Постанова

від 06.12.2023 по справі 537/3357/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/3357/22 Номер провадження 22-ц/814/4437/23Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 липня 2023 року у складі судді Зоріної Д. О.

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради», третя особа - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості, про стягнення заборгованості із заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 42224,89 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із розрахунку 1158,13 грн за кожен день затримки, починаючи з 03.08.2022 по день винесення рішення суду з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Позов мотивовано тим, що 02.12.2020 його було прийнято на посаду лікаря-анестезіолога до КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради».

Відповідно до листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 10.10.2022 за його заявою трудовий договір з відповідачем було припинено.

З 03.08.2022 він прийнятий на роботу лікарем з медицини невідкладних станів до станції екстреної медичної допомоги № 2 у м. Кременчуці.

Вказував, що йому не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 31 календарний день, яку нараховано на підставі наказу № 29 від 01.06.2022 у розмірі 13271,64 грн.

Наказом № 36-к від 03.08.2022 відповідачем надано йому 25 календарних днів відпустки за період роботи з 06.06.2021 по 06.06.2022, тоді як відповідач мав би виплатити йому компенсацію за ці дні відпустки у зв`язку із звільненням.

Зазначав, що з квітня 2022 року по момент його звільнення в серпні 2022 року відповідачем наказ про призупинення трудового договору не видавався, що свідчить про те, що між сторонами існували трудові відносини в цей час.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у виді компенсації за невикористану відпустку у розмірі 17321,64 грн.

Стягнуто з КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2022 по 24.02.2023 у розмірі 152873,16 грн.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» судовий збір в дохід держави у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, з яким проведено повний розрахунок.

Вказує, що стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у вигляді компенсації за невикористану відпустку, суд не взяв до уваги, що згідно наказу № 36-к від 03.08.2022 позивачу були нараховані відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення, які виплачені йому в повному обсязі.

Оскільки відповідач не мав можливості зв`язатися з позивачем для уточнення поважності причин відсутності на робочому місці, заробітна плата йому нараховувалась навіть за той період, коли позивач фактично припинив трудові відносини з відповідачем та переїхав в інше місто, тому надмірно виплачена заробітна плата була утримана з нарахованих відпускних та матеріальної допомоги, а решта виплачена у серпні 2022 року.

Посилається також на обставини непереборної сили, які виключають вину роботодавця у порушенні строків оплати праці, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддівапеляційного суду,заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріалисправи,дійшла висновкупро часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 02.12.2020 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та за сумісництвом - лікаря приймального відділення, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а. с. 7-8).

01червня 2022року відповідачемвидано наказ№ 29про виплату ОСОБА_1 компенсації заневикористану відпусткуза 31день заперіод роботиз 06.06.2021по 01.06.2022(а.с.13).

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з роботи за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України, на підставі якої у відповідності до положень частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», трудовий договір з КНП «Борівська центральна районна лікарня Борівської селищної ради» було припинено Кременчуцьким міським центром зайнятості 02.08.2022, про що повідомлено сторони (а. с. 10, 126-127).

Наказом КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» № 36-к від 03 серпня 2022 року надано ОСОБА_1 щорічну відпустку на 24 календарні дні з 01.08.2022 по 24.08.2022 та додатково один день за святкування 24.08.2022 за період роботи з 06.06.2021 по 06.06.2022 з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (а. с. 14).

Наказом КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» від 30 грудня 2022 року № 25-ос звільнено ОСОБА_1 лікаря приймальної палати за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Вказано про необхідність виплатити компенсацію за 9 календарних днів за період роботи з 06.06.2021 по 22.04.2022 та з 01.08.2022 по 24.08.2022. Підстава: повідомлення Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, заява ОСОБА_1 (а. с. 128).

Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні позивачу належало від підприємства 17321,64 грн заробітної плати у виді компенсації за невикористану відпустку.

Не заперечуючи вказану суму, апелянт тлумачить її як нараховані відпускні та матеріальна допомога згідно наказу № 36-к від 03.08.2022, що суті таких виплат, як заробітної плати працівника, не змінює.

Доводи апеляційної скарги щодо виплати позивачу 17321,64 грн шляхом утримання переплати по заробітній платі та виплати суми, яка лишилась після утримання переплат, у серпні 2022 року, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем вимог статті 127 КЗпП України.

Відповідно до статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Після спливу місячного терміну для видання наказу про відрахування надмірно виплачених сум, передбачених частиною другою статті 127 КЗпП України, роботодавець втрачає право без згоди працівника проводити відрахування із заробітної плати.

Оскільки матеріали справи відповідних наказів КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» або згоди позивача ОСОБА_1 на відрахування із заробітної плати не містять, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача в цій частини.

Разом з тим, колегія суддів ураховує, що 18.08.2022 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 1886,89 грн заробітної плати, що позивачем не спростовано, та є підставою для зменшення суми заборгованості по заробітній платі при звільненні позивача на суму такої виплати, проте не взято до уваги районним судом при винесенні рішення. Таким чином, стягненню з роботодавця - КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» на користь звільненого працівника - ОСОБА_1 підлягає 15434,75 грн заборгованості з розрахунку при звільненні.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції не вірно встановив строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, та не врахував, що така відповідальність покладається на роботодавця лише за наявності його вини.

Так, відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки припинення трудового договору проводилось позивачем в односторонньому порядку та після подання до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості заяви від 01.08.2022 про припинення трудових відносин з відповідачем, вимог про розрахунок позивач не пред`являв, принаймні матеріали справи таких доказів не містять, висновки суду першої інстанції про виникнення у відповідача - КНП «Борівськацентральна лікарняБорівської селищноїради» обов`язку виплатити звільненому працівникові усі належні йому суми з 25.08.2022 є безпідставними.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, смт Борова Борівської селищної територіальної громади з 13.04.2022 по 03.10.2022 перебувала на тимчасово окупованій території України, а з 04.10.2022 Борівська територіальна громада знаходиться в межах території бойових дій, що є обставинами непереборної сили.

Вказане свідчить про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу розрахунку при звільненні, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, оскільки немає підстав для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказано не врахував, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення в частині застосування положень статті 117 КЗпП України та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 липня 2023 року в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати змінити, зменшивши суму стягнення з 17321,64 грн до 15434,75 грн.

В частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Борівська центральна лікарня Борівської селищної ради» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2022 по 24.02.2023 у розмірі 152873,16 грн рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 липня 2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна