Постанова

від 20.02.2025 по справі 491/415/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/558/25

Справа № 491/415/23

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19 липня 2023 року по справі за позовом керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ОСОБА_1 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини, про відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням,-

в с т а н о в и в:

Керівник Подільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини, про відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 у справі №491/116/22, яка набрала законної сили 02.08.2022, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому, згідно змісту копії зазначеної постанови суду вчиненні порушення полягали в тому, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, будучи суб`єктом на якого поширюється діяЗакону України «Про запобігання корупції», в порушенняст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»:

1) не повідомила Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час прийняття рішень та вчинення дій, щодо підписання на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області листів:

- №25-г від 31.08.2020 «Про відзначення «Для працівників ветеринарної медицини», згідно якого сплачено премію у розмірі 3 500 грн водію Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 , який є її чоловіком та близькою особою відповідно до ст. 1 Закону;

- №237 від 30.06.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №187-к від 02.07.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 5 423 грн;

- №283 від 28.07.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №215-к від 28.07.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 5 423 грн;

- №265 від 07.08.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №236-к від 10.08.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 5 423 грн;

- №322 від 21.09.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №281-к від 24.09.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 5 741 грн;

- №352 від 19.10.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №310-к від 19.10.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 5 741 грн;

- №439 від 09.12.2020 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №387-к від 21.12.2020, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 150% від посадового окладу, що складає 8 612 грн;

- №34 від 20.01.2021 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №24-к від 21.01.2021, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 6 889 грн;

- №81 від 19.02.2021 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №78-к від 23.03.2021, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 6 889 грн;

- №126 від 21.07.2021 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу № 337-к від 28.07.2021, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 6 889 грн;

- №172 від 23.09.2021 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №429-к від 28.10.2021, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 6 889 грн;

- від 12.10.2021 про надання їй премії, в якому самостійно визначила її відсотковий розмір, що стало підставою для видачі наказу №430-к від 28.10.2021, згідно якого їй сплачено премію у розмірі 100% від посадового окладу, що складає 6 889 грн , чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією передбачені ч.1 ст. 172-7 КУпАП;

2) також вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, щодо підписання самих зазначених вище листів, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією передбачені ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідач ОСОБА_1 не повернула кошти сплачені їй і ОСОБА_2 у якості премій згідно із вище вказаними наказами в загальному 74 308 грн, окрім утриманих з її заробітної плати 6 889 грн.

Тому, прокурор вважав, що неправомірною виплатою на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 премій в загальному розмірі 67 419 грн завдано шкоди інтересам держави у бюджетній сфері в особі ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.У зв`язку з чим прокурор з метою захисту порушених інтересів держави, яке полягає у невідшкодуванні неправомірно виплачених премій, пред`явив до відповідача в інтересах позивача позов, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ГУ Держпродспоживслужби в Одеській областізбитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення, у розмірі67 419 грн; а також стягнути на користь Одеської обласної прокуратури понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 684 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Боян О.Б. надійшов відзив на позовну заяву від, в якому відповідачка просила суд в повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог. У змісті відзиву відзначено, що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 у справі №491/116/22 не встановлено жодних фактів завдання майнової шкоди або збитків державі. При цьому, сам позов пред`явлений прокурором від імені неналежного позивача та за умов відсутності заподіяння самої шкоди, внаслідок вчинення корупційних адміністративних правопорушень. Також представник відповідача відзначила ту обставину, що неповідомлення про конфлікт інтересів не може створювати юридичних наслідків у вигляді відшкодування шкоди, якщо кошти були отримані на законних підставах. В свою чергу преміювання ОСОБА_1 узгоджується із Положенням про преміювання. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з Подільської окружної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_1 понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Від третьої особи Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини, в особі голови комісії з реорганізації Федоринич Л.А.,на адресу суду надійшло письмове пояснення в якому третя особа просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі . У змісті письмового пояснення відзначено, що преміювання ОСОБА_1 здійснювалось наказами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, а самі отримані ОСОБА_1 виплати узгоджується із Положенням про преміювання. Таким чином за обставин отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових виплат, на яку вони мали законодавчо встановлене право, шкода Державному бюджету України не завдана.

ВідПодільської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій керівник прокуратури підтримав заявлену позовну вимогу. У змісті відповіді на відзив відзначено, що головним розпорядником бюджетних коштів виділених на фінансування Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини є саме ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. Всі виплати премії здійснюються з державного бюджету.Також відзначено ту обставину, що сам факт корупційного діяння, в результаті якого було порушено порядок нарахування та виплати премій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тягне за собою заподіяння шкоди державі, уповноваженим органом якої виступає ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. Твердження представника відповідача про те, що накази ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, які стали підставою для виплати премій Допірі К.В. та ОСОБА_2 , не оскаржувалися, не скасовані та є чинними, вважає необґрунтованим та надуманим, оскільки такі накази є актами індивідуальної дії, які мають одноразову дію та після їх реалізації припиняють свою дію.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Боян О.Б. надійшло заперечення в якому остання підтвердила раніше висловлену позицію щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У змісті заперечення також відзначено, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не наділене правом пред`явлення позову про відшкодування шкоди, збитків, завданих корупційним правопорушенням. Також відзначено, що кінцеве рішення щодо преміювання приймалось начальником ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, яке має вираження у його відповідних наказах, а сам останній володіє свободою розсуду щодо визначення відсоткового вираження премії, а тому мав можливість визначити премії у розмірі відмінному від запропонованих у листах відповідача ОСОБА_1 . Ураховуючи вище викладене відповідач вважає, що заявлений позов є необґрунтований, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник Подільської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури прокурор Баюш В.В. підтримав поданий позов в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у змісті позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник позивачаГУ Держпродспоживслужби в Одеській областіШкурко К.В. ,яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримала щодо пред`явленого позову позицію висловлену прокурором.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданняне з`явилася, про причини неявки суд не повідомляла.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Боян О.Б.,яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечувала проти задоволення пред`явленого прокурором позову та просила суд відмовити в повному обсязі в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві та заперечені.

Представниктретьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, Ананьївської державної лікарні ветеринарної медицини в судове засіданняне з`явився, про причини неявки суд не повідомляв.

19 липня 2023 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області відмовлено повністю в задоволенні позовукерівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управлінняДержпродспоживслужби вОдеській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Ананьївська державна лікарня ветеринарної медицини провідшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням.

Стягнуто з Одеської обласної прокуратурина користь ОСОБА_1 судові витрати у виглядівитрат понесених останньою на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури Ракович Максим подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Боян О.Б. до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідачка зазначила про те, що вважає оскаржуване рішення таким, що ґрунтується на засадах верховенства права та відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому апеляційну скаргу просить відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі є менше ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволенню не підлягає, так як не доведено існування самої шкоди, яка б була завдана адміністративними корупційними правопорушеннями.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що з 12 серпня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 є начальником Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про що свідчить копія наказу начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 09.08.2019 за №332-к.

В період з 02 лютого 2018 року по 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 займав посаду водія спец-автомобіля «Ветеринарна допомога»Ананьївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, що підтверджують копії наказів від 01.02.2018 за №01-к і від 31.08.2020 за №04-к.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 у справі №491/116/22, яка набрала законної сили 02.08.2022, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП.

В апеляційній скарзі апелянтом наголошено на тому, що ОСОБА_1 порушено як імперативні заборони щодо прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів так як норми Положення про преміювання працівників Ананьївської районної дерєавної лікарні ветеринарної медицини. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інтснації взагалі не надано оцінку законності отримання коштів ОСОБА_1 .. Апелянт зазначив, що інтерес держави у даній справі полягає у врегулюванні наслідків корупції та відновлення порушених прав держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, стягнення коштів у даному випадку відновить порушених інтерес держави щодо дотримання усіма суб`єктами імперативних обов`язків, визначених антикорупційним законодавством. Скаржник також не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу, яка була стягнута з нього на користь відповідачки, адже вважає, що сума в розмірі 7000 грн не відповідає критерію реальності судових витрат та обсягу фактично виконаної роботи.

Апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).

Положенням ч.2 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про запобігання корупції», збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Згідно положень статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень.

Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про запобігання корупції», фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

За правилами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками відповідно до ст. 22 ЦК України розуміють втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов:1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Встановлені у статті 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами і для юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Тобто, частина перша статті 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 82ЦПК України,постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином постановаКотовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2022 у справі №491/116/22, яка набрала законної сили 02.08.2022, доказує лише факти вчинення ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, диспозиція ч. ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП не передбачає наявності таких кваліфікаційних ознак як «шкода» або «збиток», на відміну від наприклад диспозицій ст. ст. 164-2, 164-15, 166-16, 166-17 КУпАП.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою(висновок Верховного Суду в постанові від12 листопада 2020 рокуу справі №127/12338/19).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що не зважаючи на те, що постановою по адміністративній справі, яка набула законної сили, встановлено вчинення відповідачем дій і прийняття ним рішень в умовах реального конфлікту інтересів, проте цим судовим рішенням не встановлено факту завдання відповідачем шкоди державі оскільки ні факт завдання шкоди, ані її розмір не є кваліфікуючими ознаками адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , у чому вона визнана винною.

Позивач вважає шкодою, завданою державі, отримані кошти на підставі наказів, винесених в умовах реального конфлікту інтересів, з порушенням антикорупційного законодавства, при цьому підставою такої відповідальності зазначив вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, проте при розгляді справи №491/116/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд не встановлював і не встановив факту завдання такої шкоди та розміру цієї шкоди, оскільки це не впливало на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Отже, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, а саме таку підставу позову зазначив позивач у своїй позовній заяві, не може бути самостійною та достатньою правовою підставою для стягнення з відповідача зазначеної позивачем шкоди у такому розмірі.

Виходячи із викладеного, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених по справі обставин, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 грошових коштів внаслідок вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність суми судових витрат на правову допомогу, що були стягнуті з позивача на користь відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, оскаржуваним рішенням суду було стягнуто з Одеської обласної прокуратурина користь ОСОБА_1 судові витрати у виглядівитрат понесених останньою на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Колегія суддів вважає вмотивованим рішення суду першої інстанції щодо стягнення вказаної суми судових витрат, адже між адвокатом Боян О.Б. та відповідачем ОСОБА_1 булоукладено договірпро наданняправової (правничої)допомоги від 16.05.2023.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат складеного адвокатом Боян О.Б. (т. 2, а.с. 47) вбачається з вартості якої саме роботи складається сума її гонорару за згаданим вище договором.

16 травня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 сплатила адвокату Боян О.Б. 7 000 грн, що підтверджує копія платіжної інструкції АТ «КБ «ПриватБанк» №Р24АР24А1210017368D1165 (т. 2, а.с. 46).

Відповідно до частин першої та третьоїстатті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»від 05 липня 2012 року №5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником відповідача адвокатом Боян О.Б. складені та підписані заяви по суті (відзив та заперечення), всі копії документів оригінали яких наявні у відповідача завірені її представником адвокатомБоян О.Б. з дотриманням положень частини 4статті 95 ЦПК України.

Апеляційний суд бере до уваги те, що малозначність справи не є головним критерієм при визначенні розміру суми правової допомоги, наданої в рамках справи, та наголошує, щопред`явлення позову прокуроромвимагало від відповідача Допіри К.В. вжиття невідкладних пов`язаних з пошуком і зверненням до адвоката для надання їй правничої допомоги з метою захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином рівень складності справи і розмір стягнення у даному випадку не відображає значного обсягу самих дій, які адвокату необхідно вчинити для захисту прав і інтересів свого клієнта, оскільки вчинення таких дій потрібне незалежно від розміру пред`явленого до стягнення.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідачки суми витрат на правову допомогу є обґрунтованим та в повному обсязі відповідає обставинам справи.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима - залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду:М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк