Постанова

від 19.07.2023 по справі 906/624/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 липня 2023 року Справа № 906/624/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу господарського суду Житомирської області про розгляд скарги на дії державного виконавця від 19.04.2023, повний текст якої складено 25.04.2023 у справі №906/624/22 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі -

Хорошівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 76 775,15 грн відшкодування виплаченої допомоги,-

Рішенням Господарського суду Житомирської області 09.11.2022 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області присуджено до стягнення на користь Житомирського обласного центру зайнятості в особі Хорошівської районної філії Житомир-ського обласного центру зайнятості (надалі в тексті Центр зайнятості) 76775,15 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю, 2481,00 грн судового збору.(арк.справи 48-51).

На виконання рішенням Господарського суду Житомирської області 09.11.2022 видано судовий наказ №906/624/22.

В березні 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі в тексті Пенсійний фонд) надійшла скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо відкриття виконавчого провадження №71032002 на примусове виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 у справі №906/624/22.(арк.справи 85-87).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 в задоволенні скарги Пенсійного фонду на дії державного виконавця відмовлено. Ухвала вмотивована тим, що Скаржником не доведено неправомірності дій державного виконавця Управління забезпечення виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі в тексті ДВС) щодо відкриття виконавчого провадження №71032002. Разом з тим, суд першої інстанції врахував висновки у справі №906/204/19, де предмет та сторони судового провадження є аналогічними з справою №906/624/22. Крім того, у справі №906/204/19 розглядалося питання щодо правомочності застосування ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення коштів з установи, яка не має відкритих рахунків в органах казначейської служби, а відтак місцевий суд дійшов висновку, що виконання наказу від 27.01.2023 покладається на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального між-регіонального управління Міністерства юстиції.(арк.справи 134-137).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Відповідач подав скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 та прийняти нову, якою задовольнити скаргу Пенсійного фонду в повному обсязі.

Скаржник вважає, що ухвалу суду першої інстанції винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви на дії державного виконавця, місцевим судом не було враховано, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а не органом ДВС.(арк.справи 141-143).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито провадження у справі №906/624/22 та призначено до розгляду на 19.07.2023.(арк.справи 180).

26.06.2023 на адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №906/624/22 за відсутності представника Пенсійного фонду. (арк.справи 184).

04.07.2023 на адресу апеляційного суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу Центру зайнятості, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.( арк.справи 187-189).

Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у призначене на 19.07.2023 судове засідання апеляційної інстанції. Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Матеріалами справи стверджено, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2022 у справі №906/624/22, на виконання якого видано наказ №906/624/22 від 27.01. 2023 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню в силу приписів ст.1291 Конституції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добро-вільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (надалі в тексті Закон), який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Статтею 1 Закону установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження, проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».(стаття 1, 2, ч.1 ст.5 Закону).

Конституційний Суд України зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є не обхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11).

Згідно з ч.1 ст.18, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.(ч.2 ст.6 Закону).

Згідно з ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається предметом скарги на рішення, дії/бездіяльність виконавця (вимогами скарг) є визнання незаконною (неправомірною, протиправною) постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Отже, оскаржуються дії головного державного виконавця щодо прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, на переконання заявника, підставою звернення до суду із даною заявою є порушення державним виконавцем вимог пп.3 п.4 Положення про Державну казначейську службу України №215, яка встановлює, що саме Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Поруч з цим, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету міністрів України від 03.08. 2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

У розумінні зазначеного Порядку безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.(п.24 Порядку).

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).(п.26 Порядку).

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

Частиною 2 цієї статті визначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого само-врядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до наказу господарського суду Житомирської області №906/624/22 від 27.01.2022 стягувачем є Житомирський обласний центр зайнятості, організаційно-правова форма якого державна організація (установа, заклад), а боржником ГУ ПФУ в Житомирській області, яке є органом державної влади.

Поруч з тим, відповідно до п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 23.07.2014 №280).

Згідно з абз.4 п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції №4224/5 від 27.12.2019), Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, Пенсійний фонд наголошує, що списання заборгованості повинно бути здійснене саме органом Казначейства, а не органом ДВС.

Однак, матеріали справи містять листи Державної казначейською служби №04-08-1-06/1877 від 19.03.2021 та №2208/1-21 від 07.09.2021, в яких повідомлено Центр зайнятості, що в Казначействі на ім`я ГУ ПФУ в Житомирській області рахунки не відкриті, а тому стягнення коштів на користь Центру зайнятості через органи Казначейства є неможливим. Крім того повідомлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби згідно ч.2 ст.76 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а обслуговування коштів ПФУ здійснюється уповноваженим банком.(арк.справи 112-115).

Враховуючи вищенаведені норми та з огляду на відсутність ГУ ПФУ в Житомирській області відкритих рахунків в органах казначейської служби, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що стягнення боргу правомірно покладається на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Із зазначених мотивів колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні скарги ГУ ПФУ в Житомирській області на дії державного виконавця.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості скарги на дії державного виконавця, а тому ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 у справі №906/624/22 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,73,74,86,129,232,233,240,255,271,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу господарського суду Житомирської області про розгляд скарги на дії державного виконавця від 19.04.2023 у справі №906/624/22 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Справу №906/624/22 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Петухов М.Г.