Постанова

від 03.11.2023 по справі 914/1407/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2023 р. Справа №914/1407/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

Матущак О.І.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс</a> (вх. № ЗАГС 01-05/2600/23 від 10.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 19.07.2023 (суддя Кітаєва С.Б.,)

у справі № 914/1407/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Стройхімсервіс (надалі ТзОВ Стройхімсервіс), м.Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс</a>, (надалі ТзОВ Імекс Макс), с.Дуліби Стрийського району Львівської області,

про стягнення заборгованості в розмірі 59 346,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 року ТзОВ Науково-виробнича фірма Стройхімсервіс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Імекс Макс про стягнення заборгованості згідно договору поставки № 21/10/21 від 21.10.2021 в розмірі 59 346,13 грн., з яких: 30 796,80 грн. розмір основного боргу, 17 249,58 грн. пеня, 9 937,94 грн. розмір інфляційного збільшення та 1 361,81 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.10.2021 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №21/10/21, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця розчинники, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 30 796,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000470 від 05.11.2021. Проте, відповідач у повному обсязі не оплатив вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 30 796,80 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню на підставі пункту 5.3 договору за період з 06.11.2022 по 27.04.2023 включно в розмірі 17 249,58 грн., а також інфляційні втрати в сумі 9 937,94 грн. та 3% річних в сумі 1 361,81 грн. відповідно до статті 625 ЦК України за період з 06.11.2022 по 27.04.2023.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 року у справі №914/1407/23 (суддя С.Б. Кітаєва) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» - 30 796,80 грн. основного боргу, 17 249,58 грн. пені, 9 937,94 грн. - інфляційне збільшення боргу, 1 361,81 грн. - 3% річних та 2 684,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією видаткової накладної №РН-0000470 від 05.11.2021, долученої до матеріалів справи. Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000470 від 05.11.2021 становить 30 796,80 грн., яка підлягає задоволенню. Водночас, суд, перевіривши розрахунок позивача 17 249,58 грн. пені, 9 937,94 грн. інфляційних втрат та 1 361,81 грн. - 3% річних нарахованих за період з 06.11.2021 по 27.04.2023, дійшов висновку, що такий проведено правильно.

ТзОВ Імекс Макс подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 року у справі №914/1407/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при прийнятті рішення суд не врахував, що ТзОВ «Імекс Макс» перерахувало ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс» 22.10.2021 року на підставі платіжного доручення №1230 грошові кошти у розмірі 86 400,00 грн., та на підставі платіжного доручення №1233 грошові кошти у розмірі 167 900,00 грн. Таким чином, стверджує апелянт, боржником є не ТзОВ «Імекс Макс», а ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс», оскільки вартість товару отриманого по видатковій накладній № РН-0000470 від 5 листопада 2021 року на суму 30 796,80 грн., на яку посилається позивач, суттєво менше суми грошових коштів, перерахованих ТзОВ «Імекс Макс» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Стройхімсервіс». Наголошує, що оскаржуване рішення було прийнято судом першої інстанції без виклику сторін, та без належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, та про наявність самого судового провадження. Відтак, відповідач був позбавлений можливості подати до місцевого господарського суду заперечення на позов, та вищевкзані докази, а також клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99 %.

Позивач не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/1407/23 визначено суддю Н.М. Кравчук, суддів: О.С. Скрипчук, О.І. Матущак.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 апеляційну скаргу ТзОВ Імекс Макс на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 у справі № 914/1407/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки. Скаржник вимоги ухвали суду від 14.08.2023 виконав, на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 01-04/5670/23 від 25.08.2023).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1407/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи питання про обізнаність сторін з порядком розгляду даної справи (письмове провадження без повідомлення учасників справи), суд встановив, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення. Поштові відправлення, якими надсилалась на адресу сторін ухвала від 28.08.2023 року у даній справі, повернуто до Західного апеляційного господарського суду з відміткою відділення зв`язку ПАТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вжив заходів з метою повідомлення сторін про порядок розгляду даної справи. Сторони вважаються такими, що належно повідомлені про порядок розгляду справи.

Крім того, вказану ухвалу суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто вона доступна для ознайомлення в Єдиному державному реєстрі судових рішень з дати її оприлюднення та учасники справи не обмежені у своєму праві ознайомитись з її змістом.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

21 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Стройхімсервіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс»» (Покупець) укладено договір поставки № 21/10/21. Згідно з пунктом 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця розчинники (товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах правил ІНКОТЕРМС - 2010 р., які погоджують сторонами окремо, при здійсненні замовлення. Постачальних сповіщає Покупця про готовність партії товару до відвантаження. При виявленні недостачі та/або дефектів якості товару (неякісний, забракований товар), Покупець складає про це акт з одночасним повідомленням Постачальника про виявлені недоліки. У випадку виявлення неякісного товару Покупець вживає заходів для збереження товару до моменту вирішення питання щодо якості такого товару та або повернення його Постачальнику.

Ціна на товар зазначається у товаросупровідній документації (рахунок, видаткова накладна, ТТН) (п. 4.1 договору).

Згідно із п. п.4.2 договору ціна не включає вартість тари, упаковки і маркування. Розрахунки здійснюються Покупцем шляхом передплати у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України - гривні. Датою оплати вважається дата, зарахування грошових коштів оплачених Покупцем на рахунок Продавця.

За прострочення оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку (п. 5.3 договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000470 від 05.11.2021 року на суму 30 796,80 грн.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000470 від 5 листопада 2021 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками юридичних осіб.

В матеріалах справи міститься копія акта звіряння взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 796, 80 грн. Даний акт підписано сторонами та скріплено печатками юридичних осіб.

З метою досудового врегулювання спору, 13 березня 2023 року відповідачу було надіслано претензію-вимогу за № 147 з вимогою виконати зобов`язання щодо оплати за товар, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як зазначалося вище, 21 жовтня 2021 року між ТзОВ «НВФ «Стройхімсервіс» (Постачальник) та ТзОВ«Імекс Макс» (Покупець) укладено договір поставки № 21/10/21.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються Покупцем шляхом передплати у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України - гривні.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000470 від 5 листопада 2021 року на суму 30 796,80 грн та зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 05.11.2021.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, про що свідчить копія видаткової накладної №РН-0000470 від 05.11.2021, підписаної сторонами і скріпленої печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за поставлений позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000470 від 05.11.2021 товар в сумі 30 796,80 грн. Відтак, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 30 796,80 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 5.3 договору сторонами визначена відповідальність за прострочення оплати за товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

В даному випадку сторони у договорі визначили, що нарахування пені можливе за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

Згідно поданого розрахунку позивач за прострочення оплати за товар нарахував відповідачу пеню за період з 06.11.2021 по 27.04.2023 у розмірі 17 249,58 грн.

Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, дійшов висновку, що такий здійснено вірно.

При цьому суд першої інстанції врахував, що 12.03.2020 на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України встановлено карантин. На підставі ряду постанов Кабінету Міністрів України карантин продовжувався і станом на день подання позовної заяви карантин не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на весь період карантину продовжено строк позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, вважає його арифметично вірним. Відтак, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 17 249,58 грн. підставно задоволена судом першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми права, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 9 937,94 грн. та 3 % річних в розмірі 1 361,81 грн. за період з 06.11.2021 по 27.04.2023 від суми основного боргу 30 796,80 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено вірно у відповідності до встановлених обставин справи, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Щодо тверджень скаржника, що оскаржуване рішення було прийнято судом першої інстанції без виклику сторін, та без належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, та про наявність самого судового провадження, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості подати до місцевого господарського суду заперечення на позов, та докази, долучені до апеляційної скарги, а також клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99 %, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) (п.п. 1, 2 ухвали) (а.с. 45-46).

Судом скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі на адреси сторін, зазначені у позовній заяві, що відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно трек-коду №7901414910028 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2023 отримано відповідачем - 06.06.2023 (а.с. 49).

Колегія суддів зауважує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

Враховуючи те, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду відповідно до ст. 269 ГПК України, відтак, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій може бути розглянуто апеляційним судом лише, якщо таке подавалось під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з тим, у суд першої інстанції таке клопотання відповідачем не подавалось.

Беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 914/1407/23, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 19.05.2023 за належною поштовою адресою ТзОВ «Імекс Макс», колегія суддів приходить до висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд Господарським судом Львівської області справи № 914/1407/23 за участю ТзОВ «Імекс Макс». Відтак, відсутні підстави для надання правової оцінки долученим до апеляційної скарги документам, як і для вирішення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 року у справі №914/1407/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. з 23.10.2023 по 02.11.2023, датою ухвалення постанови вважати 03.11.2023.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс</a> (вх. № ЗАГС 01-05/2600/23 від 10.08.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 у справі № 914/1407/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді О.С. Скрипчук

О.І. Матущак