Рішення

від 13.07.2023 по справі 394/469/22

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

13.07.2023 394/469/22

2-о/394/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання Гук Н.А.

за участю заявника ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в режимі відеоконференції в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці, ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала в буд. АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки загальною площею 4,01 га, розташованої в межах Покотилівської сіьської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523684600:02:000:9036, виділеної матері на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії КР №043193 від 26.11.2010 р. Просила встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , в будинку АДРЕСА_1 станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2022 року заява була залишена без руху для усунення виявлених недоліків.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17.02.2023 року була прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник заявлені вимоги підтримали, з підстав, викладених в заяві, просили їх задовольнити, встановити відповідний факт, оскільки заявниця ніяк по іншому не може упадкувати майно, а саме земельну ділянку від матері.

Представник заінтересованої особи - Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, надіслав заяву з зв 'язку з неможливістю забезпечити явку представника та при розгляді справи поклався на розсуд суду.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що предметом розгляду в даній справі є справа окремого провадження щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч.2 ст.3 СК України.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року N5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі №180/2536/18 (провадження №61-18579св19), від 09.06.2021 року у справі №346/5702/18 (провадження №61-17111св20).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абзаці 2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Тобто, у разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Судом встановлено, що заповіт померла ОСОБА_3 не складала.

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1259 ЦК України, яка регламентує зміну черговості одержання права на спадкування, передбачено, що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом».

«Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: - відсутність спадкоємців попередньої черги; - усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; - неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; - відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: - зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст.1259 ЦК України); - застосування правил про право представлення (ст.1266 ЦК України); - відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч.2 ст.1274 ЦК України); - спадкова трансмісія (ст.1276 ЦК України); - збереження правового зв`язку при усиновленні (ч.3 ст.1260 ЦК України).

Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність інших обставин, які засвідчують реальність відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно п. 23 вищевказаної Постанови Пленуму, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", та постановою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Отже, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Таку ж правову позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18.

Мотиви з яких виходив суд при вирішенні справи та висновки суду.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №043193 від 26.11.2010 р., за життя ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку загальною площею 4,01 га, розташованої в межах Покотилівської сіьської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим 3523684600:02:000:9036 (а.с. 9).

З огляду на довідку №102 від 14.02.2022 р, видану виконавчим комітетом Березняківської сільської ради, ОСОБА_3 була зареєстрована і постійно проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за даною адресою з 25 червня 2017 року проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_1 , разом вели спільне господарство (а.с.10).

Згідно довідки №289 від 15.08.2022 р, виданої виконавчим комітетом Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 , дійсно зареєстрована по АДРЕСА_2 , але не проживала за вказаною адресою з 25.06.2017 р. по 15.11.2019 р. по причині догляду за матір`ю ОСОБА_3 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сунки Смілянського району Черкаської області. (а.с. 11).

Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.1959 р., згідно якої ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №31, де в графі батько зазначено « ОСОБА_6 », в графі мати « ОСОБА_3 » (а.с. 7). Після реєстрації шлюбу 06.08.1983 року з ОСОБА_7 , актовий запис №9, присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 8).

26.08.2022 р. заявниця звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, а саме на земельну ділянку загальною площею 4,01 га, розташованої в межах Покотилівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523684600:02:000:9036 (а.с. 12).

Смілянською державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано роз`яснення за №550/01-16 від 26.08.2022 згідно якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. При цьому заявниці, для оформлення спадкових справ, рекомендовано встановити в судовому порядку факт спільного проживання з спадкодавцем не менше п`яти років до дня його смерті, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, коли не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а.с. 83).

В той же час, згідно відповіді Смілянської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №1244 від 15.10.2021 р., з заявами про прийняття/відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа в Смілянській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 45, 104).

Допитаний в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_7 , зазначив, що він є чоловіком заявниці, вказав, що вона є дочкою покійної ОСОБА_3 , близько двох років в період з 2017 до 2019 р.р. проживала з своєю матір`ю, яка потребувала допомоги, вона десь раз чи два на місяць приізжала додому, а також вони із сином періодично до них іздили в Черкаську область.

Свідок ОСОБА_7 , суду пояснив, що від є сином заявниці, вказав, що маму проживала деякий час біля бубасі, бо її треба було доглядати, вони з батьком їздили до бабуся, відвідували їх, і мама часом приїздила. Після смерті бабусі появилась спадщина у виді земельної ділянки, яка знаходиться на території сусіднього села, але мама не може оформити вказану земельну ділянку, зазначив, що крім матері у бабусі ще були син і дорнька, але вони також спадщину не оформляли.

На підставі показань свідків та проаналізованих письмових доказів судом встановлено, що заявниця проживала разом зі своєю матір`ю - спадкодавцем більш як два роки до дня смерті останньої, за місцем постійного проживання ОСОБА_3 , куди вона переїхала жити у зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю. Вони під час спільного проживання мали відносини притаманні сім`ї, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обв`язки матері та дочки. Разом з тим, спільне проживання заявниці і спадкодавці не було належно задокументоване, а їх місце реєстрації було різним. Нотаріус відмовив заявниці у вчиненні будь-яких нотаріальних дій спрямованих на оформлення спадщини, обґрунтувавши це тим, що вона звернулась з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та зазначив про необхідність встановити факт спільного проживання з спадкодавцем не менше п`яти років до дня його смерті.

Окрім того, свідками в судовому засіданні повідомлено, що у заявниці ще є рідні брат і сестра, які теж можуть бути спадкоємцями, проте вказані обставини заявниця при зверненні до суду не повідомила, що також унеможливлює встановити коло осіб, які мають брати участь у справі та залучення всіх суб`єктів, які мають матеріально-правову заінтересованість, що може вказувати на наявність спору про право. У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право, а встановлює лише наявність або відсутність певних фактів або станів. Суд зазначає, що в поданих суду матеріалах немає даних про наявність чи відсутність інших спадкоємців, які можуть бути заінтересованими особами, а також даних про те, що з даних вимог не вбачається спір про право.

Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

При цьому, судом встановлено, що вимога заявниці про встановлення факту проживання однією сім`єю пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати право інші спадкоємці, отже, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з`ясовано, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Згідно вимог ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Заявниця розпорядилась своїми правами на власний розсуд, пред`явивши саме ті вимоги, які вважала за необхідне, і саме до тих осіб, які на її думку повинні бути заінтересованими особами.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини, матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог, а саме встановлені факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Керуючись ст.ст. 258-259, 315-319 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.

Роз`яснити, що даний спір може бути вирішено шляхом подання заяви в порядку позовного провадження до суду відповідно до положень ст. ст. 30, 175, 177 ЦПК України.

Витрати по сплаті судового збору залишити за заявником.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Сунки Смілянського району Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 18.01.1996 року, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження: вул. Центрапльна, 4, с. Підвисоке Голованівського район, Кіровоградської області, код юридичної особи 04367080.

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2023 року

Суддя