Рішення

від 21.07.2023 по справі 910/4425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2023Справа № 910/4425/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4425/23

За позовом Український культурний фонд (01601, м. Київ, вул. Івана Франка 19)

До Громадська організація «Інститут дослідження театру «Шостий поверх» (04210, м. Київ, Оболонська площа, буд. 8, кв. 165)

про стягнення 3 183, 40 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український культурний фонд (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Інститут дослідження театру «Шостий поверх» (відповідач) про стягнення 3 183, 40 грн.

27.03.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.03.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

04.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 27.03.2023.

10.04.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/4425/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який направлений засобами поштового зв`язку 22.05.23 року, а ухвалу суду про відкриття провадження відповідачем отримано 08.05.2023 року, а отже відзив подано в межах строку, встановлених ухвалою суду для подання відзиву.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

30.10.2020 між Українським культурним фондом (позивач, Фонд) і Громадською організацією «Інститут дослідження театру «Шостий поверх» (відповідач, грантоотримувач) був укладений Договір №3INST51-06941 про надання гранту інституційної підтримки.

Згідно умов Договору відповідач зобов`язувався реалізувати проект інституційної підтримки до 31.12.2020 та надати позивачу пакет звітної документації у строк до 15.01.2021 (п. 1 Розділу ІІ Договору).

Згідно платіжного доручення за №216 від 10.11.2020 Фондом були перераховані кошти гранту інституційної підтримки, згідно погодженого Сторонами Графіку платежів, який є додатком 5 до Договору, у розмірі 736 351, 78 грн згідно погодженого Сторонами Графіку платежів, який є додатком №5 до Договору.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Договору для підтвердження здійснення діяльності, відповідачем було надано позивачу змістовний звіт про виконання Проекту інституційної підтримки (Додаток №3 до Договору), звіт про надходження та використання коштів для реалізації Проекту інституційної підтримки (Додаток №4 до Договору) з копіями первинних бухгалтерських документів.

Також, позивач стверджує, що відповідачем було надано пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора про реалізацію проекту інституційної підтримки.

При опрацюванні наданих копій первинних бухгалтерських документів, з метою встановлення правильності та обґрунтованості витрачання бюджетних коштів, наданих відповідно до Договору, позивачем виявлено здійснення витрат після закінчення строку реалізації проекту на загальну суму 3 183, 40 грн, про що свідчить видаткова накладна ТОВ «Епіцентр К» від 02.01.2021 №29000001262 на суму 3 073, 40 грн та Акт здачі-прийняття робіт ТОВ «Епіцентр К» від 02.01.2021 №29000001262 на суму 110, 00 грн.

Отже, позивач стверджує, що відповідачем було здійснено витрати після закінчення строку реалізації проекту, який згідно умов Договору було завершено 31.12.2020.

На думку, позивача, такі дії відповідача призвели до порушення вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Українським культурним фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №217 від 09.11.2020, та сума бюджетних коштів у розмірі 3 183, 40 грн підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Фонду.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача здійсненні витрати після закінчення проекту інституційної підтримки у розмірі 3 183, 40 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) згідно умов Договору всі заходи та видатки, які передбачені кошторисом, в тому числі закупівля матеріалів з їх отриманням, мали бути реалізовані до 31.12.2020, у зв`язку з чим, витрати на загальну суму 3 184, 40 грн, що були понесені 02.01.2021 є недопустимими та не можуть бути включені за рахунок коштів гранту інституційної підтримки;

(2) відповідач порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 Розділу IV Договору в частині зобов`язань щодо реалізації проекту інституційної підтримки до 31.12.2020 та вимоги підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Порядку, згідно якого кошти використовуються виключно на цілі, передбачені умовами гранту, відповідно до строків, обсягів і статей витрати;

(3) з метою досудового вирішення спору, 14.12.2022 засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача було надіслано лист від 14.12.2022 №631/01-19, в якому було викладено повідомлення про необхідність повернення бюджетних коштів у розмірі 3 183, 40 грн на розрахунковий рахунок Фонду;

(4) 29.12.2022 у відповідь на вищезазначений лист Фонду, від відповідача надійшло повідомлення про те, що останній не визнає заборгованість. Відтак, бюджетні кошти на розрахунковий рахунок Фонду так і не були повернуті, у зв`язку з чим мають бути стягнути з відповідача в судовому порядку.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю:

(1) позивач не зазначає, що відповідачем було порушено цільове використання коштів. Згідно матеріалів аудиторської перевірки, аудитор підтвердив, що надані первинні документи про виконання Проекту інституційної підтримки є достовірними, проведені в межах та відповідно до статей затвердженого кошторису витрат, відповідають цілям реалізації проекту, даним бухгалтерських записів. Зауважень до фінального пакету документів та аудиторського висновку позивач немає;

(2) товари придбано в межах реалізації проекту та позивач не зазначає, що пакет фінальної звітності відповідач подав поза обумовленим строком. Зокрема, відповідач зробив замовлення товарів 27.12.2020, про що було виставлено рахунок «Епіцентр К» з приміткою, що доставка відбудеться в межах трьох робочих днів, оплата такого рахунку була здійснена 30.12.2020. В акті здачі-прийняття робіт т видаткові накладні від 02.01.2021 міститься посилання на виставлений рахунок від 27.12.2020;

(3) єдиною можливою підставою для повернення Фонду коштів є розірвання договору. Проте, укладений Договір між сторонами не розірваний;

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача здійснити повернення коштів, що були надані в якості гранту та використанні після завершення реалізації проекту.

Відтак, для правильного вирішення спору, суд має надати відповідь на ключове питання: який строк реалізації проекту інституційної підтримки та чи були здійснені відповідачем витрати коштів гранту після завершення строку реалізації проекту?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про український культурний фонд" (далі - Закон) Український культурний фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Діяльність Українського культурного фонду спрямовується та координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону на виконання покладених на нього завдань Український культурний фонд, зокрема, надає гранти юридичним особам незалежно від форми власності, гранти та стипендії фізичним особам, здійснює інші види підтримки проектів, визначені Положенням про Український культурний фонд; надає гранти на підтримку та розвиток проектів у сферах культури та мистецтв, креативних індустрій та культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму; забезпечує прозоре, цільове та ефективне використання коштів Українського культурного фонду; набуває цивільні права та обов`язки в порядку, передбаченому цивільним законодавством, у тому числі шляхом укладення договорів, контрактів, зокрема зовнішньоекономічних, інших правочинів, а також у встановлених законодавством межах несе відповідальність за порушення Українським культурним фондом законодавства.

Згідно частини 3 статті 3 Закону Під терміном "грант інституційної підтримки" у цьому Законі розуміється надання на безоплатній і безповоротній основі фінансових ресурсів юридичним особам усіх форм власності сфери культури, культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму, національного музичного продукту та фізичним особам - підприємцям, які здійснюють економічну діяльність за видами, що належать до креативних індустрій, затвердженими Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення їх стабільної діяльності та розвитку в умовах дії обмежувальних заходів, зумовлених запровадженням воєнного чи надзвичайного стану, надзвичайної ситуації або карантину, внаслідок яких скасовуються або обмежуються масові заходи або іншим чином прямо або опосередковано обмежується діяльність у сфері культури та креативних індустрій.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону У разі прийняття Дирекцією Фонду рішення про надання фінансування певному проекту за рахунок коштів Українського культурного фонду з отримувачем коштів укладається договір про надання гранту.

За договором про надання гранту Український культурний фонд набуває право здійснювати контроль за реалізацією проекту відповідно до порядку, встановленого таким договором та законодавством, у тому числі вимагати виконання зазначеного порядку та вживати заходів у разі його порушення. Договір про надання гранту не може передбачати замовлення та (або) отримання Українським культурним фондом будь-яких товарів, робіт, послуг, майнових прав та (або) витрачання грошей на такі товари, роботи, послуги, майнові права.

Істотними умовами договору про надання гранту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням об`єктів, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; мінімальні технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації гранту; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору. Типова форма договору про надання гранту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання гранту.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В частині 4 статті 631 ЦК України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На переконання позивача, враховуючи, що відповідачем допущено виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України), а саме здійснено витрати коштів гранту після закінчення строку реалізації проекту інституційної підтримки, то здійснені витрати у розмірі 3 183, 40 грн підлягають поверненню позивачу.

Проте, з такими висновками позивача суд не погоджується.

Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Договору №3INST51-06941 про надання гранту інституційної підтримки від 30.10.2020, загальна сума гранту становить 746 352, 78 грн без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, Фондом було перераховано на рахунок грантоотримувача кошти у розмірі 746 352, 78 грн, що підтверджується платіжним дорученням №216 від 10.11.2020.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Українським культурним фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №217 від 09.11.2020 (надалі - Порядок), кошти надані для проекту інституційної підтримки використовуються виключно на цілі, передбачені умовами конкурсу відповідно до строків, обсягів і статей витрат, які визначені Договором гранту інституційної підтримки та додатками до нього.

В свою чергу, додатком №2 до Договору сторони погодили кошторис проекту інституційної підтримки, в тому числі, такий кошторис передбачає матеріальні витрати (за винятком капітальних видатків).

Згідно підпункту 5.2.3.2. розділу 5 Положення Перелік допустимих типів та видів витрат за рахунок гранту інституційної підтримки включає в тому числі витрати на придбання матеріальних засобів (за винятком капітальних витрат).

Підпунктом 5.3.1. розділу 5 Положення визначено, що з метою підтвердження реалізації проекту інституційної підтримки, грантоотримувач у терміни, визначені сторонами в Договорі гранту інституційної підтримки, формує та надає Фонду пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора.

Згідно умов Договору відповідач зобов`язувався реалізувати проект інституційної підтримки до 31.12.2020 та надати позивачу пакет звітної документації у строк до 15.01.2021 (п. 1 Розділу ІІ Договору).

Отже, дійсно, витрати за кошти грантової підтримки мають бути здійснені грантоотримувачем у строк до 31.12.2020, проте звітна документація, що підтверджує такі витрати має бути подана до 15.01.2021.

Матеріали справи містять матеріали аудиторської перевірки, а саме: Звіт незалежного аудитора, що складений ТОВ «ГЛОБАЛ АУДИТ СИСТЕМС» 31.12.2022 та додатки до нього.

Згідно підпункту 5.5.1. Положення - після реалізації проекту грантоотримувач формує та надає Фонду пакет фінальної звітності, що підтверджується звітом незалежного аудитора. Невід`ємним додатком до звіту незалежного аудитора є реєстр документів, які підтверджують достовірність витрат, цільове використання коштів гранту інституційної підтримки. Реєстр формується аудитором у вигляді таблиці, що є Додатком №1 до цього Договору.

У Звіті незалежний аудитор зазначив, що у Додатку №1 видно, що всі витрати, які відображені у Звіті про надходження використання коштів для реалізації проекту підтверджені відповідними первинними документами. За результатами співставлення звіту про надходження та використання коштів, аудитор дійшов висновку, що всі витрати, які понесені грантоотримувачем по реалізації проекту відповідають досягнутим цілям, які вказані у змістовному звіті.

При цьому, суд погоджується з відповідачем, що позивач не стверджує в позові про використання відповідачем коштів гранту не за цільовим призначенням та не заперечує щодо висновків аудитора, що наведені в Звіті незалежного аудитора.

Згідно Додатку №1 до Звіту незалежного аудитора - Реєстру документів, що підтверджують достовірність витрат та цільове використання коштів за Договором №3INST51-06941 від 30.10.2020, аудитор зазначив, що у період з 01.08.2020 по 31.12.2020 документально підтвердженими витратами є в тому числі матеріальні витрати (за винятком капітальних видатків) на суму 3 183, 40 грн у контрагента ТОВ «Епіцентр-К» згідно рахунку на оплату №29002599074 від 27.12.2020.

В матеріалах справи наявний рахунок ТОВ «Епіцентр-К» №29002599074 від 27.12.2020 на оплату товарі та їх доставки у сукупному розмірі 3 183, 40 грн.

Згідно Реєстру документів, що підтверджують достовірність витрат, датою списання коштів у розмірі 3 183, 40 грн на оплату рахунку ТОВ «Епіцентр-К» №29002599074 від 27.12.2020 - є 30.12.2020 згідно платіжного документа №189.

Проаналізувавши надані суду докази, а саме: видаткову накладну №29000001262 від 02.01.2021 у розмірі 3 073, 40 та Акт здачі-прийняття робіт №29000001262 від 02.01.2021 у розмірі 110, 00 грн (сукупна сума 3 183, 40 грн), суд дійшов висновку, що такі первинні документи відповідають рахунку на оплату виставленому ТОВ «Епіцентр К» 27.12.2020 №29002599074, витрати за яким були здійснені 30.12.2020, а отже в строк реалізації проекту інституційної підтримки.

Згідно Звіту незалежного аудитора залишок грантових коштів станом на 31.12.2020 склав 53 274, 87 грн.

У разі якщо виконання проекту буде припинено чи незавершено протягом дії цього договору, то у триденний строк з моменту настання таких обставин відповідач має повідомити фонд про такі обставини, у строк. що не перевищує 10 календарних днів з моменту настання таких обставин, документально підтвердити всі свої витрати, здійснені за рахунок суми гранту та повернути Фонду невикористану частину суми гранту (пункт 2 розділу IV Договору).

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не просить стягнути залишок грантових коштів, що не були використані, а просить стягнути витрати, що є підтвердженими та понесені 30.12.2020, тобто в строк реалізації проекту, відтак, не підлягають повернення позивачеві.

Суд вважає, що подання первинних документів, які були складені 02.01.2020 на підтвердження понесення витрат у розмірі 3 183, 40 грн, які були фактично понесені 30.12.2020 не є порушенням умов Договору та Положення, оскільки згідно 1 Розділу ІІ Договору позивач подає первинні документи разом із пакетом звітної документації до 15.01.2021.

За таких обставин, під час дослідження та оцінки доказів судом не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо здійснення відповідачем витрат з грантових коштів після закінчення строку реалізації проекту, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника та відповідачів на підтримку кожної підстави. Відтак, інші доводи, на які посилалися сторони в своїх заявах по суті справи, не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

6. Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд покладає судові витрати позивача, що складаються із судового збору у розмірі 2 684, 00 грн на позивача.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначив, що ним понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3 183, 40 грн, які він просить стягнути з позивача.

В підтвердження понесення витрат відповідачем подано:

1) Договір про надання правової допомоги від 15.05.2023 та Додаток №1 до Договору;

2) ордер на надання правничої допомоги від 22.05.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (правова позиція Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі N 922/2604/20).

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 15.05.2023 сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 3 183, 40 грн, яка сплачується у разі винесення рішення про відмову в задоволенні позову та стягнення цих сум на користь замовника.

Разом з тим, умовами Договору про надання правової допомоги визначено, що правова допомога вважається наданою належним чином після підписання сторонами акту приймання-передачі.

Проте, до позову не долучено підписаного між сторонами Акту приймання-передачі, що свідчив би про надання правової допомоги належним чином та прийняття її відповідачем.

Отже, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують фактичне надання правової допомоги, і відповідно - її прийняття. Відповідачем з моменту подання відзиву 07.06.2023 року по мент винесення рішення - 21.07.2023 заява в порядку абзацу 2 ч. 8 статті 129 ГПК України про намір подати такі докази після винесення рішення не подана, а отже суд приходить до висновку, що подані відповідачем докази не є достатніми для підтвердження надання правової допомоги, що є підставою для відмови в покладення таких витрат на правову допомогу на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Українського культурного фонду - відмовити.

2. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу залишити за останнім.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких