Постанова

від 18.07.2023 по справі 904/5081/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2023 року м. Дніпро Справа № 904/5081/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів:Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Форсюк Я.В., виписка з ЄДРПОУ від 11.07.2023 р., представник

від відповідача: Данилов А.В., посвідчення №1654 від 21.03.2005 р., адвокат

від відповідача: Фандєєва С.В., посвідчення №1658 від 10.03.2009 р., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 р.

( суддя Дупляк С.А., повний текст складено 17.04.2023 р. )

у справі №904/5081/22

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА", про стягнення 2 757 731,24 грн., з яких 2 720 129,35 грн. неустойки та 37 601,89 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір оренди майна, що належить до державної власності від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД, який закінчив свою дію, проте Відповідачем майно з оренди повернув більше ніж через рік після закінчення строку дії договору, а тому Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України та пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки з дати закінчення дії договору сторони вели перемовини щодо укладання нового договору. Відповідач також заперечує наявність власної вини у затримці з поверненням спірного майна. Розрахунок неустойки, здійснений Позивачем, Відповідач вважає неправильним, оскільки на 50 % орендної плати має право Балансоутримувач. До вимог Позивача про стягнення пені з Відповідача, останній просить суд застосувати позовну давність.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 р. задоволено частково позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до 2 720 129,35 грн. неустойки, 40 803,39 грн. судового збору. В решті позовних вимог ( стягнення 37 601,89 грн. пені ) відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА", в якій просить рішення суду від 05.04.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не дослідив обставини невиконання Відповідачем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Крім того, суд першої інстанції порушив п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, оскільки не навів у рішенні жодної мотивованої оцінки вищевказаних аргументів Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову. Під час розгляду справи № 904/5081/22 Позивачем не було доведено умисне ухилення Відповідача від обов`язку щодо повернення Орендодавцю об`єкта оренди, а ТОВ «Укрспецналадка» в свою чергу доведено, що ним вживались дії для підписання нового договору оренди на наступний строк.

Водночас, на думку Скаржника, висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на те, що він не включає до предмету доказування обставини невиконання Орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна Орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин, хоча постановою Верховного Суду від 31.01.2020 р. у справі № 916/2724/18 викладено правову позицію, згідно з якою при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування зазначених обставин. Продовження договору оренди № 12/02-6318-ОД від 04.04.2017 р. у період з 15.01.2021 р. по 06.07.2021 р. не відбулось не з вини ТОВ «Укрспецналадка».

При цьому Скаржник зазначає, що рішення про відмову у продовженні договору відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Позивач ( Орендодавець ) не приймав, та, таким чином, узгодив продовження договору оренди. У такому випадку не може вестись мова про стягнення неустойки.

Скаржник наголошує на тому, що Відповідач не оскаржував в судовому порядку наказ Позивача від 06.07.2021 р. № 12/02-001/1ВДМ «Про скасування наказу щодо прийняття рішення про оголошення аукціону», оскільки в нього був інший єдиний намір - укласти новий Договір оренди з Позивачем, щоб продовжити працювати, виконувати свої зобов`язання перед партнерами та сплачувати передбачені податки до державного бюджету.

Скаржник зазначає, що передання майна та підписання акту приймання-передання орендованого приміщення відбулося тільки 25.07.2022 р. не з вини ТОВ «Укрспецналадка», а внаслідок обставин, пов`язаних з процедурою укладення нового Договору оренди 26.07.2022 р., на які Відповідач вплинути не міг.

Крім того, на думку Скаржника, при нарахуванні неустойки, Позивач не врахував, що Відповідач вже сплатив 50 % орендної плати, що належала Балансоутримувачу. Тому стягнення неустойки з Відповідача у заявленому розмірі без урахування вже сплаченої після закінчення строку дії договору орендної плати, є неправомірним та призведе до подвійної відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Регіонального відділення зазначає, що керуючись ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи надану Балансоутримувачем - Дніпровським національним університетом ім. О. Гончара інформацію про наявну більше ніж три місяці заборгованість з орендної плати, наказом від 06.07.2021 р. №12/02-001ВДМ було скасовано наказ від 10.03.2021 р. № 12/02-145-ОАП про прийняття рішення про оголошення аукціону. Згідно наказу від 06.07.2021 р. № 12/02-001ВДМ договір оренди від 04.04.2017 р. № 12/02- 6318-ОД вважається припиненим з моменту винесення цього наказу, а саме з 06.07.2021 р.. Листом від 07.07.2021 р. № 11-006-04148 Регіональне відділення звернулось до ТОВ «УРСПЕЦНАЛАДКА» та Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, яким повідомило, що керуючись ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи інформацію Балансоутримувача - Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара від 30.06.2021 р. № 88-552-115, зокрема наявність більш ніж трьохмісячної заборгованості з орендної плати, Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 06.07.2021 р. скасовано рішення щодо оголошення аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди державного майна від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД, на об`єкт державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 1 277,96 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова. Більшу частину заборгованості з орендної плати ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» згідно розрахунку по договору оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД було сплачено 10.03.2021 р., у зв`язку з чим, Регіональним відділенням 10.03.2021 р. було поновлено роботу по продовженню зазначеного договору оренди.

Крім того, у відзиві Регіонального відділення посилається на те, що враховуючи припинення договору оренди від 04.04.2017 р. №12/02-6318-ОД з 06.07.2021, а саме повернення майна за актом приймання передачі відбулось 25.07.2021 р., керуючись ст. 785 ЦК України, Регіональним відділенням було нараховано неустойку за період з 07.07.2021 р. по 25.07.2022 р. у розмірі 2 720 129,35 грн.. Продовження договору оренди від 04.04.2017 р. №12/02- 6318-ОД не відбулось виключно з вини ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА». Натомість, Відповідачем відсутність своєї вини підтверджується ініціюванням 19.07.2021 р. укладання нового договору оренди на державне майно за адресою: вул. Наукова, 7, м. Дніпро, що не являється підставою для незастосування відповідальності за неповернення майна у вигляді нарахування неустойки за договором від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД. Майно за договором оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД було повернуто за актом приймання - передачі лише 25.07.2022 р..

Регіонального відділення також вказує на те, що його не було залучено до участі у справі № 904/1022/22 за позовом Балансоутримувача - Дніпровського національного університету ім. О. Гончара до ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА», у зв`язку з чим не може надати свої пояснення стосовно боргу який стягувався балансоутримувачем з ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» та відповідно і правомірності такого стягнення.

Крім того, Позивач зазначає про те, що з огляду на припинення договору оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД - 06.07.2021 р. у Регіонального відділення з 07.07.2021 р. припиняється право на нарахування орендної плати за користування майном. Натомість, ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» продовжувало в односторонньому порядку вносити орендні платежі по вищевказаному договору. Так, згідно платіжних доручень, які від Державної казначейської служби надходили до Регіонального відділення в електронному вигляді, ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» після припинення договору оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД було здійснено сплату за реквізитами призначеними для сплати орендної плати, а саме: платіжне доручення від 13.08.2021 р. на суму 57 671,23 грн.; платіжне доручення від 23.09.2021 р. на суму 46 554,05 грн.; платіжне доручення від 27.10.2021 р. на суму 34 000,00 грн.; платіжне доручення від 26.11.2021 р. на суму 72,000,00 грн.; платіжне доручення від 30.11.2021 р. на суму 5545,50 грн.. Загальна сума переплати з орендної плати за договором оренди від 04.04.2017 р. №12/02-6318-ОД на користь Орендодавця до державного бюджету станом на лютий 2023 складає 195 718,37 грн.. У Регіонального відділення відсутні правові підстави для зарахування вищевказаної переплати з орендної плати в рахунок боргу з неустойки, у зв`язку з зазначенням платником ( ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» ) призначення платежу - орендна плата, а змінювати призначення платежу та зараховувати будь які кошти, зокрема надмірно сплачені, в рахунок іншої боргу можливе лише за заявою платника. У зв`язку з тим, що ТОВ «УКРСПЕЦНАЛАДКА» не зверталось до Регіонального відділення з відповідною заявою про зарахування надмірно сплачених коштів з орендної плати у розмірі 195 718,37 грн. в рахунок покриття боргу з неустойки, то під час здійснення нарахування неустойки Регіональним відділенням не було враховано вищевказані платежі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5081/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 р. у справі № 904/5081/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/5081/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 29.06.2023 р..

По розгляду апеляційної скарги оголошено перерву з 29.06.2023 р. на 18.07.2023 р..

У судовому засіданні 18.07.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

04.04.2017 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА" ( Орендар ) був укладений Договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-6318-ОД, відповідно до п. 1.1 умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (далі - майно) площею 1 277,96 кв.м ( 1 162,96 кв.м - корисна площа, 115,00 кв. м - загального користування ), розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова, 7 на цокольному, першому та другому поверхах 2-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ «Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара» ( Балансоутримувач ), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 24.01.2017 р. і становить за незалежною оцінкою 5 379 200,00 грн..

Договором про внесення змін та доповнень від 15.06.2020 р. до договору (арк. 23, том 1) вартість орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 21.05.2020 р. та становила за незалежною оцінкою 5 680 532,00 грн..

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (140,50 кв.м) та іншого використання ( 1 137,46 кв.м розміщення обладнання для виробництва). Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 року 70 169,14 грн..

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плата за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).

Цей договір, в силу п. 10.1, укладено строком на 2 роки 364 дні та діє з 04.04.2017 р. до 02.04.2020 р. включно.

Договором про внесення змін та доповнень від 10.03.2020 р. (арк. 19-22, том 1) внесено зміни, зокрема, в п. 10.1, яким договір був пролонгованим з 03.04.2020 р. до 02.06.2020 р. включно.

Договором про внесення змін та доповнень від 15.06.2020 р. до договору (арк. 23, том 1) договір був пролонгований з 03.06.2020 р. до 02.04.2021 р. включно.

Відповідно до абз. 2 п. 10.1 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 15.06.2020 р. сторони узгодили, що у разі отримання від органу управління державним майном відмови у наданні згоди на продовження строку дії цього договору, договір буде припинений з дати закінчення основного договору, у разі не повернення орендованого майна за актом приймання передачі, відповідно до п. 5.12 договору, Орендар сплачує орендну плату за позадоговірний період згідно п. 3.12 договору та неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення у відповідності до ст. 785 ЦК України.

Актом від 04.04.2017 р. приймання-передачі в оренду нерухомого майна площею 1 277,96 кв. м, що знаходиться на балансі ДВНЗ «Дніпропетровський національний університт ім. О. Гончара» за адресою: місто Дніпро, вулиця Наукова, 7 ( арк. 16 зворот, том 1 ) Позивач передав Відповідачу в оренду державне майно ( нежитлові вбудовані приміщення ) загальною площею 1.277,96 кв. м.

Відповідач звернувся до Позивача з листом від 05.01.2021 р. за вих. №5/1 ( арк. 26, том 1), у якому просив дати згоду на продовження строку дії договору на три роки. Вказаний лист Позивач отримав 15.01.2021 р., про що свідчить відмітка на листі.

Позивач на лист Відповідача від 05.01.2021 р. за вих. № 5/1 листом від 02.02.2021 р. за вих. № 11-02-00669 повідомив, що з метою проведення робіт по продовженню терміну дії договору оренди, Орендарю ( Відповідачу ) необхідно терміново сплатити заборгованість з орендної плати та штрафним санкціям, які станом на 27.01.2021 р. складають 325 675,22 грн. та 27 347,53 грн відповідно і надати Позивачу документи, які підтверджують цю сплату.

Наказом від 10.03.2021 р. за №12/02-145-ОАП «Щодо прийняття рішення про оголошення аукціону» ( арк. 28, том 1 ) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях оголошено аукціон, предметом якого є право на продовження договору оренди державного майна від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД, загальною площею 1 277,96 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова, 7, за результатами якого договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем ( п. 1 ). Договір оренди державного майна від 04.04.2017 р. №12/02-6318-ОД наказано вважати продовженим до моменту укладання договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.

В подальшому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара та відповідача з листом від 30.04.2021 р. за вих.№11-02-02704 (арк. 29, том 1), яким повідомлено, що Позивач прийняв рішення щодо оголошення аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди державного майна від 04.04.2017 р. №12/02-6318-ОД загальною площею 1 277,96 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова,7, за результатами якого договір оренди може бути продовжений з існуючим Орендарем або укладений з новим Орендарем. Також повідомлено, що договір оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД слід вважати продовженим до моменту укладання договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Балансоутримувач) звернувся до Позивача з листом від 19.05.2021 р. за вих. № 88-905-58 (арк. 31, том 1), у якому вказав, що заборгованість, зокрема, зі сплати орендної плати університету за договором оренди від 04.04.2017 р. за вих. №12/02-6318-ОД станом на 01.05.2021 р. складає 627 832,76 грн.. Водночас, Дніпровський національний університет не заперечував щодо продовження дії договору оренди приміщення від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД.

Позивач видав наказ від 06.07.2021 р. ( арк. 32, том 1 ), з урахуванням змін внесених наказом від 08.07.2021 р., (арк. 33, том 1) «Про скасування наказу щодо прийняття рішення про оголошення аукціону», яким наказано скасувати рішення позивача від 10.03.2021 р. № 12/02-145-ОАП «Щодо прийняття рішення про оголошення аукціону» (п.1). Також накано вважати договір оренди нерухомого майна від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД на об`єкт державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 1 277,96 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова, 7, припиненим з дати винесення цього наказу.

Листом від 07.07.2021 р. за вих. № 11-006-04148 ( арк. 34, том 1 ) Позивач повідомив Відповідача та Балансоутримувача про припинення договору оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД з 06.07.2021 р. та запропонував Відповідачу, відповідно до п.п. 10.8, 10.9 зазначеного договору оренди, повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Крім цього, Позивач зауважив, що у разі ненадання Відповідачем акта приймання-передачі, відповідно до приписів ст. 785 ЦК України, буде проведена робота щодо нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Лист Позивача від 07.07.2021 р. за вих. № 11-006-04148, Відповідач отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу Позивача 13.07.2021 р. ( арк. 35, том 1 ).

Відповідач повернув майно з оренди лише 25.07.2022 р., що підтверджується актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності ( арк. 36, том 1 ).

Враховуючи, що договір припинив свою дію 06.07.2021 р., а майно з оренди Відповідач повернув лише 25.07.2022 р., Позивач нарахував неустойку у загальному розмірі 2 720 129,35 грн.. Крім цього, у зв`язку із несвоєчасною сплатою орендних платежів Позивач, посилаючись на положення ст. 230 ГК України, нарахував до стягнення з Відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.09.2017 р. до 06.07.2021 р. у розмірі 37 601,89 грн..

Наведені вище обставини і зумовили звернення Позивача до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов задоволено частково.

Рішення суду мотивоване тим, що наявні правові підстави для стягнення з Відповідача на підставі положень ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки в сумі 2 720 129,35 грн. за період з 07.07.2021 р. до 24.07.2022 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України. Відмовляючи у задоволені вимог Позивача в частині стягнення пені, суд першої інстанції, взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18, та ураховуючи фактичні обставини справи і відносини сторін, дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Відповідача у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у стягненні пені, у розмірі 37 601,89 грн. сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволені позову.

Суд першої інстанції встановив наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на підставі положень ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки в сумі 2 720 129,35 грн. за період з 07.07.2021 р. до 24.07.2022 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Як встановлено судом - спір виник за договором оренди майна ( що належить до об`єктів державної власності ) стосовно платежів з неустойки, які підлягають сплаті Відповідачем як Орендарем через несвоєчасне виконання ним обов`язку повернути орендоване майно Позивачу як Орендодавцю після припинення договору оренди.

За змістом пункту 3 частини першої ст. 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої ст. 11, частини першої ст. 509, частини першої ст. 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша ст. 526, частина перша ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою ст. 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта ст. 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення ( частина четверта ст. 291 ГК України ).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення містив Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII (далі - Закон про оренду) до втрати ним чинності з 01.02.2020 р. ( у зв`язку з введенням в дію з 01.02.2020 р. Закону України від 03.10.2019 р. № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна"). Закон про оренду регламентував умови та порядок використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду. Положення цього Закону застосовуються до спірних правовідносин з огляду на встановлені судом обставини припинення договору та повернення 25.07.2022 р. Відповідачем Позивачу з оренди майна, що належить до державної власності.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України ).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.

У питанні відповідальності сторін за невиконання зобов`язань за Договором норми статті 29 Закону про оренду відсилають до інших законодавчих актів України та умов договору.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі ( у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі ) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 р. у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 р. у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 р. у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

Водночас неустойка за частиною другою ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном ( постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19 ).

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 р. у справі 910/20370/17.

Судом встановлено, що оскільки дія Договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-6318-ОД від 04.04.2017 р. неодноразово продовжувалась, а Відповідач не відноситься як до установ, організацій, передбачених частинами першою, другою ст. 15 Закону про оренду майна, так і до підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, договір оренди може бути продовжений виключно з проведенням аукціону.

Як зазначено вище, наказом від 10.03.2021 р. за №12/02-145-ОАП Позивач прийняв рішення про оголошення аукціону (арк. 28, том 1), за результатами якого договір може бути продовженим, в тому числі з існуючим Орендарем.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Балансоутримувач) звернувся до Позивача з листом від 19.05.2021 р. за вих. № 88-905-58 (арк. 31, том 1), у якому вказав, що заборгованість, зокрема, зі сплати орендної плати університету за договором оренди від 04.04.2017 р. за №12/02-6318-ОД станом на 01.05.2021 р. складає 627 832,76 грн..

Отже, після видачі Позивачем наказу від 10.03.2021 р. про прийняття рішення про оголошення аукціону, виявилося, що Відповідач (в черговий раз) допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.

Керуючись ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи інформацію балансоутримувача, зокрема про наявність у Відповідача більш ніж тримісячної заборгованості з орендної плати Позивач видав наказ від 06.07.2021 р. ( арк. 32, том 1 ), з урахуванням змін внесених наказом від 08.07.2021 р. ( арк. 33, том 1 ) «Про скасування наказу щодо прийняття рішення про оголошення аукціону», яким наказано скасувати рішення позивача від 10.03.2021 р. № 12/02-145-ОАП «Щодо прийняття рішення про оголошення аукціону» (п.1). Крім цього, вирішено вважати договір оренди нерухомого майна від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД на об`єкт державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 1 277,96 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Наукова, 7, ( Орендар - Відповідач), припиненим з дати винесення цього наказу.

Відповідач про прийняте Позивачем рішення був обізнаний, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу позивача 13.07.2021 р. ( арк. 35, том 1 ) і свідчить про отримання Відповідачем листа Позивача від 07.07.2021 р. за вих. №11-006-04148 ( арк. 34, том 1 ), у якому Позивач повідомив, зокрема, Відповідачу про припинення договору оренди від 04.04.2017 р. № 12/02-6318-ОД з 06.07.2021 р. та пропонував Відповідачу, відповідно до п. п. 10.8, 10.9 зазначеного договору оренди, повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Отже, Відповідач був обізнаний про припинення дії договору з 06.07.2021 р..

Докази оскарження в судовому порядку наказу Позивача від 06.07.2021 р. № 12/02-001/1ВДМ (арк. 32, том 1), з урахуванням змін внесених наказом від 08.07.2021 р. (арк. 33, том 1) «Про скасування наказу щодо прийняття рішення про оголошення аукціону» матеріали справи не містять. Таким чином, наказ позивача від 06.07.2021 р. №12/02-001/1ВДМ є чинним та підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до абз. 2 п. 10.1 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 15.06.2020 р. сторони узгодили, що у разі отримання від органу управління державним майном відмови у наданні згоди на продовження строку дії цього договору, договір буде припинений з дати закінчення основного договору, у разі не повернення орендованого майна за актом приймання передачі, відповідно до п. 5.12 договору, Орендар сплачує орендну плату за позадоговірний період згідно п. 3.12 договору та неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення у відповідності до ст. 785 ЦК України.

Відповідно до п. 10.8 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 10.03.2020 р., у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу ( або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець ).

Майно, відповідно до п. 10.9 договору вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок ( а не право ) щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря ( тобто Відповідача ).

Позаяк договір припинив свою дію 06.07.2021 р. у Відповідача виник обов`язок ( а не право ) з повернення майна за актом приймання-передачі. Незважаючи на те, що договір припинив свою дію 06.07.2021 р., майно з оренди Відповідач повернув лише 25.07.2022 р., що підтверджується актом приймання-передачі.

Отже, як слушно зауважив суд першої інстанції у період з 07.07.2021 р. до 24.07.2022 р. Відповідач неправомірно користувався спірним майном.

Разом з тим, бажання Відповідача укласти новий договір оренди з Позивачем та вчинення ним відповідних дій ( як зазначає Скаржник в апеляційній скарзі ) після припинення дії договору оренди ( 06.07.2021 р. ) не є підставою не повертати майно з оренди Орендодавцеві.

Тому, обставини пов`язані з процедурою укладення нового Договору оренди 26.07.2022 р. між сторонами, на які посилається Скаржник не є обставинами, які звільняють Відповідача від обов`язку повернення майна з оренди Позивачеві у погоджений в договорі оренди строк, що дає підстави вважати - неповернення Відповідачем орендованого майна Позивачу наслідком його недобросовісної поведінки як контрагента Позивача, та порушення Відповідачем-Орендарем внаслідок неповернення спірного майна право Позивача-Орендодавця на мирне володіння належним йому майном в розумінні пункту 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та його права як власника майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки договір припинив свою дію 06.07.2021 р., а майно повернуто з оренди за актом приймання-передачі лише 25.07.2022 р., то наявні правові підстави для стягнення неустойки в сумі 2 720 129,35 грн. за період з 07.07.2021 р. до 24.07.2022 р. у відповідності до положень ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Доводам Скаржника, що при нарахуванні неустойки, Позивач не врахував сплату Відповідачем 50 % орендної плати, що належала Балансоутримувачу, місцевий господарський суд надав обгрунтовану оцінку, зазначивши наступне.

Ст. 785 ЦК України визначає базу для нарахування неустойки і такою базою є повний розмір плати за найм без жодних обмежень.

При цьому, лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки. Будь-які інші особи, в т.ч. на користь яких розподіляється частина плати, правом на отримання такої неустойки не наділені.

Відтак, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм, а саме: у повному розмірі такої плати, який визначений договором.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 року 70 169,14 грн..

Таким чином, у даному випадку, право на отримання неустойки ( розрахунок якої слід здійснювати, виходячи із повного розміру орендної плати, визначеного у п. 3.1 договору ) має лише наймодавець, а саме: держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, і така неустойка має бути сплачена до державного бюджету.

Суд першої інстанції також відзначив, що Позивач у відповіді на відзив вказав, що станом на лютий 2023 року загальна сума передплати Відповідача за договором, який припинив свою дію становить 195 718,37 грн.. Також Позивач зазначив про відсутність правових підстав для зарахування вказаної передплати з орендної плати в рахунок боргу з неустойки, у зв`язку із зазначенням Відповідачем у призначенні платежу орендна плата, а змінювати та зараховувати будь-які грошові кошти в рахунок іншої оплати немає підстав.

З цього приводу господарський суд зазначив, що плата за фактичне користування майном у період з 07.07.2021 р. до 24.07.2022 р., внесена саме на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, може бути зарахована до складу нарахованої неустойки, якщо іншого порядку повернення таких коштів не встановлено договором, або не встановлено інших обставин, які перешкоджають такому зарахуванню.

При цьому, у межах розгляду справи даної справи, враховуючи підстави виникнення спору між сторонами, з урахуванням фактичних обставин, встановлених на підставі наданих сторонами доказів у даній справі, суд першої інстанції, зокрема, встановив, що у п. 3.10 договору сторони передбачили, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку, у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково, або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 р. за № 1650/24182 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету (зі змінами).

Разом з тим, Позивач у відповіді на відзив у суді першої інстанції також вказав, що вважає можливим зарахування коштів у розмірі 195 718,37 грн., однак Відповідач з такою заявою до Позивача станом на час подання відповіді на відзив не звертався.

При цьому, місцевий господарський суд також встановив, що майно, яке було предметом оренди, станом на час розгляду спору знову передано Позивачем в оренду Відповідачу за новим договором від 26.07.2022 р. ( вказані обставини визнаються сторонами в порядку ст. 75 ГПК України ).

У матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення Відповідача із заявою про повернення йому коштів у розмірі 195 718,37 грн., чи про зарахування таких коштів в рахунок орендної плати за договором від 26.07.2022 р. чи про зарахування таких коштів в рахунок сплати неустойки. Також суду не було надано відомостей з приводу того, що станом на час прийняття рішення у справі кошти у розмірі 195 718,37 грн. не враховані в рахунок орендної плати в межах нових орендних правовідносин.

Відтак, за наведених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зарахування судом з власної ініціативи коштів у розмірі 195 718,37 грн. в рахунок спірної неустойки ( за відсутності вищевказаних заяв Відповідача та встановлення відповідних обставин ), було б передчасним, адже такі дії суперечили б п. 3.10 договору від 04.04.2017 р., а також не враховували б нових орендних відносин за договором від 26.07.2022 р..

Також, місцевий господарський суд слушно зазначив, що в межах розгляду справи № 904/5081/22 не можливо зробити будь-яких висновків про права, інтереси та (або) обов`язки Балансоутримувача, оскільки з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 р. у справі № 904/1022/22 неможливо встановити строк, за який було заявлено до стягнення з Відповідача заборгованість з орендної плати, а провадження у справі № 904/1022/22 було закрито через відмову Позивача від позову.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 906/562/10 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідні судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦНАЛАДКА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 р. у справі № 904/5081/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус