому він не був позбавлений можливості дізнатися вартість послуг та оплатити їх.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акт від 02.11.2018, оскільки він, по-перше, складений без участі представника позивача, який саме є постачальником теплової енергії, а по-друге, вказаний акт не підтверджує неможливість фактично користуватися послугами з теплопостачання, а свідчить лише про те, що на момент огляду запірна арматура була перекрита.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 258 387,44 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 01.11.2018 по 30.09.2020 3% річних у сумі 9963,59 грн та 9201,82 грн інфляційних втрат за період з листопада 2018 року по вересень 2020 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судова колегія звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують усі бухгалтерські програми для розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

З огляду на те, що в спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).

За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції розмір 3 % річних за загальний період 21.11.2018 - по 30.09.2020 становить 9512,50 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному місцевим господарським судом.

Також за вірним розрахунком суду першої інстанції розмір інфляційних втрат становить 7 728,33 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат правомірно підлягає частковому задоволенню в розмірі, визначеному судом.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлено суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 258 387,44 грн основної заборгованості, 9512,50 грн 3% річних та 7728,33 грн інфляційних втрат.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/18892/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/18892/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2023 після виходу суддів із відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко