Рішення

від 28.04.2025 по справі 446/1457/21

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/1457/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2025 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про судові витрати у справі №446/1457/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями,

встановив:

16.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Кам`янка-Бузька міська рада у якій просила суд зобов`язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні нежитловими будівлями, шляхом перебудови паркану, влаштувавши таку огорожу не менше ніж за 1 метр від задньої стіни нежитлових будівель сараю, льоху, дровітні, які належать їй на праві власності.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.04.2025 вирішено у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночасно, вирішено призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати заявлені стороною відповідача.

Так, 08.04.2025 від представника відповідачки адвоката Микити Т.В. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування такої заяви представник відповідача посилається на те, що такі витрати підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги, та актом приймання-передачі послуг.

В судове засідання, яке було призначене на 28.04.2025 учасники судового процесу не прибули, однак від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За таких умов, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи без участі осіб, які не прибули.

Вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення, суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що 11.04.2025 Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладено на позивача.

Так, судом встановлено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 у даній справі здійснював адвокат Микита Тарас Володимирович (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №1919 від 31.08.2012) відповідно до договору про надання правничої допомоги від 08.11.2021.

Як видно з акту приймання-передачі виконаних робіт від 08.04.2025 сторони погодили прийняття за цим договором робіт щодо консультації, вивчання справи, підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях, підготовки та подання заперечення та ознайомлення з матеріалами справи на загальну суму 57000,00 грн. Також у вказаному договорі погоджено додатковий розмір гонорару у розмірі 10000,00 грн. (гонорар успіху).

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 цієї статті визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 № 910/23210/17 вказав, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 28.04.2025 стороною позивача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки вважає заявлену суму надто завищеною та не обгрунтованою.

Однак, на думку суду сторона позивача не довела належними доказами, що витрати на правничу допомогу у цій справі є неспівмірними з складністю справи і не були необхідними.

Беручи до уваги, що у задоволенні позовних вимог у даній справі відмовлено, та враховуючи, що відповідачем доведено факт надання йому послуг професійної правничої допомоги, такі витрати пов`язані з розглядом даної справи та є співмірними зі складністю справи, затраченим часом адвоката, обсягом роботи, то суд вважає, що такі витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, а саме в частині стягнення суми загального розміру гонорару, який становить 57000,00 грн.

Щодо стягнення з позивача суми додаткового розміру гонорару у розмірі 10000,00 грн. (гонорар успіху) у разі відмови в задоволенні позову, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведене, суд виходячи з характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатом послуг та їх складності, практики ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не є необхідним у зв`язку з розглядом даної справи та такий підлягає сплаті заявником на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

При цьому, суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

А тому, суд вважає, що заява сторони відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 258, 265, 270 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Микита Тараса Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000,00 (п`ятдесят сім тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І. Котормус