Постанова

від 12.07.2023 по справі 359/4291/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/4291/16-ц Головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

Провадження № 22-ц/824/7173/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування наказу та рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», скасування рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 1,6544 га, та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивував тим, що Бориспільська місцева прокуратура Київської області виявила порушення вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельну ділянку ОСОБА_1

Бориспільська районна державна адміністрація (далі - Бориспільська РДА) прийняла розпорядження від 12 травня 2011 року № 1111 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Постановою від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а-4226/12/1070 Київський окружний адміністративний суд визнав недійсним та скасував це розпорядження у зв`язку з тим, що відведена земельна ділянка знаходиться у зоні земель, призначених для будівництва великої кільцевої дороги навколо м. Києва.

Не зважаючи на ці обставини, Головне управління Держземагентства у Київській області наказом від 18 червня 2013 року передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 для ведення особистого селянського господарства.

20 вересня 2013 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .

Зазначив, що у розпорядженні Держгеокадастру у Бориспільському районі відсутня документація із землеустрою та правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідача.

Проте, з відомостей Поземельної книги вбачається, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1

Бориспільський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року, позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004:00001202 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасував рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року № 6076829 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заяви зазначив, що із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року на адвокатський запит ОСОБА_2 довідався, що дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки він отримав саме на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004:00000785, а не розпорядження Бориспільської РДА від 12 травня 2011 року № 1111, яке скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року.

Вважає нововиявленою обставиною у справі те, що відповідно до вимог статей 116, 118 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» та наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року дозвіл, виданий ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6544 га, кадастровий номер 3220884000:02:004:0083, є чинним до цього часу, тому наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, який затвердив проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , не підлягає скасуванню.

Зазначив, що ця істотна для справи обставина не була встановлена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та не була і не могла бути йому відома під час ухвалення судового рішення.

Просив скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядалась судами усіх інстанції неодноразово.

Останньою ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції заявник оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала підлягає скасуванню як така, що прийнята у результаті неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема вважає, що помилковим і таким, що непідтверджений належними та допустимими доказами є висновок суду про те, що оскільки дозвіл Головного Управління Держземагенства у Київській області від 31 травня 2013 року на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6544 га з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 травня 2013 року, то такий документ не може бути нововиявленою обставиною для нього, оскільки він міг і мав бути відомий заявнику.

Наголошує на тому, що йому дійсно було відомо, що він подавав заяву 31 травня 2013 року, однак результати розгляду цієї заяви йому не були відомі, а стали відомі лише 06 липня 2018 року після отримання відповіді на адвокатський запит. ОСОБА_1 зазначає, що він був би зацікавлений в наданні вказаної інформації суду при розгляді справи по суті, оскільки це було б підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, заявник вказує, що питання чи є обставини, на які ввін посилався у заяві, нововиявленими вже досліджувалось апеляційною інстанцією при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 10 жовня 2018 року у цій справі і суд дійшов висновку, що про існування наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220884000:02:004:00000785 від 31 травня 2013 року йому не було відомо і це є нововиявленою обставиною, що і стало підставою для задоволення апеляційної скарги. Постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року.

Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - адвокат Онопрієнко В.Ф. підтримав апеляційну скаргу та аргументи, викладені в ній, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту наказу ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року вбачається, що даний наказ був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 травня 2013 року.

Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року, тому його доводи про те, що про існування цього наказу стало відомо лише 06 липня 2018 року є необґрунтованими.

Розробка проекту землеустрою КНВП БРР «Інститут земельних відносин» щодо відведення спірної земельної ділянки у власність також здійснювалась виключно за замовленням ОСОБА_1 . З цієї підстави твердження заявника стосовно його необізнаності про існування проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та перебування його на зберіганні в КНВП БРР «Інститут земельних відносин», про що йому стало відомо в січні 2019 року, також не відповідає дійсності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, могли бути йому відомі під час розгляду справи по суті за умови належного виконання ним свого обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, що згідно із статтею 375 ЦПК України є підставою для його залишення без змін.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами витлумачені в частині другій статті 423 ЦПК України.

Частиною другою вказаної статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду на час розгляду такої справи, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об`єктивної істини, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та нових доказів. Головною відмінністю нововиявлених обставин від нових обставин є момент їх виникнення. Так, нові обставини - це обставини, які виникли вже після ухвалення рішення суду та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відмінність нововиявлених обставин від нових доказів полягає в тому, що нові докази - це відомості про обставини справи, які досліджувалися судом, проте ці докази з тих чи інших причин не були надані суду під час розгляду справи.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення).

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

При перегляді судового рішення за нововиявленими суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки заявник не знав про неї та, відповідно, не міг надати суду дані про неї.

Подібного висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 757/31348/15-ц та від 14 квітня 2021 року у справі № 569/14416/17.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення правильно звернув увагу на те, що за змістом наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» він був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 травня 2013 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , як особа, яка була заінтересована в отриманні вищевказаної земельної ділянки, міг та повинен був знати про існування наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «Pravednaya v. Russia, № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що перегляд рішення, яке набрало законної сили, не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було та не могло бути відомо про існування наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року суд першої інстанції оцінив критично, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання заявника на долучені на стадії попереднього апеляційного провадження до матеріалів справи листи КП Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільрайпроект» від 21 січня 2019 року та Служби автомобільних доріг у Київській області від 03 вересня 2013 року (а.с. 88, 89, т. 2) є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не посилався на інформацію, що викладених в цих документах, як на нововиявлену обставину у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновки, які містяться у постанові Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, не заслуговують на увагу, адже вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами було направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на передчасність висновків про відсутність підстав для задоволення такої заяви, тобто це рішення не є остаточним у розгляді спірного питання, а зазначені в ньому обставини зумовлювали обов'язок суду перевірити наявність підстав для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, а саме встановити чи існували зазначені заявником нововиявлені обставини на час розгляду справи та чи були і чи могли вони бути відомі заявнику на час заочного розгляду справи.

Суд першої інстанціїправильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, встановивши, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3220884000:02:004/00000785 від 31 травня 2013 року на час розгляду справи по суті спору, дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 359/4291/16-ц.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого заявником судового забору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 липня 2023 року

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній