Рішення

від 11.07.2023 по справі 912/773/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокуСправа № 912/773/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/773/23 від 17.05.2023

за позовом: Дочірнього підприємства "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" (далі - ДП "Діасервіс Плюс"), код ЄДР 31467020, Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/27, м. Київ, 04053

до відповідача: Приватного підприємства приватна виробнича фірма "Ацинус" (далі - ПП ПВФ "Ацинус"), код ЄДР 20635255, вул. Велика Перспективна, 65, м. Кропивницький, 25006

про стягнення боргу в розмірі 6 458,09 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Гончаров О.О., ордер серія ВВ №1029525 від 01.05.2023;

від відповідача - адвокат Сілкін М.М., довіреність № 220 від 30.03.2023.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області 05.05.2023 засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ДП "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" до ПП ПВФ "Ацинус" з вимогами стягнути з ПП ПВФ "Ацинус" на користь ДП "Діасервіс Плюс" 580 000,04 грн основного боргу, 2 491,52 грн 3% річних, 10 500,00 грн інфляційних втрат, 8 894,88 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки №15/2/126-23 від 15.02.2023 в частині оплати за поставлений товар. Станом на 01.05.2023 заборгованість покупця складає 580 000,04 грн. Крім того позивачем станом на 01.05.2023 нараховано 2 491,52 грн - 3% річних та 10 500,00 грн компенсації від інфляції.

Ухвалою від 10.05.2023 суддя залишила позовну заяву №б/н від 01.05.2023 ДП "Діасервіс Плюс" без руху та надала строк для усунення недоліків.

12.05.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 08.05.2023 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 17.05.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/773/23, ухвалив справу №912/773/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.06.2023 - 11:30, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

05.06.2023 до господарського суду в межах строку, встановленого судом, від відповідача надійшов відзив №696 від 05.06.2023 на позовну заяву про стягнення боргу (в порядку ст. 165 ГПК України) з проханням прийняти та розглянути відзив на позовну заяву про стягнення боргу, в позовних вимогах ДП "Діасервіс Плюс" до ПП ПВФ "Ацинус" відмовити.

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

22.03.2023 відповідач (за Договором - Покупець) здійснив оплату в розмірі 79 910,00 грн, з урахуванням ПДВ, згідно платіжної інструкції №7651.

Оплату залишку суми покупець здійснював частинами, що підтверджується платіжними інструкціями: від 17.04.2023 №8039 на суму 19 190,36 грн, від 18.04.2023 №8057 на суму 20 000,00 грн, від 19.04.2023 №8061 на суму 20 000,00 грн, від 24.04.2023 №8120 на суму 20 000,00 грн, від 25.04.2023 №8158 на суму 20 000,00 грн, від 26.04.2023 №8184 на суму 20 000,00 грн, від 28.04.2023 №8231 на суму 20 000,00 грн, від 02.05.2023 №8292 на суму 20 000,00 грн, від 03.05.2023 №8318 на суму 20 000,00 грн, від 04.05.2023 №8341 на суму 20 000,00 грн, від 05.05.2023 №8365 на суму 20 000,00 грн, від 10.05.2023 №8444 на суму 20 000,00 грн, від 15.05.2023 №8529 на суму 20 000,00 грн, від 8546 від 16.05.2023 на суму 20 000,00 грн, від 22.05.2023 №8625 на суму 20 000,00 грн, від 22.05.2023 №8659 на суму 20 000,00 грн, від 23.05.2023 №8672 на суму 20 000,00 грн, від 24.05.2023 №8686 на суму 20 000,00 грн, від 25.05.2023 №8722 на суму 20 000,00 грн, від 29.05.2023 №8758 на суму 20 000,00 грн, від 31.05.2023 №8797 на суму 20 000,00 грн, від 31.05.2023 №8799 на суму 20 000,00 грн, від 01.06.2023 №8815 на суму 20 000,00 грн, від 05.06.2023 №8831 на суму 40 000,00 грн.

Станом на 05.06.2023 загальна сума здійсненої оплати за Договором складає 578 900,36 грн (з урахуванням передоплати 79 710,00 грн). Таким чином, залишок боргу складає 220 200,04 грн. У зв`язку з вищевикладеним, заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу в розмірі 580 000,04 грн не відповідає дійсності.

Згідно розрахунку 3% річних, що додавався до позовної заяви, розрахунок таких 3% річних позивач здійснює з 16.03.2023 від загальної суми заборгованості (799 100,40 грн), та в подальшому, з урахуванням здійснення відповідачем поступових оплат, позивач все одно продовжує наводити такий розрахунок із загального залишку оплат за договором.

Але, згідно договірних умов, зобов`язання покупця починається з 15.03.2023 на суму 79 910,04 грн, а залишок суми 719 190,36 грн має перераховуватись покупцем постачальнику до 31.03.2023 (пункт 1.2. Договору). Тобто, позивач в розрахунку не вірно нараховує 3% річних з 16.03.2023 від суми, по якій строк виконання зобов`язання покупця ще не закінчився (не є простроченим).

Таким чином, розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, є не вірним, складений всупереч договору, не відповідає дійсності, та підлягає скасуванню.

Щодо заявленої Позивачем компенсації від інфляції: в розрахунку позивача зазначена сума боргу (700 000,04 грн), з якої позивач розраховує інфляційні витрати за квітень 2023р.

Так, загальна сума за Договором складає 799 100,40 грн.

Позивач 22.03.2023 здійснив оплату в розмірі 79 710,04 грн (залишок боргу 719 390,36 грн.)

Протягом квітня 2023 року відповідачем поступово здійснювалась оплата: 17.04.2023 в розмірі 19 190,36 грн (719 390,40 грн - 19 190,36 грн = 700 200,04 грн); 18.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (700 200,00 грн - 20 000,00 грн = 680 200,04 грн); 19.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (680 200,00 грн - 20 000,00 грн = 660 200,04 грн); 24.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (660 200,00 грн - 20 000,00 грн = 640 200,04 грн); 25.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (640 200,00 грн - 20 000,00 грн - 620 200,04 грн); 26.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (620 200,00 грн - 20 000,00 грн = 600 200,04 грн); 28.04.2023 в розмірі 20 000,00 грн (600 200,00 грн - 20 000,00 грн = 580 200,04 грн).

Тому, станом на 01.05.2023 залишок боргу поступово зменшився до суми 580 200,04 грн.

Крім того, розмір інфляційних у квітні 2023 року складав 100,2%, а позивачем застосовано індекс інфляції в розмірі 101,5%.

У зв`язку з вищевикладеним, нарахування позивачем компенсації від інфляції за квітень 2023 року від суми 700 000,04 грн та з індексом 101,5%, є не вірним, безпідставним та підлягає скасуванню.

У зв`язку із обставинами вище та запереченнями відповідача, викладеними у даному відзиві, відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

15.06.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання №740 від 15.06.2023 про надання доказів (в порядку ст. 42 ГПК України) прийняти та розглянути дане клопотання, залучити до матеріалів справи докази, що підтверджують здійснення відповідачем часткової оплати.

У підготовчому засіданні 15.06.2023 господарський суд оголосив перерву до 06.07.2023 о 12:00 год.

04.07.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 26.06.2023 про зміну ціни позову з вимогами:

1. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПРИВАТНА ВИРОБНИЧА ФІРМА "АЦИНУС" (Ідентифікаційний код 20635255) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" (Ідентифікаційний код 31467020):

2 819,71 грн 3 % річних:

3 638,38 грн інфляційних втрат;

20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

2 684,00 грн судового збору.

2. Повернути ДОЧІРНЬОМУ ПІДПРИЄМСТВУ "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" сплачений судовий збір в сумі 6 210,88 грн.

06.07.2023 до господарського суду від відповідача надійшли заперечення №8/6 від 06.07.2023 на заяву позивача про зміну ціни позову (в порядку ст. 167 ГПК України) з проханням долучити дане заперечення на заяву позивача від 26.06.2023 про зміну ціни позову до матеріалів справи №912/773/23, та врахувати при прийнятті судового рішення; в позовних вимогах ДП "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" до ПП ПВФ "АЦИНУС" відмовити.

В обґрунтування поданих заперечень зазначено таке.

У зв`язку зі здійсненням відповідачем 15.06.2023 останньої частини залишку оплати на користь позивача, слід вважати відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором.

Натомість, у зв`язку з наявністю відкритого даного судового провадження, відповідач, враховуючи здійснення оплати за Договором в повному розмірі, одразу на наступний день, тобто 16.06.2023, звернувся до позивача з пропозицією про укладення мирової угоди, надавши позивачу проект мирової угоди.

Але, відповідач так і не отримав відповіді на пропозицію щодо укладення мирової угоди, а лише 03.07.2023 отримав заяву позивача від 26.06.2023 про зміну ціни позову.

Відповідач заперечує проти:

1) розрахунку компенсації від інфляції у зв`язку з тим, що в такому розрахунку застосовано розмір індексу інфляції за квітень 100,2% від суми боргу 719 190,40 грн, яка була діючою до 16.04.2023. А, тому, для розрахунку інфляційних втрат за квітень 2023 року доцільно проводити розрахунок із суми станом на 01.05.2023, яка складала 580 000,00 грн.

Тому, відповідно, для розрахунку втрат від інфляції за травень 2023 року необхідно брати суму боргу станом на 01.06.2023, що складала 260 000,00 грн замість 440 000,00 грн, які застосував позивач у розрахунку.

2) понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже такі витрати в розумінні положень ч. 8 ст. 129 ПІК України, не підтверджуються жодними доказами, а надані до заяви договір та розрахунок вартості адвокатської допомоги не дають підстав вважати фактично понесені позивачем витрати.

Крім того, в розумінні норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір заявлених позивачем витрат є неспівмірними із: складністю справи; часом та обсягом, що необхідні на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Положеннями, які містяться у постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, передбачено, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Так, позивач з відповідачем на свій розсуд уклали Договір, положеннями якого передбачили відповідальність за його порушення у розділі 5 Договору.

Відповідно до п. 5.1. за порушення умов цього Договору сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим Договором. Порушення зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов`язань Договором та/або законодавством.

В позовній заяві позивач, як на підставу для звернення стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилається на ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до її положень, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, застосування позивачем до відповідача даної норми є безпідставним в розумінні наступного.

Відповідно до положень п. 3.1. та п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"

3.1. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

4.1. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи відсутність посилання (встановлення) сторонами Договору на застосування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, які в свою чергу виступають способом захисту майнового права та інтересу, а не є відповідальністю, як це сторони обумовили в Договорі, відсутні підстави і їх застосування.

Відсутність посилання (встановлення) сторонами Договору застосування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, не дає жодних правових підстав на їх застосування, адже сторони не обумовили це Договором.

Таким чином, враховуючи здійснення відповідачем оплати за Договором, вважає зобов`язання припиненим шляхом виконання, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГПК України), а тому нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат є безпідставним з урахуванням вищезазначеного нормативно-правового обґрунтування.

Ухвалою від 06.07.2023 господарський суд прийняв заяву №б/н від 26.06.2023 позивача про зміну ціни позову. Ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням суми позову - 6 458,09 грн. Повернув зі спеціального фонду Державного бюджету України ДП "Діасервіс Плюс" 6 210,88 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №1727 від 01.05.2023, оригінал якої залишається в матеріалах справи №912/773/23.

Присутні у підготовчому засіданні представники сторін не подали інших заяв чи клопотань, які підлягають розгляду у підготовчому засіданні та не заперечили можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи №912/773/23 до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.07.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/773/23 до судового розгляду по суті на 11.07.2023 - 15:30 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

15.02.2023 ДП "Діасервіс Плюс" (Постачальник) та ПП ПВФ "Ацинус" (Покупець) уклали Договір поставки №15/2/126-23 від 15.02.2023 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого цей Договір розроблено у відповідності до чинного цивільного законодавства України, за цим Договором в терміни, визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця меблі в асортименті та кількості згідно специфікацій (накладних) (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар, та оплатити його на умовах даного Договору.

У відповідності з даним Договором Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами даного Договору, та у відповідності з номенклатурою, асортиментом, кількістю і цінами, погодженими Сторонами та визначеними в Специфікаціях, рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами даного Договору. Зміна ціни та асортименту на замовлений Покупцем Товар з ініціативи Постачальника не передбачається. (п. 1.2.-1.3. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору сума даного Договору, що відповідає сумі Товару, зазначеного в Специфікації, складає 799 100,40 грн. (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч сто гривень 40 копійок) у т.ч. ПДВ 133183,40 грн.

Оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем наступним чином:

- 10% в розмірі 79 910,04 грн. здійснюється передоплата Товару до 15 березня 2023 року.

- залишок суми в розмірі 719 190,36 грн. перераховується Покупцем Постачальнику до 31 березня 2023 року. Право власності та ризики на товар переходить до покупця тільки після його повної оплати.

Ціни Товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни Товарів вказуються у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. (п. 2.2. Договору)

Згідно з п. 3.1.-3.2. Договору поставка Товару оформлюється накладною, підписаною особа Сторонами. Підписанням накладної Сторони засвідчують, що зазначений в ній Товар переданий Постачальником та прийнятий Покупцем, в кількості, асортименті та за ціною узгодженою Сторонами, зовнішні ознаки Товару відповідають умовам даного Договору. Підписання Первинного документу, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації.

За порушення умов цього Договору Сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим Договором. Порушення зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов`язань Договором та/або законодавством. (п. 5.1. Договору)

Згідно з п. 5.2. Договору зобов`язання, права та відповідальність Постачальника: здійснювати поставку Товару відповідно до підписаних Сторонами Специфікацій, передати Покупцеві Товар та усю необхідну документацію на нього (у разі наявності); забезпечити якість Товару, відповідно до чинних в Україні умов та стандартів, усувати виявлені Покупцем недоліки Товару; вимагати своєчасної та повної оплати; несе відповідальність за нестачу, ушкодження упаковки (в разі наявності) і пов`язане з цим зниження якості Товару тільки в тому випадку, якщо нестача та/або ушкодження упаковки відбулися з його вини та до передачі Товару Покупцю; відповідальність обмежується вартістю (ціною) Товару, якість якого на момент передачі Покупцеві не відповідала погодженим Сторонами вимогам.

Відповідно до п. 7.1.-7.2. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 березня 2023 року, а в часині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього Договору, до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або) неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно з Додатком №1 до Договору поставки №15/2 від 15 лютого 2023 року "Специфікація" відповідно до укладеного між Сторонами договору поставки №15/2 від 15 лютого 2023 року, Виконавець продає, а замовник купує товар: рецепція в кількості 1 шт. вартістю 30 675,00 грн на суму 30 675,00 грн; пост чергування мед. Працівника в кількості 6 шт. вартістю 11330,00 на суму 66 980,00 грн; стіл робочий кутовий кількістю 6 шт. вартістю 8447,00 грн на суму 50 682,00 грн; стіл письмовий в кількості 2 шт. вартістю 6371,00 грн на суму 12 742,00 грн; дзеркало навісне 145*45 в кількості 7 шт. вартістю 1232,00 грн на суму 8 624,00 грн; стіл журнальний ординат. в кількості 1 шт. вартістю 7835,00 грн на суму 7 835,00 грн; шафа для верх. Одягу в кількості 5 шт. вартістю 6490,00 грн на суму 32 450,00 грн; тумба кухонна 800 шт. в кількості 4 шт. вартістю 2985,00 грн на суму 11 940,00 грн; тумба кухонна в 400ш3 в кількості 2 шт. вартістю 3831,00 грн на суму 7 662,00 грн; столівка кухонна 4,2м в кількості 1 шт. вартістю 4250,00 на суму 4 250,00 грн; стелаж для документів закр. в кількості 11 шт. вартістю 5826,00 грн на суму 64 086,00 грн; стелаж для документів відкритий в кількості 13 шт. вартістю 4670,00 на суму 60 710,00 грн; тумба помічник 800 в кількості 2 шт. вартістю 2673,00 грн на суму 5 346,00 грн; шафа для особист. речей 2 д в кількості 9 шт. вартістю 5729,00 грн на суму 51 561,00 грн; шафа для особист. речей 3 д в кількості 27 шт. вартістю 9090,00 грн на суму 245 430,00 грн; стіл кухонний на мет. опорах в кількості 1 шт. 3944, 00 грн на суму 3 944,00 грн; Разом 665 917,00 грн. Разом з ПДВ (20%) 799 100,40 грн.

Згідно з видатковою накладною №4 від 24.02.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 799 100,40 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору, відповідач товар оплатив лише частково перерахувавши: 22.03.2023 - 79 910,00 грн, 17.04.2023 - 19 190,36 грн, 18.04.2023 - 20 000,00 грн, 19.04.2023 - 20 000,00 грн, 24.04.2023 - 20 000,00 грн, 25.04.2023 - 20 000,00 грн, 26.04.2023 - 20 000,00 грн та 28.04.2023 - 20 000,00 грн, а всього на суму 219 100,36 грн.

Отже, станом на 01.05.2023 заборгованість Покупця за поставлений Товар становила 580 000,04 грн.

Крім того, позивач станом на 01.05.2023 нарахував 3% річних в сумі 2 491,52 грн, а також компенсацію від інфляції - 10 500,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 264 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов укладеного Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцеві Товару на загальну суму у розмірі 799 100,40 грн. Факт поставки Товару підтверджуються підписаною та скріпленою печатками сторонами договору видатковою накладною №4 від 24.02.2023 на суму 799 100,40 грн.

Факт поставки товару на зазначену суму не заперечується і самим відповідачем.

Відповідачем здійснено оплати на загальну суму 219 100,36 грн, а саме:

- 22.03.2023 на суму 79 910,00 грн (платіжна інструкція №7651 від 22.03.2023);

- 17.04.2023 на суму 19 190,36 грн (платіжна інструкція №8039 від 17.04.2023);

- 18.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8057 від 18.04.2023);

- 19.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8061 від 19.04.2023);

- 24.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8120 від 24.04.2023);

- 25.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8158 від 25.04.2023);

- 26.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8184 від 26.04.2023);

- 28.04.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8231 від 28.04.2023).

Після звернення позивача до суду з позовом, відповідач здійснив оплати на загальну суму 580 000,04 грн, а саме:

- 02.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8292 від 02.05.2023);

- 03.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8316 від 03.05.2023);

- 04.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8341 від 04.05.2023);

- 05.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8365 від 05.05.2023);

- 10.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8444 від 10.05.2023);

- 15.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8529 від 15.05.2023);

- 16.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8546 від 16.05.2023);

- 22.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8659 від 22.05.2023);

- 22.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8625 від 22.05.2023);

- 23.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8672 від 23.05.2023);

- 24.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8686 від 24.05.2023);

- 25.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8722 від 25.05.2023);

- 29.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8758 від 29.05.2023);

- 31.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8797 від 31.05.2023);

- 31.05.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8799 від 31.05.2023);

- 01.06.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8815 від 01.06.2023);

- 05.06.2023 на суму 40 000,00 грн (платіжна інструкція №8831 від 05.06.2023);

- 06.06.2023 на суму 40 000,00 грн (платіжна інструкція №8861 від 06.06.2023);

- 07.06.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8897 від 07.06.2023);

- 08.06.2023 на суму 20 000,04 грн (платіжна інструкція №8925 від 08.06.2023);

- 09.06.2023 на суму 20 000,00 грн (платіжна інструкція №8943 від 09.06.2023);

- 15.06.2023 на суму 120 000,00 грн (платіжна інструкція №9030 від 15.06.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за поставлений Товар здійснюється Покупцем наступним чином: 10% в розмірі 79 910,04 грн здійснюється передоплата Товару до 15 березня 2023 року; залишок суми в розмірі 719 190,36 грн перераховується Покупцем Постачальнику до 31 березня 2023 року.

Отже, відповідач здійснив оплату у розмірі 10% в сумі 79 910,04 грн та залишку суми в розмірі 719 190,36 грн з порушенням строків, встановлених договором.

04.07.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 26.06.2023 про зміну ціни позову з вимогами:

1. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПРИВАТНА ВИРОБНИЧА ФІРМА "АЦИНУС" (Ідентифікаційний код 20635255) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" (Ідентифікаційний код 31467020):

2 819,71 грн 3 % річних:

3 638,38 грн інфляційних втрат;

20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

2 684,00 грн судового збору.

Вказаною заявою позивач не заявляє позовних вимог щодо стягнення основного боргу, а також фактично збільшив період нарахування 3% річних та інфляції в порівнянні з первісними позовними вимогами, що у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) є правом позивача.

Ухвалою від 06.07.2023 господарський суд прийняв заяву №б/н від 26.06.2023 позивача про зміну ціни позову, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням суми позову - 6 458,09 грн. Повернув зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Дочірньому підприємству "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" (UА 94 328209 0000026001010045820 в Акціонерний банк "Південний", код ЄДР 31467020, Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/27, м. Київ, 04053) 6 210,88 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №1727 від 01.05.2023, оригінал якої залишається в матеріалах справи №912/773/23.

Отже, після прийняття судом заяви №б/н від 26.06.2023 позивача про зміну ціни позову, предметом спору є нарахування на суму 79 910,04 грн за період з 16.03.2023 по 21.03.2023 та на суму 719 190,40 грн (з урахуванням здійснених в подальшому оплат) за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 3 % річних в розмірі 2 819,71 грн та інфляційних втрат за квітень 2023 на суму 719 190,40 грн та за травень 2023 на суму 440 000,04 грн в розмірі 3 638,38 грн.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача проти стягнення 3%річних та інфляційних збитків у зв`язку з відсутністю посилання (встановлення) сторонами Договору на застосування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, які в свою чергу виступають способом захисту майнового права та інтересу, а не є відповідальністю, як це сторони обумовили в Договорі, відсутні підстави для їх застосування, господарський суд оцінює критично, оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов`язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 5.1. Договору Сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим Договором. Порушення зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов`язань Договором та /або законодавством.

Позивач нарахував 3% річних на суму 79 910,04 грн за період з 16.03.2023 по 21.03.2023 в розмірі 39,41 грн та на суму 719 190,40 грн (з урахуванням здійснених в подальшому оплат) за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 3 % річних в розмірі 2 780,30 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, господарський суд встановив, що останні розраховані правильно в межах відповідних періодів з урахуванням оплат, здійснених відповідачем, проте позивач зазначаючи період нарахування 3% річних за період з 19.04.2023 по 23.04.2023 на суму 660 000,04 грн, який фактично тривав 5 днів нарахування здійснює за 1 день.

Проте, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму нарахування, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 819,71 грн в межах заявлених позовних вимог.

Позивач нарахував інфляційні збитки у розмірі 3 638,38 грн, а саме:

- 1 438,38 грн на суму 719 190,40 грн за квітень 2023 року;

- 2 200,00 грн на суму 440 000,04 грн за травень 2023 року.

Щодо заперечень відповідача відносно того, що розрахунок компенсації від інфляції за квітень 2023 року необхідно здійснювати із суми боргу станом на 01.05.2023, яка складала 580 000,00 грн, та розрахунок компенсації від інфляції за травень 2023 року необхідно здійснювати із суми станом на 01.05.2023, яка складала 580 000,00 грн, господарський суд зазначає таке.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то вони визначаються виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Сума боргу в розмірі 719 190,40 грн існувала з 01.04.2023 по 16.04.2023, а отже період прострочення грошового зобов`язання становив 16 днів, тому з урахуванням вказаних вище положень, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних збитків за квітень 2023 року на суму боргу 719 190,40 грн в розмірі 1 438,38 грн.

Станом на 01.05.2023 сума боргу становила 580 000,04 грн та в подальшому (майже кожного дня) відповідачем здійснювалась часткова оплата боргу, таким чином фактично сума боргу в розмірі 440 000,04 грн існувала з 01.05.2023 по 21.05.2023, отже період прострочення грошового зобов`язання становив 21 день, а тому з урахуванням вказаних вище положень, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних збитків за травень 2023 року на суму боргу 440 000,04 грн в розмірі 2 200,00 грн.

Отже загальна сума інфляційних збитків становить 3 638,38 грн.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати 3% річних та інфляційних збитків.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач, не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань, у строки, встановлені договором, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 1-4 ст. 126 ГПК України)

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Судом встановлено, що 20.07.2021 між адвокатом Гончаровим О.О. та ДП "Діасервіс Плюс" укладено Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги №б/н від 20.07.2021 (далі - Договір від 20.07.2021), відповідно до п. 1.1. якого на умовах даного Договору Замовник доручає Адвокату, а Адвокат зобов`язується відповідно до завдання Замовника надавати йому професійну правову (правничу) допомогу (далі - адвокатська допомога), в тому числі, але не обмежуючись, представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких державних, громадських, господарських, правоохоронних, судових установах усіх рівнів та спеціалізації (загальні, адміністративні, господарській суди), інших органах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої належності з питань представництва інтересів Замовника, надавати іншу правову (правничу) допомогу, а також виконувати будь-які інші дії, пов`язані з виконанням умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору від 20.07.2021 вартість Адвокатської допомоги та порядок її оплати Сторони погоджують у відповідному Розрахунку, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 7.1. Договору від 20.07.2021 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору від 20.07.2021 сторони погодили наступний Розрахунок вартості Адвокатської допомоги по справі №912/773/23, яка розглядається Господарським судом Кіровоградської області за позовом Замовника до Приватне Підприємство Приватна виробнича фірма "Ацинус": 1.1. Аналіз первинних документів та підготовка правової позиції щодо позову до Приватне Підприємство Приватна виробнича фірма "Ацинус", вартість послуги - 7 500,00 грн; 1.2. Формування доказової бази (збір доказів), складання та подання до суду позовної заяви, вартість послуги - 7 500,00 грн, 1.3. Представництво в судових засіданнях по справі - 5 000,00 грн. Всього гонорара адвоката: 20 000,00 грн.

1. Сторони домовились, що гонорар Адвоката згідно з п. 1 цього Розрахунку становить 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) та підлягає оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку Адвоката.

2. Цей розрахунок є невід`ємною частиною Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 20.07.2021 року, та його укладено Сторонами в двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, - по одному примірнику для кожної сторони.

Договір та розрахунок підписані сторонами.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено та підписано позовну заяву, заяву про зміну ціни позову, всі копії документів завірені адвокатом Гончаровим О.О., крім того представник позивача приймав участь у судових засіданнях по справі.

Також в матеріалах справи міститься копія ордера серії ВВ №1029525 від 01.05.2023.

Отже суд зазначає, що сторони Договору дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката - 20 000,00 грн.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності критеріям зазначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач заперечив проти розміру заявлених позивачем витрат у зв`язку з їх співмірністю із складністю справи, часом та обсягом, що необхідні на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову з урахування Заяви про зменшення позовних вимог.

Проте, на думку суду, обставина сплати відповідачем основної суми боргу в період перебування спору в суді не є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю ціни позову.

Судом встановлено, що розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.

З урахуванням того, що фактичне надання адвокатом Гончаровим О.О. послуг позивачу є підтвердженим та їх розмір є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат господарський суд не встановив.

Щодо заперечення відповідача проти стягнення пронесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже такі витрати в розумінні положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, не підтверджуються жодними доказами, а надані до Заяви договір та розрахунок адвокатської допомоги не дають підстав вважати фактично понесені позивачем витрати, господарський суд зазначає таке.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної вище норми процесуального законодавства містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За вказаних обставин, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивача повністю у заявленій та підтвердженій сумі в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства приватна виробнича фірма "Ацинус" (код ЄДР 20635255, вул. Велика Перспективна, 65, м. Кропивницький, 25006) на користь Дочірнього підприємства "ДІАСЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДР 31467020, Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/27, м. Київ, 04053) 2 819,71 грн - 3% річних, 3 638,38 грн - інфляційних втрат, 2 684,00 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам засобами поштового зв`язку, а також позивачу на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачу на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повне рішення складено 21.07.2023.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.