Ухвала

від 20.07.2023 по справі 903/188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 липня 2023 року Справа № 903/188/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Савчука І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про заміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №903/188/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до Володимирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Адміністрація Державного історико-культурного заповідника Стародавній Володимир у м. Володимир-Волинському про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023 заступник керівника Волинської обласної прокуратури надіслав на адресу суду заяву про заміну способу виконання рішення суду, в якій просить суд:

змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Волинської області 25.04.2023 у справі № 903/188/23 таким чином: стягнути з Володимирської міської ради (ЄДРПОУ: 35387610, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Галицького Данила, будинок 5, місто Володимир, Володимирський район, Волинська область, 44700) на користь Волинської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 02909915; місцезнаходження юридичної особи: вулиця Винниченка, будинок 15, місто Луцьк, Волинська область, 43025) 4944,76 грн витрат по сплаті судового збору шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (ЄДРПОУ: 04051282; місцезнаходження юридичної особи: вулиця Галицького Данила, будинок 5, місто Володимир, Володимирський район, Волинська область, 44700).

Відповідно до ст. 331 ГПК країни, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу, суддя Слободян О.Г. з 17.07.2023 по 30.07.2023 перебуватиме у відпустці.

Враховуючи відпустку судді Слободян О.Г., виникла необхідність призначити автоматизований розподіл заяви заступника керівника Волинської обласної прокуратури.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 справу розподілено судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 11.07.2023 заяву про заміну способу і порядку виконання рішення суду прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2023 о 10:00 год. Запропоновано до дня судового засідання надати Володимирській міській раді обґрунтовані пояснення (заперечення) щодо заяви та докази в їх обґрунтування.

13.07.2023 представник Володимирської міської ради надіслав до суду пояснення, в яких просить проводити судове засідання за відсутності представника. Також зазначив, що виконавчий комітет Володимирської міської ради не входить до складу учасників судового процесу справи №903/188/23 та не належить до складу сторін у правовідносинах, що стали предметом судового розгляду у даній справі. Вказав, що питання правильності застосування норм процесуального права щодо встановлення або зміни способу або порядку виконання рішення суду були на розгляді Верховного суду у справі №130/2176/17.

В судовому засіданні прокурор просив заяву задовольнити, оскільки рішення суду має бути виконане, а у Нововолинської міської ради відсутні відкриті рахунки в казначействі.

У визначений судом день та час, стягувач та боржник своїх представників в засідання суду не направили.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали заяви про заміну сторони правонаступником, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 задоволено позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрацій (Волинської обласної військової адміністрації) до Володимирської міської ради Володимирського району Волинської області про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 4,019 га з кадастровим номером 0710200000:01:001:0011, а також ухвалено стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури 4944,76 гри витрат по сплаті судового збору.

На підставі вказаного судового рішення Господарським судом Волинської області видано наказ від 05.06.2023 № 903/188/23-1 про примусове виконання рішення у частині стягнення з Володимирської міської ради на користь Волинської обласної прокуратури 4944,76 грн витрат по сплаті судового збору.

Зазначений виконавчий документ Волинською обласною прокуратурою звернуто до виконання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України Волинської області.

Листом від 22.06.2023 № 02-05-10/973 Володимир-Волинським УДКСУ наказ Господарського суду від 05.06.2023 № 903/188/23-1 повернуто стягувачу без виконання відповідно до положень п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, у зв`язку із відсутністю в боржника відкритих в органі Казначейства рахунків.

У відповідності до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

У частині третій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Статтями 1, 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України до головних розпорядників бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Володимир-Волинським управлінням Державної казначейської служби України в Волинській області листом від 22.06.2023 №02-05-10/973 повернуто стягувачу наказ від 05.06.2023 №903/188/23-1 без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника за вказаним виконавчим документом (Володимирської міської ради) відкритих рахунків в органі казначейства.

Частинами першою і другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 4 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Таким чином, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Стягнення за наказом повинно здійснюватися з відповідного виконавчого органу, в спірному випадку Виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, Рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

У відповідності до ст. 51 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, як зазначав позивач, згідно з пп. 27 п. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно з ст. 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом боржника є Виконавчий комітет Володимирської міської ради (ЄДРПОУ: 04051282; місцезнаходження юридичної особи: вулиця Галицького Данила, будинок 5, місто Володимир, Володимирський район, Волинська область, 44700), відповідно наявними є рахунки у розпорядника грошових коштів - Виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Відтак, з урахуванням того, що Володимирська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету - Виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.04.2023, оскільки виконання судового рішення по даній справі щодо стягнення заборгованості з Володимирської міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, так як остання не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується в Управлінні казначейства. За таких обставин, є правомірними вимоги заявника про зміну способу і порядку виконання рішення суду. При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення жодним чином не змінює останнє по суті.

Щодо пояснень Володимирської міської ради, то фактично боржник не заперечує тієї обставини, що місцева рада не обслуговується в Управлінні казначейства і саме Виконавчий комітет має відкриті рахунки в органі Казначейства.

Суд критично оцінює твердження Володимирської міської ради про те, що задоволення заяви призведе до зміни боржника у зобов`язанні на особу, яка не брала участі у розгляді справи та взагалі не є стороною договору згідно з яким у міської ради виникли грошові зобов`язання.

Заміна боржника у виконавчому провадженні чи у наказі господарського суду є окремою процесуальною дією, врегульована іншими нормами ГПК, обумовлена наявністю конкретно визначених юридичних фактів. В даному випадку про заміну боржника у наказі суду не йдеться, матеріальні підстави для цього відсутні, натомість суд в порядку ст. 331 ГПК України змінює спосіб та порядок виконання рішення суду. Боржником у наказі №903/188/23-1 від 05.06.2023 залишається Володимирська міська рада.

Боржник у поясненнях не навів правових підстав, які б слугували підставою для відмови у задоволенні заяви заступника керівника Волинської обласної прокуратури про зміну порядку виконання судового рішення шляхом стягнення заборгованості з рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради.

Щодо посилання боржника на позицію суду касаційної інстанції, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2020 по справі №130/2176/17, суд, зазначає, що остання не містить правових висновків щодо застосування положень ст.331 ГПК України, обставини встановлені у зазначених справах є різними, а правовідносини не є подібними до тих, що наразі розглядаються.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи боржника, що викладені в поясненнях суд не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Керуючись ст. 234-235, 331 ГПК України, господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про заміну способу і порядку виконання рішення суду, задовольнити.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 у справі №903/188/23 таким чином:

Стягнути з Володимирської міської ради (44700, Волинська обл, Володимирський район, м.Володимир, вул.Данила Галицького, буд.5, код ЄДРПОУ 35387610) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд.15, код ЄДРПОУ 02909915) 4944грн 76коп витрат по сплаті судового збору, шляхом стягнення відповідних коштів за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Володимирської міської ради (код ЄДРПОУ 04051282, вул. Д.Галицького, 5, м.Володимир, 44700).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 20.07.2023.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар