Постанова

від 20.07.2023 по справі 904/7108/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/7108/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного підприємства «Омега» - не з`явився,

відповідача - фізичної особи - підприємця Дубової Юлії Григорівни - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дубової Юлії Григорівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (головуючий суддя: Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.)

у справі № 904/7108/21

за позовом приватного підприємства «Омега» (далі - ПП «Омега»)

до фізичної особи - підприємця Дубової Юлії Григорівни (далі - Підприємець)

про стягнення 4 475 082,08 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПП «Омега» звернулося до суду з позовом до Підприємця про стягнення 2 916 512,40 грн. основного боргу, 376 081,52 грн. - 3% річних та 1 182 488,16 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 20.07.2016 № 101-Д/16 в частині оплати поставленого за договором товару.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 зі справи № 904/7108/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю. Понесені ПП «Омега» судові витрати у вигляді судового збору покладено на позивача.

У грудні 2022 року від представника Підприємця до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме, заявник просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПП «Омега» на користь Підприємця 9 610,16 грн. судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, з проведенням судової експертизи у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 зі справи № 904/7108/21 заяву представника Підприємця про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду, з посиланням на те, що відповідач подав докази оплати за проведення судової експертизи з порушенням процедури і строку, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 ухвалу місцевого господарського суду зі справи скасовано, постановлено нове рішення про відмову в задоволенні заяви Підприємця про ухвалення додаткового рішення про стягнення 9 610,16 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Підприємець, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції в частині прийняття нового рішення та відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення зі справи скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів статей 24, 25, 86, 129, 210, 238, 282 ГПК України; обґрунтовує підстави касаційного оскарження із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 6 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України: зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18; одночасно скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час судового засідання не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, порушив інстанційну юрисдикцію та ухвалив нове рішення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, при тому, що судом першої інстанції така заява по суті не розглядалась.

Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань

Від ПП «Омега» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить суд касаційної інстанції залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судового рішення попередньої інстанції.

Згідно з ухвалою Суду від 30.06.2023 зі справи задоволено клопотання Підприємця про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; забезпечення проведення судового засідання 20.07.2023 в режимі відеоконференції доручено господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.07.2023 № 29.2-02/1653 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/7108/21 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.

20.07.2023 від представника Підприємця до Суду надійшла заява про розгляд касаційної скарги у справі без участі представника Підприємця.

У судовому засіданні 20.07.2023 протокольною ухвалою клопотання, викладене у заяві, Судом задоволено.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 зі справи, згідно з якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду від 22.12.2022 зі справи та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні заяви Підприємця про ухвалення додаткового рішення про стягнення 9 610,16 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Так, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 22.12.2022 зі справи та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви Підприємця про ухвалення додаткового рішення про стягнення 9 610,16 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Підприємцем до закінчення судових дебатів у справі заяви про розподіл судових витрат на проведення експертизи подано (заявлено) не було, у тому числі, й в усному порядку. Заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просив стягнути з позивача витрати на проведення експертизи в сумі 9 610,16 грн., була подана до суду першої інстанції разом з доказом оплати експертизи 19.12.2022, тобто після ухвалення рішення від 09.08.2022 у справі № 904/7108/21, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням попередньої інстанції скаржник зазначає, зокрема, про те, що апеляційний господарський суд порушив приписи частини восьмої статті 129 ГПК України в частині стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи незалежно від факту їх оплати, без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, який (висновок) викладений у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18. Також, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції порушив правила інстанційної юрисдикції та ухвалив нове рішення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, при тому, що судом першої інстанції така заява по суті не розглядалась. Крім того, суд не врахував ті докази на підтвердження розміру витрат Підприємця на проведення судової експертизи, які вже знаходилися у матеріалах справи на момент ухвалення рішення по суті спору судом першої інстанції (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, супровідний лист Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз від 28.12.2021 № 3660/04/13-21, рахунок на оплату від 10.12.2021 № 917, акт № 6468/6469/6470-21 здачі-приймання висновку експертів, висновок експертів від 27.01.2022 № 6468/6469/6470-21). Зазначених доказів, на думку скаржника, було достатньо для висновку про наявність підстав для стягнення понесених Підприємцем витрат з ПП «Омега».

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі, зокрема, призначено почеркознавчу та технічну судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; зобов`язано Підприємця оплатити вартість експертних досліджень у визначені експертною установою строки та розмірах.

Разом з листом від 28.12.2021 № 3660/04/13-21 Дніпропетровський науково - дослідний інститут судових експертиз просив господарський суд Дніпропетровської області забезпечити виконання попередньої оплати експертизи у порядку, передбаченому чинним законодавством, яка (попередня оплата) згідно з ухвалою суду від 15.11.2021 покладена на Підприємця, відповідно до рахунку та актів попереднього розрахунку вартості висновку судових експертів, які направлені на адресу платника (копії рахунків до суду).

До листа 28.12.2021 № 3660/04/13-21 додано копію рахунку на оплату від 10.12.2021 № 917 на суму 9 610,16 грн.

Листом від 14.02.2022 № 6468/6469/6470-21 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до господарського суду Дніпропетровської області надіслані, в тому числі, висновок експертів від 27.01.2022 № 6468/6469/6470-21, акт № 6468/6469/6470-21 здачі-приймання цього висновку.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами частин четвертої - сьомої четвертої статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини четвертої статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 ГПК України унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Відповідно до приписів статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Як встановлено судом попередньої інстанції, Підприємцем до закінчення судових дебатів у справі заяви про розподіл судових витрат на проведення експертизи подано (заявлено) не було, у тому числі, й в усному порядку. Заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач вперше попросив стягнути з позивача витрати на проведення експертизи в сумі 9 610,16 грн., була подана до суду першої інстанції разом з доказом оплати експертизи 19.12.2022, тобто після ухвалення рішення від 09.08.2022 у справі № 904/7108/21, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання заяви чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 [провадження № 61-3454св22], у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 917/527/18).

В силу приписів частин першої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчинення нею процесуальних дій, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, враховуючи встановлений процесуальним законом порядок такої дії, який в даному випадку не дотриманий Підприємцем.

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку про відмову в задоволенні заяви Підприємця про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення 9 610,16 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Посилання скаржника на те, що суд у розгляді заяви Підприємця повинен був самостійно врахувати ті докази, на підтвердження розміру витрат Підприємця на проведення судової експертизи, які вже знаходилися у матеріалах справи на момент ухвалення рішення по суті спору судом першої інстанції і яких, на думку скаржника, було достатньо для висновку про наявність підстав для стягнення понесених Підприємцем витрат з ПП «Омега», Суд відхиляє, оскільки скаржник помилково ототожнює неподання заяви (чи незаявлення) стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу визначених учасником справи судових витрат з неподанням доказів на підтвердження розміру витрат у визначений ГПК України строк.

З наведених вище причин Суд відхиляє також довід скаржника про те, що апеляційний господарський суд порушив приписи частини восьмої статті 129 ГПК України в частині стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи незалежно від факту їх оплати, без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, який (висновок) викладений у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18. Так, скаржник залишає поза увагою те, що підставою для відмови в задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат стало не те, що скаржник не подав докази оплати витрат на проведення судової експертизи, а те, що Підприємцем до закінчення судових дебатів у справі не було заявлено взагалі про необхідність розподілу судових витрат на проведення експертизи.

Стосовно доводу скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив правила інстанційної юрисдикції та ухвалив нове рішення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, при тому, що судом першої інстанції така заява по суті не розглядалась, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, у даному випадку, діяв у межах повноважень, визначених статтями 275, 277 ГПК України, з огляду на те, що суд першої інстанції, діючи як суд, визначений законом для розгляду заяви Підприємця про ухвалення додаткового рішення у справі, залишив її без розгляду, і його рішення стало предметом апеляційного перегляду. Скаржник також не враховує, що відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат з підстави неподання Підприємцем відповідної заяви до закінчення судових дебатів у справі, суд апеляційної інстанції фактично не здійснював її розгляд по суті, а виправив процесуальну помилку суду першої інстанції, зокрема, з урахуванням приписів статей 221, 244 ГПК України. Неподання заяви чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи Підприємця про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дубової Юлії Григорівни залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 904/7108/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко