Ухвала

від 15.03.2024 по справі 910/11651/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11651/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т. М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024

у справі № 910/11651/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріон"

до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про стягнення 128 435,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моріон" (далі - ТОВ "Моріон", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 128 435,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 (далі - Договір) за період з квітня 2022 року по травень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/11651/22 позовну заяву ТОВ "Моріон" разом із доданими до неї матеріалами направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 позов ТОВ "Моріон" задоволено повністю; стягнуто з ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на користь ТОВ "Моріон" 128 435,00 грн основної заборгованості та судові витрати 2 481,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 910/11651/22 залишено без змін.

ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" 26.02.2024 звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 910/11651/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову ТОВ "Моріон".

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі було подано у 2022 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року був визначений у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 128 435,00 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 за період з квітня 2022 року по травень 2022 року, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248 100,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у поданій касаційній скарзі вважає, що оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій у цій справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, Суд зазначає, що ці підстави є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Водночас подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

Разом з тим Суд зауважує, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, скаржником у цій справі не наведено виключних випадків касаційного оскарження судових рішень, у якій предметом позову є стягнення 128 435,00 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди нерухомого майна № 01/11/2018-О від 01.11.2018 за період з квітня 2022 року по травень 2022 року, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 910/11651/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 910/11651/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова