Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/2322/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/2322/21За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А.О.

до 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

За заявою С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) (20155, Віа Бартоліні 18/А, Мілан, Італія, реєстраційний номер 015146)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651)

про банкрутство

Суддя: Мандичев Д.В.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2322/21 за завою С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) (20155, Віа Бартоліні 18/А, Мілан, Італія, реєстраційний номер 015146) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (код ЄДРПОУ 40506651).

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що не були задоволені (погашені) в ході ліквідаційної процедури.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 2 425 277,84 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" 2 425 277,84 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2022 Зобов`язано відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41) надати суду у строк до 01.08.2022 (включно) копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651).

01.08.2022 до суду надійшли від Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна".

Наразі, як вбачається з поданої ліквідатором заяви керівником підприємства визначено Мартиненко Марію Володимирівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а особою, що має вплив на боржника - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер невідомий), тобто фізичних осіб, що не є підприємцями.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 вирішено звернутися до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер невідомий). Зобов`язано зазначені органи протягом п`яти днів з моменту отримання запитів суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер невідомий).

До Господарського суду міста Києва надійшов лист Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації з відомостями, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

До Господарського суду міста Києва надійшов лист Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації з відомостями, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 призначено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що не були задоволені (погашені) в ході ліквідаційної процедури у судовому засіданні на 14.12.2022.

12.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 вирішено здійснювати розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А.О. до 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.02.23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 відкладено підготовче засідання на 01.03.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.2023 відкладено підготовче засідання з розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А.О. до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на 05.04.2023.

У судове засідання, призначене на 05.04.2023, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті на 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 28.06.2023.

До судового засідання 28.06.2023 позивач не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином. Крім того, судом встановлено, що ліквідатором арбітражним керуючим Молчановим А.О. направлено до суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності або його уповноваженого представника.

Відповідачі до судового засідання, призначеного на 28.06.2023, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзивів, а також будь-яких пояснень стосовно заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» не подали.

У той же час суд зауважує, що за положеннями частини 3 статті 195 ГПК України розгляд справи по суті обмежений та має бути здійснений протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Так, суд направляв відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи на адреси місць реєстрації фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були отримані судом від Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (повідомлення № 104-4829 від 23.09.2022) та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (повідомлення, зареєстроване у справі 16.09.2022).

Проте конверти з копіями ухвал суду поверталися на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачам з зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою міцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвали суду про відкладення розгляду справи направлялися за адресами місць реєстрації відповідачів згідно відомостей, отриманих судом у порядку ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності заяв відповідачів про зміну місця реєстрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

При цьому умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

У даній справі ліквідатором було визначено суб`єктів відповідальності - керівника та засновника боржника ОСОБА_1 та іншу особу, що не мала формалізованого зв`язку з боржником, однак мала змогу іншим чином впливати на його поведінку - ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння/бездіяльності, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Водночас, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (стаття 1190 ЦК України).

Дослідивши заяву ліквідатора арбітражного керуючого Молчанова А.О., наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" зареєстровано за адресою: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, кв. 203 з присвоєнням ідентифікаційного коду 40506651 та створено на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до ч. 4 ст. 56 Господарського кодексу України, згідно з рішенням ОСОБА_4 (після зміни прізвища - ОСОБА_5 ) від 24.05.2016, яка була одночасно засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна».

Метою діяльності товариства визначено отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 32 Модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367, загальні збори учасників мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства, у тому числі тих, що віднесені до компетенції інших органів Товариства.

Пунктом 35 Модельного статуту визначено, що до компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення усіх питань діяльності Товариства, крім тих, що відповідно до закону або Статуту належать до компетенції загальних зборів учасників.

Відповдіно до пункту 38 Модельного статуту особа, яка діє як одноосібний виконавчий орган або займає посаду члена колегіального виконавчого органу Товариства, зобов`язана діяти добросовісно, розумно, в інтересах Товариства та належним чином виконувати свої обов`язки, визначені законодавством, Статутом або відповідним договором.

Згідно з Протоколом № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» від 04.01.2018 прийнято рішення у зв`язку з надходженням від директора ТОВ «Фенікс Групп Україна» заявли про звільненя за власним бажанням покладено функції директора товариства на його засновника - ОСОБА_6 на безоплатній основі.

Відповідно до рішення № 02 єдиного учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» від 23.04.2019 вирішено здійснити державну реєстрацію змін відомостей про засновника (учасника), а саме прізвища та адреси реєстрації учасника товариства ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна". Визнано грошові вимоги С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) (20155, Віа Бартоліні 18/А, Мілан, Італія, реєстраційний номер 015146) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, кв. 203, ідентифікаційний номер 40506651) у розмірі 2 348 577,84 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, кв. 203, ідентифікаційний номер 40506651). Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 66333 від 23.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, кв. 203, ідентифікаційний номер 40506651). Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, кв. 203, ідентифікаційний номер 40506651) арбітражного керуючого Молчанова Антона Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1932 від 20.12.2019). Встановлено оплату послуг арбітражного керуючого Молчанова Антона Олександровича (розпорядника майна) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.06.2021.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.09.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651). Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651) арбітражного керуючого Молчанова Антона Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1932 від 20.12.2019). Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651) арбітражного керуючого Молчанова Антона Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1932 від 20.12.2019).

Таким чином, суд приходить до висновку, що єдиною особою, яка була учасником та виконувала функції керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» з моменту його реєстрації є ОСОБА_1 .

При цьому будь-яких відомостей щодо ОСОБА_2 матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» не містять.

Об`єкт цього правопорушення - завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями (бездіяльністю) керівника та засновника банкрута.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов`язання.

Так само і статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» відкрито 19.04.2023 на підставі заяви С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.), яка обґрунтована наявністю заборгованості за Договором про розстрочку оплати поставленого товару від 17.09.2018. На момент відкриття провадження у даній справі про банкрутство вказана кредиторська заборгованість погашена не була.

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у рзі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

На виконання вимог ст. 61 КУПБ ліквідатором було проаналізовано фінансовий стан Боржника (Звіт від 19.11.2021). Також матеріали справи містять Звіт фінансового стану Боржника, здійсненого незалежним спеціалістом-економістом - Лихацькою Ю.В. від 29.07.2021.За результатами проведених аналізів були сформовані такі висновки:

- протягом аналізованого періоду коефіцієнт поточної ліквідності має нульове значення, тобто наявних оборотних активів на Товаристві недостатньо для задоволення поточних зобов`язань;

- коефіцієнт покриття є менше за 1 (дорівнює нулю), тобто Боржник не в змозі виконати свої короткострокові зобов`язання;

- коефіцієнт швидкої ліквідності протягом 2018-2020 років має нульове значення, тобто нижче нормативного, що свідчить про проблеми з платоспроможністю;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності за весь аналізований період значно нижчий від нормативного значення та дорівнює нулю. Наведене вказує на те, що підприємство не може вчасно погасити борги та виконати зобов`язання перед кредиторами;

- у період з 2018 по 2019 рік значення поточної платоспроможності Боржника є низьким, а у 2020 році його значення дорівнює нулю, що свідчить про неплатоспроможність товариства;

- результати розрахунків вказують на те, що стабільна поточна неплатоспроможність Боржника фіксується з 2018 року, яка станом на 31.12.2020 рік перетворюється у стан критичної неплатоспроможності;

- найбільш ліквідними активами на підприємстві є грошові кошти, які станом на 31.12.2020 у статтях балансу відсутні;

- необоротні активи, за весь період, який аналізується, відсутні у фінансовій звітності, а також відсутні у статтях балансу, що є неприйнятною ситуацією для товариства, яке веде господарську діяльність;

- у фінансовій звітності міститься недостовірна інформація щодо кредиторської заборгованості - не відображено заборгованість Боржника за Договором про розстрочку оплати поставленого товару від 17.09.2018 перед С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (єдиним кредитором у справі);

- збитковість господарської діяльності Боржника за період 2018-2020, накопичення кредиторської заборгованості, шляхом невиконання умов Договорів, невжиття заходів керівниками та уповноваженими особами Боржника щодо стягнення дебіторської заборгованості, нездійснення будь-яких дій, спрямованих на покращення фінансового стану Боржника, є основою для формування висновку про наявність ознак дій з доведення Боржника до банкрутства у період 2018-2020;

- ознаки стійкої неплатоспроможності, відхилення показників ліквідності від їх граничних значень та відображення недостовірних даних у фінансовій звітності у період 2018-2020 є підставами для формування висновку про наявність ознак дій з приховування банкрутства.

Вказані обставини були досліджені Господарським судом міста Києва під час винесення постанови від 08.09.2021 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з п. 3.2, 3.3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 вказані фінансові показники є ознакою доведення до банкрутства та його приховування.

За результатами проведеної інвентаризації (інвентаризаційні акти від 19.11.2021) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» відсутні будь-які активи, основні засоби, залишки, запаси та інші матеріальні та нематеріальні цінності.

Відсутність у боржника будь-якого майна також підтверджується відповідями державних органів/установ/організацій, отриманих арбітражним керуючим Молчановим А.О. під час процедури розпорядження майном товариства та у ліквідаційній процедурі банкрута.

Вказані обставини дають підставу стверджувати, що за умови відсутності ліквідаційної маси Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» задовольнити кредиторські вимоги до боржника не є можливим.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Будучи одноособовим керівником та засновником Боржника, ОСОБА_1 мала володіти всією інформацією щодо фінансового стану підприємства.

Вчинені нею діяння, як керівника та засновника в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право Кредитора на задоволення його грошової вимоги до Боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності майна у Боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

1. Невиконання ОСОБА_1 як керівником обов`язку за ч. З ст. 31 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо скликання загальних зборів учасників, а саме: якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, керівник скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. На зборах вирішуються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства; відповідно до затвердженого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19, чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань; у Балансі Боржника, розмір чистих активів = рядок 1300 (Баланс за сукупністю оборотних та необоротних активів) - (рядок 1595 (довгострокові зобов`язання) + рядок 1695 (усього за розділом III поточні зобов`язання); якщо здійснити розрахунок за даними, наведеними у фінансовій звітності Боржника, то зниження чистих активів на 50% не прослідковується, однак як вже вказувалося в п. II А (Ознаки доведення Боржника до банкрутства) цієї Заяви, керівницею боржника була подана фінансова звітність, що не відповідає дійсності; не була відображена зміна в структурі заборгованості Боржника після укладення 17.09.2018 Договору про розстрочку оплати поставленого товару тому, станом на 31.12.2018 Боржник повинен був відобразити в балансі в рядку 1615 (короткострокова заборгованість за товари, роботи послуги) заборгованість в розмірі 104 564,00 євро (3 315 724,44 грн. згідно з курсом НБУ, станом на 31.12.2018); відображення наведеної заборгованості, спричинило б явне зменшення чистих активів Боржника, з урахуванням того, що стабільно протягом 2018-2020 років показники чистих активів становлять 47 тис. грн.;

2. Вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. Мова йде про укладення Боржником Договору про розстрочку оплаїи поставленого товару від 17.09.2018 з Кредитором, його укладення без наміру виконання взятих на себе зобов`язань та розуміння, що майна підприємства не вистачить для розрахунку; заплутування звітності (не відображення у фінансовій звітності заборгованості перед Кредитором); відсутності доказів вжиття ОСОБА_1 заходів, щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Суб`єктом правопорушення є поєднана в одній особі засновник та керівник Боржника - ОСОБА_1 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 до обов`язків її як керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна», свідоме ігнорування алгоритму дій, передбачених законодавством для підприємства, що опинилося на межі банкрутства, умисного приховування дійсного фінансового стану Боржника з метою відсутності розрахунку з Кредитором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями Боржника.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).

Сума кредиторських вимог по відношенню до боржника визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у даній справі та становить 2 425 277,84 грн.

Враховуючи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» будь-яких активів, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (розмір субсидіарної відповідальності) становить 2 425 277,84 грн.

При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачами надано не було.

Також судом враховано, що єдиним учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» ОСОБА_1 не було подано суду жодних пояснень/заперечень щодо обставин здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» та добросовісності/недобросовісності своїх дій/бездіяльності як з моменту прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства, так і після відкриття провадження у справі за заявою ліквідатора арбітражного керуючого Молчанова А.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20

ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у даній справі ліквідатором у заяві про покладання субсидіарної відповідальності викладено усі складові елементи цього господарського правопорушення, вчиненого єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд покладає на засновника та керівника банкрута ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника та стягує з неї на користь боржинка грошові кошти у розмірі 2 425 277,84 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказані положення Господарського процесуального кодексу України стосовно доказів долучені ліквідатором арбітражним керуючим Молчановим А.О. нотаріально засвідчені заяви свідка ОСОБА_7 , а також візитка директора групи українських компаній моди під назвою «One Group» ОСОБА_8 не є належними доказами існування будь-якого впливу останнього на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» та у тому числі прийняття товариством (його засновником/керівником) управлінських рішень, у зв`язку з чим суд відмовляє ліквідатору у задоволенні його заяви в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Групп Україна» арбітражного керуючого Молчанова А.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

2. Покласти на керівника банкрута - ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів,2, кв.203, ідентифікаційний номер 40506651) 2 425 277 (два мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 84 коп.

4. Видати наказ.

5. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.07.2023

Суддя Д.В. Мандичев