Ухвала

від 18.07.2023 по справі 446/1457/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

18 липня 2023 року

м. Київ

справа № 446/1457/21

провадження № 61-8580ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2023 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями, - закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд дійшов висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у цій справі та у справі № 2-1970/11 є тотожними, а тому відповідно до статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, роз`яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі № 446/1457/21 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що суд не встановив з боку позивачки, а представник відповідачки не надав суду належних доказів на підтвердження того, що позивачка зловживала процесуальними правами, або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, що виключає право відповідачки заявити вимоги про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 березня 2023 року скасовано.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 2-1970/11, звернувшись до суду з позовом, позивачка просила суд зобов'язати відповідачку знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути їй самовільно захоплену земельну ділянку, площею 0,04 га, та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши, таким чином, їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано порушенням норм земельного законодавства, зокрема щодо добросусідства.

У справі, що переглядається, позивачка просила суд зобов`язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні нежитловими будівлями, шляхом перебудови паркану, влаштувавши таку огорожу не менш ніж за один метр від задньої стіни нежитлових будівель сараю, льоху, дровітні, належних позивачці на праві власності.

Такий позов мотивовано порушеннями прав власника нерухомого майна.

Тобто, рішення у справі 2-1970/11 ухвалене з приводу спору хоча і між тими самими сторонами, проте не про той самий предмет і не з тих самих підстав.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив клопотання про закриття провадження у справі.

Вимоги касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Микиту Т. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі від 02 березня 2023 року.

Заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки постанову суду апеляційної інстанції отримала на електронну адресу 10 травня 2023 року.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Львівський апеляційний суд ухвалив постанову 04 травня 2023 року, повний текст судового рішення складений 08 травня 2023 року, останній день строку на касаційне оскарження припадав на 07 червня 2023 року, з касаційною скаргою заявниця звернулася 09 червня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінивши наведені заявницею у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про його поновлення, тому клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Микитою Т. В., про поновлення строку підлягає задоволенню.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення у справі № 2-1970/11, яке набрало законної сили, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову у цивільній справі № 2-1970/11 та у справі № 466/1457/21 є тотожними, оскільки стосуються усунення перешкод у користуванні майном позивача шляхом знесення паркану відповідачем.

Відмінність полягає у тому, що у справі № 466/1457/21 позивач перефразувавши позовні вимоги з усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на усунення перешкод в користуванні будівлями, залишив предмет спору - знесення огорожі відповідачем.

Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявниця зазначає таке: що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не врахував правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1075/18, провадження № К/9901/3615/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 04 березня 2021 року у справі № 910/2483/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 826/13046/16, провадження № К/9901/2615/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 184/455/16-а, провадження № К/9901/10612/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 0940/1815/18, провадження № К/9901/22258/19, суд апеляційної інстанції не дослідив предмет та підставу позову, тотожні докази та підстави на які посилалась позивачка.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Верховний Суд зауважує, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, провадження № 14-58цс18, зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19, вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Верховний Суд зауважує, що матеріально-правова вимога позивачки повинна ґрунтуватись на підставах позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі № 2-1970/11 позивачка, звертаючись до суду з позовом, просила зобов`язати відповідачку знести огорожу, збудовану на її земельній ділянці, повернути їй самовільно захоплену земельну ділянку, площею 0,04 га, та привести межу між будинковолодіннями у попередній стан, усунувши, таким чином, їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

У справі, що переглядається, позивачка просила суд зобов`язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні нежитловими будівлями, шляхом перебудови паркану, влаштувавши таку огорожу не менш ніж за 1 метр від задньої стіни нежитлових будівель сараю, льоху, дровітні, належних позивачці на праві власності.

Тобто, рішення у справі 2-1970/11 ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, проте не про той самий предмет і не з тих самих підстав.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що справи не є тотожними за предметом позову та його підставами.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не порушив норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1075/18, провадження № К/9901/3615/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 04 березня 2021 року у справі № 910/2483/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 826/13046/16, провадження № К/9901/2615/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 184/455/16-а, провадження № К/9901/10612/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 0940/1815/18, провадження № К/9901/22258/19сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи та аргументи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваного судового рішення, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Микитою Тарасом Володимировичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко