Ухвала

від 14.08.2023 по справі 910/18892/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/18892/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Міщенка І. С., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (суддя Карабань Я. А.) у справі

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕВО УКРАЇНА"; 2) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", про стягнення 277 552,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") 277 552,85 грн, з яких: 258 387,44 грн - основна заборгованість, 9 201,82 грн - інфляційні втрати та 9 963,59 грн - 3 % річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач з вересня 2016 року є власником нежитлових приміщень на першому та підвальному поверхах житлового будинку на вул. Білоруська, буд. 32 у м. Києві, та в період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року не сплачував вартість спожитої теплової енергії.

24.01.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, повний текст якої складений 17.07.2023, про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача на користь позивача 258 387,44 грн основної заборгованості, 9 512,50 грн 3 % річних та 7 728,33 грн інфляційних втрат; в решті позову відмовив.

04.08.2023 АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Міщенка І. С., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 277 552,85 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

На обґрунтування можливості касаційного оскарження скаржник зазначив, ця справа має для нього виняткове значення, оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Зазначене порушення, як стверджує АТ "Банк Кредит Дніпро", призвело до того, що воно має сплатити вартість теплової енергії, яку фактично не споживало та не міг споживати. Також наразі у Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/2628/22 за участю сторін цього спору про стягнення заборгованості за постачання теплоенергії за інший період: з жовтня 2016 року по квітень 2018 року, в якій АТ "Банк Кредит Дніпро" позбавлене можливості спростувати обставину фактичного споживання ним теплоенергії, яка встановлена судовими рішеннями у цій справі.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

У випадку посилання на "виняткове значення" справи для його учасника оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Верховний Суд, аналізуючи доводи та аргументи касаційної скарги, взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

За оцінкою колегії суддів касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які би свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки таке посилання скаржника зводиться виключно до незгоди з ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій. Однак сама лише незгода з судовими рішеннями не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, тому що настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь одного із учасників справи є звичайним передбачуваним процесом.

Скаржник наполягає також на неможливості спростувати при розгляді іншої справи встановлені оскаржуваними судовими рішеннями обставини фактичного споживання ним теплоенергії. Проте такі аргументи АТ "Банк Кредит Дніпро" не свідчать про наявність обставин, що підпадають під дію виключень, передбачених в підпункті "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки сам скаржник у касаційній скарзі зазначив, що у справі № 910/2628/22 предметом спору є стягнення вартості теплової енергії за інші періоди (жовтень 2016 - квітень 2018 року), ніж у справі № 910/18892/20 (жовтень 2018 року - квітень 2020 року).

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду зазначені мотиви не наведено.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У касаційній скарзі скаржник фактично заперечує встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак у контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову в цьому спорі, колегія суддів вважає, що скаржник не дотримався умов допуску цієї справи до касаційного оскарження.

Скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/18892/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя І. С. Міщенко

Суддя Л. І. Рогач