Рішення

від 20.07.2023 по справі 761/31746/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31746/17

Провадження № 2/761/62/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представника позивача Поночевни А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом Національної спілки композиторів України до ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, Акціонерного товариства «Банк «Траст-капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання договору іпотеки недійсним,

встановив:

У вересні 2017 р. Національна спілка композиторів України звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, Акціонерного товариства «Банк «Траст-капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання договору іпотеки недійсним, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2009 р., укладений між ЗАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий №7553, за яким ОСОБА_1 передано у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно- нежиле приміщення по АДРЕСА_1 (площею 99,2 кв.м)

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за договором дарування від 27.05.2008 р. ОСОБА_1 подарував Національній спілці композиторів України майнові права на нерухоме майно- нежилі приміщення №100, загальною площею 94,9 кв., по АДРЕСА_1 .

За судовими рішеннями у справі №30/313 визнано за Національною спілкою композиторів України право власності на об`єкт нерухомого майна- нежитлове приміщення (підвал) №100, літ. А, загальною площею 99,2 кв.м АДРЕСА_1 . Право власності за позивачем зареєстровано КП КМБТІ 30.11.2009 р.

09.08.2017 р. позивач ЄДРСР дізнався про те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2017 р. у справі №761/36392/16-ц стягнуто на користь ПАТ АКБ «Траст-капітал» частину заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 18/КФ-07 від 07 липня 2009 року, а саме проценти за користування наданим кредитом за період з 10 серпня 2015 року по 09 грудня 2015 року в розмірі 15 890,57 дол. США, шляхом звернення стягнення на майнові права на нежиле приміщення № АДРЕСА_1 (будівельна адреса: будинок АДРЕСА_2 ) загальною площею 99,4 м?; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною продажу 399 093,98 грн., що становить еквівалент 15 890,57 дол. США, яка визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

З вказаного рішення позивач дізнався, що 26.11.2009 р. було укладено договір іпотеки між ПАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий №7553, за яким ОСОБА_1 передано у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно- нежиле приміщення по АДРЕСА_1 (площею 99,2 кв.м).

Зазначеним договором іпотеки від 26.11.2009 р. порушуються права позивача , оскільки вказаний правочин здійснено без їх згоди, на час укладення договору іпотекодавець ОСОБА_1 не був власником предмета іпотеки - майнових прав на спірне майно.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

В запереченні на позов представник відповідача просить відмовити в його задоволенні, зазначає, що підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні, позивачем не спростовано дійсних намірів сторін, їх вільного волевиявлення при укладенні спірного договору. Звертає увагу, що право власності на спірне майно зареєстровано за позивачем в БТІ лише 30.11.2009 р., тобто після укладення договору іпотеки. Вважає, що прийнявши за договором дарування від 27.05.2008 р. майнові права, позивач не зареєстрував за собою право власності на них. При укладенні договору іпотеки банк не знав та не міг знати про наявність зареєстрованих прав позивача на спірне нерухоме майно. Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки реєструючи право власності 30.11.2009 р. позивач міг дізнатись про наявність договору іпотеки від 26.11.2009 р. (а.с.44-47 т.1) Заява про застосування позовної давності - на а.с.38 т.1

Ухвалою судді від 11.09.2017 р. відкрито провадження по цивільній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 31.10.2017 р. витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича належним чином завірені копії документів, що були підставою для укладення договору іпотеки від 26.11.2009 року між ЗАТ «АКБ «Траст-капітал», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , що зареєстрований у реєстрі за №7553, щодо передачі у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно - нежиле приміщення по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.12.2017 р. зупинено провадження у цивільній справі №761/31746/17-ц (провадження 2/761/7044/2017) до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м.Києва у адміністративній справі №826/13043/17.

Ухвалою судді від 24.12.2019 р. відновлено провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 17.04.2020 р. клопотання представника відповідача АТ «Банк Траст-капітал» про зупинення провадження у цивільній справі до закінчення перегляду справи №910/10647/18 в касаційному порядку, - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 17.04.2020 р. клопотання представника відповідача АТ «Банк Траст-капітал» про витребування доказів , - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 27.08.2020 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі №761/31746/17 та призначено її судовий розгляд по суті.

Ухвалою суду від 23.03.2021 р. зупинено провадження у цивільній справі №761/31746/17 (провадження 2/761/177/2021) до встановлення особи правонаступника і отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину після смерті відповідача у справі - ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 12.10.2022 р. відновлено провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 31.05.2023 р. залучено до участі в справі Київську міську раду як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі, заперечив щодо задоволення позову.

Відповідач 1 та третя особа в судове з`явились, своїх представників не направили, причини неявки суду не відомі.

Згідно з ст. 211 ч.1, 3 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.05.2008 між ОСОБА_1 ( Дарувальник ) та Національною спілкою композиторів України (Обдарована сторона) було укладено договір дарування майнових прав. Згідно п. 1. Договору дарування Дарувальник подарував та передав, а позивач прийняв в дар майнові права на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. 27.05.2008 та зареєстровано в реєстрі за № 11837.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2009 року в справі № 30/313 за позовом Національної спілки композиторів України до ФОП ОСОБА_3 визнано за Національною спілкою композиторів України право власності на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (літера «А») загальною площею 99,2 м? у житловому будинку по АДРЕСА_1 . (а.с. 11-15 т.1)

Відповідно до реєстраційного напису на копії рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2009 року вказане нежитлове приміщення на праві власності зареєстровано за Національною спілкою композиторів України 30 листопада 2009 року.(а.с. 16 т.1)

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Національна спілка композиторів України звернулась до суду з позовом з метою визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2009 р., укладеного між ПАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , реєстровий №7553, за яким ОСОБА_1 передано у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно- нежиле приміщення по АДРЕСА_1 (площею 99,2 кв.м)

Так, 26.11.2009 між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Банк Траст-Капітал") та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., реєстровий № 7553. Згідно договору іпотеки відповідачем було передано у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно - нежиле приміщення № АДРЕСА_1 (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_2 ), загальною площею 99,4 кв.м., в якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором № 18/КФ-07 від 03.04.2007. Вартість предмету визначена п.1.3. Договору іпотеки за згодою сторін та складає 399250,00 грн.

Пунктом 1.1., 1.2 договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань відповідача за кредитним договором щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, сплати процентів, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору про виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 16.10.2006 року, додатковою угодою №1 про внесення змін до цього ж договору від 17.01.2008 року, договору про відступлення права вимоги від 22.02.2008 року.

Пунктом 2.1.8. договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки не обтяжений будь-якими зобов`язаннями з боку третіх осіб, крім тих, що передбачені цим договором.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек 26.11.2009 зареєстровано заборону та іпотеку на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 7553 від 26.11.2009, об`єкт обтяження: нежиле приміщення, майнові права на нежиле приміщення № 100, літ А загальною площею 99,4 кв.м, (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_2 , що стане власністю ОСОБА_1 в майбутньому, АДРЕСА_1 , обтяжував та іпотекодержатель - ЗАТ "АКБ "Траст-Капітал".

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення, майнові права на нежиле приміщення (підвал) в літ. А, у АДРЕСА_1 , 26.11.2009 зареєстровано заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 7553 від 26.11.2009, власник ОСОБА_1 , іпотекодержатель ЗАТ "АКБ "Траст-Капітал". 13.09.2017 на підставі рішення суду від 04.09.2009 № 30/313, підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 37123397 від 18.09.2017 право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за Національною спілкою композиторів України.

Рішенням Господарського районного суду м. Києва від 26.12.2018 р. у справі № 910/9516/18 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" до Комунального підприємства Київської міської ради " Київське міське бюро технічної інвентаризації" про скасування (визнання нечинним) реєстраційного напису на право встановлювальному документів про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) № АДРЕСА_1 , вчинений Комунальним підприємством Київської міської ради " Київське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2009 за реєстровим № 9754-П. записаний у реєстрову книгу № 198п-240 - відмовлено повністю.

Вказаним рішенням суду встановлено, що в іпотеку було передано майнові права на нежиле приміщенні і відповідно в реєстрі було зареєстровано обтяження на майнові права на нежиле приміщення № 100, літ А загальною площею 99,4 кв.м, (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 № 30/313 право власності саме на майно (Підвал) № АДРЕСА_1 , а не майнові права, визнано за Національною спілкою композиторів України. У іпотекодавця так і не виникло право власності на нерухоме майно, оскільки, свої майнові права на нього він подарував 27.05.2008 Національній спілці композиторів України ще до укладення договору іпотеки.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив конкретні факти порушення їх прав, оскільки свої майнові права ОСОБА_1 подарував Національній спілці композиторів України 27.05.2008 , тобто ще до укладення договору іпотеки.

Вказане свідчить, що оспорюваний договір впливає безпосередньо на права та обов`язки позивача.

Наявність прав позивача щодо спірного об`єкту підтверджується також судовими рішеннями у справі №761/36392/16-ц.

Так, заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року у справі №761/36392/16-ц стягнуто на користь ПАТ АКБ «Траст-капітал» частину заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 18/КФ-07 від 07 липня 2009 року, а саме проценти за користування наданим кредитом за період з 10 серпня 2015 року по 09 грудня 2015 року в розмірі 15 890,57 дол. США, шляхом звернення стягнення на майнові права на нежиле приміщення № АДРЕСА_1 (будівельна адреса: будинок АДРЕСА_2 ) загальною площею 99,4 м?; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною продажу 399 093,98 грн., що становить еквівалент 15 890,57 дол. США, яка визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

Між тим, постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022 р. у справі №761/36392/16-ц заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Траст-Капітал» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою суду встановлено наявність спору між ПАТ «АКБ «Траст-капітал», як особою, яка вимагає в рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет іпотеки, та ОСОБА_1 , Національною спілкою композиторів України - колишнім та теперішнім власниками вказаного об`єкта нерухомого майна відповідно, оскільки на час ухвалення заочного рішення, право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення № 100 ( літ. А), загальною площею 99,2 кв.м., по АДРЕСА_1 , зареєстроване за Національною спілкою композиторів України.

Посилання відповідача на те, що позивач не був власником спірного майна, оскільки не зареєстрував право власності у встановленому законом порядку, суд не приймає до уваги, з огляду наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама лише державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 392/1829/17 (провадження № 14-173цс19) зазначено, що державна реєстрація речового права на нерухоме майно є лише визнанням та підтвердженням державою факту виникнення в особи відповідного права.

У постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 Верховний Суд дійшов переконання, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності передусім потрібно встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама лише державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно зі статтею 328 ЦК України (тут і далі - в цьому розділі в редакції, чинній на момент укладення договору дарування від 27.05.2008) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачала загальні та спеціальні умови щодо визначення моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. (стаття 719 ЦК України).

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме правила ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в межах суб`єктивного права власності доцільно виділити два конструктивних елементи: а) титул власності; б) правомочності власника. Правомочність власника - це невід`ємний атрибут права власності та розглядається як динамічна категорія, як одна з основних можливостей власника щодо належного йому майна. Титул власності є статичною категорією, до зміни власника не передається. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості є адміністративним актом, який породжує титул власника. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і відповідно виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.

З наведених підстав Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

У даній справі на підставі договору дарування майнових прав від 27.05.2008 р. Національна спілка композиторів України прийняла в дар майнові права на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1

Зазначений договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. 27.05.2008 та зареєстровано в реєстрі за № 11837.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України (у відповідній редакції) - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Тобто особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого як правочину було належно здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа у подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Відтак, Національна спілка композиторів України стала власником майнових прав на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 з моменту державної реєстрації зазначеного договору, тобто з 27.05.2008 .

Відтак, суд приймає до уваги посилання позивача про те, що предмет іпотеки - майнові права на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 на час укладення договору іпотеки від 26.11.2009 р. не належали ОСОБА_1 , оскільки перебували у власності Національної спілки композиторів України

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ст. 215 ч. 3 ЦК України)

В постанові Верховного Суду від 10.04.2020 р. (справа №465/419/16-ц) зазначено, що аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент вчинення правочину.

Тобто, обґрунтованими є посилання позивача не неможливість підписання договору іпотеки від 26.11.2009 р. ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, оскільки предмет іпотеки - майнові права на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 перебували у власності Національної спілки композиторів України за договором дарування майнових прав від 27.05.2008 р.

Між тим, відповідач 2 просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки реєструючи право власності 30.11.2009 р. позивач міг дізнатись про наявність договору іпотеки від 26.11.2009 р., а з позовом до суду позивач звернувся 07.09.2017 р.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є сталою.

Крім того, можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. (постанова Верховного Суду від 01.07.2019 р. (справа №711/8934/17-ц)

Позивач зазначає, що про наявність оскаржуваного договору від 26.11.2009 р. вони дізнались 09.08.2017 р. з реєстру судових рішень внаслідок наявності судової справи №761/36392/16-ц за позовом Акціонерного товариства «Банк Траст-Капітал» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи міститься клопотання, подане в інтересах Національної спілки композиторів від 27.07.2017 р., в рамках розгляду справи №761/36392/16-ц, з якого вбачається, що позивач з цього часу дізнався про наявність спору щодо майнових прав на приміщення по АДРЕСА_1 (площею 99,2 кв.м)

У матеріалах справи відсутні дані про отримання позивачем копії спірного договору іпотеки раніше або ознайомлення з його змістом, поза як позивач не був стороною вказаного договору.

Вказане свідчить про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було відомо про порушення їх прав до 2017 року, що мають доводити відповідачі, оскільки ними робиться заява про пропуск строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не пропустив строки позовної давності до вимог про визнання договору іпотеки недійсним, а тому є підстави для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ЗАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , посвідченого 26.11.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., реєстровий №7553.

Згідно ст. 141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Банк «Траст-капітал» на користь позивача Національної спілки композиторів України кошти судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202,203,215.234,256,257,261,267 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позовну заяву Національної спілки композиторів України до ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, Акціонерного товариства «Банк «Траст-капітал», Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання договору іпотеки недійсним,- задовільнити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ЗАТ «АКБ «Траст-капітал» та ОСОБА_1 , посвідчений 26.11.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., реєстровий №7553.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк «Траст-капітал» на користь Національної спілки композиторів України 1600,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Національної спілки композиторів України код ЄДРПОУ 00015776, , м. Київ, вул. Пушкінська, 32

Відповідач: Акціонерне товариство «Банк «Траст-капітал», код ЄДРПОУ 26519933, адреса знаходження: м.Київ, вул.Підвисоцького, 7

Відповідач ОСОБА_1 , правонаступником якого є Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, місто Київ, вул.Хрещатик, 36,

Повне рішення виготовлено 20.07.2023 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов