Постанова

від 18.07.2023 по справі 826/27791/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

справа №826/27791/15

адміністративне провадження № К/9901/28572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Губської О.А., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс», Київська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані 27.09.2013 №17370/0/12/009-13.

На обґрунтування позовних вимог зазначав таке:

містобудівні умови та обмеження не відповідають затвердженому містобудівному обґрунтуванню, зокрема містять інші параметри, ніж ті, що затверджені містобудівним обґрунтуванням. Так, містобудівним обґрунтуванням передбачалось будівництво 212 квартир, натомість містобудівними умовами та обмеженнями передбачено будівництво 2699 квартир;

містобудівні умови та обмеження складені на підставі поданого позивачем містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, які не відповідають дійсності;

у містобудівних умовах та обмеженнях передбачено граничнодопустиму щільність населення для житлової забудови 400-500 осіб/га у відповідності до пункту 3.7 ДБН 360-92**. Водночас зазначені в містобудівних умовах та обмеженнях показники граничнодопустимої щільності населення суперечать іншим зазначеним в цих умовах та обмеженнях показникам. Так, у містобудівних умовах і обмеженнях вказано, що на земельній ділянці площею 4,5528 га має бути збудовано 2699 квартир. Позивач вважає, що: 1) кількість квартир - 2699 передбачає чисельність мешканців - 7206 осіб (при цьому позивач виходить з того, що середня чисельність мешканців однієї квартири складає 2,67 (2,67 х 2699 = 7206)); 2) кількість мешканців на один гектар складає 1528 осіб (при цьому позивач виходить з такого розрахунку: 7206 осіб / 4,5528 га = 1528), що більш чим втричі перевищує показник пункту 3.7 ДБН 360-92** - 450-500 мешканців на гектар, зазначений в містобудівних умовах та обмеженнях; 3) на одного мешканця в новобудовах припаде лише 6,3 м 2, що вдвічі менше гранично допустимого показника в 12 метрів на людину при забудові до 9-12 поверхів (примітка 1 до пункту 3.8 ДБН 360-92**) (при цьому позивач виходить з такого розрахунку: 4,5528 га (45528 м2)/ 7206 мешканців);

у проекті та при прийнятті рішення про відведення земельної ділянки не враховано вимоги нормативів щодо забезпечення шкільними місцями та місцями у дитячих дошкільних закладах; проект змінює містобудівну ситуацію: кількість зелених зон, навантаження на мережі - каналізацію, водогін, теплові та електричні мережі. У кварталі вже досягнута максимальна кількість щільності населення, допустима державними містобудівними та санітарними нормами;

містобудівні умови та обмеження видані за відсутності затвердженого Детального плану території, який визначає основні параметри для розробки містобудівних умов та обмежень.

Обґрунтовуючи необхідність визнання протиправними та скасування містобудівних умов і обмежень позивач вказує, що містобудівні умови - це основа для розробки проекту будівництва чи внесення змін до нього, якою встановлюються основні критерії та обмеження для проектування. Неправильно встановлені обмеження і критерії призведуть до розроблення проекту, який не відповідатиме державним нормативам, нестиме загрозу для майбутніх мешканців та мешканців прилеглих будинків. Зазначає, що будівництво порушує його права як місцевого мешканця, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Будівництво ще 2,7 тисячі нових квартир призведе до того, що щільність забудови буде вище нормативно допустимої в декілька разів, що призведе до збільшення мешканців і зменшення зелених насаджень та порушення норм забезпечення мешканців обкатами соціально-побутової сфери.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09 серпня 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 , видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 вересня 2013 року за №17370/0/12/009-13.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що містобудівні умови та обмеження містять показники щодо граничнодопустимої щільності населення, які суперечать кількості квартир, що заплановано збудувати, оскільки за підрахунками суду квартири розраховані на 592, 8 мешканці.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що з містобудівних умов та обмежень не вбачається кількість проживаючих у квартирах, з огляду на що відповідач не надавав оцінки відповідності намірів забудови в цій частині вимогам ДБН 360-92, однак, встановив для забудовника обмеження - 400 - 500 люд./га на підставі прим. 5: величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята більше як 450 люд./га (у значних і найзначніших містах) при відповідному обґрунтуванні.

Як зазначив апеляційний суд, в розумінні вказаних будівельних норм колегія суддів вбачає помилковість проведених розрахунків судом першої інстанції щодо щільності забудови, оскільки суд першої інстанції провів розрахунок, виходячи з кількості мешканців на площу житлової забудови третьої особи, однак, повинен був взяти при обрахунку площу житлової забудови кварталу.

Також суд зазначив, що в містобудівних умовах та обмеженнях встановлено для замовника максимально допустиму щільність населення, що підлягає обов`язковому врахуванню при розробленні проектної документації.

Недотримання вказаного обмеження проектантом, забудовником, замовником може мати своїм наслідком застосування до об`єкта будівництва процитованої норми та інших норм права, що передбачають відповідальність у сфері містобудування.

Відтак, доводи позивача про наявність у третьої особи можливості на підставі оскаржуваного документу відступати від вимог ДБН 360-92 є хибними.

Щодо доводів позивача про відсутність у Порядку № 109 терміну «орієнтовні» колегія суддів апеляційного суду зазначила, що підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень може бути невідповідність, в тому числі, змісту такого рішення вимогам законодавства.

В той же час, використаний відповідачем у оскаржуваному документі термін «орієнтовні» в розрізі предмету спору на правомірність оскаржуваного рішення не впливає та не може бути підставою для його скасування, так як наявність чи відсутність цього терміну в текстовій частині містобудівних умов та обмежень не породжує, не скасовує та не порушує жодних прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі посилається на те, що суд не встановив факту внесення змін до чинного Генерального плану Києва («Генплан - 2020») та факту зміни чи незміни цільового призначення земельних ділянок на АДРЕСА_1.

Зазначає, що за його даними процедуру внесення змін до Генерального плану міста Києва проведено не було.

Суд не взяв до уваги низку явних порушень в спірних містобудівних умовах та обмеженнях, зокрема, попри наявність вказівки в розділі «Граничнодопустима висота будівель» врахувати при проектуванні обмеження висотності будівель і вимогу отримати спеціальне погодження «Украероруху» при проектуванні об`єкту вище 50 метрів у зв`язку із знаходженням території в захисній зоні аеродрому «Святошин» Київського авіаційного заводу «Антонов» (аеродрому Авіант). За даними скаржника відповідні дозвільні документи не надавалися, тоді як проектну висоту будинку вказано як 76,2 метри.

Посилається на те, що суд безпідставно встановив, що ніби права позивача жодним чином не були порушені, голослівно вказавши, що відстань від його будинку до земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 400 м, а між ними розташовані інші об`єкти. Насправді відстань від вікна моєї квартири до вже збудованого будинку становить 125 метрів. Мова йде про збільшення населення мікрорайону «Святошин - 2» удвічі без забезпечення відповідної інфраструктури за рахунок вирубки зелених насаджень рекреаційної зони.

Суд неправильно застосував показники допустимої щільності населення. Згідно з чинними ДБН 360-92 щільність населення розраховується для населеного пункту, а у великих містах - для окремих мікрорайонів. Суд застосував такий розрахунок до окремо взятої земельної ділянки, прийнявши документи Державної архітектурно-будівельної інспекції про зменшення кількості квартир з 2699 до 2104 і встановлення щільності 462 мешканці на 1 га. Суд проігнорував дані, що містяться в матеріалах справи, згідно з якими поточна щільність населення у мікрорайоні становить 552 особи/га, що вже не відповідає п. 3.7 ДБН 360-92; що в прилеглих до вул. Львівської, 15 кварталах вже досягнуто максимальної щільності населення, що допускається державними містобудівними і санітарними нормами.

Суд не взяв до уваги те, що в містобудівних умовах та обмеженнях не враховано існування на території запланованої забудови історико-культурної пам`ятки - дачного будинку Мировичів.

Зазначає, що як відповідає громадському інтересу перенаселення Києва і будівництво нових тисяч квартир на території, на якій і так переповнені на 120-130% всі дитсадки і школи, поліклініки і всі інші інфраструктурні об`єкти.

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ «Інвест-Будресурс», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент містобудування а архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство оборони України просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Гімон М.М., Бучик А.Ю.

Верховний Суд ухвалою від 03.03.2018 відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 900/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року №83/140 вирішено, зокрема:

1) затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об`єкта містобудування - будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 ;

2) внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, в частині вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1 із території рекреаційної забудови та віднесено її до земель житлової та громадської забудови;

3) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 ;

4) надати Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельну ділянку загальною площею 4,55 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 в постійне користування, в тому числі: площею 4,42 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15 січня 1951 року №7 під будівництво військового містечка № НОМЕР_1 ; площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

5) передати Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України за умови виконання пункту 6 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, земельні ділянки загальною площею 0,13 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 , в тому числі ділянку №2 площею 0,02 га, ділянку №3 площею 0,01 га, ділянку №4 площею 0,10 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради трудящих від 15 січня 1951 року №7 під будівництво військового містечка № НОМЕР_1 .

На підставі рішення Київської міської ради від 28 вересня 2006 року № 83/140 Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України видано державний акт серії ЯЯ № 382716 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5528 га, розташованою на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення. Акт зареєстровано 3 жовтня 2007 року за №05-9-00040.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві 15 лютого 2013 року за №КВ 030130460501 зареєструвала декларацію замовників будівництва - Головного управління розвідки Міністерства оборони України та ТОВ «Інвест-Будресурс» про початок виконання підготовчих робіт щодо будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: АДРЕСА_1.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав замовникам будівництва - Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України та ТОВ «Інвест-Будресурс» містобудівні умови та обмеження на забудову вказаної земельної ділянки, зареєстровані 27 вересня 2013 року (далі - містобудівні умови та обмеження).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» (далі - ТОВ «Укрбудекспертиза») видала експертний звіт від 15 листопада 2013 року №3-179-13-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за коригуванням проекту «Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 (третя черга будівництва)».

Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала замовникам будівництва - Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України та ТОВ «Інвест-Будресурс» дозвіл на виконання будівельних робіт від 19 листопада 2013 року №ІУ 115133230783 щодо об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва (третя черга будівництва)».

ТОВ «Укрбудекспертиза» видала експертний звіт від 14 березня 2014 року №3-027-14-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала замовникам будівництва - Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України та ТОВ «Інвест-Будресурс» дозвіл на виконання будівельних робіт від 22 квітня 2014 року №ІУ 115141120529 щодо об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Позивач, не погоджуючись із містобудівними умовами та їх обмеженнями забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 26, 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3038-VI) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Згідно з пунктом 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07 липня 2011 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650; чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 109), розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Пунктом 1.6 Порядку № 109 передбачено, що містобудівні умови та обмеження, видані до набрання чинності цим Порядком, можуть бути приведені у відповідність (при відхиленні від прийнятої містобудівної документації) у частині визначення максимально допустимих (граничних) техніко-економічних показників об`єкта будівництва (у разі необхідності).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 2.4 Порядку № 109 визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповідності до пункту 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додається, в тому числі, містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: «Загальні дані»; «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки».

Розділ «Загальні дані» містить, в тому числі, основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва.

Розділ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» містить:

а) граничнодопустиму висоту будівель;

б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови);

г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови;

ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони);

д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд;

е) охоронювані зони інженерних комунікацій;

є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва»;

ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів»;

з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку;

и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту;

і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з вказаної норми випливає, що розділ «загальні дані» заповнюється на підставі наданих замовником документів та не містить жодних висновків суб`єкта владних повноважень, в той час як вимоги (умови) та обмеження суб`єкта владних повноважень визначаються у розділі «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки».

Судом встановлено, що з містобудівних умов та обмежень не вбачається кількості проживаючих у квартирах, з огляду на що відповідач не надавав оцінки відповідності намірів забудови в цій частині вимогам ДБН 360-92, однак, встановив для забудовника обмеження - 400 - 500 люд./га на підставі прим. 5: величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята більше як 450 люд./га (у значних і найзначніших містах) при відповідному обґрунтуванні.

У розумінні вказаних будівельних норм колегія суддів апеляційної інстанції правильно зазначила, що суд першої інстанції помилково провів розрахунок щодо щільності забудови, оскільки розрахував, виходячи з кількості мешканців на площу житлової забудови третьої особи, однак, повинен був взяти при обрахунку площу житлової забудови кварталу.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 3038-VІ суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що вказана норма в поєднанні з оскаржуваним рішенням виключає можливість для забудовника будувати об`єкт з порушенням вимог ДБН 360-92.

У відповідності до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, в містобудівних умовах та обмеженнях встановлено для замовника максимально допустиму щільність населення, що підлягає обов`язковому врахуванню при розробленні проектної документації.

Недотримання вказаного обмеження проектантом, забудовником, замовником може мати своїм наслідком застосування до об`єкта будівництва процитованої норми та інших норм права, що передбачають відповідальність у сфері містобудування.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що доводи позивача про наявність у третьої особи можливості на підставі оскаржуваного документу відступати від вимог ДБН 360-92 є хибними та відхилив їх за необґрунтованістю.

Що стосується доводів позивача про розташування за вказаною адресою дачного будинку ОСОБА_3 , як об`єкта культурної спадщини, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у межах даного спору ці доводи оцінюватись не можуть, оскільки питання надання у користування Головному управлінню розвідки МО України земельної ділянки не є предметом позову.

Крім того, як зазначив апеляційний суд, питання правомірності віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та надання земельної ділянки у постійне користування вказаному апелянту вже було предметом розгляду у судовій справі № 826/19257/13-а.

Так предметом даної справи було визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 ».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року залишено в силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.09.2015 відмовлено у допуску до провадження справи за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не надавав оцінки правомірності надання земельної ділянки у постійне користування з вказаним цільовим призначенням, оскільки ці обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також суд апеляційної інстанції правильно визнав необґрунтованим посилання позивача на порушення оскаржуваним документом його конституційного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля (стаття 50 Конституції України), оскільки позивачем не доведено, що містобудівні умови та обмеження і юридичні факти, що виникли внаслідок їх прийняття, створили для життя та здоров`я позивача небезпеку.

Щодо доводів позивача про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у позивача порушених прав слід зазначити таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Об`єкт будівництва знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відстань між вказаними об`єктами складає близько 400 метрів, між будинком позивача та спірною забудовою розташовані житлові об`єкти та об`єкти інфраструктури.

У відповідності до статті 5 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, в тому числі, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Статтею 103 Земельного кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Вказані правила становлять зміст добросусідства.

Враховуючи ці норми, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про відсутність підстав вважати будинок позивача оточуючим по відношенню до об`єкта будівництва.

Колегія суддів апеляційного суду також слушно звернула увагу на таке.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зауважує, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актами індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури згідно з нормами Закону.

У постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15) Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Як встановив суд апеляційної інстанції, в судових засіданнях представники сторін зазначали, що будівництво в реальному вимірі триває з 2014 року.

Однак, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено суду апеляційної інстанції, що він фактично та об`єктивно потерпає чи потерпав від обмеження або порушення іншим чином його прав оскаржуваним документом.

Між тим, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має бути справедливим та безстороннім.

Верховний Суд погоджується із апеляційним судом, який зазначив, що жодним чином певні бажання позивача щодо розташування поблизу місця його проживання зелених насаджень, парків, дитячих садків та шкіл тощо, суд не позиціонує як незаконні чи несуттєві.

Проте, так само суд не вправі вважати такі бажання домінуючими над потребами жителів територіальної громади у житловій забудові, як це визначено Генеральним планом міста Києва.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є передусім, визначення відповідності намірів забудови діючій містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 640/3844/20 зазначено, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання.

Зі змісту оскаржуваного у справі документа випливає, що він є індивідуальним актом, приписи якого звернені виключно до третьої особи, та відповідно, з якими у суб`єкта владних повноважень виникли публічні правовідносини. При цьому, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини в справі, належним чином дослідив докази, надав їм відповідну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції, та не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець