Рішення

від 11.07.2023 по справі 904/658/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023м. ДніпроСправа № 904/658/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при помічнику судді (за дорученням судді) Невмержицькій Т.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс", 02090, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 931, код ЄДРПОУ 40194557

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", 49069, м.Дніпро, пр.Орлика Пилипа, буд.18, приміщення 324-1, код ЄДРПОУ 33074226

про стягнення неустойки

Представники сторін:

від позивача: Овдієнко Віктор Юрійович, адвокат

Ніколенко Олег Іванович, директор

від відповідача: Чуміна Катерина Григорівна

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", в якій просить суд стягнути неустойку за порушення обов`язку повернути об`єкт оренди в порядку ст.785 Цивільного кодексу України в розмірі 1 019 106,36грн., судовий збір у розмірі 15 268,60грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № 28/04-2016 орендного користування від 28.04.2016р. в частині повернення об`єкту оренди.

Ухвалою суду від 10.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.02.2023р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відсутні докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та власником вагону - ТОВ "Продовольча компанія АМ" (прямо або опосередковано через іншого орендодавця) протягом періоду, за який позивачем заявлено вимоги (01.05.2019 - 31.12.2022р.р.) Відповідач зазначає, що під час листування з позивачем, останній визнав вагон № 52903127 втраченим відповідно до пунктів 8.4-8.5 договору орендного користування № 28/04-2016 від 28.04.2016р.

27.02.2023р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. В судовому засіданні 02.03.2023р. клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою суду від 02.03.2023р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 13.04.2023р.

14.03.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що факт порушення прав позивача вже був встановлений в межах справи № 904/4034/18, № 904/2780/19.

21.03.2023р. до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що у справі № 904/4034/18 обставини щодо неповернення вагону після припинення договору оренди не розглядалися, не досліджувалися питання щодо наявності підстав для застосування неустойки згідно ч.2 ст.785 ЦК України; по справі № 904/2780/19 Центральний апеляційний господарський суд упустив питання щодо обставин визнання позивачем втрати вагону.

13.04.2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту до АТ "Українська залізниця" та відповіді АТ "Українська залізниця".

03.05.2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи, яке обґрунтовано тим, що дана експертиза дасть змогу встановити дійсний зміст (волевиявлення) позивача щодо того чи визнав позивач спірний вагон втраченим. Судом клопотання відповідача прийнято судом до розгляду. 17.05.2023р. до суду від позивача надійшли заперечення щодо клопотання про призначення експертизи. 23.05.2023р. до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень позивача проти призначення судової лінгвістичної експертизи. В судовому засіданні, 13.06.2023р., в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової лінгвістичної експертизи було відмовлено, про що винесено протокольну ухвалу.

13.06.2023р. до суду від відповідача надійшли наступні документи:

- клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс", а саме, документів (належним чином засвідчені копії), зокрема, платіжні доручення (платіжні інструкції) щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" (код ЄДРПОУ 40194557) орендної плати за користування залізничним напіввагоном № 52903127 та/або інших платежів за договором оренди із власником/орендодавцем напіввагону № 52903127 2006 року побудови за період з травня 2019 року по дату надання відповіді. В своєму клопотанні відповідач зазначає, що на її адвокатський запит до позивача була отримана відповідь, відповідно до якої було зазначено, що витребувана інформація, яка стосується рахунків за вагон є комерційною інформацією.

- клопотання про повторне направлення ухвали про витребування інформації та документів на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНРЕМПОСТАЧСЕРВІС", оскільки станом на день слухання даної справи такі відповіді не надійшли.

Ухвалами суду від 13.06.2023р. були задоволені клопотання відповідача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" та про повторне направлення ухвали про витребування інформації, документів на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНРЕМПОСТАЧСЕРВІС".

Ухвалою суду від 13.06.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.07.2023р..

В судовому засіданні, 04.07.2023р., позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій договору № 31/03-2016/1 орендного користування від 31.03.206р., акту № 1 від 04.05.2016р. прийому-передачі рухомого складу в оренду, додаткової угоди № 2 від 25.12.2017р., додаткової угоди № 5 від 30.10.2020р.

11.07.2023р. до суду від ТОВ "Вагонремпостачсервіс" надійшли копії договорів орендного користування № АМ/9133 від 11.03.2016р., акту приймання-передачі вагону.

11.07.2023р. до суду від позивача надійшло узагальнення позиції до судових дебатів.

11.07.2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого було відмовлено, оскільки порушені строки визначені ст.81 ГПК, про що винесено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні, 11.07.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (орендар) укладено договір орендного користування №28\04-2016 (далі договір).

За цим договором Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомий склад - залізничні напіввагони моделі 12-783. типу 5600 (п. 1.1. договору).

Модель, реєстраційні номери, дата наступного планового ремонту одиниць РС і їх кількість визначаються в Актах прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Кількість РС, що передані в оренду по цьому договору, в період з 01.11.2016р. по 31.01.2017р. (включно) не може бути меншою ніж 5 одиниць Р.С. (п.1.2. додаткової угоди № 2 від 24.10.2016р. до договору № 28/04-2016 від 28.04.2016р.)

Відповідно до умов п.1.3 Договору, РС, що передається Орендодавцем, на дату його передання зареєстрований в АБД ПВ ЮЦ ЗА за власником РС, та не має заборони курсування. Орендар має право використовувати РС на території України, крім країн СНД і Балтії.

Метою орендного користування є здійснення господарської діяльності - перевезення сипучих, металів та лісоматеріалів. (п.2.1. договору).

Орендна плата за користування одиницею рухомого складу за добу становить 237 грн. 50 коп., крім того ПДВ 20% - 47 грн. 50 коп., всього з ПДВ - 285 грн. 00 коп.

З 01.11.2016р. орендна плата за користування одиницею рухомого складу за добу становить 316,65грн., крім того ПДВ 20 % - 63,33грн., всього з ПДВ - 379,98грн. (п.4.1. додаткової угоди № 2 від 24.10.2016р. до договору № 28/04-2016 від 28.04.2016р.)

Орендна плата та інші платежі за цим Договором сплачуються Орендарем в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового банківського переказу на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у цьому Договорі. (п.4.3. договору)

Згідно з пунктом 4.7 договору орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі РС в орендне користування і до дати підписання сторонами Акту прийому-передачі РС з орендного користування.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Цей договір може бути продовжено на будь-який строк за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди. (п.5.1. додаткової угоди № 2 від 24.10.2016р. до договору № 28/04-2016 від 28.04.2016р.)

Відповідно до пункту 5.3 договору кожна зі сторін має право в односторонньому порядку, шляхом направлення відповідного повідомлення (вимоги) іншій стороні, достроково вивести (повернути/відкликати) з орендного користування РС в цілому або його частину (окремі одиниці). У випадку дострокового виведення (повернення/відкликання) РС з орендного користування за вимогою однієї зі сторін, про своє рішення сторона, що вирішила достроково вивести (повернути/відкликати) РС з орендного користування, письмово повідомляє іншу сторону за 30 (тридцять) діб до запланованої дати виведення (повернення/відкликання) РС.

Згідно п.п. 6.1., 6.1.1. договору орендодавець зобов`язується своєчасно передати орендарю РС технічно справний та комерційно придатний, промитий, пропарений, очищений від залишків вантажу, що відповідає умовам даного договору.

Пунктом 6.3.10 договору встановлено, що у випадку обрання шляху слідування РС:

- по/через територію, на якій проводяться антитерористичні операції, будь-які інші бойові дії;

- по/через тимчасово окуповану територію України - територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

- по/через тимчасово окуповані території України, які визнані такими чинним законодавством України, Орендар відповідає за збереження РС в повному обсязі та не має права посилатись на форс-мажорні обставини, що випливають або пов`язані із зазначеними в цьому пункті подіями. У разі направлення РС на території, визначені цим пунктом, орендар не має права вимагати зменшення орендної плати, якщо через такі обставини змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

У пункті 7.2 договору визначено, що після закінчення терміну дії договору або у разі дострокового виведення (відкликання/повернення РС) з орендного користування, орендар повинен повернути орендодавцю за Актом прийому-передачі орендований РС на станції повернення РС з орендного користування не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від встановленої дати закінчення строку дії договору або дати отримання повідомлення про виведення (відкликання/повернення РС) з орендного користування.

У випадку, якщо в період з 01.11.2016р. по 31.01.2017р. (включно) одна із сторін виступить з ініціативою дострокового виводу з орендного користування РС в цілому або його частини (окремі одиниці) та/або розірванні цього договору, така сторона (ініціатор) сплачує іншій стороні штраф у розмірі 380,00грн. за кожну виведену з орендного користування одиницю РС за кожну добу - з дати виводу з орендного користування РС (вказаної у повідомленні сторони) до 31.01.2017р. (включно). п.8.7. додаткової угоди № 1 від 24.10.2016р. до договору № 28/04-2016 від 28.04.2016р.)

04/05/2016р. на виконання умов Договору між Орендодавцем та Орендарем був підписаний Акт № 1 прийому-передачі рухомого складу в оренду, згідно якого Орендар прийняв в оренду залізничні вантажні вагони: зав. № 2353, 52903168, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип; зав. № 2352, 52903150, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип; зав. № 2351, 52903143, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип; зав. № 2350, 52903135, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип; зав. № 2349, 52903127, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип.

22.02.2017р. Орендарем було повернуто один залізничний вагон - зав. № 2353, 52903168, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип, про що свідчить Акт № 2 прийому-передачі рухомого складу із оренди.

20.03.2017р. Орендарем було повернуто один залізничний вагон - зав. № 2350, 52903135, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип, про що свідчить Акт № 3 прийому-передачі рухомого складу із оренди.

27.03.2017р. Орендарем було повернуто один залізничний вагон - зав. № 2351, 52903143, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип, про що свідчить Акт № 4 прийому-передачі рухомого складу із оренди.

02.04.2018р. Орендарем було повернуто один залізничний вагон - зав. № 2352, 52903150, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип, про що свідчить Акт № 5 прийому-передачі рухомого складу із оренди.

Отже, відповідачем не повернутий залізничний вагон зав. № 2349, 52903127, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип.

Починаючи з другої декади листопада 2017 року (10 листопада 2017 року) відповідач не здійснював сплату орендної плати за Договором орендного користування № 28/04-2016 від 28 квітня 2016 року.

З 28.02.2017 вагон № 52903127 з вантажем (антрацит) із станції відправлення «Довжанська» рухався на станцію призначення «Городній», але був зупинений на станції «Дебальцево-Сортове» (тимчасово окупована територія) у зв`язку з введенням заборони руху вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до п.6.3.10 договору, відповідач був поінформований та усвідомлював усі можливі ризики, що пов`язані з використанням вагону в зоні АТО та несе повну відповідальність, пов`язану з такими ризиками. Фактично залізничний вагон був направлений на територію, де органи державної влади України в силу військової агресії російської федерації не могли здійснювати свої повноваження, забезпечувати дію законів та правил України, що є наслідком неможливість гарантувати збереження майна.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення орендованого вагону позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за Договором та стягнення неустойки в порядку, визначеному ст. 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022р. по справі № 904/2780/19 позовні вимоги буди задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, кімната 524; ідентифікаційний код 33074226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 931; ідентифікаційний код 40194557) 277 385,40 грн. неустойку та 4 160,78 грн. судового збору. В решті заявлених вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2022р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022 у справі № 904/2780/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022 у справі № 904/2780/19 залишено без змін.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Станом на сьогоднішній день відповідачем не повернутий залізничний вагон зав. № 2349, 52903127, модель 12-783, 2006 р.п., Одеська З.Д./Одеса - Пересип.

Позивач нарахував неустойку за період з 01.05.2019р. по 31.12.2022р. в розмірі 1 019 106,36грн.

Спірний договір припинив свою дію 31.03.2018.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Таким чином, з 30.04.2019 у відповідача виник обов`язок сплачувати неустойку у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Доказів повернення вагону № 50923127 в порядку, визначеному пунктом 7.2 договору, відповідач суду не надав.

Так, уклавши спірний договір оренди, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Відповідно до підпункті 6.3.10 пункту 6.3 договору сторони погодили, що у випадку обрання шляху слідування РС:

- по/через територію, на якій проводиться антитерористична операція, будь-які інші бойові дії;

- по/через тимчасово окуповану територію України територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

- по/через тимчасово окуповану територію України, які визнані такими чинним законодавством України, Орендар відповідає за збереження РС в повному обсязі та не має право посилатися на форс-мажорні обставини, що випливають або пов`язані із зазначеними в цьому пункті подіями. Уразі направлення РС та території, визначені цим пунктом, Орендар не має права вимагати зменшення орендної плати, якщо через такі обставини, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Господарський суд вважає необхідним також зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що орендар несе повну відповідальність за не повернення орендованого майна у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні державним органам України території, у зв`язку з тим, що договір оренди укладений між сторонами вже після початку АТО і відповідач добровільно відправив вагон № 52903127 з вантажем (антрацит) із станції відправлення "Довжанська" на станцію призначення "Городній". (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 року по справі № 904/2780/19).

Неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільний кодекс України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, визначена ст. 758 не є тотожною до неустойки, визначеної ст. 551 Цивільного кодексу України. Застосування ст. 758 не має обмежень, визначених ст. 551. Також застосування ст. 758 унеможливлює стягнення будь-яких інших платежів по переданому в оренду майну, на відміну від неустойки, визначеної ст. 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, наявність вини в діях відповідача вже встановлений по справі № 904/2780/19 в яких приймали участь ті самі сторони, спір розглядався з того самого предмету та з тих самих підстав.

Неповернення спірного вагону за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки.

Крім того, зі змісту п. 8.4. 8.5. спірного договору не вбачається імперативного порядку реалізації прав позивача. Зі змісту п. 8.4.-8.5. договору позивач має лише суб`єктивне право, яке ґрунтується на принципі диспозитивності господарського судочинства, закріпленого в статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо втрати позивачем прав на орендоване майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки між сторонами був укладений договір оренди, за яким позивач має статус орендодавця, а відповідач орендаря, зобов`язальні відносини щодо повернення орендованого майна можуть бути припинені тільки після фактичного його повернення від орендаря до орендодавця.

В матеріалах справи наявні копії договорів орендного користування № АМ/9133 від 11.03.2016р. та договору орендного користування № 31/03-2016 від 31 березня 2016 року, які чинні на сьогоднішній день. Ці докази підтверджують факт передачі спірного вагону позивачеві, який в подальшому передав спірний вагон в оренду відповідачу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку за період з 01.05.2019р. по 21.12.2022р. за порушення обов`язку повернути об`єкт оренди, в порядку ст.785 Цивільного кодексу України, в розмірі 1 019 106,36грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 15 286,60грн. покладається на відповідача.

Позивач в судовому засіданні заявив, що витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00грн. будуть надані відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", 49069, м.Дніпро, пр.Орлика Пилипа, буд.18, приміщення 324-1, код ЄДРПОУ 33074226 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс", 02090, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 931, код ЄДРПОУ 40194557 неустойку за порушення обов`язку повернути об`єкт оренди, в порядку ст.785 Цивільного кодексу України, в розмірі 1 019 106,36грн. та судовий збір в розмірі 15 286,60грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.07.2023р.

Суддя С.П. Панна