Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/6790/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/6790/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.06.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.04.2023

у справі №910/6790/22 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування

третя особа Філія "Газопромислове управління "Львівгазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 5 770 222, 70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" додаткову компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу в розмірі 4 438 156, 82 грн, 3% річних у розмірі 93 120, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 277 242, 10 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 72 127, 77 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

24.04.2023 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

25.04.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/6790/22, оскільки наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 було видано помилково, так як на час його видачі, відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду не набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 заяву Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконаю наказ Господарського суду міста Києва №910/6790/22, виданий 24 квітня 2023 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22.

В поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти в сумі 4880646,69 грн.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти в сумі 488573,65 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ахметова Ліна Едуардівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінено докази, а також порушено норми матеріального права.

Так, скаржник вказує, що під час вирішення питання про поворот виконання рішення від 23.03.2023 у даній справі, приватний виконавець Ахметова Л.Е. у судове засідання не викликалась та до розгляду заяви про поворот виконання рішення не залучалась, хоча при цьому судом було вирішено питання про її інтереси та обов`язки без її участі, а саме відповідно до оскаржуваної ухвали про поворот виконання рішення присуджено до стягнення з приватного виконавця грошових коштів в сумі 488573,65 грн.

Скаржник також посилається на те, що виконавче провадження №71653074 було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 93 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Таким чином, у даному випадку визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не може мати наслідком повернення боржнику, сплачених приватному виконавцю коштів основної винагороди.

Крім того, приватний виконавець зазначає, що судом невірно застосовано норми процесуального права, оскільки питання повернення стягнутого на користь стягувача за виконавчим документом у разі визнання його таким, що не підлягає виконанню, врегульовано положеннями частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, однак при постановленні ухвали, суд керувався положеннями статті 333 Господарського процесуального кодексу, яка регулює питання повороту виконання рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу приватного виконавця, відповідач зазначив, що за відсутності прямо встановленого законом порядку захисту прав та інтересів АТ «Укргазвидобування» в частині повернення безпідставно стягнутої приватним виконавцем основної винагороди/витрат виконавчого провадження, в наслідок примусового виконання наказу, який визнано таким, що не підлягає виконанню, шляхом задоволення зави про поворот виконання такого наказу, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував положення статті 328 та статті 333 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення відповідного питання. За вказаних обставин, відповідач просить залишити апеляційну скаргу приватного виконавця без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

З ухвалою суду першої інстанції не погодилось також Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", яке звернулось до північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 та вирішити питання про поворот виконання даної ухвали.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, серед іншого, посилається на те, що у поданій відповідачем заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не було заявлено вимог про стягнення на його користь безпідставно одержаних коштів, а тому у суду були відсутні підстави для стягнення з АТ «Івано-Франківськгаз» коштів.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивача, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Обґрунтовуючи свої доводи тим, що станом на день видачі наказу у справі №910/6790/22 (24.04.2023) рішення суду першої інстанції від 23.03.2023 у цій справі не набрало законної сили, що свідчить про помилковість видання судом першої інстанції наказу від 24.04.2023, а тому заява відповідача про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовано задоволена.

Відповідно до Витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 та 12.05.2023 апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6790/22.

15.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6790/22.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22, призначено справу до розгляду на 27.06.2023 на 10:40 год..

В судове засідання 27.06.2023 третя особа не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (повідомлення про розгляд справи на 27.06.2023 о 10:30 год. розміщено на офіційному веб-сайті Судова влада України).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, 25.04.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/6790/22, оскільки наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 було видано помилково, так як на час його видачі, відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду не набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/6790/22 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та призначено її до розгляду на 27.04.2023.

Крім того, 26.04.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла заява про поворот виконання рішення суду, оскільки на виконання помилково виданого наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 з АТ «Укргазвидобування» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ахметовою Л.Е. стягнуто грошові кошти в сумі 5369220,35 грн та завершено виконавче провадження №АСВП 71653074.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 заяву Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконаю наказ Господарського суду міста Києва №910/6790/22, виданий 24 квітня 2023 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22.

В поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти в сумі 4880646,69 грн.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти в сумі 488573,65 грн.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 196 Господарського процесуального кодексу розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Як вказувалось вище, відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, про призначення заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до розгляду ухвалою суду від 26.04.2023 на 27.04.2023 повідомлено було лише двох представників самого заявника (телефонограми від 26.04.2023, том 5, а.с. 32-33), докази повідомлення відповідача та приватного виконавця у матеріалах справи відсутні. Водночас, оскаржуваною ухвалою в поворот виконання рішення було присуджено до стягнення, у тому числі, з приватного виконавця на користь відповідача кошти у сумі 488573,65 грн.

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 стаття 42 Господарського процесуального кодексу).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності осіб, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначені порушення унеможливили справедливий розгляд заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та встановлення обставин, які входять до предмета доказування і мають значення для правильного її вирішення.

Отже, місцевий господарський суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції не виклав у судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи, що справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання наказу у справі №910/6790/22 таким, що не підлягає виконанню, поданої до Господарського суду міста Києва 25.04.2023 через загальний відділ діловодства, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" додаткову компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу в розмірі 4 438 156, 82 грн, 3% річних у розмірі 93 120, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 277 242, 10 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 72 127, 77 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

24.04.2023 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, 24.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ахметовою Ліною Едуардівною на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71653074 та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 488064,66 грн.

25.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ахметовою Ліною Едуардівною встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71653074.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №716530074/2 від 25.04.2023, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ахметовою Ліною Едуардівною стягнуто з АТ «Укргазвидобування» грошові кошти в сумі 5369220,35 грн, що складаються з суми стягнення за рішенням Господарського суду міста Києва та суми основної винагороди приватного виконавця.

Обґрунтовуючи заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 таким, що не підлягає виконанню, боржник зазначає, що даний наказ виданий помилково, оскільки станом на 24.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 не набрало законної сили.

Так, статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, однією з обов`язкових вимог до виконавчого документа дату набрання рішенням законної сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 не набрало законної сили.

Так, відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 23.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст - складено 03.04.2023.

Враховуючи положення частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу, останнім днем для звернення з апеляційною скаргою є 24.04.2023. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суд першої інстанції щодо визнання наказу Господарського суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Відповідно з частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 та 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених статті 328 ГПК України, для визнання вищевказаного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у праві №910/6790/22 набрало законної сили та підлягає виконанню. Підстави для повернення на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування», стягнутих на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 грошових коштів відсутні.

Крім того, 26.04.2023 Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поворот виконання рішення суду, у якій просило у порядку повороту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти у сумі 4880646,69 грн, та з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти у сумі 488573,65 грн.

Заява мотивована тим, що на виконання помилково виданого наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у даній справі з відповідача приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва стягнуто грошові кошти в сумі 5369220,35 грн та здійснено розподіл стягнутих грошових сум (згідно наказу та витрати виконавчого провадження) та завершено виконавче провадження №АСВП 71653074. Заявник вважає, що дані кошти є безпідставно одержаними позивачем та приватним виконавцем, а тому підлягають поверненню відповідачу.

В ухвалі від 27.04.2023 суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та визнання таким, що не підлягає виконаю наказу Господарського суду міста Києва №910/6790/22, виданого 24 квітня 2023 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22, а також вирішив питання про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 шляхом стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошових коштів.

Так, питання щодо повороту виконання рішення регулюється положеннями статті 333 Господарського процесуального кодексу, частиною 5 якої передбачено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частинами 1, 2, 3 статті 333 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно частини 10 статті 333 Господарського процесуального кодексу заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відсутні підстави для задоволення заяви АТ «Укргазвидобування» про поворот виконання рішення.

Крім того, слід також додатково зазначити про те, що питання про повернення стягнутого на користь стяувача за виконавчим документом, у разі визнання його таким, що не підлягає виконанню, врегульовано положеннями частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, в оскаржуваній ухвалі йдеться саме про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у даній справі.

Судом першої інстанції не враховано, що стягнута у процесі виконання рішення суду винагорода приватного виконавця не є коштами, які були стягнуті за рішенням суду, а тому вони не підлягають поверненню в порядку виконання рішення суду.

Підставою для стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у ВП № 71653074 є постанова від 24.04.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, яка чинна і скасована не була, а отже відсутні підстави для повернення суми основної винагороди приватного виконавця боржнику.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, в силу положень частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12- 93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ахметовою Л.Е. винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 488573,66 грн, не може вирішуватися в порядку повороту виконання рішення чи наказу суду.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо задоволення заяв відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, вирішення питання щодо повороту виконання рішення, оскаржувану ухвалу вважає такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 задовольнити.

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/6790/22 скасувати.

В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/6790/22 таким, що не підлягає виконанню та заяви про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/6790/22 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул.. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни (04119, м. Київ, вул.. Сім`ї Сосніних, 9-А, офіс, 2, посвідчення №0106 від 27.10.2017, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул.. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (ідентифікаційний код 03361046, вул.. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №910/6790/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 14.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська