Справа № 569/6628/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.
при секретарі Литвиненко В.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради Єфіменко О.М.,
представника відповідача Рівненської міської ради Мозоль Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Рівне Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖКП «Покровське», Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ЖКП «Покровське», Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати.
В обґрунтування позову зазначає, що на підставі Розпорядження міського голови №169-ос від 06.09.2010 р. та Контракту укладеного між Позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства (правонаступником якого є Департамент інфраструктури та благоустрою) ОСОБА_1 з 06.09.2010 р. працював на посаді начальника житлово-комунального підприємства «Покровське». Строк дії контракту продовжувався рядом додаткових угод, остання з них є від 03.11.2021 року, яка продовжила дію контракту до 05.11.2022 р. Позивачем 05.09.2022 р. на адресу відповідача 2 та адресу відповідача 3 направлено повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію Контракту після 05.11.2022 р. Відповідачем 2 прийнято 02.11.2022 Розпорядження за №204-ос про звільнення ОСОБА_3 . Згідно якого, позивача звільнено 05.11.2022 р. з посади начальника ЖКП «Покровське», в зв`язку з закінченням строку трудового контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. 02.11.2022 Відповідачем 3 видано наказ №259-к про виплату грошової компенсації ОСОБА_4 , згідно якого наказано виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 83 календарних днів (за періоди роботи з 06.09.2018 по 06.09.2019 року - 16 к.д., з 06.09.2020 по 06.09.2021 року. -31 к.д., з 06.09.2021-06.09.2022 року -31 к.д., з 06.09.2022 по 05.11.2023 року-5 к.д.). Підстава: розпорядження міського голови № 504-ос від 02.11.2022 «Про звільнення ОСОБА_5 ». Позивач зазначає, що з листопада 2018 року систематично повідомляв відповідачів 2 та 3, щодо неплатоспроможності відповідача 1 просив виділити кошти на погашення заборгованості підприємства порядку визначеному п. 4.2. статуту, яким визначено, що джерелами формування майна підприємства можуть бути цільові кошти, виділені з міського бюджету. Жодних коштів виділено не було. Окрім того, позивач просив відповідачів 2 та 3 внести несплачений зареєстрований капітал в обсязі 986 тис. грн. до статутного капіталу підприємства. Внесок сплачений не був. Крім того відповідачі 2 та 3, будучи особами яким повністю підпорядкований, підконтрольний та підзвітний відповідач 1, не вчинили жодних дій для забезпечення ЖКП «Покровське» роботою (замовленнями) у відповідності до видів діяльності підприємства визначених статутом, а навпаки були створені передумови для виходу з під обслуговування ЖКП «Покровське» (фактично єдиний вид діяльності, який міг принести прибуток підприємству) багатоквартирних будинків з мешканцями. І лише 13.08.2020 р. (тобто через 2 роки) Рішенням Рівненської міської ради №7779 було вирішено припинити Житлово-комунальне підприємство «Покровське», тобто було прийняте найлегше управлінське рішення без вжиття будь-яких кроків відновлення платоспроможності відповідача 1, фактично підприємство такими діями було доведено до банкрутства. Крім того позивач, будучи головою ліквідаційної комісії відповідача 1, починаючи з 02.07.2021 р. неодноразово просив відповідача 2 та 3 здійснити платежі на суму 76270 грн для сплати обов`язкових платежів необхідних для відкриття провадження у справі про банкрутство. До сьогодні дані кошти виділені не були. Згідно Довідки про суму заборгованості №3 від 16.03.2023 р, виданої відповідачем 1, сума заборгованості заробітної плати начальника ЖКП «Покровське» Олега Бездіжого за період 01.12.2020 - 05.11.2022 становить 375541,25 грн.
Позивач зазначає, що Рівненська міська рада, Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради за невиплату позивачу заробітної плати житлово-комунальним підприємством «Покровське», несуть субсидіарну відповідальність, тому просить суд стягнути з житлово-комунального підприємства «Покровське», Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, заробітну плату в сумі 375541,25 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник обґрунтування позовних вимог підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ЖКП «Покровське» в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи, був повідомлений належним чином.
Представник відповідача №2 Рівненської міської ради в судовому засіданні підтримала обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву згідно якого слідує, що Рівненська міська рада не погоджується із вимогами, викладеними у позові. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що є наявне грубе порушення керівником житлово-комунального підприємства «Покровське» законодавства та обов`язків, які були покладені на нього згідно контракту. Своїми діями керівник ЖКП «Покровське» довів підприємство до кредиторської заборгованості зі збитком у сумі 415 тис. грн., (відповідно до інформації зазначеної у позові) не можливістю виконання підприємством договірних відносин, а також спричинив ліквідацію даного підприємства відповідно до рішення Рівненської міської ради № 7779 від 13.08.2020. Крім того, відповідно до інформації, зазначеної у листі Житлово-комунальним підприємством «Покровське» від 28 грудня 2022 № 33 - в зв`язку з припиненням основної господарської діяльності та відсутністю джерел надходження грошових коштів, підприємство має заборгованість по заробітній платі за період з 1 грудня 2020 по 5 листопада 2022 років в сумі 363 тисячі 300 гривень. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 Цивільного кодексу України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди, а також зловживання правом в інших формах. В зв`язку з вище викладеним просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача №3 Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради в судовому засіданні підтримала обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву згідно якого слідує, що Житлово-комунальне підприємство «Покровське» створено за рішенням рівненської міської ради №457 від 17.05.2001 «Про створення житлово-комунальних підприємств». Позивача призначено на посаду начальника житлово-комунального підприємства «Покровське» за розпорядженням міського голови №169-ос від 06.09.2010 «Про призначення О.Бездіжого». Цим же розпорядженням (п.2) уповноважено начальника управління житлового господарства укласти трудовий контракт з О. Бездіжим. На виконання даного розпорядження з позивачем 06.09.2010 укладено відповідний контракт. За умовами контракту Керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а управління житлово-комунального господарства зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника. Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу пильність, забезпечує виконання завдань підприємством, передбачених законодавством, Статутом підприємства та контрактом (п.6). Згідно з п.17 контракту (в редакції додаткової угоди від 03.02.2016) за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з посадового окладу, доплати і фактично відпрацьованого часу. Статутом ЖКП «Покровське» (п.1.4) визначено, що Підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями засновника, засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства. Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. Керівник підприємства забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених Статутом та законодавством України; виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку та майнового етапу підприємства; несе відповідальність щодо своєчасного і повного внесення підприємством платежів до бюджету, виплату заробітної плати та стан нормування праці. Відповідно до «Положення про Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради», затвердженого рішенням Рівненської міської ради №1076 від 20.08.2021, Департамент є виконавчим органом Рівненської міської ради (п.1), утримується за рахунок коштів бюджету Рівненської міської територіальної громади, відповідно до затвердженого кошторису видатків, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством (п.4). Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників Департаменту визначає міська рада (п.8). В межах, визначених статутними документами та рішеннями міської ради, Департамент є органом управління підпорядкованих йому комунальних підприємств, у тому числі житлово-комунального підприємства «Покровське» (п.6 Положення). Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються прав та обов`язків ЖКП «Покровське», як особи, за рахунок якої повинні бути задоволені ці позовні вимоги, оскільки, оплата праці позивача, як керівника ЖКП «Покровське», здійснюється самим підприємством, у штаті якого перебуває позивач.
Крім того зазначають, що законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до Департаменту та Рівненської міської ради, не передбачена. Щодо субсидіарної відповідальності, то підстави та умови такої відповідальності визначаються положеннями ст.619 ЦК України. За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги. Така відповідальність передбачена, зокрема ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства. Позивач є керівником комунального підприємства, яке належить до сфери управління Департаменту, та не є працівником Департаменту, отримує заробітну плату та інші виплати, за рахунок доходу очолюваного ним підприємства, а не за рахунок коштів міського бюджету. Отже, вимога позивача щодо зобов`язання Департаменту та Рівненської міської ради здійснити виплату йому заборгованості з оплати праці є безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Розпорядження міського голови №169-ос від 06.09.2010 р. та Контракту укладеного між Позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства (правонаступником якого є Департамент інфраструктури та благоустрою) з 06.09.2010 р. працював на посаді начальника житлово-комунального підприємства «Покровське». Строк дії контракту продовжувався рядом додаткових угод, остання з них є від 03.11.2021 року, яка продовжила дію контракту до 05.11.2022р.
Згідно контракту слідує, що ОСОБА_1 приймається на посаду начальника ЖКП «Покровське» та у п. 2 цього контракту зазначено, що на підставі контракту виникають трудові правовідносини між керівником підприємства та управлінням житлово-комунального господарства. Згідно п. 17 контракту слідує, що за виконання обов`язків передбачених цим контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику: а)посадового окладу в розмірі 2997грн. і фактично відпрацьованого часу; б)премії в розмірі до 100 відсотків нарахованої заробітної плати за посадовим окладом відповідно до фінансово-господарської діяльності підприємства за кожен місяць /показники умови та розміри преміювання Керівника визначені в додатку до контракту; г) персональної надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 20% від посадового окладу і фактично відпрацьованого часу. У разі несвоєчасного виконання завдань, визначених контрактом, погіршення якості роботи надбавки можуть бути скасовані або зменшені.
Додатковою угодою до контракту з ОСОБА_1 від 06.06.2018 р. було встановлено посадовий оклад в розмірі 11500,00 грн. з 01.06.2018р. Додатковою угодою до контракту з начальником ЖКП «Покровське» ОСОБА_1 від 05.11.2020 р., було продовжено контракт ОСОБА_1 з 06.11.2020р. по 05.11.2021р. Додатковою угодою до контракту з начальником ЖКП «Покровське» ОСОБА_1 від 03.11.2021 р., було продовжено контракт ОСОБА_1 з 06.11.2021р. по 05.11.2022р. Розпорядженням міського голови №504-ОС від 02.11.2022р. було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 05.11.2022 року з посади начальника житлово-комунального підприємства «Покровське», в зв`язку із закінченням строку трудового контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Наказом Департаменту інфраструктури та благоустрою №259-к від 02.11.2022 р. ОСОБА_1 у зв`язку із його звільненням, було виплачено компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 83 календарних дні.
Позивач стверджує, що при звільненні з житлово-комунального підприємства «Покровське», йому не було виплачено заробітну плату за період з 01.12.2020 - 05.11.2022 у розмірі 375 541,25 грн., що підтверджується довідкою про суму заборгованості №3 від 16.03.2023р, виданої ЖКП «Покровське» .
Як слідує із умов контракту, заробітна плата позивачу згідно контракту нараховувалася та виплачувалася за рахунок частки доходу одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності.
Згідно статуту житлово-комунального підприємства «Покровське», а саме п.1.3, 1.4 , слідує, що саме підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника, засновник не несе відповідальності за зобов`язаними підприємства. Пунктом 4.1 р.4 Статуту передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288своцс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.
Відповідно до частини першої статті 176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.
Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України. За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.
Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.
Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.
При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.
Відповідно до положень статей 77 та 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.
Згідно з частиною другою статті 77 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
Крім того, ГК України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства (статті 74 - 75 ГК України), яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.
Разом з тим стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Зазначені норми права також містять положення щодо відповідальності цих підприємств за боргами. Зокрема, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (частина сьома статті 77 ГК України).
Щодо відповідальності комунального унітарного підприємства за своїм зобов`язанням, то ГК України чітких положень не містить. Однак згідно з частиною десятою статті 77 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.
Стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.
Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 ГК України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина третя статті 78 ГК України).
Зміст права оперативного управління визначений статтею 137 ГК України та є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатися належним йому майном.
При цьому комунальне комерційне підприємство отримує майно передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використанні визначаються статутними документами цього підприємства.
Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (стаття 136 ГК України).
Тлумачення статей 74, 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, в тому числі, із заробітної плати, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.
Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням, пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (частина сьома статті 77 ГК України).
Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.
Правовий висновок щодо застосування норм права в частині субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних підприємств , викладено в постанові від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288своцс18) об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.
Однак, позивачем не доведено та необґрунтовано належними доказами те, що підприємство доведено до банкрутства саме діями його засновників(учасників) органу місцевого самоврядування.
Звіт незалежного аудитора який наявний в матеріалах справи щодо річної фінансової звітності житлово-комунального підприємства «Покровське» не дає підстави стверджувати що підприємство доведено до банкрутства та в цьому винні засновники.
Крім того, на теперішній час житлово-комунальне підприємство не припинило свою діяльність, оскільки відсутні відомості в реєстрі юридичних осіб про припинення житлово-комунального підприємства «Покровське» як юридичної особи.
Для вирішення питання про субсидіарну відповідальність підприємства та органу місцевого самоврядування (як учасника та засновника такої юридичної особи) необхідно встановлення наявності чи відсутності підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства, зокрема мету здійснення господарської діяльності підприємства, його сферу діяльності та факт банкрутства.
Таким чином, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. Така відповідальність не може бути покладена на орган місцевого самоврядування у трудових правовідносинах без встановлення того, що сама юридична особа не може виконати свої зобов`язання в межах трудових правовідносинах у процедурі виконання судових рішень або банкрутства.
Відтак, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідачів на його користь заробітну плату в сумі 375541,25 грн., на підтвердження заборгованості долучив довідку про заборгованість по заробітній платі.
Частиною першою ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Із змісту вказаних вимог вбачається, що вони стосуються прав та обов`язків житлово-комунального підприємства «Покровське» як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги, оскільки оплата праці керівника ЖКП «Покровське» здійснювалася самим підприємством, у штаті якого перебував позивач.
Тому, суд вважає, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 375541.25 грн. з врахуванням сум на утримання зборів та податків повинна бути виплачена житлово-комунальним підприємством «Покровське», працівником якого був ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ЖКП «Покровське», Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
Стягнути зЖКП «Покровське»на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 грудня 2020 року по 05 листопада 2022 року в розмірі 375541,25 грн. (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок одну гривню 25 коп.).
Стягнути з ЖКП «Покровське» в дохід держави судовий збір в сумі 3755 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 41 коп).
В задоволені позовних вимог до Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду абочерез Рівненськийміський судРівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач:ЖКП «Покровське», адреса: 33000, м.Рівне, вул. Гребінки, буд.8, код ЄДРПОУ 31479172.
Відповідач: Рівненська міська рада, адреса: 33000, м.Рівне, вул. Соборна, буд.12А, код ЄДРПОУ 34847334.
Відповідач: Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, адреса: 33000, м.Рівне, вул. Шевченка, буд.45, код ЄДРПОУ 44250562.
Повний текст виготовлено 21.07.2023 року.
Суддя Харечко С.П.
Суд | Рівненський міський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2023 |
Оприлюднено | 24.07.2023 |
Номер документу | 112333773 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Рівненський міський суд Рівненської області
Харечко С. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні