Рішення

від 23.06.2023 по справі 372/13/22

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/13/22

Провадження № 2-127/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Куник О.В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Обухівське" (далі - позивач) просило визнати незаконними та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, а саме: визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельних ділянок у власність, визнати недійсним та скасувати Договори оренди земельної ділянки, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності земельних ділянок, скасувати рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться в межах Обухівської міської ради, що посвідчено Актом на право постійного користування серії ІІ-КВ №003264. Реєстрація земельних ділянок, а в подальшому прийняття наказів про надання земельних ділянок у власність, укладення договорів оренди земельних ділянок, реєстрація прав власності та прав оренди, інших обтяжень щодо земельних ділянок, відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, а саме ст. 79-1 ЗК України, ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, 25 та п. 2 Розділу 7 «Прикінцевих та перехідних положень», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ України від 17.10.2012 року № 1051, ЗУ «Про земелеустрій», без згоди позивача, під час дії судової заборони на вчинення дій, в тому числі реєстраційних відносно спірних земельних ділянок та ін.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та об`єднано цивільну справу № 372/13/22 із цивільними справами №№372/238/22, 372/246/22, 372/249/22, 372/251/22, 372/252/22, 372/258/22, присвоєно основний номер цивільній справі № 372/13/22.

Відповідачем ГУ Держгеокадастру у Київській області надано відзив на позовні заяви, відповідно до яких, відповідач не визнає позовні вимоги та зазначає, що скасування судом документів, що підтверджують право власності або інше речове право на земельну ділянку, не припиняє існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. А також скасування державної реєстрації земельної ділянки і Державному земельному кадастрі не призведе до скасування державної реєстрації речових прав в Реєстрі речових прав.

Відповідно до положень ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Причини повторної неявки представниці позивачки до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду. Це підтверджується правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловленій в ухвалі №6-24063 ск 15.

Окрім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку із вищевикладеними, суд приходить до висновку про відмову в задоволення клопотання представниці позивача про відкладення розгляду справи, та переходить до розгляду справи по суті без її участі.

Представник ТОВ «РОЗА-Л» подав заяву про розгляд справи без його участі.

Інші учасники причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 20.12.2019 року ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській обл. від 05.05.2006 року шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням Загальних зборів акціонерів від 18.10.2013 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20.12.2019 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський».

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16.02.1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» надано право на постійне користування земельною ділянкою площею 1327,0 га на території Нещерівської сільської ради для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради від 01.12.1995 року.

28.03.2012 року Обухівська районна державна адміністрація розпорядженням № 385 надала дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27.12.2013 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради, Першотравенської та Нещерівської сільських рад.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 року №365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Прешотравеньскої сільських рад» затверджено проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2014 року заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року зазначену ухвалу скасовано.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193949482 від 19.12.2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 28.04.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7491/15-17-сг ОСОБА_3 (земельна ділянка площею 3,5771 га кадастровий номер 3223186600:04:008:0006) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Першотравенська.

В подальшому ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:008:0006 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20482612 від 16.05.2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193780517 від 19.12.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12.05.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7978/15-17-сг ОСОБА_4 (земельна ділянка площею 4,0813 га кадастровий номер 3223186600:04:007:0012) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Першотравенська.

В подальшому ОСОБА_4 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:007:0012 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20659841 від 25.05.2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193780499 від 19.12.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 28.04.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7497/15-17-сг ОСОБА_9 (земельна ділянка площею 3,6199 га кадастровий номер 3223186600:04:007:0011) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Першотравенська.

В подальшому ОСОБА_9 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:007:0011зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20481871 від 16.05.2017 року.

Згідно свідотцва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успалдковував після смерті ОСОБА_9 зазначену вище спірну земельну діляну, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадсщину за законом від 22.11.2019 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №120993560 від 18.04.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12.05.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7973/15-17-сг ОСОБА_5 (земельна ділянка площею 3,6203 га кадастровий номер 3223186200:05:004:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Нещерівська.

В подальшому ОСОБА_5 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186200:05:004:0002 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20672419 від 25.05.2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №120992887 від 18.04.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12.05.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7975/15-17-сг ОСОБА_6 (земельна ділянка площею 3,6512 га кадастровий номер 3223186200:05:006:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Нещерівська.

В подальшому ОСОБА_6 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186200:05:006:0001зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20658834 від 25.05.2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193770943 від 18.12.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12.05.2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7980/15-17-сг ОСОБА_7 (земельна ділянка площею 3,6130 га кадастровий номер 3223186600:04:003:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Першотравенська.

В подальшому ОСОБА_7 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:003:0004 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20504435 від 17.05.2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63341039 від 13.07.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12.03.2016 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-3645/15-16-сг ОСОБА_10 (земельна ділянка площею 3,6364 га кадастровий номер 322110100:06:005:0003) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська обл., Обухівський р., с/рада Нещерівська.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10880/15-16-сг від 01.06.2016 року внесено зміни до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-3645/15-16-сг від 12.03.2016 року, відповідно до яких у п.1 кадастровий номер «322110100:06:005:0003» змінено на кадастровий номер «3223110100:06:005:0003»; у п. 1 слопосполучення «Нещерівської сільської ради» замінено на словосполучення «Обухівської міської ради»; у п.2 кадастровий номер «322110100:06:005:0003» змінено на кадастровий номер «3223110100:06:005:0003».

В подальшому ОСОБА_10 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223110100:06:005:0003 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 31272720 від 07.09.2016 року.

Згідно свідотцва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 успалдковував після смерті ОСОБА_10 зазначену вище спірну земельну діляну, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.2021 року.

Рішенням державного реєстратора №56216396 від 19.01.2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:06:005:0003.

Рішенням державного реєстратора №28307045 від 24.05.2021 року за ТОВ «Роза-Л» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:005:0003.

На звернення ПАТ «Обухівське» Державним підприємством «Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою» надано інформацію, що спірна земельна ділянка знаходиться на територіях Першотравенської, Нещерівської сільських рад, а також Обухівської міської ради в межах земельних ділянок, що належать ПАТ «Обухівське» на праві користування на підставі державних актів.

Відповідно до листа управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 29.09.2016 право постійного користування земельними ділянками радгоспу-комбінату «Обухівський» (ПАТ «Обухівське») не припинялось.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м, Києві від 29.11.2017 тимчасово вилучено оригінал проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів.

В проєкті приватизації земель ПАТ «Обухівське» виготовленому ФОП ОСОБА_8 наявні, зокрема, розпорядження Обухівської РДА «Про затвердження проекту приватизації від 08.12.2015; заява Голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою від 28.05.2012; технічне завдання від 02.12.2013; розпорядження Обухівської РДА «Про надання дозволу на розроблення проекту від 28.12.2012; довідки; висновки про погодження проекту землеустрою; умови відведення; розпорядження Обухівської РДА «Про погодження проекту приватизації від 15.11.2013; схеми розташування земельних ділянок; акти про встановлення в натурі меж земельних ділянок; рішення Першотравенської сільської ради «Про погодження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 20.11.2013; рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» від 30.11.2013, відповідно до якого прийнято рішення про звернення до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»; абриси земельних ділянок; кадастрові плани; Статут ПАТ «Обухівське», список членів; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.12.2013; рішення Обухівської районної ради «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 27.12.2013.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також: пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Згідно ч. 2 ст. 25 ЗК України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до положень ч.2 ст.122 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.3 тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Абзацом 2 та 3 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві," а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 118 ЗК України, передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт "б" ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачає передачу земельних ділянок у власність громадян, в тому числі внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. При цьому частина 5 статті 116 ЗК України чітко визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Згідно ч.4 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у районі (місті) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як встановлено в судом, на час розгляду справи, відомості про перебування в користуванні ПАТ «Обухівське» земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч.1 ст.21 ЗУ «Про Державний земельних кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Частиною 3 статті 25 ЗУ «Про землеустрій» передбачено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом, а частиною 2 даного закону перелічено вичерпний перелік видів документації з землеустрою до яких відноситься зокрема: проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

Таким чином, суд приходить до висновку, що надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність правомірно здійснено за проектом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Відповідно до ч. 5 ст. 25 цього ЗУ «Про державний земельний кадастр» до Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Згідно ст.49 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають: завдання на складання проекту землеустрою; пояснювальну записку; рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель; список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства; схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду); матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; відомості про обчислення площі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).

Після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій при перенесенні меж земельних ділянок у натуру (на місцевість) до нього долучаються: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності.

Отже, перенесення меж земельних ділянок в натуру відбувається після затвердження проекту землеустрою, тобто вже після його виготовлення.

Як вбачається з матеріалів проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» вказаний проект погоджений чинним розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації

При дослідженні проекту землеустрою приватизації земель ПАТ «Обухівське» судом встановлено відсутність деяких документів, визначених ст.49 ЗУ «Про землеустрій», зокрема схеми розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду). Разом з тим, вбачається, що рішеннями загальних зборів щодо приватизації земель були погоджені списки осіб, площа земельних ділянок та їх розташування.

На час розгляду справи, оригінал проекту приватизації не досліджений через вилучення правоохоронними органами.

Згідно ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Частиною другою вказаної статті визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають право на набуття права на постійне користування земельними ділянками, де відсутні приватні акціонерні товариства, що також свідчить про певні колізії у земельному законодавстві щодо регулювання питання постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі - фізичні особи мали право на приватизацію спірних земельних ділянок, як працівники радгоспу-комбінату «Обухівське». Таке право позивачем не заперечується. В проекті приватизації наявні клопотання голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою приватизації земель, рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» щодо приватизації земельних ділянок.

Суду не надано доказів, що спірні земельні ділянки надана відповідачам - фізичним особам поза межами земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ПАТ «Обухівське», і її передача порушує права інших фізичних чи юридичних осіб окрім позивача. Крім того, судом не встановлено, що дані земельні ділянки не могли бути передані у власність відповідачам - фізичним особам, як працівникам радгоспу - комбінату або, що набуття їх у визначених площах порушує права інших осіб, які мають право на приватизацію.

Крім того, інформація про спірні земельні ділянки внесена у державний земельний кадастр, присвоєно кадастровий номер, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок.

Як встановлено в судом, спірні земельні ділянки передані у власність відповідно до розпорядження та на підставі наказу органу державної влади. При наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено.

Суду не надано доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок.

Щодо доводів позивача про видачу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області оскаржуваного наказу під час дії судової заборони вжитої ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2014 року у справі № 911/2149/14 слід зазначити наступне. Ухвала Господарського суду Київської області від 05.06.2014 року по справі № 911/2149/14 про забезпечення позову винесено відносно Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797). Оскаржуваний наказ про передачу у власність земельної ділянки виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550), яке не є правонаступником Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797), що підтверджується положенням про Управління та різними ідентифікаційними номерами установ.

Господарськими судами не приймалося рішення щодо заміни сторони по справі № 911/2149/14 з Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797) на Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 05.06.2014 року по справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується Головного управління Держгеокадастру у Київській області та останнім відповідно не порушено вимог вищезазначеної ухвали суду.

Окрім цього, суд вважає за необхідне надати оцінку спірним правовідносинам у відповідності практики ЄСПЛ. Так, в пункті 71 рішення у справі «Рісовській проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного врядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в будь-якому випадку відповідачі - фізичні особи не повинні нести тягар «державних помилок» навіть за наявності формальних порушень процедур, які не мають суттєвого впливу на права та інтереси будь-яких осіб.

Відмовляючи у задволенні позову в частині визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень шляхом визнання недійсними Наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельних ділянок у власність, суд не вбачає правових підстав для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Керуючись ст. ст.19, 20, 23, 30,48, 49, 52, 53, 56, 57, 77, 80, 81, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 25, 79-1, 92, 116, 118, 122, 125, 126, 141, 186 ЗК України, ст.ст. 16, 104, 108, 181 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування реєстрації земельної ділянки та договорів оренди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Висоцька Г. В.