Рішення

від 11.07.2023 по справі 537/3357/22

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/228/2023

Справа № 537/3357/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 Крюківський районний суд міста Кременчука у складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі судового засідання Савічевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради», третя особа - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості

про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради», в якому просить стягнути заборгованість, що включає в себе компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 42 224,89 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні із розрахунку 1158,13 грн. за кожен день затримки починаючи з 03.08.2022 по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову вказав, що 02.12.2020 ОСОБА_1 було прийнято на посаду лікаря анестезіолога до Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради», 03.08.2022 його було звільнено з посади за згодою сторін. Однак, в день його звільнення, відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1ст. 116 КЗпП України. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку на користь позивача компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 06.06.2021 по 01.06.2022 та з 06.06.2021 по 06.06.2022 у розмірі 42224,89 грн. Крім того, як передбачено ч. 1ст. 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 07.12.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та прохали його задовольнити, одночасно підтвердивши що на даний час заборгованість залишається невиплаченою.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог прохав відмовити з підстав відсутності у підприємства будь якої заборгованості на час звільнення позивача із займаної посади, зазначивши що нарахована останньому компенсація за невикористану відпустку була утримана за рахунок зайво переплаченої заробітної плати. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила факт складання табелю обліку робочого часу позивача аж до часу звільнення останнього, зазначивши що переплата заробітної плати позивачу утворилась внаслідок бухгалтерської помилки, при цьому зазначила що службового розслідування по даному факту не проводилося.

Третя особа - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до суду не з`явився, будь яких клопотань та заяв на адресу суду не направляв.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника останнього адвоката Ковальчука О.М., представника відповідача Шутько В.І. , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

02.12.2020 ОСОБА_1 було прийнято на посаду лікаря-анестезіолога до Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.7-8)

01.06.2022 відповідачем винесено наказу №29 про виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 06.06.2021 по 01.06.2022 (а.с.13)

01.08.2022 позивач за допомогою засобів електронного зв`язку звернувся до відповідача із заявою про звільнення за згодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (а.с.9)

03.08.2022 відповідачем винесено наказ № 36-к яким було вирішено надати ОСОБА_1 щорічну відпустку на 24 календарні дні з 01.08.2022 по 24.08.2022 та додатково один день за святкування 24.08.2022 за період роботи з 06.06.2021 по 06.06.2022 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (а.с.14).

24.08.2022 позивача на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України було звільнено за згодою сторін, що підтверджується копією витягу з наказу № 25-ос від 30.12.2022 (а.с. 128)

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виплати позивачу компенсації за не використану відпустку у день звільнення останнього, на яку сторона відповідача посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог, а тому суд вважає доведеним що при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, відповідачем всупереч вимог статті 116 КЗпП України не було проведено виплати усіх належних позивачу сум та останнього не було письмово повідомлено перед здійснення відповідної виплати, про нараховані суми.

Суд критично сприймає твердження сторони відповідача про дотримання останніми при звільненні позивача вимог частини 1 статті 116 КЗпП України з посиланням на той факт, що нарахований розмір компенсації на невикористану відпустку був утриманий з підстав помилково перерахованої позивачу заробітної плати за березень, травень 2022 року з тих підстав що по-перше: факт помилки бухгалтерії при нарахуванні та виплати заробітної плати позивачу за зазначений відповідачем період належними та допустимими доказами останнім не доведено, тобто суду не надано жодного документу бухгалтерського обліку, табелів обліку робочого часу, акту службової перевірки по факту помилки при проведенні нарахування та виплати відповідних сум позивачу тощо і по-друге: докази надані стороною відповідача підтверджують лише факт перерахування позивачу заробітної плати і фактично підтверджують відсутність проведення повного розрахунку з останнім в день його звільнення.

Враховуючи, що в день звільнення, позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 17 321,64 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до вимог глави ІІ частини 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати

компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до вищевказаних положень суд при визначенні розміру компенсації за невикористану відпустку за період з 06.06.2021 по 01.06.2022 згідно наказу № 29 від 01.06.2022, застосовує наступний розрахунок: 123 019,02 (виплати за 12 місяців): 277 (кількість календарних днів)= 444,11 х 24(кількість днів відпустки із застосуванням вимог ст.12 Закону України «2136-ХІ від 15.03.2022) = 10 658,64 грн.

Із врахуванням вище зазначених розрахунків. загальний розмір заборгованості по заробітній платі на день звільнення позивача склав 17321,64 грн. (10 658,64+6663,00 (матеріальна допомога на оздоровлення за наказом №36-к від 03.08.2022))

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, приймає до увагу довідку про доходи № 64 від 23.11.2022 за підписом керівника Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» Коліхова Я. та головного бухгалтера Ковальової Н. за змістом якої вбачається середньоденна заробітна плата позивача складає 1158,13 грн (а.с.11-12).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих стороною позивача пояснень в судовому засіданні, останні визнали визначений відповідачем розмір середньоденної заробітної плати, якій в свою чергу в судовому засіданні також підтвердив правильність проведених підприємством розрахунків щодо визначення розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до ст. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України визначено що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку за період з 25.08.2022 по 24.02.2023, тобто за 132 робочих днів

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 51.08.2022 по 24.02.2023 року у сумі 152 873,16 грн. (132 робочих днів х 1158,13 середньоденної заробітної плати).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в частині порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України щодо виплати при звільненні усіх належних позивачу сум та приходить до висновку про часткове задоволення останніх в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку, належних працівникові при звільненні сум із врахуванням вимог статті 117 КЗпП України за період часу з 25.08.2022 по 24.02.2023.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» (адреса: вулиця Миру, будинок 34, смт. Борова, Ізюмський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 02002807), третя особа - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості (адреса: проїзд Арсенальний, будинок 1, місто Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 22548262) - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» адреса: вулиця Миру, будинок 34, смт. Борова, Ізюмський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 02002807) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати у виді компенсації за невикористану відпустку у розмірі 17 321 (сімнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 64 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» адреса: вулиця Миру, будинок 34, смт. Борова, Ізюмський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 02002807) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2022 по 24.02.2023 у розмірі 152 873 ( сто п`ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 16 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» адреса: вулиця Миру, будинок 34, смт. Борова, Ізюмський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 02002807) судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Діана ЗОРІНА