Постанова

від 23.12.2024 по справі 372/13/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 372/13/22 Головуючий у суді першої інстанції - Висоцька Г.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4848/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 правонаступником прав якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , правонаступником прав якого є ОСОБА_9 про скасування реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ПрАТ «Обухівське» звернулось до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Роза-Л», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування реєстрації земельної ділянки, яку мотивувало тим, що ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» та є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться в межах Обухівської міської ради.

Так, у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року виданого Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26 радгоспу-комбінату «Обухівський» було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Позивач вказував, що з січня 2016 по серпень 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області було зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами 3223110100:06:005:0003 площею 3,6364 га, 3223186600:04:007:0011 площею 3,6199 га, 3223186600:04:008:0008 площею 3,6181 га, 3223186600:04:007:0012 площею 4,0813 га, 3223186200:05:004:0002 площею 3,6203 га, 3223186200:05:006:0001 площею 3,6512 га. які наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області були передані у приватну власність ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , а після реєстрації права власності на земельні ділянки відразу ж щодо земельних ділянок було зареєстровано право оренди на підставі договорів оренди укладених з ТОВ «РОЗА-Л».

Однак, вказані земельні ділянки є частиною земельних ділянок, що належить позивачу відповідно до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264, 003262 та 003263.

ПрАТ «Обухівське» вважає незаконною реєстрацією кожної із земельних ділянок без виготовлення відповідної землевпорядної документації, без припинення прав позивача на землю, всупереч дії судової заборони на вчинення таких дій, чим було допущено порушення статті 13, 19, 124-1 Конституції України, статті 116, 141, 149, 151, 79, 79-1 Земельного Кодексу України, та положень Законів України «Про землеустрій» та «Про державний земельний кадастр».

Так, ПрАТ «Обухівське» просило суд визнати незаконними та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, а саме: визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельних ділянок у власність, визнати недійсним та скасувати договори оренди земельної ділянки, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності земельних ділянок, скасувати рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права оренди.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Обухівське» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПрАТ «Обухівське» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд прийшов до висновку, що між сторонами виник спір щодо законності набуття фізичними особами права власності на спірні земельні ділянки, хоча позов в першу чергу стосувався незаконної реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі, в зв`язку з чим судом при прийнятті рішення не було застосовано до спірних правовідносин, а відтак не було встановлено порушення норм статті 79-1 Земельного Кодексу України, та положень Законів України «Про землеустрій» та «Про державний земельний кадастр», отже таке судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Так, апелянт вказує, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, на підставі проекту приватизації земель ПрАТ «Обухівське» №365 від 08 грудня 2015 року, який є проектом землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій мали б бути сформовані земельні ділянки державної власності шляхом визначення їх меж. Однак, хоч вказаний проект і був затверджений, земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі не були.

Крім того, відповідно до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Разом з тим, проектів землеустрою відповідачам щодо спірних земельних ділянок не розроблялося і ПрАТ «Обухівське», як землевласником, не погоджувалися, та ані районною державною адміністрацією, ані сільськими чи міською радою не приймалося рішення про розробку такого проекту, відтак, апелянт вважає, що розпаювання земель ПАТ «Обухівське» не відбулося до цього часу.

Натомість висновок суду, про те що надання земельних ділянок членам ПрАТ «Обухівське» у власність може здійснюватися за проектом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою суперечить вимогам статті 79-1 Земельного кодексу, статтям 21, 22, 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», статтям 20,25, 49-1, 49, 50 Закону України «Про землеустрій».

Наголошує, що не існує такого виду документації із землеустрою як додаток до проекту приватизації, а реєстрація спірних земельних ділянок здійснена без відповідної документації із землеустрою та суперечить статті 20 ЗУ «Про землеустрій».

Право постійного землекористування апелянта є безстроковим, у встановленому законом порядку припинено не було й не могло бути припиненим, оскільки вичерпний перелік таких підстав передбачено статтею 141 ЗК України та не містить такої підстави як «у зв`язку з приватизацією даних земель».

Апелянт зазначає, що даний спір стосується порушення державою в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області прав на мирне володіння ПрАТ «Обухівське» землею, а відтак вважає всі подальші дії з спірними земельними ділянками незаконними й просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

При апеляційному розгляді справи представник ПрАТ «Обухівське», Школьна К.В., підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «Роза-Л», адвокат Клапчук Ф.П. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Представник відповідача у справі ОСОБА_6 , адвокат Шаповал О.В., заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважала, що рішення судом першої інстанції ухвалено з отриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, щовідповідно до п. 1.1 Статуту затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 20 грудня 2019 року ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства».

Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства».

Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський».

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» надано право на постійне користування земельною ділянкою площею 1327,0 га на території Нещерівської сільської ради для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради від 01 грудня 1995 року.

28 березня 2012 року Обухівська районна державна адміністрація розпорядженням № 385 надала дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24 червня 2014 року визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради, Першотравенської та Нещерівської сільських рад.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року №365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» затверджено проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_14 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року зазначену ухвалу скасовано.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193949482 від 19 грудня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 28 квітня 2017 року видано наказ №10-7491/15-17-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (земельна ділянка площею 3,5771 га кадастровий номер 3223186600:04:008:0006) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Першотравенська.

В подальшому між ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:008:0006 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20482612 від 16 травня 2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193780517 від 19 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12 травня 2017 року видано наказ №10-7978/15-17-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (земельна ділянка площею 4,0813 га кадастровий номер 3223186600:04:007:0012) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська області, Обухівський р., сільська рада Першотравенська.

В подальшому між ОСОБА_4 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:007:0012 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20659841 від 25 травня 2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193780499 від 19 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 28 квітня 2017 року видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-7497/15-17-сг ОСОБА_11 (земельна ділянка площею 3,6199 га кадастровий номер 3223186600:04:007:0011) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Першотравенська.

В подальшому ОСОБА_11 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:007:0011 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20481871 від 16 травня 2017 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_11 зазначену вище спірну земельну ділянку, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2019 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №120993560 від 18 квітня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12 травня 2017 року видано наказ №10-7973/15-17-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 (земельна ділянка площею 3,6203 га кадастровий номер 3223186200:05:004:0002) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Нещерівська.

В подальшому між ОСОБА_5 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186200:05:004:0002 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20672419 від 25 травня 2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №120992887 від 18 квітня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12 травня 2017 року видано наказ №10-7975/15-17-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 (земельна ділянка площею 3,6512 га кадастровий номер 3223186200:05:006:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Нещерівська.

В подальшому між ОСОБА_7 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186200:05:006:0001 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20658834 від 25 травня 2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №193770943 від 18 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12 травня 2017 року видано наказ №10-7980/15-17-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_13 (земельна ділянка площею 3,6130 га кадастровий номер 3223186600:04:003:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Першотравенська.

В подальшому між ОСОБА_13 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223186600:04:003:0004 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 20504435 від 17 травня 2017 року.

Згідно копії Наказу «Про надання земельної ділянки у власність», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63341039 від 13 липня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 12 березня 2016 року видано наказ №10-3645/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_10 (земельна ділянка площею 3,6364 га кадастровий номер 322110100:06:005:0003) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, сільська рада Нещерівська.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10880/15-16-сг від 01 червня 2016 року внесено зміни до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-3645/15-16-сг від 12 березня 2016 року, відповідно до яких у п. 1 кадастровий номер «322110100:06:005:0003» змінено на кадастровий номер «3223110100:06:005:0003»; у п. 1 слопосполучення «Нещерівської сільської ради» замінено на словосполучення «Обухівської міської ради»; у п.2 кадастровий номер «322110100:06:005:0003» змінено на кадастровий номер «3223110100:06:005:0003».

В подальшому між ОСОБА_10 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки №3223110100:06:005:0003 зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» за номером запису про інше речове право 31272720 від 07 вересня 2016 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_10 зазначену вище спірну земельну діляну, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.2021 року.

Рішенням державного реєстратора №56216396 від 19 січня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:06:005:0003.

Рішенням державного реєстратора №28307045 від 24 травня 2021 року за ТОВ «Роза-Л» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:005:0003.

На звернення ПАТ «Обухівське» Державним підприємством «Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою» надано інформацію, що спірна земельна ділянка знаходиться на територіях Першотравенської, Нещерівської сільських рад, а також Обухівської міської ради в межах земельних ділянок, що належать ПАТ «Обухівське» на праві користування на підставі державних актів.

Відповідно до листа управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 29 вересня 2016 року право постійного користування земельними ділянками радгоспу-комбінату «Обухівський» (ПАТ «Обухівське») не припинялось.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року тимчасово вилучено оригінал проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів.

В проекті приватизації земель ПАТ «Обухівське» виготовленому ФОП ОСОБА_14 наявні, зокрема, розпорядження Обухівської РДА «Про затвердження проекту приватизації від 08 грудня 2015 року; заява Голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою від 28 травня 2012 року; технічне завдання від 02 грудня 2013 року; розпорядження Обухівської РДА «Про надання дозволу на розроблення проекту від 28 грудня 2012 року; довідки; висновки про погодження проекту землеустрою; умови відведення; розпорядження Обухівської РДА «Про погодження проекту приватизації від 15 листопада 2013 року; схеми розташування земельних ділянок; акти про встановлення в натурі меж земельних ділянок; рішення Першотравенської сільської ради «Про погодження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 20 листопада 2013 року; рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» від 30 листопада 2013 року, відповідно до якого прийнято рішення про звернення до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»; абриси земельних ділянок; кадастрові плани; Статут ПАТ «Обухівське», список членів; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2013 року; рішення Обухівської районної ради «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 27 грудня 2013 року.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачі - фізичні особи мали право на приватизацію спірних земельних ділянок, як працівники радгоспу-комбінату «Обухівське». Таке право позивачем не заперечується. В проекті приватизації наявні клопотання голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою приватизації земель, рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» щодо приватизації земельних ділянок.

Позивачем не було надано суду доказів, що спірні земельні ділянки, які надані відповідачам - фізичним особам знаходяться поза межами земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ПАТ «Обухівське», і її передача порушує права інших фізичних чи юридичних осіб окрім позивача.

Крім того, судом не встановлено, що дані земельні ділянки не могли бути передані у власність відповідачам - фізичним особам, як працівникам радгоспу - комбінату або, що набуття їх у визначених площах порушує права інших осіб, які мають право на приватизацію. Інформація про спірні земельні ділянки внесена у державний земельний кадастр, присвоєно кадастровий номер, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки передані у власність відповідно до розпорядження та на підставі наказу органу державної влади. При наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено.

Суду не надано доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок.

Щодо доводів позивача про видачу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області оскаржуваного наказу під час дії судової заборони вжитої ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі №911/2149/14 суд виходив із того, що зазначена ухвала Господарського суду винесено відносно Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797). Оскаржуваний наказ про передачу у власність земельної ділянки виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550), яке не є правонаступником Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797), що підтверджується положенням про Управління та різними ідентифікаційними номерами установ. Господарськими судами не приймалося рішення щодо заміни сторони по справі № 911/2149/14 з Головного управління Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797) на Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року по справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується прав та обов`язків Головного управління Держгеокадастру у Київській області та останнім відповідно не порушено вимог вищезазначеної ухвали суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку відповідачі - фізичні особи не повинні нести тягар «державних помилок» навіть за наявності формальних порушень процедур, які не мають суттєвого впливу на права та інтереси будь-яких осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень шляхом визнання недійсними Наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельних ділянок у власність, суд не знайшов правових підстав для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору за вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 правонаступником прав якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , правонаступником прав якого є ОСОБА_9 виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у про відмову у задоволенні позову відносно Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 правонаступником прав якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , правонаступником прав якого є ОСОБА_9 відповідає з огляду на наступне.

Разом із тим, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору між позивачем ПрАТ «Обухівське» та ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і тому рішення в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

Відповідно до аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України правонаступників у справу можна залучити тільки у разі, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз наведених норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення позивача із позовом до суду - 22 січня 2022 року відповідач у справі ОСОБА_2 не був наділений цивільною правосуб`єктністю, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тому провадження у справі щодо нього не могло бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Щодо вирішення спору в іншій частині колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 1 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII, що був чинним на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою (далі - ЗК УРСР), земельні відносини в Україні регулювалися цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видавалися відповідно до нього.

Стаття 4 ЗК УРСР установлювала, що землі, які перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Документами, що посвідчували право власності або право постійного користування землею згідно зі статтею 23 ЗК УРСР, були державні акти, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за формою, затвердженою постановою Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ.

За змістом частини другої статті 78 чинного ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Дійсно, приписи чинного ЗК України не відносять приватні акціонерні товариства до суб`єктів, які можуть набути право постійного користування із земель державної та комунальної власності, адже відповідно до частини другої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Однак при цьому положення пункту 6 розділу X указаного Кодексу щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

Так, відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 ЗК України).

У свою чергу, частинами третьою-п`ятою статті 118 ЗК Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26 квітня 2003 року набрав чинності Закон України № 675-IV «Про внесення змін до Земельного кодексу України», яким пункт 8 розділу Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Натомість приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації(пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон України № 899-IV).

Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї .

Указаним Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

За змістом частини третьої статті 13 Закону України № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Загальними зборами акціонерів від 20 грудня 2019 року ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 (провадження № 61-9568св20) зазначено, що «у наданому позивачем державному акті серії II-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що ПрАТ «Обухівське» переконливих, належних та допустимих доказів щодо накладення спірних земельних ділянок до суду не надало, а також не довело наявність у нього права користування саме спірними земельними ділянками, які виділялись Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області у власність відповідачів. Тобто, з вказаного вбачається, що факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що знаходяться на законних підставах у користуванні позивача не підтверджений належними та допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц зроблено правовий висновок про те, що «намагання виправити допущену в минулому органом влади «помилку» не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін. Позбавлення його такого права власності фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, оскільки з володіння відповідача вона не вибуває, а лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність не з вини відповідача, а внаслідок недбальства державних органів».

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 372/2112/20 (провадження № 61-11675св21) зазначено, що «стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Позивач не надав доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок. Отже, задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів - фізичних осіб мирно володіти своїм майном та покладе лише на них обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельні ділянки право на отримання яких є гарантованим державою».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, ПАТ «Обухівське» звернулося з позовом про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок, шляхом визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, посилаючись на те, що передача у приватну власність відповідачів - фізичних осіб спірних земельних ділянок здійснена з порушенням вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність, у тому числі й спірних земельних ділянок, правомірно здійснено за проєктом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою як працівнику радгоспу-комбінату; при наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено; інформація про спірні земельні ділянки внесена до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастрові номери, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок; накази про передачу у власність земельних ділянок видані ГУ Держгеокадастру, яке не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, і ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується ГУ Держгеокадастру та останнім відповідно не порушено вимог зазначеної ухвали суду.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову ПАТ «Обухівське», оскільки відповідачі у справі як працівники радгоспу-комбінату «Обухівський» мали права на отримання вказаних земельних ділянок в власність в порядку приватизації.

Подібний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі 372/3864/19 ( провадження № 61-5304св22).

Зокрема у вказаному судовому рішення Верховний Суд встановив, що «рішенням Обухівської міської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 14 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1687,9 га (ріллі -1400,2 га, сіножатей - 22,4 га, пасовищ - 54,1 га, лісів і інших лісовкритих площ - 30,0 га, боліт - 8,1 га, під водою - 24,9 га, під господарськими шляхами - 36,3 га, під виробничими будівлями і дворами - 61,2 га, під гідротехнічними спорудами - 48,2 га, відкритими землями без рослинного покриву - 2,5 га).

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 19 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003264, виданим Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26, радгоспу-комбінату «Обухівський» передано у користування 1687,9 га землі у межах відповідно до плану користування для сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Нещерівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії 22 скликання від 01 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1327,0 га (ріллі - 798,5 га, сіножатей - 446,2 га, пасовищ - 19,0 га, лісів і інших лісовкритих площ - 20,8 га, боліт - 1,1 га, під водою - 21,8 га, під господарськими шляхами - 8,5 га, під виробничими будівлями і дворами - 7,4 га, під гідротехнічними спорудами - 3,3 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,4 га) .

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003263, виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, радгоспу-комбінату «Обухівський» надано у постійне користування 1327,0 га землі у межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Першотравенської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 05 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 2164,6 га (ріллі - 1968,7 га, сіножатей - 23,4 га, пасовищ - 125,6 га, лісів і інших лісовкритих площ - 6,8 га, під водою - 1,9 га, боліт - 0,7 га, під господарськими шляхами - 20,65 га, під виробничими будівлями і дворами - 16,2 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,6 га) .

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003262, виданим Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу-комбінату «Обухівський» передано у користування 2164,6 га землі в межах відповідно до плану користування для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ «Обухівське» є правонаступником радгоспу-комбінату «Обухівський» .

Згідно з пунктом 1.1 Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів від 18 жовтня 2013 року, ПАТ «Обухівське» є правонаступником ВАТ «Обухівське» шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у ВАТ «Обухівське».

28 березня 2012 року Обухівська районна державна адміністрація видала розпорядження № 385 про надання дозволу на розроблення проєкту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради, Першотравенської та Нещерівської сільських рад за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства .

Згідно з листом управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 29 вересня 2016 року право постійного користування земельними ділянками ПАТ «Обухівське», право на які посвідчене державними актами серії ІІ-КВ № 003262, 003263, 003264, не припинялося.

Таким чином Верховний Суд виснував, що надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність, у тому числі й спірних земельних ділянок, правомірно здійснено за проєктом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою як працівнику радгоспу-комбінату; при наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено; інформація про спірні земельні ділянки внесена до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастрові номери, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок; накази про передачу у власність земельних ділянок видані ГУ Держгеокадастру, яке не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, і ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується ГУ Держгеокадастру та останнім відповідно не порушено вимог зазначеної ухвали суду».

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 372/2118/20 (провадження № 61-18213св21), від 25 січня 2023 року у справі № 372/3857/19 (провадження № 61-3412св22), від 22 березня 2023 року у справі № 372/4258/19-ц (провадження № 61-12654св21), у спорах з подібними правовідносинами та фактичними обставинами.

Перевіряючи доводи апелянта в частині укладення відповідачами фізичними особами договорів оренди земельних ділянок із ТОВ «Роза-Л», колегія суддів враховує наступні норми права та обставини справи.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX),частину першу статті 14 Закону № 161-XIV викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення оспорюваних договорів оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладених обставин можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

За частиною п`ятою статті 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції відповідачі, фізичні особи та ТОВ «РОЗА-Л» уклали, зареєстрували у визначеному чинним законодавством порядку право оренди належних фізичним особам земельних ділянок, тому суд перешої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог поданих ПрАТ «Обухівське» про визнання вказаних договорів оренди недійсними, колегія суддів погоджується із вказаним висновком.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про скасування реєстрації земельної ділянки, скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв