Рішення

від 19.07.2023 по справі 914/1407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 Справа № 914/1407/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс», м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», с.Дуліби Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 59346,13 грн.

СуддяКітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» про стягнення заборгованості у розмірі 59346,13 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» залишено без руху.

15.05.2023, за вх.№11982/23, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (заява надіслана до Господарського суду Львівської області, згідно відмітки на конверті - 11.05.2023).

Ухвалою від 19.05.2023 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

29.05.2023, за вх.№13449/23, від представника позивача, адвоката Інованович А.М. поступило повідомлення №17340 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яке судом задоволено і надано представнику позивача доступ до справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі на адреси сторін, зазначені у позовній заяві, що відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414910028 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2023 отримано відповідачем - 06.06.2023.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 21.10.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №21/10/21, згідно із яким постачальник зобов`язується передати у власність Покупця розчинники, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах цього договору.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 30796,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000470 від 05.11.2021. Разом з цим, відповідач у повному обсязі не оплатив вартості поставленого товару, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 30796,80 грн.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 31.12.2021, у якому значиться заборгованість у розмірі 30793,60 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню згідно пункту 5.3 договору за період з 06.11.2022р. по 27.04.2023р. включно в розмірі 17249,58 грн., а також інфляційні втрати в сумі 9937,94 грн. та 3% річних в сумі 1361,81 грн. відповідно до статті 625 ЦК України за період з 06.11.2022р. по 27.04.2023р.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору не призвели до погашення заборгованості, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» звернулось до суду із цим позовом про стягнення з ТзОВ «Імекс Макс» 52747,11 грн. заборгованість за договором поставки у сумі 59346,13грн., з яких: 30796,80 грн. основного боргу, 17249,58 грн. пені, 9937,94 грн. - інфляційне збільшення боргу та 1361,81 грн. - 3% річних.

Станом на момент ухвалення рішення жодних заяв, клопотань, в тому числі, в порядку ст.46 ГПК України, до суду не поступали.

Позиція відповідача.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини справи.

21 жовтня 2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс»» (надалі покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 21/10/21 (надалі - договір).

Згідно умов пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність Покупця розчинники (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п.3.1,3.2,3.3 договору, поставка товару здійснюється партіями на умовах правил ІНКОТЕРМС - 2010 р., які погоджують сторонами окремо, при здійсненні замовлення. постачальних сповіщає покупця про готовність партії товару до відвантаження. При виявленні недостачі та/або дефектів якості товару (в подальшому - неякісний, забракований товар), покупець складає про це акт з одночасним повідомленням постачальника про виявлені недоліки. У випадку виявлення наявності неякісного товару покупець вживає заходів для збереження товару до моменту вирішення питання щодо якості такого товару та або повернення його постачальнику.

Ціна товару згідно з пунктом 4.1. договору визначається у товаросупровідній документації (рахунок, видаткова накладна, ТТН).

Відповідно до п.4.2 договору, ціна не включає вартість тари, упаковки і маркування. Розрахунки здійснюються покупцем шляхом передплати у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України - гривні. Датою оплати вважається дата, зарахування грошових коштів оплачених покупцем на рахунок продавця.

Позивачем виставлено відповідачу рахунку-фактуру № СФ-0000470 від 05.11.2021 року на суму 30 796,80 грн.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000470 від 5 листопада 2021 року, яка підписана двома сторонами та скріплена печатками юридичних осіб. Сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 796, 80 грн.

Сторонами у пункті 5.3. Договору визначена відповідальність за прострочення оплати за товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

З метою досудового врегулювання спору, 13 березня 2023 року відповідачу було надіслано претензію-вимогу від 13 березня 2023 року за № 147 з вимогою виконати зобов`язання щодо оплати за товар, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, позивач звернувся з позов до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у сумі 59346,13грн., з яких 30796,80 грн. основного боргу, 17249,58 грн. пені, 9937,94 грн. - інфляційне збільшення боргу та 1361,81 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №21/10/21 від 21.10.2021, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.2. договору постачальних сповіщає покупця про готовність партії товару до відвантаження.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000470 від 5 листопада 2021 року на суму 30 796,80 грн. та зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 05.11.2021.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки здійснюються покупцем шляхом передплати у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України - гривні..

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією видаткової накладної №РН-0000470 від 05.11.2021, долученої до матеріалів справи.

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у видатковій накладній не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000470 від 05.11.2021 становить 30796,80 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторонами Договору у пункті 5.3. Договору визначена відповідальність за прострочення оплати за Товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

В даному випадку сторони у договорі визначили, що нарахування пені можливе за, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

12.03.2020 на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України встановлено карантин. На підставі ряду постанов Кабінету Міністрів України карантин продовжувався і станом на день подання позовної заяви карантин не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на весь період карантину продовжено строк позовної давності.

Сторонами Договору у пункті 5.3. Договору визначена відповідальність за прострочення оплати за Товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

Позивач на підставі п. 5.3 договору, за період з 06.11.2021р. по 27.04.2023р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 17249,58грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено , що такі проведено вірно. Відтак вимога про стягнення пені у розмірі 17249,58 грн підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних за період з 06.11.2021р. по 27.04.2023р. від суми боргу 30796,80 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено , що такі проведено вірно. Відтак вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1361,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 9937,94 грн. підлягають до задоволення.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю і до стягнення з відповідача на користь позивача належать 30796,80 грн. основного боргу, 17249,58 грн. пені, 9937,94 грн. - інфляційне збільшення боргу та 1361,81 грн. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 2684,00грн, покладаються на відповідача.

В мотивувальній частині позовної заяви позивач вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу, а в прохальній частині просить суд судові витрати покласти на відповідача.

До позовної заяви позивач долучив ордер на надання правової допомоги серії АТ №1038538 від 26.04.2023.

Будь-яких інших документів щодо витрат, пов`язаних з допомогою адвоката, до позовної заяви не додано та в процесі розгляду справи в межах строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подавалось.

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач до закінчення розгляду справи (оскільки згідно з ч.8 ст.252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться), тобто до спливу визначеного законом шістдесятиденного строку з моменту відкриття провадження не подав суду жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як і не подав заяви про намір надавати такі докази.

Як передбачено ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує обгрунтованість розміру таких витрат.

У зв`язку з тим, що позивач не обгрунтував розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не подав доказів, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу та не виявив у встановлений строк бажання подавати такі документи в подальшому, в суду відсутні будь-які законні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача повністю або частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Шевченка, буд.1Б, ідентифікаційний код 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» (61140, м.Харків, вул.Алмазна, буд.1, ідентифікаційний код 23261430) 30796,80 грн. основного боргу, 17249,58 грн. пені, 9937,94 грн. - інфляційне збільшення боргу, 1361,81 грн. - 3% річних та 2684,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Кітаєва С.Б.