Рішення

від 18.07.2023 по справі 910/11651/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. Справа № 910/11651/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон», (08300, вул. Завокзальна, буд. 33, м. Бориспіль, Київська область)

до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», (04116, вул. Старо-Київська, буд. 10 Г, корпус А, 2 поверх, м. Київ)

про стягнення 128 435, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «МОРІОН» звернулось в Господарський суд міста Києва із позовом до ДП АІРТ про стягнення 128 435, 00 грн основної заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем у період з квітня 2022 р. по травень 2022 р. свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 р. позовну заяву ТОВ «Моріон» до ДП АІРТ про стягнення 128 435,00 грн передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2022 р. відкрито провадження у справі № 910/11651/22 за позовом ТОВ «Моріон» до ДП АІРТ про стягнення 128 435, 00 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

23.12.2023 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшла заява № 1369/11-11 від 22.12.2022 р. про приєднання до справи документів на представництво, що долучені судом до матеріалів справи.

26.12.2022 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання № 1348/11-11 від 19.12.2022 р. про розгляд справи з повідомленням сторін, у якому він просить суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи і суд на підставі зібраних та поданих доказів, позицій сторін може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

26.12.2022 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.12.2022 р. про долучення доказів, що долучені судом до матеріалів справи.

26.12.2022 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 26.12.2022 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.01.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 12.01.2023 р. на відзив на позовну заяву, що долучена судом до матеріалів справи.

20.01.2023 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшли заперечення № 80/11-11 від 18.01.2023 р. на відповідь на відзив, що долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 р. між позивачем (надалі Орендодавець) та відповідачем (надалі Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О (надалі Договір), згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві на певний строк у користування нерухоме майно (надалі Приміщення), а Орендар зобов`язується прийняти Приміщення у строкове користування та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату за його користування.

Відповідно до п. 1.2. Договору Приміщення являє собою нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

Пунктом 1.2.1. Договору визначено, що площа приміщень, що надаються в оренду Орендареві складає 617,3 кв. м. Приміщення передане в оренду належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 943877 (рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 26.02.2008 номер 164).

Склад, технічний стан, площа Приміщення, що передається в оренду, визначається в Акті прийому-передачі Приміщення (надалі Акт). (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Приміщення передається в оренду для ведення господарської діяльності Орендаря.

Згідно з п. 3.1. Договору передача-приймання приміщення здійснюється за участю уповноважених представників Сторін шляхом складання та підписання Акту.

Відповідно до п. 3.4. Договору Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту (Додаток № 1 до цього Договору). В разі не підписання Акту Договір вважається неукладеним.

Пунктом 4.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2021 р.) встановлено термін оренди до 30 червня 2022 року (включно) з дати прийняття Приміщення за Актом.

Згідно з п. 4.3. Договору Орендар має право відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку, попередивши про це іншу Сторону письмово за 30 календарних днів до дати розірвання (припинення) цього Договору, при цьому сплачена наперед орендна плата Орендареві не повертається.

Відповідно до п. 5.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2021 р.) розмір плати за оренду Приміщення, визначеного в п. 1.2., розраховується наступним чином: 150,00 грн. з ПДВ за 1 м2 за календарний місяць.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що загальний розмір плати за користування Приміщенням в місяць складає: 92 595, 00 грн., в тому числі ПДВ 15 432, 50 грн. Вартість плати за користування Приміщенням є договірною.

Згідно з п. 5.3. Договору розрахунки між Орендодавцем і Орендарем здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що термін оплати за користування Об`єктом найму: до 5 (п`ятого) числа поточного місяця оренди на підставі виставлених рахунків, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунків від Орендодавця. Сторони мають право додатково встановити інший порядок розрахунків про що складається відповідний письмовий графік оплати орендних платежів, що оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2021 р.) цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30 червня 2022 року (включно). Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. (п. 10.3. Договору).

Пунктом 10.04. Договору встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншими уповноваженими на те органами.

01.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт-прийому-передачі Приміщення з Договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р., відповідно до п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору приміщення загальною площею 617,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

31.01.2020 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

29.09.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

29.12.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

У березні 2022 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 349/8-11 від 28.03.2022 р., у якому повідомив про розірвання договору з 01.04.2022 р. у зв`язку з неможливістю використання орендованого приміщення за цільовим призначенням у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та настанням форс-мажорних обставин, що підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1

Позивач у своїх листах Вих. № 19/4 від 19.04.2022 р., Вих. № 4/5 від 04.05.2022 р., Вих. № 10/5 від 10.05.2022 р., зокрема, зазначав, що в орендованому приміщенні знаходиться майно відповідача і останній має доступ до орендованого приміщення та здійснює господарську діяльність. При цьому, позивач готовий розірвати договір оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р., що в свою чергу не звільняє відповідача від сплати орендної за місяці фактичного користування орендованим майном (квітень-травень).

Вказані обставини в частині використання орендованого приміщення заперечувались відповідачем, про що було зазначено у листах № 454/8-11 від 03.05.2022 р., № 777/8-11 від 15.07.2022 р., № 944/8-11 від 19.08.2022 р., інших документах, наявних у матеріалах справи. Також, відповідач звернув увагу позивача, що підприємство не мало можливості використовувати об`єкт оренди за призначенням на час запровадження воєнного стану, а факт існування форс-мажору є підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

12.05.2022 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 до Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

Вказаною додатковою угодою передбачено, зокрема, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, пунктами 9.2., 10.3. Договору, та керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди розірвати Договір. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

12.05.2022 р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі Приміщення (Повернення) за Договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р., відповідно до якого Орендар передав, а орендодавець прийняв відповідно до умов Договору, приміщення загальною площею 617,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 128 435, 00 грн за період користування відповідачем орендованим майном (приміщенням) з квітня по травень 2022 р. згідно з Договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

3. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 цього ж кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

З огляду на наведене за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 р. у справі № 916/1684/18.

Як зазначає відповідач у своїх поясненнях, орендоване приміщення за Договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. не могло фактично використовуватись у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та існуванням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується, зокрема, листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з чим відповідач направив позивачу повідомлення про одностороннє розірвання договору.

З приводу вказаних заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим його подовженням на новий строк).

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які б підтверджували фактичну неможливість використання відповідачем орендованого приміщення для здійснення господарської діяльності та які впливали б на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань, зокрема, по внесенню орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

Судом встановлено, що повернення орендованого майна за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. відбулось 12.05.2022 р. у відповідності до Акту прийому-передачі Приміщення (Повернення), підписаного між позивачем та відповідачем, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про невикористання орендованого приміщення у спірний період, оскільки такі обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а саме лише звернення відповідача до позивача з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку, з урахуванням положень договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. та вищезазначених положень законодавства, без отримання згоди на це іншої сторони не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим приміщенням за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна, у період дії договору і до моменту повернення орендованого нерухомого майна з оренди, а також у заявлений позивачем період з 01.04.2022 р. по 12.05.2022 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном у вказаний період склав 128 435, 00 грн, що підтверджується договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. та відповідними додатковими угодами до нього, актом прийому-передачі Приміщення від 01.11.2018 р. за договором, актом прийому-передачі Приміщення (повернення) від 12.05.2022 р. за договором, іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором оренди строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з 01.04.2022 р. по 12.05.2022 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 128 435, 00 грн, що підтверджується договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. та відповідними додатковими угодами до нього, актом прийому-передачі Приміщення від 01.11.2018 р. за договором, актом прийому-передачі Приміщення (повернення) від 12.05.2022 р. за договором, листами № 349/8-11 від 28.03.2022 р., Вих. № 19/4 від 19.04.2022 р., № 454/8-11 від 03.05.2022 р., Вих. № 4/5 від 04.05.2022 р., Вих. № 10/5 від 10.05.2022 р., № 777/8-11 від 15.07.2022 р., Вих. № 19/7 від 19.07.2022 р., Вих. № 17/8 від 17.08.2022 р., № 944/8-11 від 19.08.2022 р., Вих. № 22/8 від 22.08.2022 р., іншими документами (доказами), наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 128 435, 00 грн за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повнісю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (04116, вул. Старо-Київська, буд. 10 Г, корпус А, 2 поверх, м. Київ; ідентифікаційний код 32114325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон» (08300, вул. Завокзальна, буд. 33, м. Бориспіль, Київська область; ідентифікаційний код 20616068) 128 435 (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять п`ять) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца