Рішення

від 19.07.2023 по справі 491/415/23

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/415/23

Провадження № 2/503/247/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

прокурора Баюша В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Боян О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_2 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини, про відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням,

встановив:

Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 року у справі № 491/116/22, яка набрала законної сили 02.08.2022 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому, згідно змісту копії зазначеної постанови суду вчиненні порушення полягали в тому, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»:

1) не повідомила Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час прийняття рішень та вчинення дій, щодо підписання на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області листів:

- № 25-г від 31 серпня 2020 року «Про відзначення «Для працівників ветеринарної медицини», згідно якого сплачено премію у розмірі 3500 гривень водію Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 , який є її чоловіком та близькою особою відповідно до ст. 1 Закону;

- № 237 від 30 червня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 187-к від 02 липня 2020 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 5423 грн.;

- № 283 від 28 липня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 215-к від 28 липня 2020 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 5423 грн.;

- № 265 від 07 серпня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 236-к від 10 серпня 2020 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 5423 грн.;

- № 322 від 21 вересня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 281-к від 24 вересня 2020 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 5741 грн.;

- № 352 від 19 жовтня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 310-к від 19 жовтня 2020 року, згідно якого ОСОБА_1 сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 5741 грн.;

- № 439 від 09 грудня 2020 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 387-к від 21 грудня 2020 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 150 % від посадового окладу, що складає 8612 грн.;

- № 34 від 20 січня 2021 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 24-к від 21 січня 2021 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 6889 грн.;

- № 81 від 19 лютого 2021 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 78-к від 23 березня 2021 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 6889 грн.;

- № 126 від 21 липня 2021 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 337-к від 28 липня 2021 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 6889 грн.;

- № 172 від 23 вересня 2021 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 429-к від 28 жовтня 2021 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 6889 грн.;

- від 12 жовтня 2021 року про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 430-к від 28 жовтня 2021 року, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100 % від посадового окладу, що складає 6889 грн., чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією передбачені ч.1 ст. 172-7 КУпАП;

2) а також вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, щодо підписання самих зазначених вище листів, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією передбачені ч.2 ст. 172-7 КУпАП

Відповідач ОСОБА_2 не повернула кошти сплачені їй і ОСОБА_3 у якості премій згідно з вище вказаними наказами в загальному 74308 грн, окрім утриманих з її заробітної плати 6889 грн. Таким чином прокурор вважає, що неправомірною виплатою на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 премій в загальному розмірі 67419 грн завдано шкоди інтересам держави у бюджетній сфері в особі ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. У зв`язку з чим прокурор з метою захисту порушених інтересів держави, яке полягає у невідшкодуванні неправомірно виплачених премій, пред`явив до відповідача в інтересах позивача позов, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ГУ Держпродспоживслужбив Одеськійобластізбитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення, у розмірі 67419 грн; а також стягнути на користь Одеської обласної прокуратури понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684 грн.

10.05.2023 року ухвалою суду (а.с.116-117 том 1) було відкрите провадження у даній справі із проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати на адресу суду відзив на позов, а також право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В свою чергу третій особі роз`яснено право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву. Копію ухвали надіслано сторонам.

02.06.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Боян О.Б. на електрону адресу суду (а.с.162-168 том 1) та 06.06.2023 року поштою (а.с.1-13 том 2) надійшов відзив на позовну заяву від 02.06.2023 року, в якому остання просила суд у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог. У змістівідзиву відзначено,щозазначено,що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 року у справі № 491/116/22 не встановлено жодних фактів завдання майнової шкоди або збитків державі. При цьому, сам позов пред`явлений прокурором від імені неналежного позивача та за умов відсутності заподіяння самої шкоди, внаслідок вчинення корупційних адміністративних правопорушень. Також представниквідповідача відзначилату обставину,що неповідомленняпро конфліктінтересів неможе створюватиюридичних наслідківу виглядівідшкодування шкоди,якщо коштибули отриманіна законнихпідставах.В своючергу преміювання ОСОБА_2 узгоджується із Положенням про преміювання. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з Подільської окружної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_2 понесених судовихвитрат увигляді витратна професійнуправничу допомогув розмірі7000грн.

19.06.2023 року від третьої особи Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини, в особі голови комісії з реорганізації Федоринич Л.А., на електрону адресу суду (а.с.62-64 том 2) та 20.06.2023 року поштою (а.с.75-80) надійшло письмове пояснення від 16.06.2023 року, в якому третя особа просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У змісті письмового пояснення відзначено, що преміювання ОСОБА_2 здійснювалось наказами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, а самі отримані ОСОБА_2 виплати узгоджується із Положенням про преміювання. Таким чином за обставин отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових виплат, на яку вони мали законодавчо встановлене право, шкода Державному бюджету України не завдана.

20.06.2023 року до суду від Подільської окружної прокуратури за №61-4905ВИХ-23 від 12.06.2023 року надійшла відповідь на відзив (а.с.99-107 том 2), в якій керівник прокуратури підтримав заявлену позовну вимогу. У змісті відповіді на відзив відзначено, що головним розпорядником бюджетних коштів виділених на фінансування Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини є саме ГУ Держпродспоживслужбив Одеськійобласті.Всі виплатипремії здійснюютьсяз державногобюджету.Також відзначено ту обставину, що сам факт корупційного діяння, в результаті якого було порушено порядок нарахування та виплати премій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тягне за собою заподіяння шкоди державі, уповноваженим органом якої виступає ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. Твердження представника відповідача про те, що накази ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, які стали підставою для виплати премій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не оскаржувалися, не скасовані та є чинними, вважає необґрунтованим та надуманим, оскільки такі накази є актами індивідуальної дії, які мають одноразову дію та після їх реалізації припиняють свою дію.

26.06.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Боян О.Б. на електрону адресу суду (а.с.114-116 том 2) та 29.06.2023 року поштою надійшло заперечення від 26.06.2023 року, в якому остання підтвердила раніше висловлену позицію щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У змісті заперечення також відзначено, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не наділене правом пред`явлення позову про відшкодування шкоди, збитків, завданих корупційним правопорушенням. Також відзначено, що кінцеве рішення щодо преміювання приймалось начальником ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, яке має вираження у його відповідних наказах, а сам останній володіє свободою розсуду щодо визначення відсоткового вираження премії, а тому мав можливість визначити премії у розмірі відмінному від запропонованих у листах відповідача ОСОБА_2 . Ураховуючи вище викладене відповідач вважає, що заявлений позов є необґрунтований, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник Подільської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури прокурор Баюш В.В. підтримав поданий позов у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у змісті позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник позивача ГУДержпродспоживслужби вОдеській області Шкурко К.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримала щодо пред`явленого позову позицію висловлену прокурором.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання відповідач була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а.с.125-126 том 2) із судовими повісток про виклик для відповідача та його представника, які 27.06.2023 року були отримані представником відповідача адвокатом Боян О.Б. на електронну адресу зазначену нею у змісті заяв по суті (відзиву та заперечення), зокрема на виконання вимог щодо змісту відзиву на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 178 ЦПК України. Таке повідомлення відповідача відповідає правовій позиції висловленій Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21). При цьому, 02.06.2023 року відповідач ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу суду скріплене її електронним цифровим підписом клопотання про проведення судових засідань у даній справі без її участі (а.с.160-161 том 1).

Представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Боян О.Б., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечувала проти задоволення пред`явленого прокурором позову та просила суд відмовити у повному обсязі в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві та заперечені.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання третя особа була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить долучена до справи роздруківка відомостей з на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» та поштове повідомлення № 6640101306179, згідно яких рекомендоване поштове відправлення № 6600001375341 з судовою повісткою про виклик було вручене третій особі 11.07.2023 року. При цьому, у змісті поданого пояснення від 16.06.2023 року третя особа заявила клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. В своючергу,згідно п.1 і 4 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно ч.3ст.211ЦПК України,учасник справимає правозаявити клопотанняпро розглядсправи зайого відсутності.

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

В періодз 02.02.2018року по31.08.2020року ОСОБА_3 займав посадуводія спец-автомобіля«Ветеринарна допомога» Ананьївськоїрайонної державноїлікарні ветеринарноїмедицини,що підтверджуютькопії наказіввід 01.02.2018року №01-к(а.с.28том 1)і від31.08.2020року №04-к(а.с.31том 1).

З 12.08.2019 року відповідач ОСОБА_2 є начальником Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про що свідчить копія наказу начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 09.08.2019 року № 332-к (а.с.33 том 1).

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 року у справі № 491/116/22 (а.с.17-21 том 1), яка набрала законної сили 02.08.2022 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чиномпостановаКотовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 року у справі № 491/116/22 (а.с.17-21 том 1), яка набрала законної сили 02.08.2022 року, доказує є лише факти вчинення ОСОБА_2 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП.

Однак, диспозиція ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП не передбачає наявності таких кваліфікаційних ознак як «шкода» або «збиток», на відміну від наприклад диспозицій ст. 164-2, 164-15, 166-16, 166-17 КУпАП.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 127/12338/19).

Однак, прокурором не надано доказів про дотримання імперативних приписів статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» щодо визнання незаконними та скасування рішень, прийнятих за наявності конфлікту інтересів, а саме відповідних наказів про преміювання. А наявність обставин реального конфлікту інтересів при ініціюванні відповідачем питання про преміювання та наявність у її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 і частиною 2 статті 172-7 КУпАП не є достатньою правовою підставою для задоволення саме таких заявлених позовних вимог. Притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 і ч.2 ст. 172-7 КУпАП, не є безумовною та визначеною законом підставою для відшкодування шкоди, завданої державі в особі ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, оскільки при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та визнання її винною за вчинені адміністративні правопорушення, судом не встановлювався факт завдання такої шкоди та розмір такої шкоди, які не впливали на кваліфікацію вчинених ОСОБА_2 адміністративних правопорушень. При цьому відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення нею на посаді начальника Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини протиправних дій, які полягали в існуванні конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій, а також неповідомлення нею у встановленому порядку про наявність реального конфлікту, що в свою чергу не може створювати юридичних насідків у вигляді відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та частини 1 статті 68 Закону України «Про запобігання корупції», якщо кошти були отримані на законних підставах.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч.1 ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідно пунктів 1.1-1.2 Положення про преміювання працівників Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.93-100 том 1), преміювання працівників підприємства здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати праці за підсумками роботи за місяць, квартал, рік. В окремих випадках за виконання особливо важливої роботи або з нагоди святкових дат працівникам може бути виплачена одноразова премія.

При цьому, пунктами 3.2-3.3 згаданого Положення, індивідуальний розмір премій співробітникам за виконання показників, зазначених в п. 2 цього Положення, встановлюється без обмежень і визначається кожному працівникові керівником підприємства з урахуванням якості та обсягу виконаних працівником посадових обов`язків і проявленої ініціативи. Преміювання керівника підприємства здійснюється за згодою Головного управління Держспоживслужби в Одеській області.

Таким чином суд вважає, що шкода у вигляді неправомірних виплат на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 премій буде мати місце лише у разі відсутності в них у дійсності таких високих досягнень як «сумлінна праця», «висока якості та значний обсяг виконаних посадових обов`язків та/або проявлена ініціатива», оскільки саме вони є підставами для здійснення таких заохочувальних виплат.

Однак, матеріали пред`явленого прокурором позову не містять зазначення таких обставин та додання їх доказів.

У зв`язку з чим в суду відсутні підстави вважати, що преміювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалось роботодавцем безпідставно, а відтак суд і не вбачає неправомірності у здійсненні на їх користь відповідних виплат, як завданої цим шкоди Державному бюджету в особі органів, які є розпорядниками грошових коштів.

Нормативно-правове застосування

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положенням ч.2 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про запобігання корупції» збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Згідно положень статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства , органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень (частина 1). Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаний недійсним (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про запобігання корупції» фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

За правилами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками відповідно до статті 22 ЦК України розуміють втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Встановлені у статті 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами і для юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Тобто, частина перша статті 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності.

Висновки суду

- щодо відповідності звернення прокурора в інтересах відповідного державного органу

У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно положень пунктів 1 і 10 Положення «Про Ананьївську районну державну лікарню ветеринарної медицини» (а.с.87-91 том 1), затвердженого наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 28.12.2017 року № 1242, Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини є державною установою ветеринарної медицини, що підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства.

Відповідно до пункту 16 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (нова редакція) (а.с.14-39 том 2), затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 року, Головне управління є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковується, утворюється у порядку, передбаченому статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», та є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства.

Таким чином Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області та Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини є державними органами.

У листі до керівника Подільської окружної прокуратури ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 06.02.2023 року за №Вих-947/09/24 (а.с.73-74 том 1), останнє повідомляло прокурору про відсутність в нього повноважень щодо подання позовної заяви до керівника окремої юридичної особи публічного права з метою відшкодування державі збитків за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією.

Таким чиному прокурорабули підставипредставляти інтересидержави всуді внаслідоктого,що захист цих інтересів не здійснював компетентний орган ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.

Водночас питання стосовно самої обґрунтованості вимог про відшкодування державі збитків за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією підлягає вирішенню за результатом розгляду відповідного позову.

При цьому, питання стосовно належності ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області або Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини як позивача в інтересах якого прокурором мало бути подано позов, на думку суду, не впливає на можливість вирішення цього позову, оскільки Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини підпорядкована ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та була у даній справі третьою особою, що надавало їй висловлювати свою позицію щодо вирішення спору, а також не позбавляло її за наявності відповідного бажання подати до суду окремий позов, який в подальшому міг бути об`єднаний для розгляду з позовом у даній справі.

- щодо обґрунтованості позову та заперечень проти нього

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, так як не доведено існування самої шкоди, яка б була завдана адміністративними корупційними правопорушеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

- щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас положення ч.1 ст. 57 ЦПК України передбачають, що органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють.

Таким чином статус прокуратури у цій справі визначений частиною першою статті 48ЦПК України - сторона у справі, що покладає на таку сторону обов`язок з відшкодування судових витрат, у порядку визначеному статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок заначений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 699/1009/20 (провадження № 61-3282св22), а також подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 750/958/20 (провадження № 61-10606св22), від 03 травня 2022 року у справі № 159/6473/20-ц (провадження № 61-16567св21).

Крім того, в пунктах 8.32і 9.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) зазначено висновки про те, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Судові витрати понесені прокуратурою внаслідок сплати судового збору в розмірі 2684 грн (а.с.105 том 1), за умов відмови в задоволенні позову, підлягають залишенню за нею.

Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до пункту 5.1договору пронадання правової(правничої)допомоги,укладеного 16.05.2023 року між адвокатом Боян О.Б. та відповідачем ОСОБА_2 (а.с.40-42 том 2) остання сплачує адвокату гонорар у розмірі 7000 грн.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат складеного адвокатом Боян О.Б. (а.с.47 том 2) вбачається з вартості якої саме роботи складається сума її гонорару за згаданим вище договором.

16.05.2023 року відповідач ОСОБА_2 сплатила адвокату Боян О.Б. 7000 грн, що підтверджує копія платіжної інструкції АТ «КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (а.с.46 том 2).

При цьому, згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником відповідача адвокатом Боян О.Б. складені та підписані заяви по суті (відзив та заперечення), всі копії документів оригінали яких наявні у відповідача завірені її представником адвокатом Боян О.Б. з дотриманням положень частини 4 статті 95 ЦПК України.

Хоча справадійсно єне складноюі відноситьсядо категоріїмалозначних справ,протевитратина професійнуправничу допомогув розмірі7000грн судне можевизначити необґрунтованонадмірними інепропорційними предметуспору,оскільки пред`явлення позову прокурором вимагало від відповідача ОСОБА_2 вжиття невідкладних пов`язаних з пошуком і зверненням до адвоката для надання їй правничої допомоги з метою захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином рівень складності справи і розмір стягнення у даному випадку не відображає значного обсягу самих дій, які адвокату необхідно вчинити для захисту прав і інтересів свого клієнта, оскільки вчинення таких дій потрібне незалежно від розміру пред`явленого до стягнення.

Водночас витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн були понесенні відповідачем ОСОБА_2 реально, оскільки сплачені нею адвокату Боян О.Б. в день укладення між ними договору, що підтверджує відповідна платіжна інструкція. Таким чином згадана сума, у відповідності до положень пункту 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України, вже сплачена відповідачем, а не підлягає сплаті після вирішення справи.

Ураховуючи зазначеневище складністьсправи,обсягу виконанихадвокатом робіт,часу,витраченого адвокатомна виконаннятаких робіт,ціну позову,принципи розумностіта справедливості,а такожте,що узадоволенні позовубуло повністювідмовлено,зазначенні судовівитрати підтвердженніналежними тадопустимими доказами,а судприходить довисновку,що заявленадо відшкодуваннясума судовихвитрат єспівмірною зіскладністю цієїсправи,наданим адвокатомобсягом послугу суді,починаючи з16.05.2023року,відповідають критеріюреальності такихвитрат,розумності їхньогорозміру,а томунаявні підставидля стягненняз органупрокуратури накористь відповідача ОСОБА_2 витрат понесених останньою на професійну правничу допомогу.

В свою чергу самі дані витрати підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_2 не з Подільської окружної прокуратури, а з Одеської обласної прокуратури, яка є юридичною особою до складу якої входить Подільська окружна прокуратура.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову керівника Подільської окружної прокуратури; код юридичної особи Одеської обласної прокуратури в ЄДРПОУ 03528552, адреса місцезнаходження Подільської окружної прокуратури: 66302, Одеська область, м. Подільськ, пр-т Шевченко, 10; адреса місцезнаходження Одеської обласної прокуратури: 64026, м.Одеса,вул.Пушкінська,буд.3 в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області; код юридичної особи в ЄДРПОУ 40342996; адреса місцезнаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6 до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини; адреса місцезнаходження: 66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Пролетарська, 98, про відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат понесених останньою на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доОдеського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20.07.2023 року.

Суддя Д.В. Вороненко