Ухвала

від 19.07.2023 по справі 920/804/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

19.07.2023м. СумиСправа № 920/804/23

Суддя господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (вх. № 2587 від 14.07.2023) про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

14.07.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір № 294-к від 05.06.2023, укладений між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго».

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 3587 від 14.07.2023), в якій просить суд заборонити Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (40004, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Британська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24013674) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго» (02064, м. Київ, пр. Червоної Калини, буд. 68, офіс 233, код ЄДРПОУ 43838301) виконувати договір про закупівлю від 05.06.2023 року № 294-к.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023, справу призначено до розгляду судді Резніченко О.Ю.

Ухвалою від 17.07.2023 суддя Господарського суду Сумської області Резніченко О.Ю. заявила та задовольнила самовідвід у справі № 920/804/23. Позовну заяву та заяву про забезпечення позову направлено на повторний автоматизований розподіл у порядку, який визначений Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, представник АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» зазначає, що Товариство подало до Господарського суду Сумської області позовну заяву до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго» про визнання недійсним договору про закупівлю.

За змістом заяви, підставою звернення до суду з позовом є порушення Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради під час проведення процедури закупівлі № UА-2023-04-04-006468-а вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що полягало в прийнятті протиправного рішення про визнання одного з учасників закупівлі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго» - переможцем відкритих торгів, та укладення з ним договору про закупівлю робіт.

За результатами процедури закупівлі між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго» укладено договір № 294-к від 05.06.2023, відповідно до умов якого термін виконання всієї роботи за договором встановлюється з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін і до 20.07.2023 з правом передчасного виконання.

Необхідність звернення до суду заявника із заявою про забезпечення позову обумовлена тим, що, на думку заявника внаслідок прийняття Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради рішення за результатами закупівлі та визначення переможцем процедури № UА-2023-04-04-006468-а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго», та укладання договору закупівлі, були порушенні права позивача на об`єктивний та неупереджений розгляд поданої ним пропозиції, а також право бути стороною за договором.

Таким чином, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» стверджує, що виконання договору № 294-к від 05.06.2023 унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду. Також має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну позицію наведено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» просить суд забезпечити позов шляхом заборони Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (40004, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Британська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24013674) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго» (02064, м. Київ, пр. Червоної Калини, буд. 68, офіс 233, код ЄДРПОУ 43838301) виконувати договір про закупівлю від 05.06.2023 року № 294-к.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що він звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору № 294-к від 05.06.2023, укладеного між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укренерго».

Запропонований заявником спосіб забезпечення позову, виходячи з предмета та підстав позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

Суд зауважує, що договір наразі є чинним, а зобов`язання за цим договором є правомірними та мають виконуватись сторонами відповідно до умов цього договору. Крім того, умовами договору передбачена відповідальність за невиконання зобов`язань за договором.

Водночас, ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Схожа за змістом позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 16.04.2020 у справі № 910/18680/19.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Доводи позивача щодо істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову судом відхиляються, оскільки ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем торгів, визнання за ним права на виконання робіт чи укладення з ним відповідного договору.

Крім того, факт наявності порушеного права АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» буде досліджуватися судом при розгляді позову по суті.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог заявника АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг», викладених у заяві про забезпечення позову, тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 2587 від 14.07.2023).

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

Керуючись статтями 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг» (вх. № 2587 від 14.07.2023) про забезпечення позову у справі № 920/804/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана суддею 19.07.2023.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна