Рішення

від 20.07.2023 по справі 728/1285/23

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/1285/23

Номер провадження 2/728/278/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представників відповідача - Трикоз О.М. та адвоката Антоненка І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради в особі директора Трикоз Оксани Миколаївни про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

25.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила:

визнати накази Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4: за № 51К від 09.06.2020 року про припинення з нею з 01.07.2020 року безстрокового трудового договору та укладення строкового трудового договору терміном на один рік по 30.06.2021 року, № 38-к від 01.08.2021 рку про продовження з нею строкового договору з 01.07.2021 року по 31.08.2022 року та № 38-к від 31.08.2022 року про звільнення її з роботи в зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору незаконими та скасувати їх;

поновити її на роботі на посаді вчителя фізичного виховання в Бахмацькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради на умовах безстрокового трудового договору, з урахуванням уточнених в підготовчому засіданні позовних вимог, з 01.09.2022 року;

стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2022 року по дату постановлення судового рішення.

Свої вимоги мотивувала тим, що працювала на посаді вчителя фізичного виховання в Бахмацькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради за безстроковим договором, починаючи з 1969 року. У зв`язку зі змінами в законодавстві, досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії (абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ), наказом за № 51К від 09.06.2020 року з нею з 01.07.2020 року було припинено безстроковий трудовий договір та укладено строковий трудовий договір терміном на один рік по 30.06.2021 року включно. В подальшому, згідно з наказом за № 38-к від 01.08.2021 року, строковий договір з нею було продовжено з 01.07.2021 року по 31.08.2022 року включно. Наказом за № 38-к від 31.08.2022 року її було звільнено з роботи в зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору.

Посилається на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року за № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ.

Вважає, що припинення з нею безстрокового трудового договору, переведення на строкову форму трудового договору та звільнення з роботи у зв`язку із закінченям дії строкового трудового договору, здійснювалося на підставі дискримінаційного законодавства, яке Конситуційним Судом України було визнане протиправним і таким, що не відповідає Конституційним нормам, в зв`язку з чим її порушені права підлягають поновленню.

22.06.2022 року представником відповідача подано відзив на позов в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає, що викладені в даній заяві обставини, на які посилається позивачка, є необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що з позивачкою, як такою, що є педагогічним працівником та перебуває на пенсії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 22 та п. 3 п.п. 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16.01.2020 року за № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту», правомірно було припинено безстроковий трудовий договір та укладено строковий. Що стосується рішення Конституційного Суду України № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ, зазначив, що відповідно до вказаного рішення абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. На момент ухвалення вказаного рішення ОСОБА_1 вже не працювала у відповідача. Посилається на положення ст. 91 Конституції України, відповідно до якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Також вважає, що ОСОБА_1 порушила строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України: місячний для поновлення на роботі та тримісячний - про визнання нредійсним двох строкових договорів, що є підставою для відмови у позові з урахуванням п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в позові і просила суд задовольнити їх, так як вважає незаконним звільнення її з роботи. Вказує, що протягом тривалого часу сумлінно працювала у відповідача, має значні здобутки у роботі, відносно неї проведено атестацію 22.03.2022 року на підтвердження відповідності займаній посаді.

Представник відповідача - адвокат Антоненко І.Є. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю з урахуванням наданих у відзиві пояснень.

Представник відповідача - директор ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради Трикоз О.М. в судовому засіданні не визнала позовних вимог та підтримала позицію представника відповідача - адвоката Антоненка І.Є. Зазначила, що з іншими педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію, переукладено строкові договори і вони продовжують працювати. Вважає, що за останній період ОСОБА_1 не мала досягнень в роботі, в зв`язку з чим з нею не переукладено строковий договір. На даний час укласти трудовий договір з ОСОБА_1 неможливо в зв`язку з прийняттям на посаду вчителя фізкультури іншого працівника.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка, починаючи з 02.09. 1969 року, працювала у відповідача на посаді вчителя фізичного виховання за безстроковим трудовим договором, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 25-27).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку та з 17.06.2002 року отримує пенсію за віком (а.с. 4,5).

За приписами ч.ч. 3,4 ст 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

18.03.2020 року набрав чинності Закон України від 16.01.2020 року за № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту», відповідно до ч.2 ст. 22 та підп. 2 п. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» якого педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. (ч.2 ст. 22 Закону).

Набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону (п.п. 2 п. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).

27.04.2020 року відповідач повідомив позивачку про зміни в законодавстві шляхом припинення до 01.07.2020 року безстрокового трудового договору та укладення трудового договору строком на один рік за її згодою (а.с. 84), про що мається підпис останньої (а.с. 84).

Заяви (згоди) ОСОБА_1 на продовження трудових відносин на умовах строкового договору (на підставі якої було видано наказ № 51-к від 09.06.2020 року) на запит суду від 23.06.2023 року відповідачем не надано (а.с. 73).

Наказом відповідача від 09.06.2020 року за № 51-к припинено з 01.07.2020 року безстроковий трудовий договір із ОСОБА_1 , яка працює на посаді вчителя фізичної культури та приписано укласти з нею трудовий договір сроком на 1 (один) календарний рік з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (а.с. 32).

05.06.2020 року між Бахмацькою ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 Бахмацької районної ради в особі Лемешко Лариси Борисівни та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір на один рік: з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (а.с. 28).

Згідно запису в трудовій книжці позивачки від 29.01.2021 року назву закладу змінено на Бахмацький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради (на підставі рішення ІV сесії 8 скликання Бахмацької міської ради від 31.12.2020 року) (а.с. 27).

Наказом відповідача за № 38-к від 01.07.2021 року продовжено ОСОБА_1 , вчителю фізичної культури, термін дії строкового договору на один рік з 01.07.2021 року по 31.08.2022 року включно, на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 36, 83).

01.07.2021 року між Бахмацьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради в особі директора Трикоз Оксани Миколаївни та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір на один рік: з 01.07.2021 року по 31.08.2022 року (а.с. 33).

09.06.2022 року відповідач попередив позивачку про те, що у наступному 2022/2023 навчальному році укладати трудовий договір не буде (а.с. 37).

Наказом відповідача від 31.08.2022 року за № 38-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя фізичної культури з 31.08.2022 року, у зв`язку з закінченням дії строкового договору згідно п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 40), копію якого надіслано позивачці поштовим повідомленням (а.с. 42) та 09.12.2022 року працівнками відповідача складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з даним наказом (а.с. 44).

13.04.2023 року позивачка звернулася із письмовою заявою до відповідача, в якій просила вирішити питання про поновлення її на роботі з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року за № 1-р/2023 у справі 1-5/2020 (118/20) ( а.с. 8).

Листом за № 26 від 04.05.2023 року відповідач відмовив ОСОБА_1 з посиланням на норми діючого законодавства (а.с. 6).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бахмацький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради (Бахмацький ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4) є окремою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку і його керівником з 07.09.2021 року є Трикоз Оксана Миколаївна (а.с. 15).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (ч. 2).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, що визначено ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч. 3 ст. 22 КЗпП України вимоги щодо віку працівника або інші обмежувальні вимоги до працівника можуть встановлюватись законодавством України. Натомість чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», тощо), не передбачає ні граничного віку, ні граничного терміну перебування на посаді вчителя загальноосвітньої школи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти (до початку отримання (виплати) пенсії за віком тощо).

Згідно зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за властивими їм ознаками, в тому числі й за ознаками віку чи (або) іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно зі ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання, в тому числі й залежно від віку або за іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України вказує на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію (абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004).

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пп. 48, 49 рішення від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

У рішенні від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) Європейський суд з прав людини з посиланням на свою попередню практику зазначив, що стаття 14 Конвенції доповнює інші основні положення Конвенції та протоколів до неї. Вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями. Застосування статті 14 Конвенції не обов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією. Необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції (п. 39 вказаного рішення).

У абзаці 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку або іншими ознаками.

Таким чином припис підп. 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не може бути застосований для врегулювання спору між сторонами в силу ст. 43 Конституції України, ч. 3 ст. 22, ст. 2-1 КЗпП України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», правової позиції Конституційного Суду України, що викладена в абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини його Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004, практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, «Ван Раальте проти Нідерландів», «Пічкур проти України», заява № 10441/06), абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту».

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року за № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників, та який утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з вищевикладеного, припинення 09.06.2020 року Бахмацьким ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4 безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , укладення з нею строкового трудового договору та звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними та такими, що безпідставно обмежують її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні: з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з ОСОБА_1 посаду в закладах загальної середньої освіти, що не є державними і комунальними; з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку; з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку, але яким пенсія за віком не виплачується (зокрема з тими, хто за призначенням цього та будь-якого іншого виду пенсії не звертався незважаючи на наявність у них такого права) або виплачується пенсія з іншої правової підстави (по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років за посадами, що не відносяться до категорії педагогічних тощо).

Переведення на строковий договір та подальше звільнення позивачки суперечить нормам ст. 24 Конституції України в частині обмеження педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, так як вказана норма прямо забороняє дикримінацію у трудових відносинах за ознакою віку.

В судовому засіданні не встановлено, що позивачка не відповідає посаді вчителя фізкультури Бахмацького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4, чи внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я не може продовжувати роботу.

Саме по собі досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку і виплата їй пенсії за віком не спричинили негативного впливу ні на продуктивність праці, ні на кваліфікацію останньої, ні на будь-який інший аспект трудових правовідносин сторін.

Відповідачем не надано доказів такої невідповідності чи несумісності.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні за клопотанням позивачки атестаційного листа від 25.03.2022 року, за рішенням атестаційної комісії ОСОБА_1 відповідає займаній посаді та раніше присвоєній кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічного звання «Учитель-методист», зарекомендувала себе як досвідчений педагог (а.с 93), що спростовує позицію відповідача про те, що за останній період ОСОБА_1 не мала досягнень в роботі, в зв`язку з чим з нею не переукладено строковий договір.

Виходячи з положень ст. ст. 8, 43 Конституції України, ч.1-4 ЦПК України, позивачка підлягає поновленню на роботі на посаді, з якої її звільнено.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 233 КЗпП України, якою врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України встановлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від № 239 від 25.03 2020 року, № 291 від 22.04.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020 року, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року карантин продовжувався до 30.06.2023 року на усій території України.

Таким чином, строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, позивачкою не порушені.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з довідкою відповідача за № 38 від 19.06.2023 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , яка розрахована за квітень та травень 2022 року, оскільки ОСОБА_1 з липня по серпень 2022 року перебувала у щорічній відпустці, відпустці без збереження заробітної плати та в простої, становить 5954 гривні 24 копійки; середньоденна заробітна плата становить 276 гривень 94 копійки, виходячи з кількості робочих днів 21 день + 22 дні (43) (а.с. 56).

За повідомленням відповідача від 07.07.2023 року за № 45 Бахмацький ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4 є розпорядником коштів (а.с. 82).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за 230 робочих днів за період з 01.09.2022 року по 19.07.2023 року (дата ухвалення судового рішення про поновлення на роботі) у сумі 63696 грн 20 коп. (230 робочих днів х 276 грн 94 коп середньоденного заробітку).

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки 1073 грн 60 коп в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору за позовні вимоги про визнання наказів незаконними, які підтверджені документально (а.с. 14) та на користь держави судовий збір в сумі 2147 грн 20 коп (за позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради в особі директора Трикоз Оксани Миколаївни про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати накази Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради: за № 51 К від 09.06.2020 року про припинення з ОСОБА_1 з 01.07.2020 року безстрокового трудового договору та укладення строкового трудового договору терміном на один рік по 30.06.2021 року; № 38-к від 01.08.2021 року про продовження з ОСОБА_1 строкового договору з 01.07.2021 року по 31.08.2022 року та № 38-к від 31.08.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору незаконими та скасувати їх.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя фізичного виховання в Бахмацькому закладі середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради з 01 вересня 2022 року.

Стягнути з Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63696 (шістдесят три тисячі шістсот дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути з Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради на користь держави судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Бахмацький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Бахмацької міської ради, м. Бахмач Чернігівської області вул. Б.Хмельницького, 11, ЄДРПОУ 33392654.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2023 року.

Суддя О.І. Глушко