Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/4653/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/4653/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4653/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металеві системи України» (09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Хмельницького Богдана, будинок 24, будівля А-1; код ЄДРПОУ: 44724442)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри стілмен» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43; код ЄДРПОУ: 43922411)

про стягнення 208 578, 32 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металеві системи України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри стілмен» про стягнення 210 673, 52 грн з яких: 152 950, 48 грн - основного боргу; 19 485, 41 грн - пеня; 22 942, 58 грн - штраф; 15 295, 05 грн - 10% за неправомірне користування коштами.

Також заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри стілмен» понесені судові витрати.

31.03.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 31.03.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

12.04.2023 від позивача надійшов супровідний лист, до якого позивач долучив позовну заяву в новій редакції та якою частково усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 31.03.2023, а також керуючись наданим йому правом передбаченим статтею 46 ГПК України позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 208 578, 32 грн, з яких: 152 950, 48 грн - основного боргу; 17 390, 21 грн - пеня; 22 942, 58 грн - штраф; 15 295, 05 грн - 10% за неправомірне користування коштами.

20.04.2023 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін з урахуванням зменшених позовних вимог. Також, даною ухвалою, суд повторно зобов`язав позивача усунути недоліки позову встановлені ухвалою суду від 31.03.2023, а саме: надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та докази звернення до відповідача щодо надання позивачу належним чином підписаної видаткової накладної № СТ-0001332 від 19.12.2022.

06.06.2023 та 09.06.2023 до суду на виконання вимог ухвали від 20.04.2023 надійшли заяви позивача.

20.06.2023 та 23.06.2023 до суду від позивача надійшли заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

06.12.2022 між ТОВ «МЕТАЛЕВІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (позивач, покупець) та ТОВ «МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН» (відповідач, постачальник) укладено Договір №СТ221\22\531 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що строк поставки протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником 100 % попередньої оплати.

Позивач стверджує, що 09.12.2022, 13.12.2022 та 14.12.2022 ним було оплачено в повному обсязі виставлений рахунок-фактуру № СТ-0006840 від 09.12.2022 на суму 314 300, 05 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СТ-0006840 від 09.12.2022 позивачеві мав бути поставлено товар на суму 314 300, 05 грн, а саме:

- лист 0,8х1000х1955 ст. DC01 х/к на суму 54 625 грн (сума з ПДВ);

- лист 0,8х100001990 ст. DC01 х/к на суму 54 625 грн (сума з ПДВ);

- лист 1х1000х2000 ст. DC01 х/к на суму 36 416, 67 грн (сума з ПДВ);

- лист 1,2х1000х2000 ст. DC01 х/к на суму 18 208, 34 грн (сума з ПДВ);

- лист 0,8х1250х2150 ст. DC01 х/к на суму 18 208, 34 грн (сума з ПДВ);

- труба проф. 60х4х1,2 ст.08кп х/к на суму 54 625, 01 грн (сума з ПДВ);

Проте, позивач стверджує, що відповідач здійснив лише часткову поставку оплаченого товару згідно видаткової накладної від 09.12.2022 №СТ-0006840 на суму 161 350, 02 грн, а саме:

- лист 1х1000х2000 ст. DC01 х/к на суму 36 416, 67 грн;

- лист 1,2х1000х2000 ст. DC01 х/к на суму 18 208, 34 грн;

- труба проф. 60х40х1,2 ст.08кп х/к на суму 79 833, 34 грн, яка була неналежної якості, з ознаками корозії металу.

Таким чином, позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача суми попередньої оплати, а також штрафних санкцій.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 208 578, 32 грн, з яких: 152 950, 48 грн - основного боргу; 17 390, 21 грн - пеня за період прострочення з 29.12.2022 по 22.03.2023; 22 942, 58 грн - штраф; 15 295, 05 грн - 10% за неправомірне користування коштами.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було в повному обсязі поставлено товар, що був оплачений на умовах 100 % попередньої оплати, що надає право позивачу вимагати повернення попередньої оплати, а також застосувати до відповідача санкції, передбачені умовами Договору (пені та штрафу за прострочення поставки товару, в тому числі на понад 7 днів, що передбачено п. 6.6. Договору (за період прострочення з 29.12.2022 по 22.03.2022), а також процентів за неправомірне користування коштами, що передбачено п. 6.7. Договору (за прострочення грошового зобов`язання).

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Ухвалу про відкриття провадження від 20.04.2023 направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0105494243314 отримано відповідачем 01.05.2023.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/4653/23, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача повернути попередню оплату та сплатити штрафні санкції з прострочення поставки товару та прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати.

Відтак, з метою правильного вирішення спору, суд має надати відповіді на наступні питання:

- чи настав (коли настав) обов`язок відповідача поставити товар, а відтак, чи допустив відповідач прострочення строку поставки товару?

- чи було пред`явлено позивачем відповідачеві вимогу про повернення попередньої оплати до моменту звернення із позовом, а відтак з якого моменту зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненим та виникло нове зобов`язання з повернення попередньої оплати (грошове зобов`язання)?

- чи підлягають стягненню з відповідача пеня та штраф за прострочення виконання не грошового зобов`язання, у якому розмірі за який борговий період?

- чи підлягають стягненню з відповідача проценти на користування грошовими коштами (грошове зобов`язання) та у якому розмірі?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно умов Договору поставки, що укладений між сторонами, вбачається, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати (п. 3.4. Договору).

З наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №СТ-0006840 від 09.12.2022 вбачається, що сукупна вартість товару становить 314 300, 05 грн.

Згідно платіжних доручень №65 від 09.12.2022 на суму 220 000, 00 грн, №69 від 13.12.2022 на суму 64 000, 00 грн, №72 від 14.12.2022 на суму 30 300, 50 грн, позивачем було перераховано 100 % попередньої оплати товару у розмірі 314 300, 05 грн.

Згідно п. 4.2. Договору - строк поставки протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником 100 % попередньої оплати.

Оскільки, повну суму попередньої оплати позивачем було перераховано лише 14.12.2022, строк поставки товару настав 28.12.2022.

Позивач стверджує, що відповідачем 09.12.2022 було частково виконано обов`язок з поставки товару на суму161 350, 02 грн.

Матеріали справи не містять належним чином оформленої видаткової накладної, яка підтверджувала б поставку товару на вказану суму. Втім, відповідач не надав суду жодних заперечень щодо часткового виконання ним обов`язку з поставки товару та матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару на решту суми у розмірі 152 950, 48 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач порушив свій обов`язок з поставки товару за договором в строк, передбачений договором. Матеріали справи не містять доказів повної поставки товару на суму здійсненої передплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Тобто, позивач вправі реалізувати право визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України в будь-якій активній формі (в тому числі пред`явлення вимоги, або позову).

При цьому, визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом, встановленим законом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок чого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання з повернення суми авансу (попередньої оплати).

Матеріали справи містять Вимогу позивача щодо повернення коштів від 23.02.2023 за вих. №1/23, яка була надіслана на адресу відповідача, проте не отримана ним 02.03.2023 з приміткою «інші причини», що підтверджується наданим суду трекінгом відстеження поштового відправлення №0860204196230.

На переконання суду, не отримання відповідачем вимоги, яка була надіслана позивачем у належний спосіб, а саме на зареєстроване місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДР, не може ставитись в провину позивачу.

Відтак, суд дійшов висновку, що, позивач скориставшись наданим йому частиною 2 статті 693 ЦК України правом відмовився від зобов`язань за договором поставки, внаслідок чого зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненими з 02.03.2023, та з 03.03.2023 у відповідача виникло нове грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати.

У вимозі від 23.02.2023 за вих. №1/23 позивач, керуючись ч. 1 ст. 530 ЦК України вимагав у відповідача повернути попередню оплату у розмірі 152 950, 48 грн протягом семи календарних днів з дня отримання даної вимоги.

Відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 09.03.2023 та матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати.

З огляду на вище викладене, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати у розмірі 152 950, 48 грн.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути в тому числі пеню у розмірі 17 390, 21 грн з 29.12.2022 по 22.03.2023 та штраф 15 % від суми прострочення у розмірі 22 942, 58 грн на підставі п. 6.6. Договору за прострочення строку поставки товару.

Згідно п. 6.6. Договору - за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При простроченні поставки понад сім банківських днів, постачальник додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від суми простроченої заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Проте, з огляду на вище викладені висновки суду щодо припинення зобов`язань відповідача з поставки товару, суд вважає, що позивач при обрахунку пені вірно визначив початок періоду прострочення (29.12.2022), однак не вірно нараховує пеню за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару станом на 22.03.2023 (зобов`язання з поставки є припиненими з 02.03.2023).

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок суми пені за допомогою ІПС «Прецедент» встановив, що за період прострочення зобов`язання з поставки товару - з 29.12.2022 по 02.03.2023, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 13 409, 36 грн. Отже, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в розмірі, що визначений судом.

З огляду на те, що прострочення відповідача з поставки товару тривало більше як сім днів, суд, керуючись п. 6.6. Договору, перевіривши розрахунок штрафу, дійшов висновок, що з відповідача підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 22 942, 57 грн, яка правильно визначена позивачем.

Позивач в тому числі просить стягнути проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 15 295, 05 грн.

Згідно п. 6.7. Договору - крім сплати пені та штрафу сторона, що порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки, а за порушення грошового зобов`язання також сплачує десять процентів за неправомірне користування коштами.

Розраховуючи десять процентів за неправомірне користування коштами, позивач в своєму розрахунку виходить від суми виниклої суми заборгованості, тобто множить 10 % на 152 950, 48 грн.

Проте, суд звертає увагу позивача, що сторонами не визначено методику обрахунку процентів за неправомірне користування коштами взагалі, як то за кожен день прострочення, чи на суму виниклої заборгованості вцілому.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Суд зазначає, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного господарського суду по справі №910/1121/19 в постанові від 27.02.2020.

В даному випадку, суд не може застосувати принцип "Jura novit curia " (суд знає закон) щодо визначення замість позивача правильного способу захисту порушеного права та застосування однієї з методик розрахунку, що передбачені статтями 549 чи 625 ЦК України, оскільки це порушує принцип змагальності сторін, визначений у статті 13 ГПК України. До того ж, суд не може втручатись в договірні зобов`язання сторін, які керуючись свободою договору (ст. 627 ЦК України) визначили розмір відповідальність сторін за порушення грошових зобов`язань, проте, не конкретизували її вид (штраф, пеня чи річні) та методику обрахунку (за кожен день прострочення чи від простроченої суми).

З огляду на вище зазначене, застосовуючи принцип сontra proferentem, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 295, 05 грн процентів за неправомірне користування коштами, оскільки, перевірити розрахунок позивача або провести власний розрахунок таких процентів не вбачається за можливе з огляду на неможливість встановлення справжнього змісту п. 6.7. договору.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позові зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 3 160, 10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач заявив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн та про намір подання доказів на їх понесення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення. Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕВІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН» про стягнення 208 578, 32 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛОЦЕНТРИ СТІЛМЕН» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43; код ЄДРПОУ: 43922411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕВІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Хмельницького Богдана, будинок 24, будівля А-1; код ЄДРПОУ: 44724442) 152 950 (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн 48 коп. - основного боргу, 22 942 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 57 коп. - штрафу, 13 409 (тринадцять тисяч чотириста дев`ять) грн 36 коп. - пені, а також 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 05 коп. - судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 3 980, 85 грн пені та 15 295, 05 грн процентів за неправомірне користування коштами - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких