Постанова

від 20.07.2023 по справі 915/18/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/18/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року, м. Миколаїв, суддя Адаховська В.С., повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023 року

у справі №915/18/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ

про стягнення 100 129 грн. 54 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за поставлений по договору № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року товар у розмірі у розмірі 66600 грн., 3% річних у розмірі 5115 грн. 63 коп., інфляційних втрат у розмірі 28413 грн. 91 коп., сплачений за подання позовної заяви позивачем судовий збір, а також зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за формулою: сума 3% річних = Сх3хД/365/100, де С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення, починаючи з 29.12.2022 до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлений товар згідно умов укладеного між сторонами договору, що і стало підставою для нарахування суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі №915/18/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро грошові кошти у розмірі: 100074 грн. 84 коп., яка складається з: 66600 грн. основного боргу, 5090 грн. 77 коп. 3% річних та 28384 грн. 07 коп. інфляційних втрат, а також 2479 грн. 64 коп. судового збору; судом вирішено, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 29.12.2022 року і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С сума основного боргу, 3 розмір процентів, Д кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 кількість днів у році; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості по оплаті за поставлений йому товар за умовами договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року на суму 66600 грн., у зв`язку із чим така позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час, суд першої інстанції щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5090 грн. 77 коп. 3% річних та 28384 грн. 07 коп. інфляційних втрат у рішенні дійшов висновків про те, що вищевказані суми розраховані позивачем арифметично невірно, оскільки останнім помилково визначено початок періоду нарахування, внаслідок чого до стягнення потребує сума 3% річних у розмірі 5090 грн. 77 коп., інфляційних втрат - 28384 грн. 07 коп., у зв`язку із чим наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо встановлення порядку виконання рішення, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для такого встановлення, з огляду на те, що жодних заперечень відповідача проти вказаного клопотання позивача до суду не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ з рішенням суду першої інстанції частково не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі №915/18/23 скасувати в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро у задоволенні його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку позиціям №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року, які є товарами виробництва РФ, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020 року.

При цьому, скаржник наголосив, що згідно з постановою КМУ від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором.

Посилаючись на вимоги Закону України «Про санкції» та прийняття відповідачем рішення про здійснення постійного моніторингу та аналізу контрагентів компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону, скаржник вказав, що за договором, укладеним між сторонами у даній справі, поставлений товар (частково) виробництва російської федерації, а тому, здійснення видаткових операцій за спірним договором в частині товару, країною походження якого є РФ, по позиціям № 4, 16,17,18 специфікації № 1 до договору (ярлик на придатну продукцію № 5-612 від 08.04.2020 року) заборонено законодавством.

На переконання скаржника, вказане вище є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі №915/18/23, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

07.07.2023 року, електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1105/23/Д3), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м.Дніпро просило суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ залишити без задоволення. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що відповідачем не було подано суду відповідних доказів того, що країною походження товару, поставленого на виконання договору поставки, є РФ або РБ.

Крім того, на переконання Товариства, відповідачем не заперечується той факт, що спірний договір поставки було укладено між сторонами 07.02.2020 року, тобто, задовго до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, а тому її положення та вимоги п. 5, 10, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, позивач зауважив, що скаржник не довів належними та допустимими доказами у даній справі обставин наявності заборон оплати за господарським зобов`язанням відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги в порядку письмового провадження, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі № 915/18/23 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Відповідно до наказу Державного підприємства НАЕК Енергоатом № 01-228-н від 21.04.2022 року Про зміну найменування ВП Южно-Українська АЕС з метою приведення найменування ВП Южно-Українська АЕС у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 року № 01-142/10сл наказано перейменувати Відокремлений підрозділ Южно-Українська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на Відокремлений підрозділ Південноукраїнська АЕС Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.

Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на Відокремлений підрозділ Південноукраїнська АЕС Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС.

Наказ оприлюднено на офіційному сайті Державного підприємства НАЕК Енергоатом https://www.energoatom.com.ua/, а інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

07.02.2020 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агропромкомплект (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 договору, місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Згідно із п. 2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 55500 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 11100 грн., всього з ПДВ: 66600 грн.

Як унормовано п. 2.2 договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 року на умовах: DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Згідно із п. 3.2 договору, з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про довірчі послуги у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).

Відповідно до п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 Про порядок приймання продукції по кількості та П-7 Про порядок приймання продукції по якості, СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС.

Відповідно до п. 11.1 договору покупець зобов`язаний:

11.1.1 Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

11.1.2 Приймати поставлені товари згідно розділу 5.

Відповідно до п. 11.4 договору, постачальник має право:

11.4.1 Своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Згідно із п. 12.2. договору, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року.

Зазначений договір підписано без застережень та зауважень сторін та скріплено їх печатками.

До вказаного вище договору сторонами складено специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору) на загальну суму 66600 грн. з ПДВ.

Зокрема, за позиціями №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року визначено різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №35, №15, №25, виробник ТОВ «ГК Ремонтні технології»; пилку по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник «Сибртех».

Вказана специфікація підписана та скріплена печатками сторін.

На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 66600 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: накладною № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 31.03.2020 року згідно штампу ВП СГ); накладною № 060406А/с3/01 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 09.04.2020 року згідно штампу ВП СГ).

У вказаних накладних підставою поставки товару зазначено договір № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року та специфікація № 1 від 07.02.2020 року.

Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Також, факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020 року, № 174 від 06.04.2020 року, а також експрес-накладними поштового оператора «Нова пошта» від 06.04.2020 року.

На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме:податкова накладна № 25 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп., що підтверджується квитанцією від 07.04.2020 року; податкова накладна № 13 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп., що підтверджується квитанцією від 13.04.2020 року.

Ярликами від 08.04.2020 року та 22.04.2020 року підтверджено факт постачання товару належної якості.

03.11.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 року про сплату боргу за існуючими між сторонами спірними правовідносинами у сфері поставки, в якій позивач просив оплатити заборгованість до 12.11.2020 року на суму 1058156 грн. 32 коп., зокрема за спірним договором 71989 грн. 43 коп. з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

До вказаної претензії позивачем було додано акт звірки розрахунків від 03.11.2020 року, згідно якого, загальний борг відповідача перед позивачем становить 983547 грн. 36 коп.

Зазначений акт має підпис лише з боку постачальника.

Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889.

У відповідь на претензію № 1457 від 03.11.2020 року відповідачем направлено позивачу лист № 07/19375 від 19.11.2020 року, в якому відповідач зазначив, що у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства Гарантований покупець перед Державним підприємством НАЕК Енергоатом, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, у зв`язку з чим, останній просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі терміни.

05.04.2021 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 року, у якому постачальник просив покупця сплатити наявну у нього заборгованість за поставлений товар, що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому, 21.04.2021 року позивачем на адресу відповідача вчергове було направлено лист № 287 від 21.04.2021 року, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1. укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних, що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на вищевказаний лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021 року, в якому останнім надано інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами.

За карткою рахунку №36.1.0 по контрагенту Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" сальдо на 28.12.2022 року становить 66600 грн.

У зв`язку із невиконання відповідачем обов`язку за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар, позивачем розраховано суму заборгованості за вказаним договором, внаслідок чого загальна сума заборгованості становить 100129 грн. 54 коп., з яких основного боргу 66600 грн., 3% річних 5115 грн. 63 коп., інфляційних втрат 28413 грн. 91 коп.

Також, у матеріалах справи наявний протокол засідання щодо ризиків співпраці з учасниками / контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 року, за п. 3 якого на порядку денному стояло питання щодо визначення наявності заборони на виокнання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та / або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів №1-9: серед яких наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро, як контрагент за договором № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року; здійснено заходи з деблокування вказаного контрагента та зупинено здійснення видаткових операцій за вказаним договором, в частині товару, країною походження якого є РФ.

Інших належних та допустимих доказів, зокрема, доказів сплати відповідачем коштів за поставлений товар матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за неналежне виконання покупцем господарських зобов`язань за спірним договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В той же час, за вимогами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2020 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агропромкомплект (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2019 року.

Таким чином, судами установлено, що між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки.

На виконання умов укладеного договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 66600 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: накладною № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 року на суму 61627 грн. 44 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 31.03.2020 року згідно штампу ВП СГ); накладною № 060406А/с3/01 від 06.04.2020 року на суму 4972 грн. 56 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП Складське господарство 09.04.2020 року згідно штампу ВП СГ) та товарно-транспортними накладними № 154 від 31.03.2020 року, № 174 від 06.04.2020 року, а також експрес-накладними поштового оператора «Нова пошта» від 06.04.2020 року.

Водночас, під час апеляційного перегляду справи №915/18/23, колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що ані позивачем, ані відповідачем по справі факт постачання товару не заперечується.

Відтак, з огляду на той факт, що позивачем відповідачу було поставлено товар, про що свідчить вказані вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, останній, в силу вимог п. 2.2 договору, який передбачає, що оплата за поставлений товар постачальником з боку покупця відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору, у покупця виник обов`язок розрахуватися за поставлений товар.

У зв`язку із тим, що матеріали справи не містять належних доказів оплати покупця за поставлені товари згідно специфікації, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувався факт наявності у нього боргу перед позивачем, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 66600 грн.

В той же час, за вимогами позовної заяви Товариства, останнє, внаслідок невиконання покупцем своїх господарських зобов`язань за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари, нарахувало відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

З приводу вкзаного, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як раніше було зазначено колегією суддів за текстом постанови, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до п. 11.1 договору, покупець, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

З матеріалів господарської справи судами встановлено, що покупець прийняв товар без застережень та зауважень, про що свідчать підписи та печатки останнього на видаткових та товарно-транспортних накладних, з огляду на що, та умови укладеного договору поставки у останнього, з моменту отримання товарно-матеріальних цінностей, виник обов`язок на оплату їх вартості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а мод бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.

Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.

При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Так, позивачем в даному випадку було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 5115 грн. 63 коп. та 28413 грн. 91 коп.

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених сум та встановлено його арифметичну невірність, за результатами чого встановлено, що вірними до стягнення є 5090 грн. 77 коп. 3% річних та 28384 грн. 07 коп. інфляційних втрат, з чим апеляційний господарський суд погоджується.

Проте, оскаржуючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі, відповідач за доводами апеляційної скарги наголосив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку позиціям №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року, які є товарами виробництва РФ, прийняття яких оформлене ярликом ВК № 5-612 від 08.04.2020 року.

При цьому, на переконання скаржника, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором. А тому, посилаючись на вимоги Закону України «Про санкції» та прийняття відповідачем рішення про здійснення постійного моніторингу та аналізу контрагентів компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону, скаржник вважає, що за договором, укладеним між сторонами у даній справі, поставлений товар (частково) виробництва російської федерації, а тому, здійснення видаткових операцій за спірним договором в частині товару, країною походження якого є РФ, по позиціям № 4, 16,17,18 специфікації № 1 до договору (ярлик на придатну продукцію № 5-612 від 08.04.2020 року) заборонено законодавством.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією скаржника, яка на його переконання є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідач наполягає, що поставлений позивачем за договором товар, зокрема, за позиціями №4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору №53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року: різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №35, №15, №25, виробник ТОВ «ГК Ремонтні технології»; пилку по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник «Сибртех» вироблено у РФ.

При цьому, на підтвердження вказаного, до матеріалів господарської справи відповідачем було долучено протокол засідання щодо ризиків співпраці з учасниками/ контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 року, за п. 3 якого на порядку денному стояло питання щодо визначення наявності заборони на виокнання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та / або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів №1-9: серед яких наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро, як контрагент за договором № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року; здійснено заходи з деблокування вказаного контрагента та зупинено здійснення видаткових операцій за вказаним договором, в частині товару, країною походження якого є РФ.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не було доведено належними письмовими та достовірними доказами факту дійсного походження спірного товару з РФ або РБ, адже ані специфікація, ані видаткові накладні, тим паче Ярлики від 08.04.2020 року та 22.04.2020 року, якими підтверджено факт постачання товару належної якості не містять такої інформації.

Крім того, судова колегія зауважує, що за приписами п.п.5 та 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №114-IX від 19.09.2019 року та №808-IX від 17.07.2020 року, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних акупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року, яка набрала чинності 19.10.2022 року.

Зокрема, п. 2 такої постанови Уряду встановлено, що: замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб -підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою; звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 (Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 року, № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою; закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено між сторонами 07.02.2020 року; поставка товару відбулася 31.03.2020 року та 06.04.2020 року, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 роу № 1178, а тому, за висновками суду апеляційної інстанції, положення такої постанови та п. 5, 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, наявних між сторонами.

З огляду на вказане, посилання апелянта на протокол від від 09.12.2022 року №13 засідання комісії Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначений документ є внутрішнім документом відповідача та не може бути визнаним таким, що змінює або скасовує зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними договором та положеннями діючого законодавства України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі № 915/18/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі № 915/18/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 року у справі № 915/18/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяГ.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош