Постанова

від 20.07.2023 по справі 696/985/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м.Черкаси

Справа № 696/985/21Провадження № 22-ц/821/755/23категорія: 302070000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Сергун Т. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування запису державної реєстрації договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до СТОВ «Світанок» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування запису державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2021 після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки площею 1,6404 га у межах згідно з планом, розташованої на території Лебедівської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області.

Вказує, що йому стало відомо про договір оренди землі, укладений 14.03.2016, відносно вказаної земельної ділянки, де окрім іншого вказано, що орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем СТОВ «Світанок», згідно договору оренди землі від 14.03.2016, зареєстрованого 16.03.2016 згідно рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень, індексний номер 28777897 від 17.03.2016.

Однак, ОСОБА_1 не підписував у 2016 році договір оренди землі, оскільки набув права власності на земельну ділянку, площею 1,6404 га у межах згідно з планом, розташованої на території Лебединської сільської ради Кам`янського району, Черкаської області згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2021.

Вказує, що після смерті матері знайшов у її будинку договір оренди землі від 14.03.2016, проте даний договір не був підписаний ОСОБА_2 , а містив лише підпис представника СТОВ «Світанок» директора Тетьори Л. М., яка зверталась із пропозицією укласти договір оренди землі, однак ОСОБА_2 не надала такої згоди та не підписувала вказаний договір оренди землі.

ОСОБА_2 не підписувала договір оренди від 14.03.2016 та чим не виявлила намір на передачу СТОВ «Світанок» в оренду земельної ділянки площею 1,6404 га у межах згідно з планом, розташованої на території Лебедівської сільської ради Кам`янської району, Черкаської області.

Крім того, будь-яких коштів в рахунок орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою від СТОВ «Світанок» ним отримано не було.

На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,6404 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою: Черкаська область, Кам`янський район, на території Лебедівської сільської ради, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025, наданої для ведення особистого селянського господарства, шляхом її витребування у СТОВ «Світанок» та повернення даної земельної ділянки її власнику ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року про оренду земельної ділянки площею 1,6404 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою:Черкаська область, Кам`янський район, на території Лебедівської сільської ради, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025, наданої для ведення особистого селянського господарства, здійснену державним реєстратором Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області Лога Аллою Володимирівною, про що у Державному реєстрі зроблено запис: 13727761 від 16 березня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ «Світанок» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування запису державної реєстрації договору оренди землі відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що оцінивши в сукупності зібрані й наведені по справі докази, суд вважав, що стороною позивача не доведено факт порушення його права щодо користування належною йому земельною ділянкою з боку відповідача СТОВ «Світанок» та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року та ухвали нове судове рішення яким позовні вимоги задавольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з позовної заяви та доданих до неї доказів слідує, що на підставі договору оренди від 14.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно проведено реєстрацію оренди земельної ділянки загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025 за СТОВ «Світанок».

Згідно договору оренди землі від 14.03.2016, орендодавцем є ОСОБА_2 , орендарем СТОВ «Світанок», строк оренди складає 10 років.

До договору оренди землі укладено також акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 14.03.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є її син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Вказує, що виявив відсутність особистих підписів ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 14.03.2016, а також на кожному аркуші договору оренди від 14.03.2016 в графі орендодавець міститься підпис, який виконаний не його матір`ю, а іншою особою.

Також підпис, який міститься в акті прийому-передачі земельної ділянки також вчинений іншою особою, а не його матір`ю.

Підписи у видаткових накладних також відрізняється від підпису його матері.

Скаржник стверджує, що його мати ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі від 14.03.2016, а відтак договір оренди землі не укладався та не міг бути зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, тому він і звернувся із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та просив суд скасувати запис про проведену державну реєстрацію.

При ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано висновки викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 28.07.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у спрві № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові, пославшись лише на те, що ОСОБА_1 систематично приймав орендну плату за вказану земельну ділянку. Між тим, державна реєстрація неукладених між стооронами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження його власністю, що є підставою для повернення ОСОБА_1 належної на праві власності земельної ділянки.

Вказує, що реєстрація неукладеного договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю і обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, шляхом скасування державної реєстрації, є ефективним та може забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 13 червня 2023 року, представник СТОВ «Світанок» адвокат Власенко К. Ю. вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, так як є безпідставною, не грунтується на будь-яких доказах та складається з припущень, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

В обгрунтування відзиву вказує, що на виконання умов договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 04.02.2021 та 05.02.2021 та у вересні 2022 отримував кошти за оренду земельної ділянки площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025.

Вказує, що в судовому засіданні встановлено факт існування між ОСОБА_2 та СТОВ «Світанок», а вподальшому між позивачем та СТОВ «Світанок» договірних відносин стосовно спірної земельної ділянки, які існують і по даний час.

Враховуючи, що суд вірно встановив волевиявлення ОСОБА_1 , як орендодавця на продовження договору оренди земельної ділянки, зокрема отримання позивачем орендної плати за земельний пай та не надання доказів про перешкоди, які чинить відповідач останньому у користуванні належною йому земельною ділянкою, суд дійшов висновку про не належний спосіб захисту прав останнього як орендодавця.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025, що розташована на території Лебедівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Черкаської області Аренґель Ґ.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 7 від 13 січня 2021 року (а.с. 15-16).

У відповідності до договору оредни земельної ділянки укладеного 14.03.2016 між ОСОБА_2 та СТОВ «Світанок», ОСОБА_2 надала в орендуТовариству земельну ділянку загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025, стоком на 10 років. Договір містить паспортні дані орендодавця (а.с. 32-33).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.03.2016 року вбачається, що вказаний договір оренди був зареєстрований у реєстрі 16.03.2016 за номером запису про інше речове право:13727761 ( а.с. 35-36).

22.03.2016 земельна ділянка загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 була передана в оренду СТОВ «Світанок» згідно акту прийому-передачі оренди ( а.с. 34).

15.01.2021 між ОСОБА_1 та СТОВ «Світанок» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.03.2016, згідно умов якого внесли зміни в частині зміни власника земельної ділянки, зазначивши ОСОБА_1 як орендодавця, змінився строк дії договору, а саме з 14.03.2016 , закінчення 14.03.2026, а також змінено розмір орендної плати до 5752,82 грн (а.с. 44).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 27.10.2021 вбачається, що власником земельної ділянки загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:03:000:0025 є ОСОБА_1 , та міститься відомость, що ОСОБА_1 є орендодавцем згідно договору оренди від 14.03.2016 ( а.с. 45).

Крім того, в матеріалах справи містяться видаткові касові ордери від 02.03.2016, від 14.03.2016, від 05.09.2017, від 20.09.2017, від 14.06.2018, від 12.01.2019, про виплату грошотвих коштів за пай, відповідно за 2016 рік у розмірі 2000 грн, орендра плата за земельний пай за 2016 рік у розмірі 1350 грн, орендна плата за земельний пай за 2017 рік у розмірі 500 грн, орендна плата за земельний пай за 2017 рік у розмірі 2459,01, орендна плата за земельний пай за 2018 рік у розмірі 4531,03 грн, орендна плата за пай за 2019 рік у розмірі 4631,02 грн (а.с. 37-38, 40-43), а також платіжна відомість про виплату орендної плати від 11.10.2016, згідно якої ОСОБА_2 отримала кошти у розмірі 1736,63 грн ( а.с. 39).

Крім того, згідно видаткового касового ордеру від 04.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав орендну плату за земельний пай за 2020 рік у розмірі 4631,02 грн ( а.с 46) та відомість на виплату коштів № 7 від 05.02.2021 про отримання коштів у розмірі 4631,02 грн ( а.с. 47).

Виплата орендної плати ОСОБА_2 за період з 2016-2021 роки також підтверджується зведеною відомостю видачі орендної плати за період 2016-2021 років ( а.с 48).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За правилами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Частиною 4ст. 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1ст. 93 ЗК Українита ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зіст. 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічне положення закріплено й уст. 13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) Верховний Суд виснував, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації (статті125,126 ЗК України).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухомемайно це офоційне визнання і підтвердження державною фактів виникнення або припинення пра на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 2, 3ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено такі підстави для відмови у державній реєстрації прав: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт порушення його права щодо користування належною йому земельною ділянкою з боку СТОВ «Світанок».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач посилався на те, що договір оренди від 14.03.2016, укладений між його матір`ю ОСОБА_2 та СТОВ «Світанок» є не укладеним, оскільки ОСОБА_2 його не підписувала.

На підтвердження зазначеного позивачем надано копію вказаного договору оренди, який не містить підпису ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги та вказав, що між стронами існують договірні відносини щодо оренди земельної ділянки загальною площею 1,6404 га, кадастровий номер 7121882800:036:0025, відповідно до яких до орендаря перешло право володіння та користування вказаною земельною ділянкою, а також те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

До відзиву відповідачем було долучено копію договору оренди земельної ділянки від 14.03.2016, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Світанок», який містить підпис як ОСОБА_2 так і керівника СТОВ «Світанок» Тетьори Л.М., акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 14.03.2016, в якому в графі орендодавець міститься підпис ОСОБА_2 , а також копію додаткової угоди до договору оренди землі від 14.03.2016, укладеної 15.01.2021 між позивачем ОСОБА_1 та СТОВ «Світанок», у якій в графі орендодавець міститься підпис позивача.

Отже,із матеріалівсправи вбачається,що позивачемне наданосуду належних та допустимих доказів не підписання ОСОБА_2 договору оренди від 14.03.2016, (не надав висновку почеркознавчої експертизи) та не довів обставини, що підписи у договорі оренди земельної ділянки від 14.03.2016 вчинені не ОСОБА_2 , а іншою особою.

За життя ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 14.03.2016, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Світанок», не оскаржувався.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановівід 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зробила висновки про те, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.У разі заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Тобто відповідно до цих висновків Великої Палати Верховного Суду, для встановлення факту неукладеності договору потрібно не лише зробити висновок про його непідписання однією зі сторін договору, а й встановити факт невиконання договору, оскількине можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих в судовому засіданні поясненнях позивача, відповідачем умови договору оренди виконувались і орендна плата виплачувалась.

Також позивач в судовому засіданні підтвердив, що ним була укладена додаткова угода від 15.01.2021 і ним отримувалась орендна плата.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864-13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У постановах зроблено висновки про те, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

У справі, що переглядається, встановлено, що оспорюваний договір оренди не можна вважати неукладеним з тієї підстави, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження не підписання ОСОБА_2 договору оренди від 14.03.2016. Отже, враховуючи відмінність фактичних обставин справ, висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 12червня 2019року усправі №487/10128/14-ц,від 11вересня 2019року усправі №487/10132/14-ц не є релевантними та не підлягають врахуванню у справі, що переглядається.

Колегія суддів погоджється із висновками суду першої інстанції, що позивачем реалізоване своє законне право на поновлення договору оренди землі, а також, що позивачем при поновленні вказаного договору оренди земельної ділянки інформації про укладення додаткового договору оренди в позовній заяві не надано, що свідчить про неправильно обраний ним спосіб судового захисту. Вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 14 березня 2016 року суперечать існуючим правовідносинам позивача і відповідача щодо переданої в оренду землі і отримання позивачем орендної плати.

Висновки суду, що звернення позивача з позовом про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 14.03.2016 за даних обставин визнаються судом неналежним способом захисту прав споживача як оренддавця, узгоджуються із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 506/450/19.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обгрнутованого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янськогорайонного судуЧеркаської областівід 16березня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«Світанок» проусунення перешкодв користуванніземельною ділянкоюта скасуваннязапису державноїреєстрації договоруоренди землі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року

Головуючий Л. І. Василенко

Судді В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко