Постанова

від 14.02.2024 по справі 910/11651/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа № 910/11651/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 (суддя Бацуца В.М.)

у справі № 910/11651/22 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріон"

до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про стягнення 128 435,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моріон" (далі - ТОВ "Моріон", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 128 435,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 (далі - Договір) за період з квітня 2022 року по травень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/11651/22 позовну заяву ТОВ "Моріон" разом із доданими до неї матеріалами направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 позов ТОВ "Моріон" задоволено повністю; стягнуто з ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на користь ТОВ "Моріон" 128 435,00 грн основної заборгованості та судові витрати 2 481,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що у встановлений договором оренди строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з 01.04.2022 по 12.05.2022 не виконав, і його основна заборгованість перед позивачем складає 128 435,00 грн, що підтверджується договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 та відповідними додатковими угодами до нього, актом прийому-передачі приміщення від 01.11.2018 за договором, актом прийому-передачі приміщення (повернення) від 12.05.2022 за Договором, листами № 349/8-11 від 28.03.2022, вих. № 19/4 від 19.04.2022, № 454/8-11 від 03.05.2022, вих. № 4/5 від 04.05.2022, вих. № 10/5 від 10.05.2022, № 777/8-11 від 15.07.2022, вих. № 19/7 від 19.07.2022, вих. № 17/8 від 17.08.2022, № 944/8-11 від 19.08.2022, вих. № 22/8 від 22.08.2022, іншими документами (доказами), наявними у матеріалах справи. Доказів на спростування боргу та його розміру, сплати заборгованості, відповідач суду не надав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову ТОВ "Моріон" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на неправильне дослідження судом першої інстанції обставин справи, які мають значення, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів; неправильне дослідження судом першої інстанції доказів та їх оцінку; неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що документом, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин, вважатиметься також виданий Торгово-промисловою палатою України (далі - ТТП України) будь-який лист, зокрема, і лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а тому, на думку скаржника, відмова Господарським судом Київської області у прийнятті зазначеного листа необґрунтованою.

Скаржник наголошує, що висновки суду про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності у зв`язку із введенням воєнного стану, є безпідставними, оскільки ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" як суб`єкт господарювання є ключовою ланкою в галузі ветеринарної діяльності, воно відіграє особливу роль у державній системі контролю з простежуваності продукції, а з 31.03.2023 ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" визнане наказом Держпродспоживслужби України № 214 від 31.03.2023 об`єктом критичної інфраструктури. З огляду на вищезазначене, господарська діяльність ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" не може бути зупинена/припинена в умовах воєнного стану.

За доводами скаржника, Господарський суд Київської області у рішенні від 18.07.2023 помилково вважав, що звернення відповідача до позивача з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку....без отримання згоди на це іншої сторони не тягне за собою виникнення правових наслідків як дострокове припинення дії договору. Незважаючи на незгоду TOB "Моріон" від пропозиції ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" розірвати договір оренди достроково і вирішити питання щодо компенсації невід`ємних поліпшень, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" гарантувалося за п. 4.3 Договору право на односторонню відмову від Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 та поновлено ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.11.2023.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення позивач обґрунтовує наступним:

- жоден інший орган, окрім Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) та регіональних ТПП, не визначений на законодавчому рівні як такий, що може засвідчувати форс-мажорні обставини та видавати відповідні сертифікати;

- лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов`язань внаслідок дії таких обставин - законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП;

- договір оренди нерухомого майна № 01/11/2018-0 від 01.11.2018 було розірвано додатковою угодою № 4 від 12.05.2022 і сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення від 12.05.2022, а отже, цей Договір припинив свою дію з моменту фактичної передачі нежитлового приміщення Орендодавцю (позивачу) у день підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення від 12.05.2022, що передбачено положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовами Договору. До дня передачі приміщення Орендар (відповідач) фактично здійснював користування орендованим майном, а тому несе обов`язок зі сплати орендної плати.

Відповідач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу просив задовольнити його скаргу, зазначивши, що:

- артилерійські обстріли с. Займище Бориспільського району не залежали від волі сторін за Договором, наближені військові дії біля міста Борисполя носили надзвичайний характер та були невідворотними, а відсутність Відокремленого структурного підрозділу ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у нежитловому приміщенні Орендодавця свідчили про відсутність господарської діяльності ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" в орендованому нежитловому приміщенні;

- наявність сертифікату ТПП не є єдиним доказом настання форс-мажорних обставин, оскільки сертифікат ТПП не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами;

- посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16 не є правильним з його боку, оскільки висновок, який зроблений у справі, стосувався поширення інформації, яка посягала про захист честі, гідності та ділової репутації.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.2018 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О (Договір), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві на певний строк у користування нерухоме майно (далі - Приміщення), а Орендар зобов`язується прийняти Приміщення у строкове користування та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату за його користування.

Відповідно до п. 1.2 Договору Приміщення являє собою нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

Пунктом 1.2.1 Договору визначено, що площа приміщень, що надаються в оренду Орендареві, складає 617,3 кв.м. Приміщення, передане в оренду, належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 943877 (рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 26.02.2008 номер 164).

Склад, технічний стан, площа Приміщення, що передається в оренду, визначається в Акті прийому-передачі Приміщення (надалі - Акт) (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Приміщення передається в оренду для ведення господарської діяльності Орендаря.

Згідно з п. 3.1 Договору передача-приймання приміщення здійснюється за участю уповноважених представників сторін шляхом складання та підписання Акта.

Відповідно до п. 3.4 Договору Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання Акта (додаток 1 до цього Договору). У разі непідписання Акта Договір вважається неукладеним.

Пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2021) встановлено термін оренди: до 30 червня 2022 року (включно) з дати прийняття Приміщення за Актом.

Згідно з п. 4.3 Договору Орендар має право відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону письмово за 30 календарних днів до дати розірвання (припинення) цього Договору, при цьому сплачена наперед орендна плата Орендареві не повертається.

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2021) розмір плати за оренду Приміщення, визначеного в п. 1.2, розраховується наступним чином: 150,00 грн з ПДВ за 1 м2 за календарний місяць.

Пунктом 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2021) визначено, що загальний розмір плати за користування Приміщенням у місяць складає: 92 595,00 грн, у тому числі ПДВ - 15 432,50 грн. Вартість плати за користування Приміщенням є договірною.

Згідно з п. 5.3 Договору розрахунки між Орендодавцем і Орендарем здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Пунктом 5.4 Договору встановлено термін оплати за користування Об`єктом найму: до 5 (п`ятого) числа поточного місяця оренди на підставі виставлених рахунків, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунків від Орендодавця. Сторони мають право додатково встановити інший порядок розрахунків, про що складається відповідний письмовий графік оплати орендних платежів, що оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2021) цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 червня 2022 року (включно). Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно з п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 10.2 Договору).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір (п. 10.3 Договору).

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом.

01.11.2018 позивачем та відповідачем було складено акт-прийому-передачі Приміщення за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018, згідно з п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору приміщення загальною площею 617,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

31.01.2020 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до Договору.

29.09.2021 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до Договору.

29.12.2021 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до Договору.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 349/8-11 від 28.03.2022, в якому повідомив про розірвання Договору з 01.04.2022 через неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначенням у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та настанням форс-мажорних обставин, що підтверджуються листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Позивач у своїх листах вих. № 19/4 від 19.04.2022, вих. № 4/5 від 04.05.2022, вих. № 10/5 від 10.05.2022, зокрема, зазначав, що в орендованому приміщенні знаходиться майно відповідача, і останній має доступ до орендованого приміщення та здійснює господарську діяльність. При цьому, позивач готовий розірвати Договір, що, в свою чергу, не звільняє відповідача від сплати орендної за місяці фактичного користування орендованим майном (квітень-травень 2022 року).

Вказані обставини в частині використання орендованого приміщення заперечувались відповідачем, про що було зазначено у листах № 454/8-11 від 03.05.2022, № 777/8-11 від 15.07.2022, № 944/8-11 від 19.08.2022, інших документах, наявних у матеріалах справи. Також, відповідач звернув увагу позивача, що підприємство не мало можливості використовувати об`єкт оренди за призначенням на час запровадження воєнного стану, а факт існування форс-мажору є підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

12.05.2022 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до Договору.

Вказаною додатковою угодою визначено, зокрема, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, керуючись ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 1 ст. 651 ЦК України, п. 9.2, 10.3 Договору та керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони дійшли згоди розірвати Договір. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

12.05.2022 позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі Приміщення (повернення) за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018, відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв відповідно до умов Договору приміщення загальною площею 617,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами першою та другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1, 3 та 6 ст. 283 ГК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується із ч. 1 ст. 759 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору), відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 1, 3 ст. 760 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України).

Частиною першою статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, 12.05.2022 сторони розірвали Договір шляхом укладення додаткової угоди № 4 від 12.05.2022; у цей же день, орендоване приміщення повернуто Орендодавцю за актом прийому-передачі від 12.05.2022.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказав, що відповідач як Орендар має заборгованість зі сплати орендної плати за квітень 2022 року (станом на 30.04.2022) в розмірі 92 595,00 грн та травень 2022 року (станом на 12.05.2022) в розмірі 35 840,00 грн, а всього в розмірі 128 435,00 грн.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що у ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" фактично відсутня заборгованість за Договором у силу положень ст. 762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У цьому контексті, відповідач зауважив, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на усій території України введено воєнний стан із 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Станом на сьогодні військова агресія триває, а воєнний стан на території України продовжено.

За твердженням відповідача, з початку бойових дій ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" було вимушене фактично призупинити свою діяльність, зважаючи на нагальну необхідність у вжитті відповідних заходів реагування та гарантування безпеки працівників підприємства, які були вимушені залишити місто Київ та прилеглі населені пункти Київської області у зв`язку із веденням активних бойових дій та з метою збереження їх життя та здоров`я. Тому, з 01.04.2022 ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" не перебувало на території Орендодавця та не користувалося орендованим приміщенням.

З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на положення частини шостої статті 762 ЦК України, за твердженнями відповідача, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" звільняється від сплати орендної плати з квітня 2022 року, оскільки у відповідний період орендоване майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)).

З приводу цього суд зазначає, що для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена в постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 910/7352/22.

Стверджуючи про існування обставин, за які Орендар не відповідає та які зумовили неможливість використання ним орендованого майна, відповідач послався на військову агресію російської федерації проти України, яка ТТП України засвідчена як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Як правильно вказав суд першої інстанції, форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для господарської діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 10.4 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ТПП України або іншим уповноваженим на те органом.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (далі - Регламент).

За визначенням підп. 3.1.1 п. 3.1 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, відповідач не надав суду передбачених законом та Договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТПП України або іншим уповноваженим на те органом, які б підтверджували фактичну неможливість використання відповідачем орендованого приміщення.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", на який послався відповідач, ТПП України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тобто, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено висновки про те, що вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, що документом, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин, вважатиметься також виданий ТПП України будь-який лист, зокрема і лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22).

Вищенаведені висновки щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин, з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/7352/22.

Отже, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Як на докази неможливості користуватися орендованим приміщенням відповідач послався на:

- публікації із засобів масової інформації стосовно стану безпеки за березень 2022 року в м. Борисполі та Бориспільському району Київської області;

- публікації посадових осіб виконавчого апарату Бориспільської міської ради щодо заклику до населення про евакуацію;

- наказ ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" від 25.02.2022 № 28 "Про запровадження простою";

- договір оренди нежитлового приміщення № 01/04/22 від 21.03.2022 з актом прийому-передачі приміщення від 01.04.2022;

- акт від 21.03.2022 про відмову ТОВ "Моріон" від отримання документів та вчинення дій щодо дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018;

- акт від 28.03.2022 про відмову ТОВ "Моріон" від отримання документів та вчинення дій щодо дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-0 від 01.11.2018;

- листи ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" до ТОВ "Моріон" із повідомленням про неможливість використання приміщення за цільовим призначенням та про необхідність укладення додаткової угоди про розірвання Договору (листи № 349/8-11 від 28.03.2022, № 454/8-11 від 03.05.2022, які приєднувалися до матеріалів справи ТОВ "Моріон");

- не підписані зі сторони ТОВ "Моріон" акти прийому-передачі приміщення (повернення) від 31.03.2022 та від травня 2022 року.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на вказані документи не спростовує того факту, що лише 12.05.2022 між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі Приміщення (повернення) за договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018, згідно з яким Орендар передав, а Орендодавець прийняв відповідно до умов Договору приміщення загальною площею 617,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 33, м. Бориспіль, Київська область.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Бориспільський район Київської області не був та не є територією можливих бойових дій, територією активних бойових дій чи тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Крім того, згідно із зазначеним Переліком датою припинення можливості бойових дій на території Київської області є 01.04.2022, датою завершення активних бойових дій на території Київської області - 30.03.2022.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати орендної плати за спірні 2 місяці (квітень-травень 2022 року), при тому, що за лютий-березень 2022 року відповідачем добровільно здійснено оплату.

Стосовно тверджень скаржника в апеляційній скарзі про його право на односторонню відмову від договору оренди, яке гарантувалося п. 4.3 Договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4.3 Договору Орендарю надано право відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону письмово за 30 календарних днів до дати розірвання (припинення) цього Договору.

Разом із тим, у листі № 349/8-11 від 28.03.2022 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 01.04.2022, тобто за два дні до дати розірвання Договору, що не відповідає положенням п. 4.3 Договору.

Крім того, у вказаному листі відповідач послався не на положення п. 4.3 Договору, а на положення п. 10.3 Договору, згідно з якою, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

Виходячи з положень розділу 10 Договору ("Обставини непереборної сили"), для можливості застосування п. 10.3 Договору відповідач повинен був виконати вимоги п. 10.2, 10.4 Договору, а саме повідомити позивача про виникнення обставин непереборної сили у письмовій формі не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення, тоді як таке повідомлення відповідач здійснив лише в листі № 349/8-11 від 28.03.2022.

Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили до 28.03.2022 (дата листа відповідача № 349/8-11) матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до п. 10.4 Договору відповідачем мав бути наданий позивачу в якості доказу виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії відповідний документ, який видається ТПП України або іншим уповноваженим на те органом.

Проте, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, на який послався відповідач у своєму листі № 349/8-11 від 28.03.2022, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретні правовідносини.

Відтак, Договір не може вважатися припиненим на підставі п. 10.3 Договору з 01.04.2022.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач у своїх листах вих. № 19/4 від 19.04.2022, вих. № 4/5 від 04.05.2022 та вих. № 10/5 від 10.05.2022, зокрема, зазначав, що в орендованому приміщенні знаходиться майно відповідача, і останній має доступ до орендованого приміщення та здійснює господарську діяльність. При цьому, позивач вказував, що готовий розірвати Договір, що, в свою чергу, не звільняє відповідача від сплати орендної за місяці фактичного користування орендованим майном (квітень-травень).

Судом першої інстанції встановлено факт користування відповідачем орендованим приміщенням за Договором з моменту підписання Договору та фактичного передання в оренду майна, у період дії Договору і до моменту повернення орендованого нерухомого майна з оренди, у тому числі у заявлений позивачем період з 01.04.2022 по 12.05.2022.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення орендних правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Такий висновок викладено в постанові Верховного суду від 12.06.2019 у справі № 640/12616/17.

Таким чином, Договір було розірвано додатковою угодою № 4 від 12.05.2022 та сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення від 12.05.2022, а отже, Договір припинився з моменту фактичної передачі нежитлового приміщення Орендодавцю у день підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення від 12.05.2022, що передбачено положеннями ЦК України та умовами Договору. До дня передачі приміщення Орендар фактично здійснював користування орендованим майном, а тому несе обов`язок зі сплати орендної плати.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що Договір було розірвано ним в односторонньому порядку до 12.05.2022.

Дослідивши доводи апелянта, що в нього відсутній обов`язок щодо оплати орендних платежів на підставі ст. 762 ЦК України у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна з об`єктивних причин, а саме військової агресії та бойових дій в Київській області, колегія суддів зазначає, що військова агресія дійсно є обставиною непереборної сили, однак відповідач мав довести, що ця обставина непереборної сили спричинила неможливість використання орендованого майна.

У даному випадку, абстрактне посилання на бойові дії в Київській області не свідчить, що відповідач не міг користуватись майном, яке не знаходилось в зоні бойових дій, а тому обставини наявності підстав для звільнення від сплати орендної плати є недоведеними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право сторони на одностороннє розірвання договору не означає лише обов`язок повідомлення про це іншої сторони. Таке право пов`язане з певним комплексом дій задля закріплення факту розірвання договору, в даному випадку це, зокрема, є законодавчо визначений обов`язок підписання сторонами договору оренди акта приймання-передачі нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за час дії Договору (за період із квітня до 12.05.2022) в розмірі 128 435,00 грн є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко