Ухвала

від 01.05.2024 по справі 904/658/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/658/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс",

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

про стягнення неустойки у сумі 1 019 106,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" (далі - ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс", позивач, скаржник) звернулося 14.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (повний текст постанови виготовлено 27.02.2024) зі справи № 904/658/23; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" на означену постанову апеляційного господарського суду зі справи № 904/658/23.

Судовий акт касаційної інстанції мотивований тим, що скаржником, у порушення пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подано касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. В той же час, колегія суддів звернула увагу позивача на те, що сума позовних вимог у вказаному спорі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в силу вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" не наведено жодного випадку та не обгрунтовано його відповідними доводами, визначеними приписами зазначеної процесуальної норми, які могли б стати обґрунтованою підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 904/658/23.

ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" вдруге звернулося до Верховного Суду безпосереднього з касаційною скаргою 26.04.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 зі справи № 904/658/23, з вимогою про її скасування та залишення в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023. При цьому прохальна частина повторно поданої касаційної скарги містить клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на подання касаційної скарги та поновлення строку на касаційне оскарження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - відповідач) направило 30.04.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, мотивоване відсутністю підстав для його відкриття у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за повторно поданою касаційною скаргою.

Дослідивши матеріали касаційної скарги позивача та заперечення відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" 14.03.2024 вже оскаржувало до Верховного Суду постанову апеляційного господарського суду від 19.02.2024 зі справи № 904/658/23.

Колегією суддів Верховного Суду під час первинного звернення позивача вже встановлено, що предметом позову є вимоги про стягнення неустойки у сумі 1 019 106,36 грн у порядку статті 785 Цивільного кодексу України за порушення умов договору орендного користування від 28.04.2016 № 28/04-2016 щодо обов'язку повернути об'єкт оренди (вагон). Отже, сума позовних вимог не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертала увагу скаржника, що в силу вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб позивачем не обґрунтовано жодними доводами в розумінні вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Вдруге звернувшись з касаційною скаргою 26.04.2024 на спірну постанову апеляційного господарського суд, ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та вказує на фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав орендодавця за обставин використання орендарем майна на окупованій території, що не контролюється державою Україна.

Отже, скаржник, повторно звертаючись з касаційною скаргою на зазначений вище спірний судовий акт апеляційної інстанції, вперше вказує підставу для звернення, визначену підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 904/658/23.

Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши доводи позивача, щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно належного та ефективного способу захисту порушених прав орендодавця за обставин використання орендарем майна на окупованій території, що не контролюється державою Україна, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, імперативним змістом пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, яке є загальним для всіх суб'єктів звернення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов'язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21.

З огляду на те, що ТОВ "Меркурій Інтер Сервіс" вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 зі справи № 904/658/23 ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на подання касаційної скарги та поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що подальші звернення з касаційною скаргою на одне і те ж саме судове рішення, за якою вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження, може бути розцінене Верховним Судом як зловживання процесуальними правами.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Інтер Сервіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 зі справи № 904/658/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова