Постанова

від 20.06.2023 по справі 755/7223/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №755/7223/22

номер провадження №22-ц/824/7556/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Лапчевської О.Ф., Слюсар Т.А.

при секретарі Рагушіній І.В.

за участю:представника скаржника - прокурора Вакулюк Д.С.

представника Київської міської ради - Трохимчук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М.,

у цивільній справі №755/7223/22 за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойлгрупп», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІТ ФІНАНС ГРУП», Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі майна та припинення права власності,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2022 року Керівник Дніпровської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Трансойлгрупп», треті особи: ТОВ «КРІТ ФІНАНС ГРУП», Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», за результатами розгляду якого просив:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення № АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1750914080000 (запис про право власності № 30012188 від 25.01.2019), рішення державного реєстратора Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Гавриленка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45222379 від 25 січня 2019 року, із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1750914080000;

- визнати недійсним акт приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року згідно до протоколу № 1/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Трансойлгрупп», підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансойлгрупп» в особі директора Рогача А.Д., інтереси якого представляє Тимошенко С.М. ;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ТОВ «Трансойлгрупп» на нежилі приміщення № АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1750914080000 (запис про право власності № 39355850 від 18 листопада 2020 року, рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Дашицької Людмили Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер: 55323780 від 24 листопада 2020 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року згідно до протоколу № 1/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Трансойлгрупп», підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансойлгрупп» в особі директора товариства Рогача А.Д., інтереси якого представляє Тимошенко С.М. , закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, керівник Дніпровської окружної прокуратури м. Києва подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що спір в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року, не є корпоративним, а є спором про цивільне право між КМР та ОСОБА_1 , ТОВ «Трансойлгрупп». Зазначаючи, що судом першої інстанції не враховано, що КМР ніколи не була учасником ТОВ «Трансойлгрупп», а вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, не має на меті отримання позивачем частки відповідача у товаристві для участі в управлінні та діяльності вказаного товариства, та не направлена на захист корпоративних прав позивача, а спрямована на захист цивільного права КМР. Судом безпідставно не взято до уваги, що оспорюваний акт приймання-передачі за своєю суттю є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, та проігноровано, що ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні приміщення на підставі свідоцтва про право власності, яке в установленому законом порядку, не видавалося, а відтак не могла розпоряджатися приміщеннями та передавати їх до статутного капіталу ТОВ «Трансойлгрупп». Вказуючи, що спір між сторонами, є спором про цивільне право та має приватномайновий характер, позовні вимоги є однорідними та стосуються одного й того ж самого майна, серед відповідачів є фізична особа, яка виступала стороною оспорюваного правочину, а тому, дана справа в цілому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, була постановлена судом після закриття підготовчого судового засідання, у якому повинно було розглядатися зазначене питання.

01 травня 2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що остання визнає вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити. Зазначаючи, що вона ніколи не була власником спірних приміщень, свідоцтво про право власності видане на її ім`я, не отримувала, між нею та ТОВ «Трансойлгрупп» жодних правовідносин не існувало.

У судовому засіданні представники скаржника та КМР підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

У відзиві на апеляційну скаргу поданому відповідачем ОСОБА_1 міститься клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що спір у вказаній частині відноситься до компетенції господарського суду.

Однак, погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20).

Разом з тим відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 якої, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Згідно ч. 2 ст. 96-1 ЦК України корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів (правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19); від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор діючи в інтересах КМР звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Трансойлгрупп» у зв`язку із встановленням, як зазначає прокурор, факту незаконного набуття відповідачами права власності на нежилі приміщення № АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 січня 2019 року право власності на вказані нежилі приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 28 січня 2012 року (т.1 а.с.58-60).

18 листопада 2020 року право власності на спірні нежилі приміщення зареєстровано за ТОВ «Трансойлгрупп» на підставі свідоцтва про право власності від 28 січня 2012 року та акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1514, 1515 від 01 жовтня 2020 року.

При цьому, ОСОБА_1 , виступала у спірних правовідносинах, як фізична особа, а не суб`єкт господарювання, а тому, правовідносини, які склалися між нею та іншими учасниками справи не можна вважати господарськими.

Крім того, відповідно до ст.50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, зокрема, просив скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ТОВ «Трансойлгрупп» на спірні нежилі приміщення.

В свою чергу, вказана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року.

Таким чином, вирішення позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року за правилами господарського судочинства, а позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ТОВ «Трансойлгрупп» на це майно у порядку цивільного судочинства, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій (висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що спір в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансойлгрупп», підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновок суду першої інстанції про віднесення справи в частині позовних вимог визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року до юрисдикції господарських судів, є помилковим та не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372,374, 379, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року скасувати в частині вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 2/2020 від 01 жовтня 2020 року згідно до протоколу № 1/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Трансойлгрупп», підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансойлгрупп» в особі директора товариства Рогача А.Д., інтереси якого представляє Тимошенко С.М. щодо закриття, та передати дану справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: Судді: