Ухвала

від 20.07.2023 по справі 914/1812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20.07.2023 р. Справа № 914/1812/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали позовної заяви: ОСОБА_1 , с.Солонка Львівського району Львівської області,

до: ОСОБА_2 , с.Солонка Львівського району Львівської області,

до: ОСОБА_3 , с.Ставчани Львівського району Львівської області,

до: ОСОБА_4 , м.Львів

до: Приватного підприємства «Асторія», м.Львів

про визнання недійсними договору, визнання недійсними акту, визначення недійсним рішення зборів, скасування державної реєстрації змін до статуту, скасування змін відомостей в ЄДРЮОФОПГФ про юридичну особу ПП «Асторія» та визнання права власності на 1/2 частки в статутному капіталі і майні (корпоративних правах) ПП «Асторія»

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Асторія» з вимогами:

-визнати недійсним Договір про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018 р., укладений між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором.

-визнати недійсним рішення зборів засновників ПП «Асторія», оформлене протоколом зборів засновників ПП «Асторія» № 1 від 04Д0.2018 р., яким затверджено нову редакцію Статуту з врахуванням Договору про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018 р., укладений між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором.

-скасувати державну реєстрацію змін до Статуту ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287 та змін до відомостей в ЄДРЮОФОПГФ про юридичну особу ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287, проведену на підставі Договору про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018 р., укладеного між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 , акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором, та рішення зборів засновників ПП «Асторія», оформленого протоколом зборів засновників ПП «Асторія» № 1 від 04.10.2018 р . .

-визнати за мною, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки в статутному капіталі і майні (корпоративних правах) ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Оскільки, позов ОСОБА_1 подано до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є фізичними особами, суд, в порядку ч.6 ст.176 ГПК України звернувся із запитами від 12.06.2023 №914/1812/23/1/23, №914/1812/23/2/23 та №914/1812/23/3/23 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо зазначених фізичних осіб.

Зазначені запити надіслано судом на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області: 79020, м.Львів, вул.Окуневського, 1 13.06.2023.

Судом встановлено, що згідно відстеження відправлення (запитів суду від 12.06.2023) на офіційному сайті АТ "Укрпошта" згідно трек-коду №7901414906020, зазначені запити суду від 12.06.2023 отримано Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області - 16.06.2023 (відмітка на сайті АТ "Укрпошта": «відправлення вручено: за довіреністю»).

Однак, станом на 13.07.2023 жодної відповіді від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області на адресу Господарського суду Львівської області не надійшло.

Водночас відповідно до ч. 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Відтак, суд з врахуванням наведених вище обставин, ухвалою суду від 13.07.2023 постановив: зобов`язати Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області на виконання даної ухвали, у строк до 18.07.2023 включно, надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб та інші персональні дані: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), оскільки на запити від 12.06.2023 №914/1812/23/1/23, №914/1812/23/2/23 та №914/1812/23/3/23, які отримані Відділом 16.06.2023 (трек код №7901414906020) станом дату постановлення даної ухвали Господарський суд Львівської області відповіді не отримав.

20.07.2023, за вх.№18041/23, від Головного Управління Державної міграційної служби у Львівській області на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2023 у даній справі надано інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб та інші персональні дані згідно інформації наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована 14.07.2004 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31.07.1998 за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована 02.03.2016 за адресою: АДРЕСА_5 .

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

В розумінні ч.1 ст.174 ГПК України суддя , встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з приписами статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, додані до позовної заяви документи не містять доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

В той же час, разом з позовною заявою позивачем надано суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію в мінімальному розмірі, що підтверджується довідкою ПФУ та зазначено, що інших доходів не має.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд вказує наступне.

Приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" дозволяють суду, у тому числі звільнити скаржника від сплати судового збору, у тому разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд зазначає, що зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (ухвали Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №927/911/21 та від 02.05.2022 у справі №903/522/21).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в ухвалі від 12.12.2022 у справі №910/11069/21.

Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, заявник повинен надати докази важкого майнового стану, зокрема, про те, що останній є безробітним, не отримує заробітну плату чи інший прибуток; у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, кошти на банківських або депозитних рахунках тощо.

Подібний правовий висновок Верховного Суду міститься в постановах від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 та від 21.10.2022 у справі №905/1059/21.

Судом встановлено, що позивачкою на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду подано довідку про доходи №8213852387225214, видану пенсіонеру ОСОБА_1 в тому, що він (вона) перебуває на обліку в Галицькому об`єднаному управлінні ПФУ м.Львова в Львівській області і отримує пенсію за віком за період з липня 2022 червень 2023 у сумі 30040,00 грн. При цьому, слід зазначити що, відповідно до приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір», перебіг календарного року, до дати звернення з позовом до суду (08.06.2023), почався 08.06.2022, однак довідка управління пенсійного фонду видана ОСОБА_1 не містить розміру пенсії за червень 2022 року.

Окрім того, надані ОСОБА_1 на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору докази (довідка ПФУ) не можуть повністю та достовірно відображати розмір всіх доходів скаржниці за попередній календарний рік, і констатувати той факт, що їх сукупність не перевищує 5% від розміру судового збору, оскільки не виключена можливість отримання заявницею у 2022-2023 роках інших видів доходів. Відтак вказана довідка не є беззаперечним доказом, яка підтверджує майновий стан ОСОБА_1 та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір, адже не дає змоги в повній мірі оцінити її майновий стан.

За таких обставин, вищезазначеного документа недостатньо для аргументованого висновку щодо визнання майнового стану ОСОБА_1 таким, щоб звільнити її від сплати судового збору, оскільки з довідки про доходи №8213852387225214 не можна визначити, що у заявниці немає інших доходів, які за 2022-2023 роки з тих чи інших підстав були б нею отримані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання позову, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позову певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти позов до розгляду, а потім зобов`язувати позивача усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані ОСОБА_1 докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання позову, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у неї грошових коштів для сплати судового збору.

Додатково суд роз`яснює, що ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, до якого необхідно додати належні докази на підтвердження майнового стану (зокрема, але не виключно: відомості від податкових органів (роздруківки відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утриманні податки за 2022-2023 роки), а також документи, які свідчили б про відсутність у заявниці цінних паперів, коштів на банківських або депозитних рахунках тощо).

Аналогічної думку притримується Верховний Суд в ухвалі від 03.09.2021 по справі №916/1217/21.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 та звільнення останньої від сплати судового збору за подання позову у справі №914/1812/23.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.

Позивач звернувся до суду з п`ятьма вимогами немайнового характеру:

визнати недійсним Договір про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018 р., укладений між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором (дві немайнові вимоги);

визнати недійсним рішення зборів засновників ПП «Асторія», оформлене протоколом зборів засновників ПП «Асторія» № 1 від 04.10.2018 р., яким затверджено нову редакцію Статуту з врахуванням Договору про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018 р., укладений між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором (одна немайнова вимога);

скасувати державну реєстрацію змін до Статуту ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287 та змін до відомостей в ЄДРЮОФОПГФ про юридичну особу ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287, проведену на підставі Договору про часткове припинення зобов`язання переданням відступного на користь третьої особи від 04 жовтня 2018р., укладеного між ОСОБА_5 , як боржником, та відповідачем ОСОБА_3 , як кредитором, а також вигодонабувачем ОСОБА_4 , акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП «Асторія» за таким договором, та рішення зборів засновників ПП «Асторія», оформленого протоколом зборів засновників ПП «Асторія» № 1 від 04.10.2018р. (дві немайнові вимоги)).

Відтак необхідним для позивача є подання доказів справи судового збору за п`ять вимог немайнового характеру.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку в статутному капіталі і майні (корпоративних правах) ПП «Асторія» - код ЄДРПОУ 23976287 то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

За змістом частини першої статті 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (рухомих та нерухомих речей) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18, постанові КГС ВС від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19.

У постанові від 15.06.2022 у справі №450/624/15-ц, на яку посилається заявниця в позовній заяві, Верховний Суд вказав:

«При цьому часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Таким чином, у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, грошових коштів чи майна у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти/майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства.

…

Зважаючи на необхідність урахування правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) про те, що у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, грошових коштів чи майна у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти/майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника товариства до його статутного капіталу.».

Таким чином стосовно судового збору (за майновою вимогою) слід зазначити те, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ч. 3 ст. 162 і ст. 163 ГПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Ураховуючи, що із поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається вартості частки в статутному капіталі і майні (корпоративних правах) ПП «Асторія» ОСОБА_1 , відтак суд не має можливості встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви (за вимогою майнового характеру), а тому позивачу необхідно самостійно обрахувати розмір судового збору за заявленою вимогою (із відповідним обґрунтуванням) (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 14.06.2021 року у справі №210/6578/19).

Відтак, у випадку усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 13420,00 грн (за п`ять вимог немайнового характеру) та за вимогою майнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Позов ОСОБА_1 заявлено до чотирьох відповідачів, однак всупереч наведеній нормі процесуального Закону позовна заява не містить змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

2.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

3. Встановити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) з дня вручення цієї ухвали.

4. Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- визначення ціни позову та надання належних доказів на її обгрунтування (виходячи з вартості частки в статутному капіталі і майні (корпоративних правах) ПП «Асторія» на якої ОСОБА_1 просить визнати право власності);

- надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за майнову вимогу;

- подання доказів сплати судового збору за п`ять немайнових вимог у розмірі 13420,00 грн.;

- виконання вимог п.4 ч.3 ст.162 ГПК України.

5. Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя Кітаєва С.Б.